РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 2-491/11

провадження у справі № 2/0285/77/13

03 квітня 2013 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Коцюби О.М.,

за участю секретаря Гопанчук Н.О.

позивача-відповідача ОСОБА_1.

представника позивача-відповідача ОСОБА_2

відповідача-позивача ОСОБА_3

представника відповідача-позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Новоград-Волинський справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, -

встановив:

24.02.2011 року до Новоград-Волинського міськраонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовними вимогами до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя. Свої вимоги мотивує тим, що згідно рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 06.12.2010 року йому належить на праві власності ? частина житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Інша ? частина належить відповідачу ОСОБА_3. На даний час шлюб між ними розірвано. В добровільному порядку здійснити поділ будинку та господарських споруд відповідач відмовляється. Тому позивач змушений звернутися до суду з позовом про поділ будинку та господарських споруд. Крім цього, ними за час шлюбу придбано предмети домашнього вжитку, які він також просить поділити.

17.11.2011 року ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов з вимогами до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди. Свої вимоги мотивує тим, що з 06.12.2010 року відповідач вигнав її з малолітньої дитиною з будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. З того часу вона змушена винаймати за договором оренди інше житло, за яке щомісяця сплачує 1300 грн.. За час проживання за договором оренди нею сплачено 14300 грн.. Крім цього, ОСОБА_1 неодноразово завдавав їй тілесних ушкоджень та постійно принижує її у разі нагоди. ОСОБА_3 неодноразово була змушена звертатися до Новоград-Волинського МВ УМВС України в Житомирській області зі скаргами на неправомірні дії її колишнього чоловіка ОСОБА_1 за результатами яких його неодноразово попереджали про недопустимість антигромадської поведінки. Вона була змушена звертатися з дитиною до лікаря. Їй поставлено діагноз невротичний розлад та призначено лікування. Внаслідок цих неправомірних дій вона позбавлена права користуватися власним житлом, не має доступу до особистих речей, порушений нормальний режим життя. Їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 10000 грн..

01.03.2013 року, до початку розгляду справи по суті, відповідачем-позивачем ОСОБА_3 подано заяву про зміну предмету позову у якій вона просить визнати дії ОСОБА_1 протиправними, вселити її до будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні будинком, стягнути з відповідача на її користь 14300 грн. матеріальних збитків та 10000 грн. моральної шкоди. Також було надано заяву про збільшення позовних вимог, де вона просить стягнути з ОСОБА_1 завдані збитки у розмірі 33800 грн.

16.03.2011 року ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу (а.с. 19).

28.04.2011 року висновком судової будівельно-технічної експертизи № 90-91 визначено три варіанти поділу будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги за первісним позовом підтримали, просили виділи позивачу ? частину будинку за варіантом поділу № 2 як першому співвласнику згідно експертизи № 90-91. Стосовно поділу спільно нажитого рухомого майна просили провести розподіл згідно варіанту наданого відповідачем ОСОБА_3. Позовні вимоги стосовно решти рухомого майна, яке не охоплюється варіантом поділу відповідача ОСОБА_3, просили залишити без розгляду. У задоволенні вимог за зустрічним позовом просили відмовити.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 стосовно первісного позову просили їй виділи ? частину будинку за варіантом поділу № 3 як другому співвласнику. Зустрічну позовну заяву підтримали у повному обсязі.

Суд, заслухавши позивача-відповідача ОСОБА_1, представника позивача відповідача ОСОБА_2, відповідача-позивача ОСОБА_3, представника відповідача-позивача ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши матеріали цивільної справи, матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи № 378 за 2011 рік та № 2124 за 2012 рік, давши їм належну оцінку, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду № 2-377/10 від 11.08.2010 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано (а.с. 7).

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду № 2-1718/10 від 06.12.2010 року визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по ? частки у праві власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Відповідно до проведеної судової будівельно-технічної експертизи № 90-91 від 28.04.2011 року можливі три варіанти поділу будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31-41).

02.04.12 року Новоград-Волинським міськрайонним судом було надіслано на погодження до Виконкому Новоград-Волинської міської ради вищевказані варіанти поділу спірного будинку згідно судової будівельно-технічної експертизи № 90-91 (а.с. 155). Рішенням Виконкому Новоград-Волинської міської ради № 137 від 16.05.2012 року було запропоновано варіанти № 1 та № 2 поділу спірного будинку. Варіант № 3 було визнано недоцільним у зв'язку з неможливістю влаштування тамбуру в кімнаті 1-5, враховуючи вимоги пункту 2.13 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» (а.с. 188).

Відповідно до ст. 152 ЖК України, переобладнання і перепланування жилого будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Свою думку щодо погодження переобладнання та перепланування висловили судді вищої судової інстанції у ч. 3, 4 п. 7 Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», де вказано, що у тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності

дозволу на це виконкому місцевої ради (ст. 152 ЖК).

Якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необґрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні.

Суд, з метою недопущення порушення вимог пункту 2.13 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення» ДБН, погоджується з рішенням Виконкому № 137 від 16.05.2012 року.

Крім цього, у варіантах поділу спірного будинку № 1 та № 3 вбачається нерівність часток власності. У варіанті № 1 рівність житлової площі будинку компенсується за рахунок площі господарських будівель, що на думку суду є несправедливим (а.с. 39, оберт). У варіант № 3 відступ від ідеальних часток компенсується грошовим еквівалентом розміром 1256 грн. (а.с. 41).

На думку суду, найбільш доцільним варіантом поділу спірного будинку є варіант № 2. У вказаному варіанті житлова площа будинку не компенсується площею господарських споруд та незначним є грошова компенсація за відступ від ідеальних часток - 461 грн.. Крім цього, з таким варіантом погодився позивач та взяв на себе зобов'язання за власний рахунок провести переобладнання та перепланування будинку.

Також, зазначений варіант, при поділі земельної ділянки надасть можливість виключенню перебування у спільному користуванні земельної ділянки. До вказаного висновку можливо дійти проаналізувавши державний акт на право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, де відображена схема розташування будинку та господарських споруд (а.с. 30).

Тому, на підставі вищевикладеного, суд вирішив задовольнити позовні вимоги за первісним позовом в частині поділу будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом проведення його поділу у відповідності до варіанту № 2 судової будівельно-технічної експертизи № 90-91 від 28.04.2011 року, виділивши ОСОБА_1 частину будинку як першому співвласнику (на схемі червоний колір) а ОСОБА_3 частину будинку як другому співвласнику (на схемі жовтий колір) (а.с. 40).

Також, з метою справедливого розподілу домоволодіння, необхідно стягнути з позивача-відповідача ОСОБА_1 на користь відповідача-позивача ОСОБА_3 компенсацію за відступ від ідеальних часток у власності на суму 461 грн..

Стосовно позовних вимог за первісним позовом в частині поділу рухомого майна суд дійшов наступного висновку.

У судовому засіданні позивач-відповідач ОСОБА_1 погодився з варіантом розподілу майна, що додано до заперечення відповідачам-позивачем ОСОБА_3 (а.с. 46). Вказане суд розцінює як вирішення спору у мирному порядку. Тому, суд вирішив передати ОСОБА_1 у власність: телевізор, шафу, мікрохвильову піч, пилосос, диван-ліжко, електробойлер, килим 2Х3, набір посуду, усього на суму 13986 грн. 00 коп.. У свою чергу відповідач-позивач ОСОБА_3 отримує: кухню, килим 3Х4, витяжку, газову плиту, електродуховку, душову кабіну, диван-ліжко, кухонний стіл з 2-ма стільцями, DVD програвач, тюнер зі супутниковою антеною, набір посуду, усього на суму 11200 грн. 00 коп. (а.с. 46).

Також, ОСОБА_1 погодився компенсувати вартість різниці надлишкового майна, що виділено йому, на суму 2786 грн. 00 коп..

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 суд дійшов наступного висновку.

У заяві про зміну предмету позову ОСОБА_3 вказала, що її з дитиною позивач вигнав з дому та внаслідок цього вона змушена була орендувати квартиру та сплачувати 1300 грн. щомісячно. У зв'язку з цим, за час її проживання в орендованій квартирі вона понесла збитки на суму 33800 грн.. На підтвердження своїх зустрічних позовних вимог в частині завдання їй шкоди ОСОБА_3 надала договір оренди житлового приміщення (а.с. 98-99).

Представник відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_2 заперечив проти задоволення вимог та додатково пояснив, що вказаний договір оренди житлового приміщення не було зареєстровано у Виконкомі Новоград-Волинської міської ради, як того вимагає ст. 158 ЖК України, а тому такий договір, в силу ст. 210 ЦК України є вчиненим з моменту його реєстрації. Оскільки він не пройшов реєстрацію то, в силу ст. 216 ЦК України, такий договір не породжує юридичних наслідків.

Однак з такою думкою погодитись не можна.

Якщо договір найму житла не був зареєстрований, формально підлягає застосуванню ч. 3 ст. 640 ЦК, яка пов'язує момент укладення договору з моментом його державної реєстрації і, отже, договір може бути визнаний неукладеним. Однак на сьогодні вимоги щодо державної реєстрації цього договору можна визнати такими, що не засновані на умовах ЖК України, оскільки згідно з ч. 3 ст. 810 ЦК, до договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення ЦК України, якщо інше не встановлено законом. З цього випливає, що ЦК України як основний законодавчий акт в сфері цивільних відносин (ч. 2 ст. 4 ЦК України) самостійно регулює правовідносини найму житла у приватному житловому фонді, залишаючи поза своїм регулюванням лише найм житла, що перебуває у державній або комунальній власності (ч. 2 ст. 810 ЦК України).

Відповідно до ст. 811 ЦК України договір найму укладається у письмовій формі. Обов'язкового нотаріального посвідчення та (або) державної реєстрації договору цією статтею не передбачено, проте якщо предметом договору є жилий будинок або його частина і договір укладений строком на три роки і більше, нотаріальне посвідчення і державна реєстрація є обов'язковими згідно з ч. 2 ст. 793, ст. 794 ЦК України.

З наданого ОСОБА_3 договору оренди житлового приміщення від 01.01.2011 року випливає, що строк його дії один рік. Після закінчення одного року він пролонгується на той самий строк (а.с. 98-99). Оскільки договір укладений на строк до 3 років то обов'язкової державної реєстрації він не потребує.

На думку суду, реєстрація (або її відсутність), що передбачена ст. 158 ЖК України не впливає на дійсність чи чинність договору, і слугує переважно способом обліку орендарів житлових приміщень та осіб, що їх орендують.

Також, сторона захисту за зустрічним позовом щодо посилань позивача ОСОБА_3 про чинення перешкод у користуванні будинком, пояснили, що жодним чином відповідач не чинив перешкоди у користуванні будинком позивачу ОСОБА_3. Навпаки, ОСОБА_1 безперешкодно допускав її до будинку. ОСОБА_3 добровільно виїхала із спірного будинку, оскільки проживала спільно із співмешканцем ОСОБА_11. На підтвердження цього надали копію ухвали апеляційного суду Житомирської області від 06.03.2012 року, де встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_11 не було просто знайомими, як це вказує позивач за зустрічним позовом, а були співмешканцями (а.с. 207).

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зазначені посилання відповідачів за зустрічним позовом заслуговують на увагу, оскільки відображають дійсну причину переїзду ОСОБА_3 до будинку за іншою адресою - проживання разом із ОСОБА_11.

У підтвердження цього також було допитано свідка ОСОБА_8, яка були колишньою дружиною співмешканця ОСОБА_3 - ОСОБА_11. Вказана свідок пояснила, що дійсно, напередодні їхнього розлучення вона зустрічалася з ОСОБА_3 для з'ясування подальших відносин, де ОСОБА_3 підтвердила факт їхніх з ОСОБА_11 стосунків. Крім цього, коли свідок ОСОБА_8 подала позов про стягнення аліментів з ОСОБА_11 то ОСОБА_11 у судовому засіданні обґрунтовував власні запереченням тим, що на даний час проживає з ОСОБА_3, утримує її дитину та сплачує плату за орендоване житло.

Також, факт проживання ОСОБА_3 з іншим чоловіком підтвердила свідок ОСОБА_10, яка показала, що ОСОБА_3 виїхала із будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та сама казала їй, що хоче жити з іншим чоловіком.

Тому, на підставі вищевикладеного суд вирішив відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 шкоди у розмірі 33800 грн., оскільки, на думку суду, позивач ОСОБА_3 проживала в орендованій квартирі не внаслідок того, що її колишній чоловік вигнав її із спільного житла а внаслідок спільного проживання за іншою адресою, як сім'я, із ОСОБА_11.

Крім цього, спростовуються пояснення ОСОБА_3 щодо чинення їй ОСОБА_1 перешкод у користуванні спільним будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Так, свідок ОСОБА_10 показала, що 30.04.2012 року ОСОБА_3 приїхала на білому автомобілі і безперешкодно потрапила до будинку. Наступного дня, зранку, вона повикидала речі ОСОБА_1, замінила вхідні замки у дверях, та не впускала його до будинку. Внаслідок цих дій ОСОБА_1 був змушений викликати працівників міліції.

Також, факт безперешкодного доступу до будинку підтвердила свідок ОСОБА_7. Вона вказала, що дійсно привезла ОСОБА_3 до її будинку. У той час дома був ще ОСОБА_1. Конфлікту між ними не було. ОСОБА_1 залишив будинок відчиненим, залишив ключі та поїхав на роботу. Коли вони пізніше намагалися зачинити будинок, то виявилося, що ключі не підходили до вхідних дверей. Вони намагалися телефонувати ОСОБА_1 щоб він привіз належні ключі. Тому вони змушені були замінити вхідні замки.

Позивач ОСОБА_3 вказані пояснення свідка ОСОБА_7 підтримала.

Відповідач ОСОБА_1 стосовно вказаного пояснив, що він переплутав та дав не ті ключі. Коли він приїхав із нічної зміни до власного будинку, то побачив, що його речі викинуті на вулицю та замінені замки у вхідних дверях. Він змушений був викликати наряд міліції щоб потрапити до власного будинку.

Вказаний факт та пояснення сторін підтверджуються матеріалами №2142 про відмову в порушенні кримінальної справи по ЖРЗПЗ № 2706 від 01.05.2012 за результатами яких винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с. 200).

Вищезазначене свідчить про безперешкодний доступ ОСОБА_3 до спільного з ОСОБА_1 будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім цього, заслуговує на увагу той факт, що з пояснень відповідача-позивача ОСОБА_3 випливає, що її колишній чоловік ОСОБА_1 вигнав з будинку у грудні 2010 року, однак, як вбачається з матеріалів справи, із позовними вимогами про вселення та усунення перешкод у користуванні будинком вона звернулася до суду лише 01.03.2013 року (а.с. 197-199).

Свідок ОСОБА_9 також підтвердила, що ОСОБА_1 не чинив перешкоди ОСОБА_3 у користуванні спірним будинком. Зазначена свідок підтвердила той факт, що ОСОБА_3 замінила замки у вхідних дверях та не пускала до власного будинку ОСОБА_1.

Тому, на підставі вищевикладеного слід також відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 в частині її вселення у житловий будинок та зобов'язання ОСОБА_1 не чинити їй перешкоди у користуванні будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, за безпідставністю, оскільки жодних перешкод у користуванні цим будинком ОСОБА_1 їй не чинить.

Якщо судом відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення матеріальних збитків з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_3, вселення ОСОБА_3 до будинку та усунення перешкод у користуванні ним, то слід відмовити також у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки така вимога є похідною від попередніх та порушеного права

а ні ОСОБА_3 а ні її представником ОСОБА_4 суду не доведено.

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_3, яка є позивачем за зустрічним позовом, не довела суду, що її права порушені, а тому у задоволенні вимог зустрічного позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судові витрати за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 складаються з: державного мита на суму 177 грн. 55 коп. (а.с. 2), витрат на ІТЗ - 120 грн. 00 коп. (а.с 1), витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи - 2344 грн. 00 коп. (а.с. 196), витрати за погодження експертизи у Виконкомі Новоград-Волинської міської ради - 224 грн. 27 коп. (а.с. 110).

Оскільки відповідач ОСОБА_3 не визнавала позов, не бажала у добровільному порядку провести поділ домоволодіння, то у зв'язку з цим позивач ОСОБА_1 змушений був звернутися до суду та понести вищевказані судові витрати. Тому вказані витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача, оскільки вони підтверджені відповідними квитанціями.

Пояснення інших свідків - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не є переконливими доказами для прийняття іншого рішення судом а лише підтверджують факт спору щодо користування будинком, який може бути вирішено лише його розподілом.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Провести поділ домоволодіння в натурі за яким виділити ОСОБА_1 частину будинку з господарськими спорудами у яку входить: коридор 1-1, кімната 1-2, кімната 1-3, гараж-сарай «Б1», сарай «Б2» (відповідно до варіанту № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 90-91 від 28.04.2011 року, як першому співвласнику на загальну суму 57818 грн. 00 коп., схема червоного кольору)

Виділити ОСОБА_3 частину будинку з господарськими спорудами у яку входить: кімната 1-4, кімната 1-5, комора 1-6, кухня 1-7, сарай «Б3» та сарай «Б4» (відповідно до варіанту № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 90-91 від 28.04.2011 року, як другому співвласнику, на загальну суму 56896 грн. 00 коп., схема жовтого кольору).

Зобов'язати ОСОБА_1 здійснити переобладнання будинку відповідно до варіанту № 2 висновку судової будівельно-технічної експертизи № 90-91 від 28.04.2011 року, та витрати щодо переобладнання покласти на нього.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію у розмірі 461 грн. за відступ від ідеальних часток співвласників будинку.

Виділи ОСОБА_1 у власність наступне майно: телевізор, шафа, мікрохвильова піч, пилосос, диван-ліжко, електробойлер, килим 2Х3, набір посуду, усього на суму 13986 грн. 00 коп.

Виділити ОСОБА_3 решту майна, а саме: кухня, килим 3Х4, витяжка, газова плита, електродуховка, душова кабіна, диван-ліжко, кухонний стіл з 2-ма стільцями, DVD програвач, тюнер зі супутниковою антеною, набір посуду, усього на суму 11200 грн. 00 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію у розмірі 2786 грн. 00 коп. за відступ від ідеальних часток співвласників рухомого майна.

Позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя в частині решти рухомого майна - залишити без розгляду.

У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, на користь ОСОБА_1 сплачену ним суму державного мита, що становить 177 грн. 50 коп., витрати на ІТЗ - 120 грн. 00 коп., витрати за проведення експертизи - 2344 грн. 00 коп. та витрати за погодження експертизи виконкомом Новоград-Волинської міської ради - 224 грн. 27 коп. загалом судових витрат на суму 2865 грн. 77 коп..

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошена його вступна і резолютивна частини у судовому засіданні 03.04.2013 року.

Повний текст рішення складено 08.04.2013 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: О.М. Коцюба