ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
21.12.06р. | Справа № А36/446 |
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз", м.Дніпропетровськ
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську, м.Дніпропетровськ
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №№0000118823/0/10291 від 20.04.2006р., 000000118823/1/15933 від 23.06.2006р., 0000118823/2/19974 від 21.08.2006р., 00000118823/3/27871 від 10.11.2006р., 0000108823/0/10292 від 20.04.2006р., 0000108823/1/15932 від 23.06.2006р., 0000108823/2/19975 від 21.08.2006р., 0000108823/3/27872 від 10.11.2006р
Суддя Кожан М.П.
Секретар судового засідання Гриценко О.І.
Представники сторін:
від позивача Волинська Л.П. довіреність№ 39 юр від 05.01.2006р.
Шатохіна О.І. довіреність № 119юр від 14.12.2006р.
Бехтер Л.Д. довіреність № 118юр від 14.12.2006р.
від відповідача Устименко М.В. довіреність № 31815/10/08-09-15 від 14.12.2006р.
Щастна В.М. довіреність № 31817/10/08-09-15 від 14.12.2006р.
Босько Є.С. довіреність № 804/10/08-09-15 від 17.01.2006р.
Ботушан Л.В. довіреність № 31839/10/08-09-15 від 14.12.2006р.
Скрипник О.Б. довіреність № 31840/10/08-09-15 від 14.12.2006р.
СУТЬ СПОРУ:
Справа розглядається на підставі ч.6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №№0000118823/0/10291 від 20.04.2006р., 000000118823/1/15933 від 23.06.2006р., 0000118823/2/19974 від 21.08.2006р., 00000118823/3/27871 від 10.11.2006р., 0000108823/0/10292 від 20.04.2006р., 0000108823/1/15932 від 23.06.2006р., 0000108823/2/19975 від 21.08.2006р., 0000108823/3/27872 від 10.11.2006р.
Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю висновків, викладених в акті перевірки фактичним обставинам та невірним застосування відповідачем податкового законодавства.
Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені у відповідності з діючим законодавством та просить в позові відмовити.
В судовому засіданні 14.12.2006р. оголошено перерву до 21.12.2006р.
Згідно ст.160 Кодексу адміністративного судачинства України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Відповідачем проведено перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003р. по 31.12.2005р., за результатами якої складено акт № 120-08-03\3-20262860/ДСК від 10.04.2006р.
На підставі вказаного акту перевірки Спеціалізованою ДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську прийняті податкові повідомлення-рішення №0000118823/0/10291 від 20.04.2006р., яким позивачу визначені податкові зобов”язання з податку на додану вартість в сумі 2948916грн.73коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1474458грн.37коп. та №0000108823/0/10292 від 20.04.2006р., яким позивачу визначені податкові зобов”язання з податку на прибуток в сумі 214479грн.16коп. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 107239грн.58коп.
Внаслідок адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень у порядку ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платниками податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000р. із змінами та доповненнями (в подальшому „Закон №2181”) Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №000000118823/1/15933 від 23.06.2006р., №0000118823/2/19974 від 21.08.2006р., №00000118823/3/27871 від 10.11.2006р., №0000108823/1/15932 від 23.06.2006р., №0000108823/2/19975 від 21.08.2006р., №0000108823/3/27872 від 10.11.2006р. відповідно до яких суми податкових зобов’язань та штрафних санкцій не змінено.
Визначення податкових зобов’язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем пов’язується з наступним.
Перевіркою встановлено, що відкрите акціонерне товариство „Дніпрогаз" в порушення підпункту 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 Закону України „Про податок на додану вартість»в грудні 2003 року включило до податкового кредиту 2801000 грн. податку на додану вартість, який було сплачено при придбанні права вимоги боргу по договору про проведення факторингової операції (уступка права вимоги) від 18 грудня 2003 року №18/12-ФГ, укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю „Станко-Трейд" (кредитор), товариством з обмеженою відповідальністю «Р.Т.В. Ченал Енерджі»(боржник) та відкритим акціонерним товариством „Дніпрогаз" (новий кредитор). Відповідно до договору кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор приймає право вимоги боргу в розмірі 14030455 грн. 44 коп. по договору від 14 листопада 2003 року №14/11/03-11, укладеному між кредитором і боржником, за поставлену продукцію виробничо-технічного призначення. В якості компенсації за відступне право вимоги новий кредитор зобов'язується перерахувати на поточний рахунок кредитора її (вимоги) вартість - 16806000 грн., в тому числі 2801000 грн. податок на додану вартість. В акті перевірки зазначено, що на виконання договору відкрите акціонерне товариство „Дніпрогаз" перерахувало товариству з обмеженою відповідальністю у грудні 2003 року - квітні 2004 року грошові кошти у розмірі 16806000 грн.. В свою чергу відкрите акціонерне товариство „Дніпрогаз" отримало від товариства з обмеженою відповідальністю „Р.Т.В.Ченал Енерджі" грошові кошти у розмірі 14006000 грн. згідно з платіжними дорученнями від 11 березня 2004 року №3 та від 21 квітня 2004 року №10. По податкові накладній від 18 грудня 2003 року №18/12, виписаній товариством з обмеженою відповідальністю „Станко-Трейд", відкрите акціонерне товариство „Дніпрогаз" включило до податкового кредиту у грудні 2003 року 2801000 грн. податку на додану вартість.
Також перевіркою встановлено, що в порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" відкрите акціонерне товариство „Дніпрогаз" включило до складу валових витрат вартість послуг по стягненню боргів у розмірі 491666 грн. 66 коп. по актах виконаних робіт, наданих товариством з обмеженою відповідальністю „Марса" згідно з договором доручення від 2 січня 2003 року №8587, та вартість інформаційно-консультаційних послуг у розмірі 267916 грн. 66 коп., отриманих по договорах, укладених з товариствами з обмеженою відповідальністю „Аудиторська фірма „Аспект Плюс" (договір на здійснення аудиторських послуг від 3 січня 2003 року №2/03-01-03), „Правова фірма „СПАС" (договір на абонентське юридичне обслуговування від 1 квітня 2003 року №7/03-6158/01/24935) та „Юридичний центр „Легіум" (договір про абонентське юридичне обслуговування від 1 березня 2004 року №2, договір надання юридичних послуг від 1 квітня 2003 року №0101/04/2003).
В акті перевірки зазначено, що первинні документи, які б підтверджували факт участі ТОВ „Марса" в проведенні роботи щодо стягнення боргів з підприємств-боржників (укладання угод, забезпечення юридичних гарантій, захист підприємства у суді, претензійна робота та інше) на підприємстві відсутні. Згідно із штатним розкладом у відкритого акціонерного товариства „Дніпрогаз" існує юридичний відділ, штатна чисельність якого 17 чоловік, до функціональних обов'язків якого входить, зокрема, виконання тих робіт, що передбачені умовами договору із ТОВ „Марса". За повідомленням ДПІ у Голосіївському районі м.Києва рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 1 квітня 2004 року по справі за №2-1482/3 визнано недійсними статут та установчій договір товариства з обмеженою відповідальністю „Марса" з часу його реєстрації та визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „Марса" з дати його видачі -31 липня 2001 року.
В акті перевірки зазначено, що згідно з наданими до перевірки документами, на підставі яких відкрите акціонерне товариство „Дніпрогаз" включило до складу валових витрат витрати на інформаційно-консультаційні послуги, не можуть бути достатнім підтвердженням того, що у процесі надання вказаних послуг підприємствами проведена певна робота і одержані результати, які замовник може використати в діяльності, що приносить дохід.
Перевіркою також зроблено висновок, що в порушення підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» відкрите акціонерне товариство «Дніпрогаз» віднесло до податкового кредиту 147916 грн. 73 коп. податку на додану вартість з вартості послуг, які не відносяться до складу валових витрат.
За результатами перевірки донараховано 214479 грн. 16 коп. податку на прибуток та 2948916 грн. 73 коп. податку на додану вартість.
Суд не погоджується із вказаними висновками відповідача, та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Щодо оподаткування факторингової операції.
Згідно п. 1.10 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР) під терміном "факторинг" розуміється операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.
Виходячи зі змісту пп. 1.2, 1.4, 1.5 ст. 1 та пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі Закон № 283/97-ВР) право вимоги боргу (дебіторська заборгованість) платника податку не відноситься до основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів або деривативів.
На підставі пп. 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Закону №168/97-ВР не є об'єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі, компенсаційні папери (сертифікати, інвестиційні сертифікати, житлові чеки, земельні бони та деривативи).
Суд погоджується з позивачем про те, що виходячи зі змісту пунктів 1.2, 1.4, 1.5 ст. 1 та пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 283/97-ВР право вимоги боргу (дебіторська заборгованість) платника податку не належить до основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів або деривативів.
Операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору (факторинг) передбачає передачу прав власності на такі права і з метою застосування податкового законодавства є операцією з продажу робіт (послуг).
Отже, операція факторингу, яка передбачає передачу прав власності, як доход, отриманий, зокрема, від торгівлі борговими зобов'язаннями та вимогами, збільшує валовий доход платника податку (пп. 4.1.2 п. 4.1 статті 4 Закону № 283/97-ВР).
Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення не врахував, що внаслідок проведеної факторингової операції позивач отримав позитивний фінансовий результат – прибуток, з якого сплатив податок на прибуток, що не заперечується відповідачем.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону №168/97-ВР об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Згідно частини третьої п. 1.4 ст. 1 Закону №168/97-ВР продаж послуг (робіт) –це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт). Продаж послуг (результатів робіт), зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), продаж, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, у тому числі промислової, власності.
Пункт 1.10 ст. 1 Закону №168/97-ВР визначає, що факторинг –це операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.
Підпунктом 3.2.5 п. 3.2 ст. 3 Закону №168/97-ВР передбачено, що не є об'єктом оподаткування ПДВ тільки ті факторингові операції, об'єктом боргу яких є валютні цінності або цінні папери.
Пункт 1 частини першої ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначає, що термін "валютні цінності" має також і таке значення як валюта України, якою є грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.
Приймаючи до уваги вищенаведені норми суду погоджується з твердженням позивача, що заборгованість за факторинговою операцією повинна оподатковуватись податком на додану вартість на загальних підставах, тобто за ставкою 20 відсотків.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:
– або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
– або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, оскільки відповідно до Закону 283/97-ВР витрати на факторинг відносяться на валові витрати позивача, а також те, що перший кредитор є зареєстрованим платником ПДВ і за факторинговою операцією за першою подією ним нараховані податкові зобов'язання з ПДВ позивач, як новий кредитор, мав право на податковий кредит за першою подією при наявності оригіналу податкової накладної від першого кредитора, в графі 3 якої зазначається "Право вимоги боргу (факторинг)", є правильним.
Судом прийнято до уваги, що аналогічної думки дотримується і Державна податкова адміністрація України. Це підтверджується її податковим роз’ясненням на адресу позивача від 16.04.2004р. №2946/6/15-1116 (т.2 а.с. 116) щодо податкового обліку спірної операції.
У вказаному роз’ясненні зазначено, що, якщо об’єктом факторингової операції є заборгованість за поставлені товари, то вона відноситься до послуг і оподатковується податком на додану вартість на загальних підставах за ставкою 20 відсотків.
Як вбачається із змісту п.2 договору про проведення факторингової операції (уступки права вимоги) №18/12-ФГ від 18.12.2003р. об’єктом факторингової операції є заборгованість за поставку Боржнику продукції виробничо-технічного призначення.
Підпунктом 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Крім того, суд відмічає, що відповідач притягуючи позивача до відповідальності не звернув увагу ні на надане йому роз’яснення Державною податковою адміністрацією України, ні на чинність підпункту 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 названого Закону, але і не взяло до уваги також підпункт д) підпункту 4.4.2 пункту 4.4 ст. 4 цього Закону, яким встановлено, що не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, що діяв відповідно до податкового роз’яснення, лише на підставі того, що у майбутньому таке податкове роз’яснення було змінене або скасоване.
Крім того, вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 15 червня 2005 р. по справі № 17/223 за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Криворіжгаз” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Таким чином Позивачем не було допущено порушень вимог чинного законодавства при відображенні податкового кредиту у сумі 2 801 000грн. в результаті проведення господарської операції за договором факторингу від 18.12.03р. №18/12-Ф на підставі податкової накладної від 18.12.03р. №18/12 на суму 2801000грн., виданої ТОВ „Станко-Трейд".
Крім того, вказаний висновок підтверджується висновком спеціаліста-економіста Приватної аудиторської фірми «Аудит України»від 06.12.2006р.
Щодо завищення валових витрат у жовтні 2003р. на суму 491666,66грн. по угоді з ТОВ «Марса»щодо стягнення боргів.
Позивачем з ТОВ «Марса»було укладено договір доручення № 8587/01/24286 від 02.01.2003р. Виконання вказаного договору підтверджується ксерокопіями актів прийому-сдачі робіт (послуг) від 10.04.2003р., 11.07.2003р., 30.10.2003р. згідно, яких: «ВИКОНАВЕЦЬ «ТОВ «Марса»... та ЗАМОВНИК ВАТ «Дніпрогаз»...склали акт про те, що роботи (послуги) по дог. № 8587/01/24286 виконані у повному обсязі.
Вказані акти відповідають вимогам до первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, встановлених у статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».
Таким чином, роботи по угоді № 8587/01/24286 від 02.01.2003 на 491666,66 грн. без врахування ПДВ - виконано, оскільки відомостей про визнання внедійсним вказаного договору або вище перелічених документів, які це підтверджують, недійсними у встановленому законом порядку суду не надано.
Згідно п. 2.1.3 вказаного договору доручення ВАТ „Дніпрогаз" зобов'язаний сплатити аванс в сумі 590 тис.грн. в тому числі ПДВ.
Крім того, згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена ведення податкового обліку.
Правила ведення податкового обліку викладено у ст. 11 „Правила податкового обліку" Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яка не містить вимог про ведення і зберігання будь-яких документів.
Таким чином, висновки акта перевірки в частині недотримання вимог п.п. 5.3.9, п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв’язку з відсутністю на підприємстві документів обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку не можуть бути підтверджені, оскільки правилами ведення податкового обліку не передбачено обов'язковість ведення і зберігання будь-яких документів.
Крім того, слід зазначити, що господарська операція по вказаній угоді підтверджується наданою до матеріалів справи копією податкової накладної № 952 на юридичні послуги вартістю 491666,66грн. та ПДВ 98333,34 грн., а згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно ст. 3. Закону України „Про підприємництво", який діяв на дату здійснення операції підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльнсть, що не суперечить чинному законодавству.
Тобто, зауваження акта перевірки про недоцільність укладання договору №8587/01/24286 від 02.01.2003 з ТОВ «Марса» у зв'язку з наявністю на ВАТ „Дніпрогаз" власної юридичної служби суперечать вимогам ст. 3. Закону України „Про підприємництво".
Щодо завищення валових витрат у розмірі 267916 грн. 66 коп. вартості інформаційно-консультаційних послуг, отриманих по договорах, укладених з ТОВ «Аудиторська фірма «Аспект Плюс», «Правова фірма «СПАС») та «Юридичний центр «Легіум».
3гідно п.п. 5.4.2. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються: витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності платника податку, у тому числі з питань законодавства, і передплату спеціалізованих періодичних видань, а також проведення аудиту згідно з чинним законодавством, включаючи проведення добровільного аудиту за рішенням платника податку.
Тобто, існує норма закону прямої дії, яка дозволяє відносити до валових витрат послуги з проведення аудиту.
Крім того, згідно п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрату) - сума будь-яких витрат платт податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів- (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальше використання у власній господарській діяльності.
Згідно п.1.32 ст.1 вказаного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошові; матеріальній або нематеріальній формах.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. Закону України «Про підприємництво», що діяв на момент укладання вказаних договорів, підприємництво - це … діяльність з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч.3 ст. 5 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Права і свободи є основним елементом правового статусу людини і громадянина. Діставши закріплення в Конституції України, права і свободи визначають міру можливої поведінки людини і громадянина, відображають певні межі цих прав і свобод, можливість користуватися благами для задоволення своїх інтересів.
З метою забезпечення реалізації закріплених прав і свобод людини і громадянина Конституція України встановлює відповідні правові гарантії. Зокрема, в частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. Право на правову допомогу - це гарантована Конституцією України можливість особи одержати юридичні (правові) послуги.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку що витрати на консультаційне обслуговування господарської діяльності (консультації.з питань податкового, бухгалтерського обліку, юридичні консультації) безпосередньо з нею пов'язані та відносяться до складу валових витрат.
Надані позивачем акти виконаних робіт за вказаними договорами відповідають вимогам до первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, встановлених у статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».
Таким чином, позивачем правомірно віднесено до валових витрат суми грошових коштів, сплачених у зв’язку з виконанням вказаних догорів та правомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними, отриманими у зв’язку з виконанням вказаних договорів.
Крім того, вказані висновки підтверджуються висновком спеціаліста-економіста №6352 від 21.07.2006р. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.професора М.С.Бокаріуса та висновком спеціаліста-економіста Приватної аудиторської фірми «Аудит України»від 11.12.2006р.
За вищенаведених обставин суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську №№0000118823/0/10291 від 20.04.2006р., 000000118823/1/15933 від 23.06.2006р., 0000118823/2/19974 від 21.08.2006р., 00000118823/3/27871 від 10.11.2006р., 0000108823/0/10292 від 20.04.2006р., 0000108823/1/15932 від 23.06.2006р., 0000108823/2/19975 від 21.08.2006р., 0000108823/3/27872 від 10.11.2006р
Присудити судові витрати у сумі 3грн. 40коп. з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровськгаз".
Відповідно до ч. 3 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.П.Кожан
Дата складення постанови у повному обсязі- 25.12.2006р.