СУДАЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Справа №118/2491/13-к
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 грудня 2013 року м. Судак
Судацький міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого - судді - Іоненко Т.І.,
за участю секретаря - Меркулової О.М.,
прокурора - Дяченко І.О.,
потерпілого - ОСОБА_1,
захисника - адвоката - ОСОБА_2,
обвинуваченого - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12013130210000603 за обвинуваченням:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Старий Крим Кіровського району Автономної Республіки Крим, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розведеного, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: 1) 03 листопада 2006 року Кіровським районним судом АР Крим за ч.2 ст.263 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік; 2) 13 червня 2007 року Кіровським районним судом АР Крим за ч.1 ст.309, ст.71 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі; постановою Білозерського районного суду Херсонської області від 16 травня 2008 року невідбуту частину покарання замінено на виправні роботи строком на 1 рік 3 місяці 27 днів; 3) 21 серпня 2009 року Судацьким міським судом АР Крим за ч.2 ст.309, ст.71 КК України до 2 років 7 місяців позбавлення волі; постановою Краснодонського міського суду Луганської області від 31 грудня 2010 року невідбуту частину покарання замінено на виправні роботи з відрахуванням в дохід держави 10% заробітної плати строком на 1 рік 1 місяць 13 днів; постановою Кіровського районного суду АР Крим від 22 листопада 2011 року виправні роботи замінено на штраф в сумі 544 гривні,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_3 26 червня 2013 року, приблизно о 20 годині, знаходячись у квартирі АДРЕСА_1, під час сварки, що раптово виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс не менше 4 ударів руками по голові, тілу та кінцівкам ОСОБА_1
В результаті умисних дій ОСОБА_3, потерпілому ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження у вигляді гематоми четвертого пальця лівої кісті, садна, синця передньої брючної стінки з права, садна правої поясної ділянки, синця волосяної частини голови, які згідно висновку судово-медичної експертизи №107 від 30.07.2013 року відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Обвинувачений ОСОБА_3 вину свою не визнав, пояснивши в судовому засіданні, що 26 червня 2013 року, у вечірній час, за адресою: АДРЕСА_1, між ним та ОСОБА_1 виник конфлікт, в результаті якого він штовхнув останнього рукою, від чого ОСОБА_1, запнувшись за речі, що знаходились в коридорі, впав, вдарившись в раковину та задівши косяк дверей, інші тілесні ушкодження у нього були до цього випадку, він впав з катамарану, крім того, пояснив, що його хочуть вигнати з квартири, тому обмовляють.
Вина обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні кримінального правопорушення при вказаних в обвинуваченні обставинах, підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, які не суперечать одне одному, допустимі за способом збирання та відповідають об'єктивній істині.
Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 26 червня 2013 року, приблизно о 19-00 год. він прийшов за місцем своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, де в коридорі його зустрів ОСОБА_3, між ними відбувся конфлікт, в результаті якого останній наніс йому близько 5-ти ударів по голові, в ділянку живота, штовхнув на раковину, від чого він вдарився животом, впав на кисть руки, задів косяк двері, після цього душив його, від вказаного у нього з'явились синці та садна, в тому числі на голові, при цьому ОСОБА_3 знаходився в неадекватному стані, раніше ніяких тілесних ушкоджень він не отримував, з катамарану не падав.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що 26 червня 2013 року, близько 20-00 год. вона знаходилась за місцем проживання свого хлопця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, також в квартирі знаходились ОСОБА_3, по приходу її хлопця до дому, останній в коридорі почав наносити йому удари руками по тулубу та головы, після чого затягнув в квартиру, продовжуючи його бити, штовхнув, в результаті чого ОСОБА_1 впав на підлогу, ОСОБА_3 почав його душити.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що в кінці червня 2013 року бачила конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, який виник в коридорі за адресою: АДРЕСА_1, останній штовхнув ОСОБА_1, після цього вона вийшла на вулицю і більше нічого не бачила.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що близько восьми місяців проживала з ОСОБА_3 в цивільному шлюбі, в кінці червня 2013 року між ним та ОСОБА_1 виник конфлікт, ОСОБА_3 штовхнув останнього, від чого він впав на підлогу.
Крім того, вина обвинуваченого в скоєнні кримінального правопорушення при викладених в обвинуваченні обставинах знайшла своє підтвердження сукупністю документів, що містяться у матеріалах кримінального провадження та доступ до яких був наданий підозрюваному ОСОБА_3, його захиснику та потерпілому ОСОБА_1, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно рапорту оперативного чергового Судацького МВ ГУ МВС України в АР Крим Кульпідінова Д.Ф. від 27.06.2013 року, медсестра ТМО Судацької міської ради АР Крим повідомила про звернення 27 червня 2013 року о 00-00 год. до прийомного покою гр. ОСОБА_1 з тілесними ушкодженнями у вигляді гематоми 4-го пальця лівої руки, ссадна волосяної частини голови (а.с.2).
Відповідно до протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.06.2013 року, потерпілий ОСОБА_1 повідомив про спричинення йому тілесних ушкоджень 26 червня 2013 року на АДРЕСА_1 (а.с.6).
Не визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні вказаного злочину, суд розцінює, як спосіб його захисту від пред'явленого обвинувачення з метою уникнути покарання за скоєне, або пом'якшити міру покарання.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника про те, що ОСОБА_3 підлягає виправданню за ч.1 ст.125 КК України, так як він не наносив тієї кількості ударів, що вказана в обвинуваченні, що не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, а також доводи обвинуваченого ОСОБА_3 відносно того, що потерпілий ОСОБА_1 до вказаного конфлікту отримав тілесні ушкодження, впавши з катамарану, суд оцінює критично, не приймає до уваги, вважає їх неспроможними, оскільки вони явно опротестовуються зібраними у справі доказами, які узгоджуються між собою, не містять ознак суперечностей та не викликають сумнівів у їх достовірності.
Так потерпілий ОСОБА_1 пояснив суду про обставини нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_3 у вечірній час 26 червня 2013 року за адресою: АДРЕСА_1, а також те, що до цього часу інших тілесних ушкоджень він не отримував.
З показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 слідує, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, виник конфлікт, та те, що останній штовхнув потерпілого, від чого він впав на підлогу.
Свідок ОСОБА_4 підтвердила факт спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень ОСОБА_1, під час конфлікту 26 червня 2013 року, близько 20-00 год., за адресою: АДРЕСА_1.
У відповідності до висновку судово-медичної експертизи №107 від 30.07.2013 року ОСОБА_1 спричинено тілесні ушкодження у вигляді гематоми 4-го пальця лівої кисті, садна, синця передньої брючної стінки з права, садна правої поясної ділянки, синця волосяної частини голови, які не являються небезпечними для життя, такими, що не потягли короткочасного розладу здоров'я та відносяться до легких тілесних ушкоджень, які могли бути спричиненими від дії тупого предмета (предметів), або удару об них під час подій 26 червня 2013 року, вказаних ОСОБА_1 (а.с.14).
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_10, підтвердив висновки вказаної судово-медичної експертизи проведеної відносно потерпілого ОСОБА_1 у повному обсязі, вказавши на те, що ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, спричинених потерпілому, які відносяться до легких, не залежить від кількості нанесених ударів останньому.
На підставі вищевикладеного, суд, дослідивши та перевіривши представлені по справі докази, надавши їм належну оцінку в їх сукупності, приходить до висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 в скоєнні вказаного кримінального правопорушення, повністю доведена показами в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які являються послідовними, логічними, такими, що не мають суттєвих суперечностей, у суду немає підстав ставити під сумнів їх покази, а також сукупністю вищевказаних матеріалів та документів, що містяться у кримінальному провадженні, добутих в установленому законом порядку, досліджених судом, достовірність яких у суду сумнівів не викликає.
Щодо вказівки в обвинувальному акті на вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення у стані наркотичного сп'яніння, суд зазначає, що дана обставина не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду справи.
Долучений до матеріалів кримінального провадження висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння від 26 червня 2013 року (а.с.15) є недопустимим доказом, відповідно до ст.86 та ч.3 ст.214 КПК України, так як отриманий до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, більш того, до вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.125 КК України, як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження.
При призначенні міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке в силу ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого: раніше неодноразово судимий (а.с.47), на шлях виправлення не встав, відповідних висновків для себе не зробив та знову вчинив умисний злочин в період непогашених та не знятих в установленому порядку судимостей, притягувався до адміністративної відповідальності, по місцю проживання та колишнього місця роботи характеризується посередньо (а.с.37, 40, 42), на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває не обліку у лікаря нарколога (а.с.38), не працює (а.с.43-46).
Згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи №833 від 13 листопада 2013 року ОСОБА_3 яким-небудь психічним розладом (тяжким психічним розладом), затримкою психічного розвитку не страждає в даний час, та не страждав таким на момент інкримінованого йому діяння, у нього виявляється психічні поведінкові розлади в результаті вживання алкоголю - синдром залежності, що не перешкоджає йому в даний час, та не перешкоджало на момент інкримінованого йому діяння, усвідомлювати свої дії та керувати ними; в тимчасово хворобливому стані на момент інкримінованого йому діяння не знаходився, психічно хворим не являється, в застосуванні примусових заходів медичного характеру не потребує (а.с.97-100).
ОСОБА_3 являється батьком неповнолітньої дитини - ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.41), але, як він пояснював в судовому засіданні, син постійно проживає з матір'ю, повністю знаходиться на її утриманні, він же не приймає участі ні в його вихованні, ні в матеріальному забезпеченні тривалий час, тому суд не вважає пом'якшуючою обставиною при призначенні покарання, у відповідності до ст.66 КК України, факт наявності неповнолітньої дитини у обвинуваченого.
Інших обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд у відповідності до ст.66 КК України не вбачає.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.67 КК України, суд враховує рецидив злочинів.
З урахуванням всього вказаного, у сукупності з даними про особу обвинуваченого, який по місцю проживання характеризується посередньо, не працює, притягувався до адміністративної відповідальності, вчинив умисний злочин проти життя та здоров`я особи в період непогашених та не знятих в установленому порядку судимостей, наявності обтяжуючої покарання обставини - рецидив злочинів, суд приходить до висновку про призначення покарання у вигляді громадських робіт, яке відповідає вимогам кримінального закону та в силу ст.65 КК України являється необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню нових злочинів.
Згідно ухвали слідчого судді Судацького міського суду АР Крим від 04.11.2013 року до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання (а.с.85-86), який необхідно продовжити до набрання вироком законної сили.
Арешт на майно обвинуваченого органами досудового слідства не накладався.
Цивільний позов по справі потерпілим ОСОБА_1 не заявлений.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд ,-
З А С У Д И В:
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити йому покарання - 200 (двісті) годин громадських робіт, які відбувати не більше як чотири години на день.
Запобіжний захід - особисте зобов'язання продовжити до набрання вироком суду законної сили.
Вирок може бути оскаржений в порядку апеляції в Апеляційний суд АР Крим протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Судацький міський суд АР Крим.
Головуючий - суддя - Т. І. Іоненко