30.12.2013
Справа № 335/12780/13-к 1-кп/335/543/2013
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 грудня 2013 року м.Запоріжжя
Орджонікідзевский районний суд м.Запоріжжя
у складі: головуючого судді Апаллоновій Ю.В.
при секретарі Франчук Г.В.
з участю прокурора Моніна І.В.
обвинуваченого ОСОБА_1
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше засудженого:
10.10.2006 року Комунарським районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 152, ч.2 ст. 186 КК Україин до позбавлення волі 5 років, покарання відбував у Оріхівській ВК №88 , 12.02.2010 року звільнений умовно- достроково 1 рік 5 місяців 26 днів;
20.03.2013 року Комунарським рс м. Запоріжжя за ч.2 ст.186, ч.2 ст.185,ч.І ст.70 КК України до позбавлення волі строком 5 років На підставі ст.75, ст.76 КК України від відбування покарання був звільнений з випробувальним терміном 3 роки;
у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1, будучи раніше засудженим за вчинення корисливих злочинів, судимість за які в установленому законом порядку не знята і не погашена, на шлях виправлення не став і знаходячись на випробувальному терміні знову вчинив аналогічний злочин.
29 жовтня 2013 року у період часу з 10 год. до 15:15 год., ОСОБА_1 маючи умисел на таємне викрадення майна крадіжка, знаходячись в якості пасажира в салоні маршрутного таксі, за маршрутом №63, діючи умисно, повторно, скориставшись тим, що його дії ніхто не бачить , знаходячись у районі зупинки громадського транспорту вул.12 Квітня у м.Запоріжжі, таємно викрав з правового кармана куртки неповнолітньої ОСОБА_2 мобільний телефон « Samsung» «Galaxy mini», вартістю 1099 грн. в якому була встановлена сім картка ЛАйф, вартістю 20 грн., який належить ОСОБА_3, чим завдав останньому матеріального збитку на 1119 грн.
10 листопада 2013 року, приблизно о 21 годині, ОСОБА_1, маючи умисел на таємне викрадання чужого майна, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, діючи умисно, повторно, скориставшись тим, що його дії ніхто не бачить, шляхом розбиття скла водійської двері автомобіля «Акура», д/н НОМЕР_1, проник до салону, звідки таємно викрав майно яке належить ОСОБА_4, а саме: з лобового скла вказаного автомобіля відеореєстратор фірми «Globex», моделі «Н08-120», вартістю 570 гривень, з полиці водійської двері чохол, який не представляє матеріальної цінності, в якому знаходились металеві кусачки вартістю 50 гривень, чим завдав ОСОБА_4 матеріальних збитків на загальну суму 620 гривень.
18 листопада 2013 року, приблизно о 19 годині, ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, діючи умисно, повторно, знаходячись біля будівлі ветеринарної клініки «Друг», розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сталеварів 36-а, з корисливих мотивів, усвідомлюючи відкритість своїх дій, із застосуванням фізичного насильства яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, яке виразилось у нанесені одного удару долонею правої руки в область голови неповнолітнього ОСОБА_5, шляхом ривку із долоні правої руки останнього, заволодів мобільним телефоном фірми «Fly», моделі «QI 235», вартістю 950 гривень, а також мобільним телефоном фірми «Samsung», моделі «S5610», вартістю 250 гривень, які належать ОСОБА_6, після чого з вказаними мобільним телефонами зник, тим самим завдав останній матеріальних збитків на загальну суму 1200 гривень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину повністю визнав, щиро розкаявся у скоєному та пояснив суду, що дійсно у листопаді 2013 року розбив скло водійської двері автомобіля «Акура» та викрав речі з автомобіля та відеореєстратор, кусачки та у листопаді 2013 року будучі п'яним вдарив потерпілого та забрав у нього мобільні телефони та у салоні маршрутного таксі викрав з карману куртку дівчини телефон Самсунг. У вчиненому розкаявся, просив суворо не карати.
Допитаний у судовому засіданні законний представник потерпілого ОСОБА_6 пояснила, що потерпілий є його сином, дійсно обвинувачений вдарив його по голові та забрав мобільний телефон, який вже їй повернуто. Зазначаючи, що не бачить каяття у діях обвинуваченого, а тому просить призначити йому суворе покарання пов'язане із позбавленням волі.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, судом роз'яснено про позбавлення права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку.
При встановлених обставинах, оцінивши зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного злочину в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.
Дії обвинуваченого кваліфіковані за епізодом 29.10.2013 року та від 10.11.2013 року за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та за епізодом від 18.11.2013 як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), скоєне повторно, із застосуванням насильства яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено законом до категорії середньої тяжкості, кількість епізодів за короткий проміжок часу, особу винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння різних злочинів, в тому числі пов'язаних із злочинами проти власності, судимість у встановленому законом порядку не знята і не погашена, в період випробувального терміну вчинив тяжкий злочин, офіційно не працює, не одружений, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку в Запорізькій психіатричній лікарні не перебуває, перебуває на обліку у Запорізькому наркологічному диспансері з 20.05.2006 року з діагнозом «психічні та поведінські розлади внаслідок зловживання алкоголем, сіндром залежності,скоїв аналогічний злочин перебуваючи на іспитовому строку за попереднім вироком, позов не пред'явлено та обставини що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 згідно ст.66 КК України, суд визнає, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, визнав свою провину.
Обставини, що обтяжують покарання судом вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, під час провадження досудового слідства та в судовому засіданні давав правдиві показання і тим самим сприяв установленню істини у справі.
Із врахуванням всіх обставин справи та особи обвинувачуваного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статі, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особа, яка здійснила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
У відповідності до п.п. 2, 3, 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику застосування судами кримінального покарання» більш сурове покарання особам, скоївшим злочин на ґрунті пияцтва та наркоманії, за наявності рецидиву, у складі злочинних груп та менш сурове покарання може призначатися особам, які щиросердно розкаялись у скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, при цьому враховується стадія здійснення злочину, кількість епізодів, роль кожного із співучасників, характер та ступінь тяжкості наслідків, які настали.
Беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, даних про його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд призначає покарання у вигляді позбавлення волі і прийшов до висновку про те, що ці дані в сукупності свідчать про те, що виправлення та перевиховання підсудного можливо тільки в ізоляції від суспільства, оскільки ОСОБА_1 не виявив бажання стати на шлях виправлення та маючи непогашену судимість знов продовжив скоювати злочини.
Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що дані про особу підсудного свідчать про те, що суспільну небезпеку своїх діянь ОСОБА_1 не усвідомив і на шлях виправлення не став, а тому єдино адекватним і достатнім для його виправлення є покарання у вигляді позбавлення волі з фактичним відбуттям такого.
Суд при призначенні ОСОБА_1 покарання не вбачає підстав для застосування ст. 75 КК України, оскільки він вчинив новий злочин в період випробувального терміну, визначеного за попереднім вироком, що на підставі ч. 2 ст. 75 КК України, ч. 3 ст. 78 КК України виключає повторне прийняття рішення судом про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 71 КК України суд до призначеного покарання частково приєднує не відбуту частину покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2013 року, оскільки злочин скоєно в період іспитового строку. При цьому призначене остаточне покарання має бути більше покарання, призначеного за новий злочин, а також невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Цивільні позови не заявлені.
Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.366-371, 373-376, 395, 532, КПК України, суд,
З А С У Д И В:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним за ч.2 ст. 185 КК , ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання :
За ч.2 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі 3 роки
За ч.2 ст.186 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточну міру покарання ОСОБА_1 обрати у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
У порядку ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати покарання, що не відбуте за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від року за ч.ч.2 ст. 186, ч.2 ст.185 КК України, призначивши ОСОБА_1 остаточно міру покарання у вигляді 5 (п'яти) років 9 (дев'яти) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою залишити без змін .
Строк покарання рахувати з моменту фактичного затримання з 19.11.2013 року
Речові докази: мобільний телефон «Fly»моделі «IQ235» телефон «Samsung» моделі «S5610» переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 повернути за належністю. Мобільний телефон « Samsung» «Galaxy mini», переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3, повернути за належністю, мікрочастинки долучені до матеріалів кримінального провадження залишити в матеріалах кримінального провадження, металеві кусачки передані на відповідальне зберігання ОСОБА_4 повернути за належністю.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ю.В. Апаллонова