Справа № 2а-14802/11
2-а/357/555/13
П ОС Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 грудня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий - суддя Протасова О. М. ,
при секретарі - Снігур С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Біла Церква Київської області про визнання дій протиправними та покладення обов'язку перерахувати та виплатити доплату до пенсії як дитині війни , -
В С Т А Н О В И В:
Позивач 31.12.10 звернулась до суду до Управління пенсійного фонду України в м.Біла Церква Київської області з позовом про покладення обов'язку нарахувати їй як дитині війни підвищення до пенсії, встановлене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", починаючи з 1 січня 2007 року, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, посилаючись на те, що відповідач виплачував їй це підвищення у меншому розмірі, встановленому постановою КМУ.
У судове засідання позивач не з"явилась, подала заяву про розгляд справи в її відсутності, позов підтримала.
Представник відповідача - Кашуба І.В., яка діє на підставі довіреності, позов не визнала та пояснила, що за період з 1 січня 2011 року по теперішній час підвищення до пенсії нараховується та виплачується позивачу у розмірі, встановленому Законами України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та "Про Державний бюджет України на 2013 рік", відповідно до положень п.6 постанови КМУ "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745 від 06.07.2011 р. Окрім того, позовні вимоги позивача за період з 25.09.2010 року вирішені постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.06.2011 року.
Вислухавши представника відповідача та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вважає, що вимоги позивача за період з 01.01.2007 р. по 30.12.2009 р. підлягають залишенню без розгляду, а решта вимог підлягає частковому задоволенню, на підставі такого.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 31.12.10 року з вимогами щодо захисту його порушених прав, що мали місце з 01.01.07 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30.07.2010 року Законом України "Про судоустрій і статус суддів"від 07.07.2010 року, який набув чинності 30.07.2010 року, строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Таким чином, суд вважає, що перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року, оскільки до цієї дати для звернення до суду з позовом було встановлено один рік, та позивач не був обізнаний про його скороченя.
Тому суд вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин ч.2 ст.99 КАС України в редакції, яка діяла до 30.07.2010 року, виходячи з принципу юридичної визначеності та на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року по справі "Мельник проти України"(заява №23436/03).
У звязку з цим, враховуючи дату звернення позивача до суду, суд приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 31.12.2009 року.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Однак заяви про поновлення строку позивач суду не подала, поважних причин його пропуску не зазначила, а суд таких не вбачає.
Тому позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.01.2007 року по 30.12.2009 року суд залишає без розгляду.
Задовольняючи позов за період з 31.12.2009 по 24.09.2010 року, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З пенсійного посвідчення позивача судом встановлено, що йому надано статус дитини війни.
Згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни до пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України №1058-1У від 9.07.03 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким законом, що встановлює прожитковий мінімум, є Закон України «Про прожитковий мінімум», згідно зі статтею 4 якого прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно з Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та від 20.10.09 "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня по 31 жовтня 2009 року встановлений у розмірі 498 грн., з 1 листопада по 31 грудня 2009 року - в розмірі 573 грн., з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з 1 квітня 2010 року - 706 гривень, з 1 липня 2010 року - 709 гривень.
Однак доказів того, що у 2009-2010 роках позивачеві виплачувалось підвищення до пенсії на 30 відсотків від зазначених сум, відповідач суду не надав.
Згідно зі ст.19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов"язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, встановлений Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону або іншому нормативно-правовому акту, застосовується акт, який має вищу юридичну силу.
Тому суд вважає, що відповідач, нараховуючи та виплачуючи позивачеві у 2009-2010 роках підвищення як дитині війни у розмірі нижче законодавчо встановленого, діяв не відповідно до нормативних актів, що мають більшу юридичну силу.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційно.
З урахуванням наведених норм та встановлених обставин суд вважає, що відповідач при нарахуванні та виплаті позивачеві як дитині війни підвищення до пенсії за період з 31.12.2009 року по 24.09.2010 року діяв без дотримання вимог п.п.1,2,3,8 ч.3 ст.2 КАС України, а тому його дії є неправомірними.
За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 31.12.2009 року по 24.09.2010 року відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак при нарахуванні та виплаті позивачеві підвищення мають бути враховані кошти, вже нараховані та виплачені їй за цей час.
Обмежуючи період, за який задовольняється позов, датою 24.09.2010 року, суд виходить з того, що вимоги позивача аналогічного змісту задоволені постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.06.2011 року. Цією постановою суд зобов"язав Управління Пенсійного фонду України у м.Білій Церкві провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в розмірі 30 відсотків від визначеного законом розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 25.09.2010 року, з врахуванням проведених виплат.
На підставі зазначеного, керуючись наведеними нормативно-правовими актами та ст.ст. 6-14, 71,159-163,186,254 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Біла Церква Київської області в частині визнання дій відповідача протиправними та покладення на нього обов"язку перерахувати та виплатити доплату до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 р. по 30.12.2009 р. залишити без розгляду.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м.Біла Церква Київської області в частині визнання дій відповідача протиправними та покладення на нього обовязку перерахувати та виплатити доплату до пенсії як дитині війни за період з 31.12.2009 по 24.09.2010 р. задовольнити.
Зобов"язати Управління пенсійного фонду України в м.Біла Церква Київської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з підвищенням пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", за період з 31.12.2009 року по 24.09.2010 року, а також виплатити її з урахуванням раніше виплачених сум.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративногоа суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання постанови у повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О. М. Протасова