ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2008 року                                                                           м. Львів

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача - Носа С.П.,

суддів: Довгополова О.М., Яворського І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу

за апеляційними скаргами Державного казначейства України та Міністерства фінансів України

на постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 квітня 2008 року у справі № 2-а-117/08

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Міністерства фінансів України, Державнго казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, Управління праці та соціального захисту населення Славутської районної державної адміністрації

про стягнення недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня, -

    В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, Управління праці та соціального захисту населення Славутської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня до ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” зазначивши, що відповідно до вищезазначеної норми, щорічно до 5 травня йому повинна надаватися разова грошова допомога в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком як учаснику війни, але виплати йому проводяться не в повному обсязі.

Постановою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 травня 2008 року позов задоволено частково, постановлено стягнути з Державного бюджету України через Державне Казначейство України та Міністерство фінансів України на користь позивача суму недоплаченої разової щорічної допомоги за 2007 рік.

Зазначена постанова мотивована тим, що відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” позивач має право на отримання щорічно до 5 травня разової грошової допомоги у визначеному розмірі, вимоги є законними, а тому судом першої інстанції відновлено його порушене право в межах стягнення різниці недосплаченої допомоги за 2007 рік. Так як дані виплати проводяться за рахунок Державного бюджету України, на Міністерство фінансів України та Державне казначейство України покладено обов'язок забезпечити щороку виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики України для виплати разової грошової щорічної допомоги визначеним категоріям осіб, тому, стягнення недоотриманих позивачем коштів слід провести з Державного бюджету України через Державне казначейство України та Міністерство фінансів України.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державне казначейство України, Міністерство фінансів України подали апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просять скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі Державне казначейство України вказує на те, що судом першої інстанції не враховано, що передбачені Законами про Державний бюджет на відповідні роки кошти Міністерством праці та соціальної політики України, що є головним розпорядником коштів, отримано повністю, апелянт як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, прав та охоронюваних законом інтересів позивача не порушувало, тому, правових підстав вирішувати питання щодо взаємовідносин між позивачем та Державним казначейством немає. Міністерство фінансів України в своїй апеляційній скарзі вказує на те, що обставини, які мають значення для справи не доведені, судом першої інстанції не з'ясовані, а тому не відповідають обставинам справи, вважає оскаржувану постанову такою, що постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню з наступних підстав.     

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що він має право щорічно до 5 травня отримувати грошову допомогу відповідно до вимог ст. 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст. 29 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, якими обмежувався розмір щорічної разової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, у тому числі й учасникам бойових дій. Розмір отриманої позивачем у 2007 році разової грошової допомоги до 5 травня не відповідає вимогам зазначеного Закону. В частині виплати недоплаченої грошової допомоги позивачу за період 2005-2006 рр. суд відмовив, оскільки Закони України про Державний бюджет на відповідні роки набрали чинності, на предмет неконституційності не розглядались, відповідно до Конституції України не суперечать іншому законодавству та підлягають застосуванню. Щодо виплати недоплати такої допомоги за 2004 рік, суд першої інстанції відмовив, мотивуючи це тим, що позивачем безпідставно пропущений строк звернення до суду з позовними вимогами про стягнення недоплаченої допомоги за 2004 рік.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення в користь позивача заборгованості з виплати щорічної допомоги за 2007 рік, що, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.

В той же час колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги з Державного бюджету України через Державне казначейство України та Міністерство фінансів України є невірним з наступних підстав.

Відповідно до ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» суб'єктами виплати разової щорічної допомоги, передбаченої цим Законом, є управління праці та соціального захисту населення, а тому, саме вони зобов'язані проводити виплату недоплачених сум грошової допомоги. Згідно Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30.08.2000 року за №1035/2000, Міністерство праці України є головним органом у системі органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення і соціального обслуговування населення та згідно ст.22 Бюджетного кодексу України є головним розпорядником бюджетних коштів. Згідно із Положенням про Міністерство праці та соціальної політики України відповідно до покладених на нього завдань здійснює в межах своїх повноважень контроль за додержанням законодавства щодо надання пільг, у тому числі, ветеранам війни і праці (пп.31 п.4) та забезпечує через систему підпорядкованих йому органів реалізацію прав громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної допомоги (аб.6 п.3).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що саме на управління праці та соціального захисту населення покладено обов'язок проводити виплату одноразової щорічної грошової допомоги.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбачених Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, щорічної грошової допомоги не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).

Оскільки правові положення, які передбачають виплату разової щорічної допомоги учасникам бойових дій до Дня Перемоги є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Таким чином, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржувана постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись  ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                                      П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Державного казначейства України, Міністерства фінансів України  задовольнити частково.

Постанову Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2008 року скасувати та постановити нову, якою позов ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Державнго казначейства України, Міністерства праці та соціальної політики України, Управління праці та соціального захисту населення Славутської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної допомоги до 5 травня задоволити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Славутської районної державної адміністрації щодо невиплати належних ОСОБА_1 сум разової щорічної грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007 рік.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Славутської районної державної адміністрації провести виплату на користь ОСОБА_1 1770 грн. 30 коп. недоплаченої разової грошової допомоги за 2007 рік як учаснику бойових дій.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Славутської районної державної адміністрації відмовити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України відмовити за безпідставністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Суддя-доповідач                                                                                       С.П. Нос

Судді                                                                                                          О.М. Довгополов

                                                                                                                    І.О. Яворський