УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1493/13Головуючий суду першої інстанції:Кіт М.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"17" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого суддіСамойлової О.В.

СуддівАвраміді Т.С. Приходченко А.П.

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані житлово - комунальні послуги, за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 12 вересня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ПП «Сервісна компанія «Комфорт» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за комунальні послуги у розмірі 3572,52 грн., трьох відсотків річних за порушення зобов'язань в сумі 156,77 грн., інфляційних втрат в сумі 96,05 грн., пені в сумі 3572,52 грн., а всього - 7397,86 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 є споживачем житлово-комунальних послуг та послуг по утриманню будинку і прибудинкової території, які надаються позивачем, але не сплачує вартість цих послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість за період з січня 2010 року по квітень 2013 року в сумі 3572,52 грн.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 12 вересня 2013 року позов ПП «СК "Комфорт"» задоволений частково: стягнуто з відповідачки на користь ПП «Сервісна компанія «Комфорт» заборгованість за житлово-комунальні послуги станом на 01.04.2013 року в сумі 1552,70 грн.; три відсотка річних від простроченої суми у розмірі 156,77 грн., інфляційні втрати в сумі 96,05 грн., пеню у розмірі 696,95 грн., судові витрати у розмірі 229,40 грн., а всього - 2731,87 грн.

Не погодившись із рішенням суду, позивач ПП «Сервісна компанія «Комфорт» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду змінити, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі

Так апелянт зазначає, що в порушення вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України на відміну від заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідачки заборгованості, що утворилася за період з 01.01.2010 року по 01.04.2013 року, на суму якої необхідно нараховувати пеню за порушення зобов'язань, судом ухвалено рішення про стягнення пені лише за період з 01.10.12 року по 01.04.13 року, а період заборгованості з 01.01.2010 року по 01.09.2012 року залишений судом без уваги.

Крім того, апелянт зазначає, що судом при ухваленні рішення було безпідставно враховано оплату заборгованості в сумі 2019,82 грн., що утворилася за період з 01.03.2012 року по 01.04.2013 року, здійснену відповідачкою після відкриття провадження по справі, що, на думку апелянта, свідчить про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки факт оплати заборгованості не може бути врахований при ухваленні рішення, у подальшому він може бути розцінений як добровільне виконання рішення.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності відповідачки, яка належним чином повідомлена про розгляд справи, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з частиною 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1. Між сторонами 05.12.2000 року укладений договір про надання комунальних послуг та послуг з утримання будинку і прибудинкової території, згідно з яким позивач надає відповідачу, а відповідач приймає і своєчасно оплачує комунальні послуги та послуги з утримання будинку і прибудинкової території (а.с. 6).

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги ПП «СК «Комфорт», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті комунальних послуг та послуг з утримання будинку і прибудинкової території, які надаються позивачем, не виконує, що є підставою для стягнення вартості наданих послуг з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені, що передбачена умовами договору, укладеного між сторонами.

Висновок суду перщої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості за наведені послуги з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені, що передбачена умовами договору, укладеного між сторонами, заснований на вимогах закону, зокрема, ст. 162 ЖК України, ст. 625 ЦК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Правил користування приміщенням житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 5762, та узгоджується з наявними у матеріалах справи доказами.

Розрахунок 3% річних та індексу інфляції сторонами не оскаржується. Апелянт не погоджується з сумою пені та періодом, за який вона розрахована судом першої інстанції.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.6 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати послуг споживачу нараховується пеня у розмірі 1 % несплаченої своєчасно суми за кожний день прострочення, якщо заборона на стягнення пені буде законодавчо знята.

Також згідно п. 3.1.2 Договору у разі порушення споживачем строків внесення платежів виконавець має право нараховувати пеню згідно п. 2.6 договору.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що розрахунковим періодом для розміру оплати послуг є календарний місяць, оплата за який вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця (а.с. 6).

Виходячи з положень наведених нормативних актів та умов Договору, оплата послуг, що надаються позивачем, повинна здійснюватися відповідачем щомісячно, пеня за прострочення сплати заборгованості за ці послуги починає нараховуватися з наступного місяця за місяцем, у якому виникла заборгованість.

Умовами договору не передбачено нарахування пені на всю суму заборгованості в арифметичній прогресії. Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розмір неустойки (пені) повинен визначатися не із загальної суми основного боргу, а лише із суми боргу за певний місяць. Нарахування пені повинно обмежуватися сумою несплаченої заборгованості за кожен день прострочення без її накопичення в прогресії, тобто сума заборгованості за попередні місяці не додається за наступні. Загальний розмір пені обчислюється шляхом складення нарахованої неустойки (пені) за кожний такий період.

Отже, колегія суддів погоджується з розрахунку пені в сумі 696,95 грн., що проведений місцевим судом за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року, з урахуванням суми боргу за кожен місяць, розміру оплати по тарифу, кількості прострочених днів.

На думку апелянта, місцевий суд у порушенні вимог ст. 11 ЦПК України, при визначенні періоду, за який підлягає нарахуванню пеня, не звернув уваги на те, що позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за надані послуги за період з 01.01.2010 року по 01.04.2013 року, за цей же період позивач просив стягнути 3% річних, індекс інфляції та пеню. Апелянт посилається на те, що при проведенні ним розрахунку пені з 01.10.2012 року по 01.04.2013 року він виходив з того, що сума штрафних санкцій перевищує загальну суму заборгованості, подальший розрахунок пені за період з 01.01.2010 року по 01.09.2012 року не проводився у зв'язку із недоцільністю, враховуючи те, що відповідно до п. 2.6 Договору, пеня в розмірі, більшому 100% від основного боргу, не підлягає стягненню.

Зазначені доводи апелянта не можуть бути прийняти до уваги колегією суддів, оскільки вони не підтверджуються обставинами справи та спростовуються змістом позовних вимог (а.с. 3-4) і умовами Договору про надання комунальних послуг (а.с. 6).

Так, ПП «СК «Комфорт» в позовній заяві від 22.04.2013 року із посиланням на п. 2.6 Договору, зазначає, що сума пені, яку відповідач зобов'язаний сплатити ПП «СК «Комфорт» складає 3572,52 грн. відповідно до розрахунку, наведеному у Додатку № 7, де період нарахування пені визначений позивачем - з жовтня 2012 року по березень 2013 року (а.с. 10). Будь-яких обмежень щодо розміру пені Договором, у тому числі і пунктом 2.6, на який посилається апелянт, не встановлено, окрім того, що нарахування пені може здійснюватися у тому разі, якщо заборона на її стягнення буде законодавчо знята.

Така заборона на нарахування та стягнення пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги діяла до 01 січня 2011 року і була передбачена Законом України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги».

Отже, з урахуванням того, що період стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, визначений саме позивачем ПП «СК «Комфорт» у позовній заяві та додатку до неї і дорівнює часу з жовтня 2012 року по березень 2013 року, то доводи апелянта щодо порушення судом норм ст. 11 ЦПК України стосовно меж розгляду справи, є безпідставними.

Посилання апелянта на те, що судом при стягненні з відповідачки суми заборгованості за надані послуги врахована внесена ОСОБА_6 під час розгляду справи грошова сума в розмірі 2019,82 грн., яка, на думку апелянта, могла бути зарахована у подальшому при виконанні рішення суду, не є підставою для скасування рішення, оскільки не впливає на правильність рішення суду, до того ж, апелянтом не оспорюється правильність визначення суми заборгованості, що стягнута судом з відповідачки.

З матеріалів справи слідує, що після відкриття провадження по справі 19.07.2013 року ОСОБА_6 сплатила заборгованість за комунальні послуги, надані позивачем за період з 01.03.2012 року по 30.06.2013 року в сумі 2894,30 грн. (а.с.57). Оскільки позовні вимоги заявлені на суму заборгованості, що склалася станом на 01.04.2013 року, судом при визначенні суми заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_6, враховано, що поточний платіж за період з 01.04.2013 року по 30.06.2013 року складає 874,48 грн., а тому погашення заборгованості за спірний період становить суму 2019,82 грн. (2894,30-874,48). Непогашеною за спірний період є заборгованість у розмірі 1552,70 грн. (3572,52-2019,82), яка і стягнута судом на користь позивача. Апелянтом наведений розрахунок не спростований.

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.

Інші доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не містять.

Таким чином, суд першої інстанції, правильно встановив обставини по справі, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.

На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сервісна компанія «Комфорт» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 12 вересня 2013 року - відхилити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В.Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко