УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1577/13Головуючий суду першої інстанції:Кіт М.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"17" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого суддіСамойлової О.В.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріБогданович О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності на ? частку домоволодіння по праву спадкування за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_8 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 вересня 2013 року,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7, в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати за нею право власності на ? частку домоволодіння по праву спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, померлого, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3. Вимоги ОСОБА_6 мотивовані тим, що рішенням Керченського міського суду від 22.03.2005 року було визнано частково недійсним свідоцтво про право власності по праву спадкування за законом від 22.09.1999 року, видане на ім'я ОСОБА_11 на домоволодіння АДРЕСА_2 та договір дарування вказаного домоволодіння від 19.12.2002 року ОСОБА_11 своєму сину ОСОБА_7 Вказаним рішенням за батьком позивачки ОСОБА_9 було визнано право власності на ? частку буд. АДРЕСА_2 по праву спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_12, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивачки ОСОБА_9 помер, після чого позивачка звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Також спадкоємцями після смерті ОСОБА_9 були ОСОБА_11 (дружина спадкодавця) та ОСОБА_10 (син спадкодавця), які прийняли спадщину з підстав, передбачених ч.3 ст. 1268 ЦК України, але не оформили її.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивачки ОСОБА_10, а ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її мати ОСОБА_11, після чого позивачка звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Але нотаріус постановою відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з тих підстав, що батько позивачки за життя не зареєстрував своє право власності на ? частку спірного будинку. Після смерті батька зареєструвати його право власності не можливо. У зв'язку із чим, посилаючись на зміст ст.ст. 16, 1218, 1261, 1262, 1268, 1270 ЦК Україна ОСОБА_6 просила позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Керченського міського суду від 05 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частку житлового будинку та прилеглих до нього господарсько - побутових будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, після смерті батька ОСОБА_9, померлого, ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті матері ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3, яка прийняла та не оформила свої спадкові права після смерті чоловіка ОСОБА_9 та після смерті сина ОСОБА_10, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, який також прийняв, але не оформив свої спадкові права після смерті батька ОСОБА_9 Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду, відповідач ОСОБА_7 та його представник ОСОБА_8 подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянти посилаються на те, що суд під час ухвалення рішення не в повній мірі встановив які саме правовідносини виникли між сторонами; не надав належну правову оцінку доказам, наявним в матеріалах справи не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, також апелянти вказують на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Так апелянти зазначають, що судом помилково встановлено виникнення між сторонами спадкових правовідносин та застосовані загальні норми спадкового права, проте, не застосовані норми права, що регулюють питання виникнення права власності.

На думку апелянта, судом при дослідженні доказів наявних в матеріалах справи, зокрема рішення Керченського міського суду від 22.03.2005 року, яким за ОСОБА_9 визнано право власності на ? частку домоволодіння, невірно було витлумачено його зміст, оскільки відповідно до ст. 1299 ЦК України право власності на нерухоме майно у спадкоємців виникає з моменту державної реєстрації, таким чином, право власності у ОСОБА_9 на підставі вказаного рішення не виникло, а посилання суду на те, що ОСОБА_9 не встиг цього зробити у зв'язку з його смертю не ґрунтується на нормах закону.

Також апелянт зазначає, що суд при ухваленні рішення в порушення вимог ст. 11 ЦПК України, визнавши за ОСОБА_6 право власності на ? частку житлового будинку та прилеглих до нього господарсько - побутових будівель та споруд, вийшов за межі позовних вимог, оскільки такі вимоги позивачкою не заявлялися.

Апелянт також посилається на те, що позивачкою при зверненні до суду із позовною заявою було визначено ціну позову в розмірі 49 996,50 грн. та сплачено судовий збір в сумі 500 грн., який за рішенням суду безпідставно стягнутий з відповідача. Вартість ? частки домоволодіння позивачкою взята з витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КРП «КБРТІ» 07.07.2011 року, але, на думку апелянта, такі відомості не могли бути прийняти до уваги судом, оскільки витяг з реєстру прав власності був визнаний недійсним постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28 листопада 2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з частиною 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених вимог, з того, що право на спадкове майно виникло у спадкоємців, які прийняли спадщину відповідно до вимог закону. Відсутність державної реєстрації майна, зазначеного у рішенні Керченського міського суду від 22.03.2005 року, не позбавляє спадкоємців права на спадщину. Але відсутність державної реєстрації майна за ОСОБА_9 перешкоджає позивачці в оформленні права на спадщину відповідно до положень ч. 1 ст. 1297 ЦК України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, після смерті ОСОБА_12, померлого ІНФОРМАЦІЯ_4, відкрилася спадщина у вигляді домоволодіння АДРЕСА_2.

Після його смерті дружина ОСОБА_13 отримала у Першій Керченській державній нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 вересня 1999 року на весь житловий будинок та господарсько - побутові будівлі і споруди, 19 грудня 2002 року вона подарувала вказаний будинок своєму синові ОСОБА_7 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування.

Рішенням Керченського міського суду від 22 березня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 14 грудня 2005 року та ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 09 листопада 2007 року, який розглядав справу в порядку касаційного провадження, спадкоємцю першої черги після смерті ОСОБА_12 - синові ОСОБА_9, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті батька, був поновлений строк позовної давності та були визнані частково недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом від 22 вересня 1999 року, видане ОСОБА_13 Першою Керченською державною нотаріальною конторою на житловий будинок та господарсько - побутові будівлі і споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, та договір дарування від 19 грудня 2002 року вказаного будинку на ім'я ОСОБА_7 Також зазначеним рішенням суду за ОСОБА_9 було визнано право власності на ? частку домоволодіння АДРЕСА_2 (а.с. 7 том 1).

Таким чином, батько позивачки ОСОБА_6 - ОСОБА_9 отримав у власність ? частку домоволодіння АДРЕСА_2 по праву спадкування після померлого ОСОБА_12, ? частка зазначеного домоволодіння належить відповідачу - ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 19.12.2002 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер (а.с.6 том 1), спадкоємцями після нього були: дочка ОСОБА_6, син ОСОБА_10, дружина ОСОБА_11, що підтверджується матеріалами спадкової справи № 280-08м до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 (а.с. 69-94 том 1).

Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

ОСОБА_6 25.06.2007 року звернулася з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 до Першої Керченської державної нотаріальної контори, де заведено спадкову справу, а пізніше вона направлена до Красноперекопської районної державної нотаріальної контори, за місцем проживання спадкодавця (а.с.141,139 том 1).

Згідно довідки житлово - експлуатаційного об'єднання м. Красноперекопська від 16.10.2008 року ОСОБА_9 був зареєстрований та проживав з 1991 року по день смерті за адресою: АДРЕСА_1, на день його смерті за вказаною адресою були зареєстровані дружина ОСОБА_11 та син ОСОБА_10 (а.с.73 том 1).

Таким чином, після смерті ОСОБА_9 спадщину прийняли: ОСОБА_6 (дочка), ОСОБА_10 (син), ОСОБА_11 (дружина).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер брат позивачки ОСОБА_10, спадкоємцем після нього є його мати - ОСОБА_11 (а.с.9 том 1).

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно довідки житлово - комунального підприємства «Житлово- експлуатаційне об'єднання» Красноперекопської міської ради від 19.06.2012 року, ОСОБА_10, померлий ІНФОРМАЦІЯ_2, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на день його смерті за вказаною адресою була зареєстрована його мати ОСОБА_11 (а.с.122 том 1). Таким чином, після смерті ОСОБА_10 на підставі ч.3 ст. 1268 ЦК України спадщину прийняла його мати ОСОБА_11 Більш ніхто із спадкоємців з заявами про прийняття спадщини після його смерті до нотаріуса не звертався, про що свідчать відповіді Шепетівської районної державної нотаріальної контори ГУЮ в Хмельницькій області від 15.03.2013 року (а.с.38-39 том 1) та приватного нотаріуса Красноперекопського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_14 від 26.04.2013 року (а.с.97-99 том 1).

Статтями 1268 та 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивачки - ОСОБА_11, єдиним спадкоємцем після якої є дочка ОСОБА_6 (а.с.10), яка 25.06.2012 року звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Красноперекопського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_14 (а.с.103 том 1). Нотаріусом було заведено спадкову справу № 34/2012 (а.с.102-186 том 1).

Листом від 19.06.2012 року державний нотаріус Красноперекопської районної державної нотаріальної контори повідомив ОСОБА_6 про те, що після смерті ОСОБА_9 видати свідоцтво про право на спадщину на майно, яке підлягає державній реєстрації, неможливо, оскільки видача свідоцтва провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві, а в переліку наданих позивачем документів відсутній документ, що посвідчує право власності на ? частку житлового будинку на ім'я померлого та запропонував позивачу звернутися до суду (а.с.12 том 1).

Постановою державного нотаріуса Красноперекопської державної нотаріальної контори АР Крим від 07 серпня 2013 року було відмовлено ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на ? частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, після смерті ОСОБА_9 з тих підстав, що відсутній правовстановлюючий документ на ім'я ОСОБА_9 на ? частку житлового будинку, а рішення Керченського міського суду від 12.03.2005 року не зареєстровано, тобто не має державної реєстрації майна.

07 серпня 2013 року приватний нотаріус Красноперекопського міського нотаріального округу АР Крим ОСОБА_14, також відмовила ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом на 1/2 частку спірного будинку, яка належала ОСОБА_15, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 - чоловіку спадкодавця ОСОБА_11, після якого вона прийняла спадщину спільним проживанням за однією адресою на час його смерті, але не оформила своїх спадкових прав нотаріально за свого життя, про що ухвалила постанову (а.с.202 том 1).

Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив характер правовідносин, що виникли між сторонами, оцінив наявні у справі докази відповідно до ст. 212 ЦПК України і дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи апелянта стосовно порушення судом норм матеріального і процесуального права, не повного з'ясування обставин, що мають значення у справі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наявними у справі матеріалами та обставинами справи.

Посилання апелянта на те, що ? частка домоволодіння № 21 по провулку Бараклавському у м. Керчі, право власності на яку в порядку спадкування визнано за ОСОБА_9 рішенням Керченського міського суду від 22.03.2005 року, не може вважатися спадковим майном після його смерті, оскільки не зареєстровано ним, не є підставою для скасування рішення суду, у зв'язку із тим, що право власності на майно відповідно до ч. 5 статті 1268 ЦК України, у випадку прийняття спадщини виникає з часу відкриття спадщини. Отже, оскільки ОСОБА_9 своєчасно прийняв спадщину після померлого батька, що підтверджується рішенням Керченського міського суду від 22.03.2005 року, яке набрало законної сили, то не можна вважати, що у нього не виникло право на спадкове майно, яке згодом увійшло до складу спадщини після його смерті, після смерті його сина, та після смерті його дружини.

Крім того, державна реєстрація права власності, порядок якої визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення (постанова Верховного Суду України від 13 червня 2012 року № 6-54цс12).

Слід зауважити, що Європейський суд розширено тлумачить поняття «майна». Так, в постанові по справі Бейлер проти Італії (5 січня 2000 року) зазначено, що «…поняття «майно» в ст. 1 має автономне значення, яке не обмежується власністю на фізичні речі. Воно є незалежним від формальної класифікації в національному праві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, можуть розглядатися як право власності і, таким чином, як «майно» в контексті цього положення.

До майнових прав належить, зокрема, право вимоги, що виникає з приводу володіння, користування та розпорядження майном (наприклад: спадкові права та інші), право вчиняти дії щодо оформлення права власності на майно.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12 зроблено висновок, що майнове право, яке можна визначити як «право очікування»,є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певним, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Колегією суддів не приймаються доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції, визнавши право власності за позивачкою на ? частку житлового будинку та прилеглих до нього господарсько-побутових будівель, вийшов за межі позовних вимог, оскільки такі забудови входять до складу головної речі - житлового будинку, що підтверджується відомостями з технічної документації на житловий будинок АДРЕСА_2.

Враховуючи норми статей 186, 380, 381 ЦК України, господарсько-побутові будівлі (сарай, гараж та інше), наземні і підземні комунікації (водопостачання, очисні споруди тощо), що розташовані на одній земельній ділянці з житловим будинком і призначені для забезпечення власника необхідними приладами благоустрою, вважаються приналежністю головної речі і не є самостійними нерухомими речами, у зв'язку з чим право власності на зазначені будівлі та споруди як на окремі об'єкти визнаватися не може.

Отже, при відчуженні, виділі відповідної частки житлового будинку, відчужується або виділяється і відповідна частка надвірних приміщень.

Не можуть бути взяти до уваги колегією суддів і посилання апелянта на те, що позивачкою невірно визначено ціну позову в сумі 49996,50 грн. і, як наслідок, невірно сплачено судовий збір в сумі 500 грн., оскільки вони спростовуються відомостями, що містяться в технічному паспорті на житловий будинок АДРЕСА_2, де вартість цілого будинку визначена в сумі 99993 грн.

Доводи апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли підтвердження при розгляді справи судом апеляційної інстанції.

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.

Інші доводи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не містять.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.

На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_8 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 вересня 2013 року - відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 05 вересня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В.Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко