Справа № 153/1955/13-ц Провадження № 22-ц/772/4250/2013Головуючий в суді першої інстанції:Любинецька-Онілова А. Г.

Категорія: 23Доповідач: Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Марчук В.С., Сопруна В.В.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: представників відповідача Корнійчука С.А. і Мукомела А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Селянсько-фермерського господарства «Оріон» про поновлення строку позовної давності, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою, -

В с т а н о в и л а:

В квітні 2013 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись в суд з позовом до СФГ «Оріон» про повернення в натурі безпідставно набутого майна.

Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 22 квітня 2013 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачам триденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

8 травня 2013 року на виконання вимог ухвали від 22 квітня 2013 року про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_4 подав до суду позовну заяву до СФГ «Оріон» про повернення в натурі безпідставно набутого майна, яким просив визнати договір оренди земельної ділянки площею 1,47 га, що розташована на території Борівської сільської ради Чернівецького району від 29 грудня 2005 року таким, що не був укладеним та зобов'язати відповідача повернути йому в користування земельну ділянку площею 1,47 га, що належить йому на праві власності.

Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 23 травня 2013 року поєднані в одному провадженні позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до СФГ «Оріон» про повернення в натурі безпідставно набутого майна роз'єднано в самостійні провадження.

Ухвалою Чернівецького районного суду Вінницької області від 9 вересня 2013 року заяву позивача про відвід головуючої у справі судді Цимбалюк Л.П. задоволено, а справу передано на розгляд до Ямпільського районного суду Вінницької області.

6 листопада 2013 року ОСОБА_4 подав до суду позовну заяву зі зміненими позовними вимогами, якою просив визнати договір оренди земельної ділянки, укладений між ним та СФГ «Оріон» 29 грудня 2005 року, недійсним та зобов'язати відповідача не чинити йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 1,47 га, що розташована на території Борівської сільської ради Чернівецького району, та належить йому на праві власності, шляхом надання можливості самостійно господарювати на земельній ділянці.

25 листопада 2013 року ОСОБА_4 подав до суду заяву про доповнення позовних вимог, якою просив поновити йому строк позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди землі.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задоволити позовні вимоги.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним та необґрунтованим через невідповідність висновків суду обставинами справи, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також через неправильне застосуванням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні представники відповідача заперечили апеляційну скаргу, просять її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Позивач ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився; надав заяву, якою просив відкласти розгляд справи по причині перебування його адвоката у відрядженні, при цьому не зазначив і не надав підтверджуючих доказів.

Відповідно до вимог до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Державного акту на право приватної власності не землю серії ВН № 24050218, виданого 24 січня 2001 року, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 1,47 га, що розташована на території Борівської сільської ради та передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 42).

29 грудня 2005 року між ОСОБА_4 та СФГ «Оріон» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,47 га, терміном на 10 років, зі сплатою орендної плати в розмірі 350 грн. Договір зареєстровано у Борівській сільській раді Чернівецького району 29 грудня 2005 року за № 352 (а. с. 41).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору - 29 грудня 2005 року, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ОСОБА_4 зазначив те, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки не містить таких істотних умов, як індексація орендної плати, порядок її внесення, перегляду та відповідальність за її несплату; збереження стану об'єкта оренди; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обтяження щодо використання земельної ділянки. Крім того, за формою та змістом спірний договір не відповідає типовій формі договору оренди землі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220. Також до оспорюваного договору не додано плану або схеми земельної ділянки, яка передавалась в оренду, її кадастрового плану та акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), які згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є невід'ємною частиною договору. По акту приймання-передачі земельну ділянку в 2005 - 2006 роках відповідачу він не передавав, оскільки його земля вже була в оренді СТОВ «Дружба». Оскільки інформація про об'єкт оренди є однією із істотних умов договору оренди землі, тому підписаний ним договір не містить також інформації про об'єкт оренди.

По справі встановлено, що в оспорюваному договорі оренди земельної ділянки від 29 грудня 2005 року відсутні такі істотні умови договору: індексація орендної плати, порядок її внесення, перегляду та відповідальність за її несплату; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обтяження (обтяження) щодо використання земельної ділянки.

Пунктом 3.4. оспорюваного договору передбачено обов'язок орендаря: використовувати землю відповідно до її цільового призначення та умов цього договору; ефективно використовувати землю, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності; здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель, збереження і підвищення родючості ґрунтів та поліпшення інших корисних властивостей землі тощо.

Тобто така істотна умова договору оренди, як збереження стану об'єкта оренди, міститься у оспорюваному договорі.

Разом з цим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно положень ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із матеріалів справи вбачається, що представником відповідача СФГ «Оріон» в суді першої інстанції було заявлено про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог, оскільки оспорюваний договір оренди земельної ділянки було укладено 29 грудня 2005 року, а згідно цивільного закону загальний строк позовної давності встановлено в три роки (а. с. 82-83; 119-124).

Звертаючись до суду із вимогою про поновлення строку позовної давності для звернення до суду із позовом про визнання договору оренди землі недійсним, позивач ОСОБА_4 послався на те, що про наявність спірного договору оренди землі йому стало відомо лише в 2011 році (а. с. 118).

Проте по справі встановлено, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки було підписано сторонами 29 грудня 2005 року та в цей же день його було зареєстровано Борівською сільською радою Чернівецького району за № 352 (а. с.42).

Позивачем не оспорюється той факт, що саме він підписував зазначений договір. Тобто про наявність оспорюваного правочину позивачу було відомо ще в день підписання договору - 29 грудня 2005 року, як і про обставини, на які він посилається як на підставу визнання договору недійсним (відсутність істотних умов договору оренди землі).

За весь період дії оспорюваного договору відповідач користувався земельною ділянкою, що була передана йому в оренду позивачем, а позивач отримував орендну плату згідно договору.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про поновлення строку позовної давності та визнання договору оренди земельної ділянки недійсним з підстав пропуску строку позовної давності, оскільки позивачем не доведено поважність причин пропуску ним строку позовної давності.

Також є вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою з огляду на те, що відповідач здійснює користування земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянкою від 29 грудня 2005 року, укладеного із позивачем.

Крім того, рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 5 грудня 2012 року, яке набуло законної сили 18 грудня 2012 року зобов'язано ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 не перешкоджати СФГ «Оріон» користуватися орендованими земельними ділянками до закінчення договорів оренди, що розташовані на території Борівської сільської ради (а. с. 76-77).

Зазначеним рішенням, зокрема, встановлено, що СФГ «Оріон» має право користування земельною ділянкою, розміром 1,47 га, належною ОСОБА_4, згідно укладеного із ним договору оренди земельної ділянки терміном на 10 років.

Тобто, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач здійснює користування земельною ділянкою на відповідній правовій підставі - на праві оренди.

Доводи апеляційної скарги позивача зведені в цілому до того, що судом першої інстанції було порушено норми цивільного процесуального кодексу та безпідставно відмовлено у витребуванні Книги реєстрації договорів по Борівській сільській раді, яка є основним доказом того, що ним не було пропущено строку позовної давності, оскільки у цій книзі містяться відомості про державну реєстрацію договору оренди землі площею 1,47 га, укладеного ним в 2000 році із СТОВ «Дружба», строк дії якого закінчувався в 2010 році. І лише в 2011 році ОСОБА_13, який очолював СТОВ «Дружба», показав йому оспорюваний договір оренди земельної ділянки за 2005 рік.

Такі доводи апеляційної скарги є безпідставними та спростовуються вищевикладеним.

Крім того, зі змісту оскаржуваного рішення суду вбачається, що сторонами визнано ту обставину, що Борівською сільською радою проведено подвійну реєстрацію договорів оренди на одну і ту ж земельну ділянку, власником якої є позивач, тому відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України така обставина доказуванню не підлягає, в зв'язку з чим в суду першої інстанції не було необхідності витребувати Книгу реєстрації договорів по Борівській сільській раді.

Разом з цим, укладення позивачем будь-якого іншого договору оренди земельної ділянки, крім того, який ним оспорюється, не свідчить про поважність причин пропуску строку позовної давності та про те, що про наявність договору, який було підписано позивачем особисто 29 грудня 2005 року, йому стало відомо лише в 2011 році.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду є правильним, у зв'язку із цим відсутнє правове обґрунтування для задоволення апеляційної скарги із скасуванням рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах як матеріального так і процесуального закону, тому являються безпідставними і не впливають на висновки суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 25 листопада 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ М.В. Матківська

Судді: /підпис/ В.С. Марчук

/підпис/ В.В. Сопрун

Згідно із оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська