УХВАЛА

Іменем України

20 грудня 2007 року Апеляційний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Головчук С. В.

суддів: Забродського М. І.,  Миніч Т.І. при секретарі судового засідання Прищепі О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 жовтня 2007 року,  у справі за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2 про визнання договору дарування удаваним,  визнання дійсним договору довічного утримання,  його розірвання , -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2007 року позивачка звернулась до суду з вказаним позовом на обґрунтування якого зазначала,  що 3 квітня 1997 року вона подарувала відповідачу жилий будинок по вулиці АДРЕСА_1 Перед укладанням такого договору вони між собою домовились,  що відповідач буде здійснювати за нею догляд. Вважає,  укладений договір дарування є прихований,  оскільки був укладений фактично договір довічного утримання. З цією метою ОСОБА_2 щомісяця не менше двох разів провідував її,  давав кошти на прожиття і придбання ліків та виконував необхідні роботи по господарству. Проте з червня 2006 року припинив догляд за нею,  скориставшись тим,  що обов'язків по догляду за позивачкою у нього немає.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 16 жовтня 2007 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить рішення Бердичівського міськрайонного суду від 16 жовтня 2007 року скасувати та постановити нове,  яким позов її задовольнити. Посилається на те,  що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги,  суд вважає,  що скарга не підлягає задоволенню. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом сторони 3 квітня 1997   року   уклали   договір   дарування,    який   посвідчений   державним нотаріусом Бердичівської державної нотаріальної контори(а.с. 58).

За умовами договору ОСОБА_1 подарувала,  а ОСОБА_2

Справа 22ц/2557                                 Головуючий у суді 1-ої інстанції Хавронюк О.Л.

Категорія 13                                          Суддя-доповідач Забродський М. І.

прийняв у дар житловий будинок АДРЕСА_1 Тому суд правильно вважав,  що спірні правовідносини регулюються ЦК України 1963 року.

Відповідно до  ст.  243 ЦК України (1963 р.) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Укладений договір дарування не суперечить вимогам цієї норми закону.

Статеюі 1 ЦПК України передбачено,  що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб,  поданими відповідно до цього Кодексу,  в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,  які беруть участь у справі.

З показів свідків ОСОБА_3,  ОСОБА_4.,  ОСОБА_5,  ОСОБА_6видно,  що ОСОБА_1здійснила свій та подарувала відповідачу житловий будинок. Свою позицію щодо дарування будинку пояснювала тим,  що відповідач сам будував його та утримував у належному стані. Будь-яких розмов про укладання договору довічного утримання позивачка не вела.

За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав,  що доказів про укладення іншої угоди позивачка не надала,  а тому підстав згідно з ч.2  ст.  58 ЦК України (1963р.) для визнання ,  що сторони 3 квітня 1997 року уклали не договір дарування,  а договір довічного утримання,  немає.

Суд повно з'ясував обставини справи,  правильно визначив характер спірних правовідносин,  дав належну оцінку доказам,  доводам та запереченням сторін і постановив законне та обґрунтоване рішення . Підстав для його скасування немає.

Керуючись  ст.  ст.  209, 304,  307, 308, 314, 315 ЦПК України,  апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 16 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців.