УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/1536/13Головуючий суду першої інстанції:Мурзенко М.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.

"17" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

головуючого суддіСамойлової О.В.

СуддівАвраміді Т.С. Приходченко А.П.

При секретаріБогданович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 17 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7, в якому, з урахуванням уточнень, просила стягнути з відповідача на її користь у відшкодування матеріальної шкоди 12436 грн. 55 коп. та моральної шкоди - 10000,00 грн.

Позивні вимоги мотивовані тим, що 20 березня 2013 року ОСОБА_6 у дворі будинку № 175 по вул. Чкалова в м. Феодосія близько 9 год. 30 хвил. гуляла зі своєю собакою породи «малий пудель» по кличці «Денні», після того, як вона підійшла до під'їзду вказаного будинку й відпустила собаку з повідка, собака побігла до палісаднику, що розташований біля будинку, де автомобіль марки Мазда, державний номер НОМЕР_1 під керуванням відповідача, здійснив два рази наїзд на собаку, яка в наслідок отриманих травм померла. В результаті пригоди позивачка зазнала матеріальну шкоду у вигляді вартості собаки, витрат на лікування, відчула й глибокі моральні страждання, переживання, стан її здоров'я погіршився.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 17 жовтня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково (а.с. 106). Стягнуто з ОСОБА_7 на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди 2500 грн. У задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду, позивач ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд під час ухвалення рішення не надав належну правову оцінку доказам, наявним в матеріалах справи, не в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи, також апелянт посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Так, апелянт зазначає, що суд необґрунтовано не врахував на підтвердження вартості собаки показання свідка ОСОБА_8, яка є членом Асоціації собаководів та критично оцінив довідку МВ КСУ від 17.08.2013 року, в який вказана приблизна вартість собаки станом на лютий 2013 року в розмірі 3500 грн. з урахуванням витрат на її харчування.

Апелянт також не погоджується із посиланням суду на положення ч.2 ст. 1193 ЦК України та на п.п 3,16, п.2.5 розділу ІІ Правил утримання тварин населенням, підприємствами, установами та організаціями на території м. Феодосії при визначенні розміру моральної шкоди, оскільки вона під час вигулу собаки не допускала необережності та необачності, вигулювала собаку на повідку, що також підтвердили свідки.

Крім того, апелянт зазначає, що судом при ухвалення рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди не було враховано, що вона є одинокою людиною, на протязі 15 років проживала разом з нею, а після подій які сталися на її очах і які призвели до загибелі собаки, в неї загострилися хронічні захворювання, внаслідок чого позивачка вимушена витрачати багато коштів на ліки.

Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Колегією суддів відхилено клопотання ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи, оскільки обставини щодо хвороби, на які посилається відповідач, не підтверджені відповідними доказами. Отже, обставин, які б перешкоджали розглядові справи відповідно до ст. 305 ЦПК України, колегією суддів не встановлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до норм статей 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Зі змісту статей 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що спричиненню шкоди ОСОБА_6 сприяла її груба необережність під час вигулу собаки, не дотримання нею вимог підпунктів 3, 16 пункту 2.5 Правил утримання тварин населенням, підприємствами, установами та організаціями на території м. Феодосії.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

З матеріалів справи слідує, що позивачка утримувала собаку породи «малий пудель» по кличці «Денні», віком 15 років, порода та належність собаки позивачу підтверджується копією міжнародного ветеринарного паспорту (а.с.17-19).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20 березня 2013 року близько 9 год. 30 хв. ОСОБА_7, керуючи автомобілем марки Мазда, державний номер НОМЕР_1, при виїзді з двору будинку № 175 по вул. Чкалова у м. Феодосії, здійснив наїзд на належну позивачці собаку породи «малий пудель» по кличці «Денні», віком 15 років, внаслідок чого собака загинула.

Вказані обставини підтверджуються показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, матеріалами перевірки заяви позивачки Феодосійським МВ ГУ МВС України в АР Крим (ЖЕУ № 2603 від 20.03.2013 року), за наслідками якої 26.03.2013 року був зроблений висновок про те, що перевірка вважається закінченою, указані у заяві ОСОБА_6 факти вважати такими, що не знайшли свого об'єктивного підтвердження (а.с. 69-73).

В судовому засіданні при розгляді справи судом апеляційної інстанції позивачка пояснила, що собаку вона отримала в дар 15 років тому, 20 березня 2013 року, закінчуючи вигул собаки, вона відпустила тварину з повідка та знаходилася біля під'їзду.

Відповідно до положень статей 1166, 1187 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим чи майновим фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди були завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Частина 2 статті 1193 ЦК України передбачає, що, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», право власності або інші речові права особи, яка утримує тварину, обмежені обов'язком дотримання норм і вимог цього Закону.

Згідно ст.9 вказаного Закону, правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування. Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з'являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). Особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити: безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Дозволяється утримувати домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї.

Згідно ч.1 ст.22 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження», при поводженні з домашньою твариною особа, яка її утримує, зобов'язана: забезпечити наявність намордника, повідка, що необхідні для здійснення вигулу домашньої тварини поза місцем її постійного утримання; забезпечити наявність на домашній тварині нашийника з ідентифікуючими позначками.

Рішенням 54 сесії 5 скликання Феодосійської міської ради № 2400 від 30.09.2009 року прийнято рішення про затвердження Правил утримання тварин населенням, підприємствами, закладами та організаціями на території м. Феодосії (а.с. 60-67). Підпунктами 3, 16 пункту 2.5 указаних Правил заборонено юридичним та фізичним особам здійснювати вигул собак в межах населеного пункту без короткого повідка та намордника, вести собак без короткого повідка та намордника в багатолюдних місцях, загальних дворах, під'їздах.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта стосовно того, що вона відпустила собаку з повідка біля під'їзду, а тому нею не були допущені порушення Правил утримання тварин населенням, підприємствами, закладами та організаціями на території м. Феодосії, оскільки, виходячи з вимог зазначених Правил та статей 9, 22 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження», позивачка повинна була вигулювати собаку на повідку, а у дворі та під'їзду будинку - на короткому повідку, вільний вигул домашніх тварин заборонено. Отже, нехтування позивачкою зазначених вимог сприяло виникненню обставин внаслідок яких загинула належна їй собака.

Доводи апелянта стосовно того, що судом залишені без уваги показання свідка ОСОБА_8 та довідка ФМВ КСУ відносно вартості собаки, не приймаються колегією суддів, оскільки місцевий суд з урахуванням вимог статті 212 ЦПК України надав оцінку належності, допустимості, достовірності доказів, наявних в матеріалах справи і дійшов висновку про те, що інформація про вартість собаки, викладена в довідці Феодосійського міського відділення КСУ від 17.08.2013 року, про приблизну вартість собаки з урахуванням її харчування (а.с. 91), носить характер припущення, документи щодо компетенції та повноважень свідка у визначенні вартості собаки суду не надані. Такий висновок суду узгоджується з положеннями частини 4 статті 60 ЦПК України, відповідно до яких доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апелянта стосовно того, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні вимог про стягнення вартості ліків, які витрачені позивачкою на лікування, є необґрунтованими і не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності безпосереднього причинного зв'язку між випадком, що трапився 20.03.2013 року та виникненням і перебігом хвороб, визначених в медичних документах позивачки, витратами на купівлю медикаментів, які зазначені в чеках. В судовому засіданні під час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивачкою не заперечувалося, що більшість хвороб, які зазначені в її медичних документах, виникли в неї заздалегідь до подій 20.03.2013 року.

Апелянт також не погоджується з розміром відшкодування моральної шкоди, визначеної судом в 2500,00 грн., посилаючись на те, що із загибеллю собаки, яка знаходилася рядом із позивачкою на протязі 15 років, був порушений уклад її життя, їй спричинена душевна рана. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення місцевого суду в частині стягнення на користь позивачки моральної шкоди в сумі 2500 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоровья або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України).

Компенсація моральної шкоди здійснюється за наявності всіх загальних умов відповідальності за завдання шкоди, а саме: протиправної поведінки, моральної шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та вини заподіювача.

Як роз'яснено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому, суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 2500,00 грн., суд першої інстанції врахував обставини пригоди, що трапилася 20.03.2013 року біля будинку № 175 по вул. Чкалова у м. Феодосії, ступінь вини сторін у загибелі собаки, глибину душевних страждань позивачки, які виникли у зв'язку зі змінами у житті, а також вимоги розумності і справедливості.

Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду апеляційної інстанції не надано, клопотань про їх витребування не заявлено.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і підстав для скасування оскаржуваного рішення суду не містять.

Таким чином, суд першої інстанції, правильно встановив обставини по справі, правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду.

На підставі викладеного і керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, статтями 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 17 жовтня 2013 року відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 17 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді:

О.В.Самойлова Т.С. Авраміді А.П. Приходченко