Судове рішення 762/507/13 від 09.01.2014

Судове рішення #34622376

24.12.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц- 797/2859/13 р. Головуючий в першій

Категорія 42 інстанції Шкірай М.О.

Доповідач в апеляційній

інстанції Моцний М.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Моцного М.В.,

суддів - Андрейченко А.А., Саліхова В.В.,

за участю секретаря - Лашкевич Н.О.,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 03 жовтня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та виселення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом вимоги якого уточнив та просив усунути перешкоди у користуванні належним йому на праві власності майном - будинком АДРЕСА_1 шляхом визнання відповідача ОСОБА_3, такою що втратила право на користування спірним житловим приміщенням та виселення її без надання іншого житлового приміщення з усіма залежними від неї особами.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що позивач є власником спірного житлового будинку, однак його донькою відповідачем ОСОБА_3 чиняться перешкоди у користуванні ним, остання ображає ОСОБА_4 та цьому грунті між сторонами виникають конфлікти. ОСОБА_4 у позові також зазначає, що у будинку проживають донька відповідача - ОСОБА_5 та її син ОСОБА_6, які звільняти спірне житлове приміщення у добровільному порядку також відмовляються.

Рішенням Балаклавського районного суду м. Севастополя від 03 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати, зазначаючи, що висновки суду не відповідають обставинам справи, крім того зазначив що при ухваленні рішення судом були порушені норми матеріального права.

В судове засідання позивач не прибув, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином через свого представника, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимог позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не наведено підстав для застосування до ОСОБА_3 положень ст. 116 ЖК України та не доведено наявності перешкод у користуванні спірним житлом.

З таким висновком погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням у обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, право власності якого зареєстровано у КП „БТІ та ДРОНМ" за № 3789 від 03.08.2012 року.

З довідки Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя від 17.12.2013 року № 402 вбачається, що у спірному жилому будинку зареєстровані позивач ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_3, її дочка ОСОБА_7 та онуки ОСОБА_6, ОСОБА_8

Колегія суддів вважає, що позивачем відповідно до ст. 60 ЦПК України не надано жодних доказів стосовно існування для позивача ОСОБА_4 перешкод у користуванні належним йому будинком з боку відповідача ОСОБА_3, про що судом першої інстанції зроблені правильні висновки.

Статтею 116 ЖК України передбачено, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

За положеннями ст. 157 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку можуть бути виселені в випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу. Виселення проводиться в судовому порядку юез надання іншого жилого приміщення.

Як роз'яснено в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року під час вирішення справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України осіб, які систематично порушують правила співжиття та роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід керуватися тим, що під час тривалої антигромадської поведінки виселення винного може статися під час повторного порушення, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Серед таких визначені заходи попередження, що застосовуються судами, прокуратурами, органами внутрішніх справ тощо.

Тобто для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів.

Доводи апеляційної скарги щодо помилкового застосування норм матеріального права колегія суддів вважає не обґрунтованими, оскільки позивачем не доведено позасудове звернення ним до відповідних органів для вжиття заходів попередження або громадського впливу щодо ОСОБА_3, оскільки та обставина, що до відповідачів були вжиті передбачені законом заходи попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів, по справі не встановлена.

Таким чином, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про недоведеність позивачем правових підстав для задоволення його позовних вимог.

За таких обставин слід визнати, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ст.ст.313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Балаклавського районного суду м. Севастополя від 03 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.В.Моцний

Судді: А.А.Андрейченко

В.В.Саліхов