УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №: 22-ц/191/1508/13Головуючий суду першої інстанції:Лісовська В.В.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Самойлова О. В.
"24" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:
головуючого суддіСамойлової О.В.,
СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,
При секретаріБогданович О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу Судацького міського суду АР Крим від 04 вересня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами 17 жовтня 2008 року був укладений договір позики, відповідно до умов якого, ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 50 000 Євро, які відповідач мав повернути в строк до 15 жовтня 2009 року. У зв'язку із виконанням боржником грошового зобов'язання 19.08.2010 року ОСОБА_7 сумісно з ОСОБА_8 видано розписку про повернення суми боргу із встановленням графіку виконання зобов'язання. У зв'язку із невиконанням боржниками грошового зобов'язання, станом на 19.07.2013 року виникла заборгованість, яка складається з: заборгованості за основним зобов'язанням - 50000 Євро, що становить 523 261, 75 грн.; процентів за користування коштами (20%)- 47589,04 Євро, що становить 498 030,49 грн. Тому позивач, посилаючись на ст.ст.623, 625, 1046, 1048, 1050, 1053 ЦК України, просив суд солідарно стягнути з відповідачів заборгованість за договором позики в розмірі 523261,75 грн., заборгованість по процентам в сумі 498030,49 грн., 3 % річних у розмірі 8283,23 грн.
Ухвалою Судацького міського суду АР Крим від 04 вересня 2013 року відкрито провадження по вказаній справі (а.с.20).
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, відповідач ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою позовну заяву із доданими до неї документами повернути ОСОБА_6 для подання до належного суду.
Апелянт, посилаючись на ч.1 ст. 109, п.4 ч.3 ст. 121 ЦПК України, п.3 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зазначає, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за місцем її проживання або за місцем її перебування. Місцем перебування фізичної особи є адміністративно - територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. А оскільки, з 11.05.2011 року у зв'язку із сімейними обставинами ОСОБА_8 постійно проживає у АДРЕСА_1, предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором позики, тому відповідно до правил територіальної підсудності позов повинен був поданий за місцем фактичного проживання відповідачів. а саме: до суду Бабушкінського району м. Дніпропетровська.
Судом апеляційної інстанції справа розглянута за відсутністю сторін на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відкриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором позики, Судацький міський суд АР Крим, виходив з того, що оскільки місце проживання відповідачів зареєстровано у встановленому законом порядку в АДРЕСА_2, то спір підвідомчий і підсудний Судацькому міському суду за місцем реєстрації відповідачів.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України). Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення (частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні.
Згідно статті 1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» його дія поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Статтею 3 вказаного Закону визначені терміни: місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Згідно статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Місцем проживання фізичної особи, згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона тимчасово не проживає, а знаходиться.
Місцем реєстрації фізичної особи, як вже зазначалось вище, вважається адреса житла, в якому особа проживає (перебуває), і яка внесена до її паспортного документа. Тобто місце реєстрації може пов'язуватися із місцем проживання або перебування і має підтверджуватися відміткою про це у паспортному документі.
Реєстрація місця перебування здійснюється за заявою особи, яка зобов'язана подати її протягом семи днів після прибуття в місце перебування. При реєстрації місця перебування особи інформація про неї повідомляється до органу реєстрації за місцем проживання особи (ст. 8 Закону).
З урахуванням вищенаведеного, пред'явлення позову за місцезнаходженням відповідача можливе лише в суд за зареєстрованим у встановленому Законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Судацького міського суду АР Крим з вимогами про стягнення заборгованості за договором позики, зазначивши адресу міста проживання відповідачів: АДРЕСА_2.
На запит суду, зроблений відповідно до вимог ч.3 ст.122 ЦПК України, ГУ ДМС України в АР Крим Судацький міський сектор ГУ ДМС України в АР Крим 03.09.2013 року підтвердив факт реєстрації ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по АДРЕСА_2 (а.с. 16-19).
Вищенаведені обставини спростовують доводи апелянта стосовно того, що місцевим судом порушені правила територіальної підсудності у зв'язку з проживанням відповідача ОСОБА_8 з 11.05.2011 року у м. Дніпропетровську.
До того ж, зі змісту ст. 109 ЦПК України вбачається, що позов до фізичної особи може бути пред'явлений як за місцем проживання, так і за місцем перебування. Проте, це місце повинно бути зареєстрованим у встановленому законом порядку. Отже, саме реєстрація фізичної особи - відповідача є визначальною для правильного вирішення питання щодо підсудності.
Згідно статей 3, 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація пов'язана саме з місцем проживання або місцем перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Доводи апелянта стосовно того, що вона постійно проживає у м. Дніпропетровську і тому Судацький суд АР Крим при відкритті провадження по справі порушив норми процесуального права, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідачкою не надані докази про реєстрацію її місця проживання у м. Днепропетровску, доводи апелянта не засновані на законі і спростовуються обставинами по справі.
Доказів, надання яких могло б вплинути на правильність вирішення справи, та які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції або свідчили про наявність обставин, що дійсно мають суттєве значення для правильного вирішення справи, апелянтом суду не надано.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, тому на підставі ст. 312 ч. 1 п. 1 ЦПК України апеляційну скаргу слід відхилити, ухвалу суду - залишити без змін.
Виходячи з наведеного та керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 2 статті 307, статтею 308, статтями 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 на ухвалу Судацького міського суду АР Крим від 04 вересня 2013 року відхилити.
Ухвалу Судацького міського суду АР Крим від 04 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді
О.В.Самойлова Т.С.Авраміді А.П. Приходченко