ун. № 759/16931/13-к

пр. № 1-кп/759/643/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді: Васильєвої К.О.

при секретарі: Лебеді В.В.

за участю прокурора: Шульца Є.Ю.

обвинуваченого: ОСОБА_1

потерпілого: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12013110080011661 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2013 року, приблизно о 01 годині, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3, проходили біля буд. АДРЕСА_2. ОСОБА_1 помітив припаркований автомобіль «ВАЗ-2101”, д.н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, яким вирішив незаконно заволодіти.

09.10.2013 року, приблизно о 01 год., ОСОБА_1 з метою виконання свого злочинного умислу, направленого на незаконне заволодіння транспортним засобом, разом з ОСОБА_3, який не знав про його дійсні наміри, прослідували до буд. АДРЕСА_2, де був припаркований автомобіль «ВАЗ-2101» д.н.з. НОМЕР_1.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_1, підійшов до вищевказаного автомобіля «ВАЗ-2101», д.н.з. НОМЕР_1 та за допомогою ножиць, які йому дав ОСОБА_3, який нічого не підозрював про дійсні наміри ОСОБА_1, відкрив ліві передні дверцята вищевказаного автомобіля.

Після чого ОСОБА_1 проник в салон автомобіля «ВАЗ-2101», д.н.з. НОМЕР_1. Знаходячись в салоні вказаного автомобіля, ОСОБА_1 за допомогою ножиць, почав запускати двигун автомобіля, однак не довів свій злочинний умисел до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками міліції.

Тобто, своїми умисними діями, які виразились у замаху на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 289 КК України.

21 жовтня 2013 року між ОСОБА_2, який визнаний потерпілим у даному кримінальному провадженні та ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про примирення.

Згідно з даною угодою потерпілий та обвинувачений ОСОБА_1 дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваного ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 289 КК України, підозрюваний ОСОБА_1 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 289 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік, отримана згода підозрюваного на його призначення.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені підозрюваному. Угода підписана сторонами.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні також просив вказану угоду з потерпілим затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 289 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.

Потерпілий в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Крім того, сторони угоди просили здійснити уточнення в тексті угоди про примирення від 21.10.2013 року та виключити підпункт б) пункту 2 наступного змісту: «повністю відшкодувати потерпілій сторони суму спричиненої матеріальної шкоди не пізніше 30 діб з дня затвердження угоди судом», оскільки потерпілому не було завдано матеріальної шкоди.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про про примирення, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.

Частинами 2,3 ст.474 КПК України передбачено, що розгляд угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання за обов'язкової участі сторін угоди з повідомленням інших учасників судового провадження.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого є потерпілий. Угода укладена сторонами в період досудового слідства, про що заявлено в підготовчому судовому засіданні.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної з ОСОБА_2 угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Для з'ясування добровільності укладення угоди судом досліджені матеріали кримінального провадження в частині, що характеризують особу обвинуваченого. Встановлено відсутність скарг з боку обвинуваченого в період досудового розслідування.

Обвинувачений ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується формально, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, судимості не має. Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Аналізуючи зміст угоди в частині обраного сторонами покарання, суд доходить до висновку, що воно відповідає вимогам ст.ст. 65, 53 КК України, а саме: пропонується у межах встановлених в санкції частини статті Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, а також обставини, які пом'якшують покарання.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 відповідають вимогам КПК та КК України, суд, врахувавши заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним в підготовчому судовому засіданні те, що ОСОБА_1 вчинив замах на незаконне заволодіння транспортним засобом, а тому його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 289 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_1 міру покарання, узгоджену сторонами угоди про примирення.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України, процесуальних витрат в провадженні немає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314, 373, 374, 469, 471, 475 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

Затвердити угоду від 21 жовтня 2013 року про примирення між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 289 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення від 21 жовтня 2013 року покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покласти обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід, обраний ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 14.10.2013 року, у вигляді домашнього арешту - скасувати.

Речовий доказ по справі, а саме ножиці, які знаходяться на зберіганні в камері схову Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві - знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до апеляційного суду міста Києва через Святошинський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий: К.О. Васильєва