Справа № 165/921/13-ц Провадження № 22-ц/773/1232/13 Головуючий у 1 інстанції: Галушка О.Г.

Категорія: 46 Доповідач: Завидовська-Марчук О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Завидовської-Марчук О. Г.,

суддів - Федонюк С.Ю., Подолюка В.А. ,

при секретарі Перебойчуку Р.В. ,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 02 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 19 березня 2013 року звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. Позов обґрунтовує тим, що перебувала з відповідачем ОСОБА_3 у шлюбі з 24 вересня 2011 року по 10 січня 2013 року. За час шлюбу сторони по справі придбали автомобіль марки «Фіат-Скудо», 1999 року випуску, який було зареєстровано на ім'я ОСОБА_3 Вважаючи зазначене рухоме майно спільною сумісною власністю, позивач просила суд провести його поділ, автомобіль залишити відповідачу та стягнути з нього грошову компенсацію. Згодом, з врахуванням того, що відповідач відчужив автомобіль своїй мамі, уточнила позовні вимоги і просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошову компенсацію за належну частку в майні, що складає 22540 грн., понесені судові витрати в розмірі 364,70 грн. та витрати по оплаті правової допомоги адвоката в сумі 1835,20грн.

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 02 липня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалено в порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 22540 грн. у вигляді грошової компенсації замість її частки у спільному майні, 344 грн. 10 коп. судового збору та 920 грн. витрат понесених по оплаті правової допомоги адвоката.

В решті заявлених вимог відмовлено.

Відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність, необґрунтованість рішення та порушення його прав. Просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції на підставі досліджених доказів правильно встановлено, що сторони - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 24 вересня 2011 року по 10 січня 2013 року. За час спільного проживання в зареєстрованому шлюбі вони придбали рухоме майно, а саме: автомобіль марки «Фіат-Скудо», 1999 року випуску. В грудні 2012 року відповідач ОСОБА_3 відчужив третій особі спірний автомобіль. Та обставина, що автомобіль було придбано за спільні кошти подружжя, крім пояснень позивача, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 2 ст. 369 ЦК України встановлено, що розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, а згідно ч. 1 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Згода другого з подружжя на укладення договору стосовно цінного майна, відповідно до ч. 3 ст. 65 СК України, має бути подана письмово.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачем надавалась згода на розпорядження спірним автомобілем. До того ж в судовому засіданні ОСОБА_1 факт надання такої згоди категорично заперечила.

Покликання відповідача ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на ті обставини, що рішення про продаж автомобіля було прийнято ним та ОСОБА_1 спільно, а отримані гроші були витрачені ними ж на особисті потреби та на те, що автомобіль був придбаний ним за особисті кошти, отримані як страхове відшкодування, у зв'язку з отриманою на виробництві травмою не заслуговують на увагу суду, оскільки, всупереч, ст. ст. 10, 60 ЦПК України не доведені належними та допустимими доказами, а надані ним копії постанов про призначення страхових виплат та одноразової допомоги в грудні 2010 року з беззаперечністю не доводять факту придбання автомобіля в листопаді 2011 року саме за ці кошти.

Крім того, в судовому засіданні під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_3, не заперечуючи тієї обставини, що спірний автомобіль був придбаний ними за час шлюбу за спільні кошти, погоджувався на сплату грошової компенсації, виходячи із вартості автомобіля згідно висновку експерта 22 200 грн.

Відповідно до п. 30 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2017 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Згідно зі ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 71 цього Кодексу майно, яке є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Отже, відповідно до зазначених норм закону та враховуючи, що спірне майно відчужене третій особі, і позивач просила стягнути грошову компенсацію за частку, належну їй в цьому майні, висновки суду першої інстанції про стягнення з відповідача в користь позивача грошової компенсації є обґрунтованими та відповідають встановленим обставинам справи.

Разом з тим, колегія суддів не може повністю погодитись з висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру грошової компенсації за частку позивача ОСОБА_1 у спільному майні подружжя.

Ухвалюючи рішення, місцевий суд при визначенні розміру вищевказаної грошової компенсації виходив з вартості автомобіля, яка визначена відповідно до довідки «Експерт-Сервіс Волинь» № 23 від 13 квітня 2013 року.

Однак, вказана довідка не може вважатись належним доказом, оскільки вона підтверджує лише приблизну вартість автомобіля, а не його фактичну вартість, оскільки автомобіль при видачі довідки не оглядався і стан його не перевірявся.

Як вбачається з висновку судової автотоварознавчої експертизи від 28 жовтня 2013 року, яка була проведена в ході апеляційного розгляду даної справи за клопотанням відповідача та його представника, ринкова вартість автомобіля Fiat Scudo, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, 1999 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, станом на момент огляду складає 22 200 ( двадцять дві тисячі двісті) грн. ( а.с.134).

З вищевказаного висновку експертизи, а також з пояснень сторін в судовому засіданні апеляційного суду вбачається також, що на огляд експерту спірний автомобіль був наданий після дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася вже після того, як відповідач ОСОБА_3 відчужив його третій особі, а саме своїй матері. Даної обставини відповідач не заперечив і визнав, що ДТП трапилось після відчуження автомобіля і що на огляд експерту автомобіль був наданий з пошкодженнями, отриманим внаслідок ДТП.

В даному судовому засіданні судовий експерт пояснив, що вартість автомобіля 22 200 грн. визначена була з врахуванням наявних на автомобілі пошкоджень. Крім цього, судовий експерт підтвердив свій висновок про середню ринкову вартість неушкодженого автомобіля в сумі 42 120 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розрахунку грошової компенсації за частку позивача ОСОБА_1 у спільному сумісному майні подружжя необхідно виходити із середньої ринкової ціни спірного неушкодженого автомобіля, що перебував у користуванні, станом на момент огляду, визначеної відповідно до експертного висновку, яка становить 42 120 грн. (а.с. 132 зворот) та стягнути із відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1/2 вартості цього автомобіля у розмірі 21 060 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині встановлення розміру грошової компенсації за частку у спільному майні подружжя та в частині стягнення з відповідача судового збору необхідно змінити, а в решті залишити без змін.

Частиною 1 ст. 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За таких обставин, з відповідача ОСОБА_3 в користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути 229 грн. 40 коп. судового збору, а з врахуванням часткового задоволення апеляційної скарги з позивача в користь відповідача слід стягнути 57 грн. 35 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, а також 459 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової автотоварознавчої експертизи.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 02 липня 2013 року у частині визначення розміру грошової компенсації за частку позивача у спільному майні змінити.

В порядку поділу майна подружжя стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 21 060 (двадцять одну тисячу шістдесят) грн. у вигляді грошової компенсації замість її частки у спільному майні.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 229 грн 40 коп судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 57 грн 35 коп судового збору за розгляд справи апеляційним судом та 459 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової автотоварознавчої експертизи, а всього - 516 грн. 35 коп. судових витрат.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: