ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
18 грудня 2013 року місто Севастополь 18 год. 33 хв. Справа №827/2227/13-а
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
судді - Водяхіна С.А.,
секретаря - Прокопенко О.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 11 грудня 1999 року;
представника позивача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 20 жовтня 2000 року;
представника відповідача - Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі - Волкової Ольги Леонідівни, паспорт серії НОМЕР_3, виданий ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 18 жовтня 2013 року, довіреність від 26 листопада 2013 року № 15-42/2734;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополя про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з позовом до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополя про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно Малачли О.В.: від 09 серпня 2013 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права власності позивача на земельну ділянку АДРЕСА_1, та від 16 серпня 2013 року про відмову у державній реєстрації права власності позивача на земельну ділянку АДРЕСА_1; зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрацію права власності позивача на земельну ділянку АДРЕСА_2; зобов'язати відповідача надати до суду звіт про виконання судового рішення протягом 14 робочих днів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно зупинив розгляд заяви позивача про реєстрацію прав та їх обтяжень, а потім відмовив у реєстрації права власності за позивачем на земельну ділянку, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, оскільки позивачем було надано повний пакет документів, що необхідний для здійснення реєстрації права приватної власності.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у позові.
Позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд їх задовольнити. Зазначили, що відповідачем відмовлено у реєстрації права власності на земельну ділянку за іншою адресою ніж просив позивач: за адресою АДРЕСА_1, тоді як позивач просив зареєструвати право власності за адресою: АДРЕСА_2.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову.
Заслухавши доводи позивача, представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Малачли О.В. від 09 серпня 2013 року № 4861983 було зупинено розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 23 липня 2013 року за реєстраційним номером 2130978, для проведення державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з необхідністю отримання роз'яснення Севастопольської міської державної адміністрації стосовно адреси земельної ділянки.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Малачли О.В. від 16 серпня 2013 року № 5046264 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації права приватної власності за ним на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Рішення обґрунтовано тим, що після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення.
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення, відповідно до частин першої, другої статті 182 Цивільного кодексу України, підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Положеннями частини другої статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Обов'язковій державній реєстрації відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Частиною першою статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено перелік документів на підставі яких проводиться державна реєстрація прав. Так, це: договори, укладені у порядку, встановленому законом; свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видані відповідно до вимог цього Закону; свідоцтва про право власності, видані органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державні акти на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішення судів, що набрали законної сили; інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 24 цього Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні визначений Порядком держаної реєстрації прав на нерухоме та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року №703 (далі Порядок).
Відповідно до пункту 7 Порядку для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав заяву про державну реєстрацію.
Згідно з пунктом 9 Порядку заявник під час подання заяви про державну реєстрацію пред'являє органові державної реєстрації прав документ, що посвідчує його особу. У разі подання заяви уповноваженою особою така особа пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові, крім документа, що зазначений в абзаці другому або третьому цього пункту, документ, що підтверджує її повноваження.
Пунктом 10 Порядку передбачено, що заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав необхідні для такої реєстрації документи, визначені Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.
Відповідно до пункту 29 Порядку для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 Порядку, подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об'єкт.
Крім того, відповідно до статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно зі статтею 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі, якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника.
Відповідно до пункту 8 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Пунктом 13 Порядку передбачено, що у разі подання не в повному обсязі документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію, яке містить рекомендації щодо усунення обставин, що були підставою для його прийняття.
З аналізу зазначених норм вбачається, що законодавством встановлено порядок дій державного реєстратора щодо перевірки та аналізу документів, що доданій до заяви про реєстрацію прав та їх обтяжень. Так, при отримані неповного пакету документів розгляд заяви про державну реєстрацію права власності зупиняється із встановленням строку для усунення даних недоліків та із зазначенням причин зупинення розгляду заяви та рекомендацій щодо усунення встановлених недоліків. При цьому, законодавством встановлений вичерпний перелік документів, що необхідні для здійснення державної реєстрації прав, а також підстав для відмови у державній реєстрації права власності на майнові права.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивачем до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі відповідно до картки прийому заяви від 09 серпня 2013 року № 4227178 було надано наступний пакет документів: заяву для здійснення реєстрації встановленої форми, копію паспорта та реєстраційної картки платника податку - представника ОСОБА_1, копію паспорта та реєстраційної картки ОСОБА_1, квитанцію про сплату державного мита та квитанцію про сплату за надання інформації, копію довіреності на представлення інтересів позивача, копію рішення Севастопольської міської Ради від 15 вересня 2010 року № 11019 «Про поновлення строку дії рішення та внесення змін до додатку до рішення Севастопольської міської Ради від 20 травня 2008 року № 4329, затвердженні проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, передачі у власність громадянам - членам Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Ікар-3» (відповідно до додатку № 2) земельних ділянок в районі аеродрому ДОСААФ для ведення індивідуального садівництва та передачі в оренду Обслуговуючому кооперативу «Садівниче товариство «Ікар-3» строком на 25 років земельної ділянки площею 0,8674 га в районі аеродрому ДОСААФ для організації влучно-дорожньої сеті», копію рішення Севастопольської міської Ради від 20 травня 2008 року № 4329 «Про надання згоди громадянам - членам Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Ікар-3» на передачу у власність земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва в районі аеродрому ДОСААФ та на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки», копію списку громадян - членів Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Ікар-3», яким надано згоду на передачу у власність земельних ділянок єдиним масивом в районі аеродрому ДОСААФ для ведення індивідуального садівництва, копію рішення Севастопольської міської Ради від 30 жовтня 2012 року № 4577 «Про внесення змін до рішення Севастопольської міської Ради від 15 вересня 2010 року № 11016 «Про поновлення строку дії рішення та внесення змін до додатку до рішення Севастопольської міської Ради від 20 травня 2008 року № 4329, затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, передачі у власність громадянам - членам Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Ікар-3» (відповідно до додатку № 2) земельних ділянок в районі аеродрому ДОСААФ для ведення індивідуального садівництва та передачі в оренду обслуговуючому кооперативу «Садівниче товариство «Ікар-3» строком на 25 років земельної ділянка площею 0,8674 га в районі аеродрому ДОСААФ для організації вулично-дорожньої мережі».
Отже, зазначене свідчить про те, що позивачем до відповідача було надано повний пакет документів, що необхідний для здійснення державної реєстрації його права власності, та він просив здійснити реєстрацію його права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2.
Разом з цим, відповідач приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав на земельну ділянку та відмовляє у здійсненні реєстрації цього права за іншою адресою: АДРЕСА_1.
Рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 серпня 2013 року № 4861983 мотивовано тим, що державному реєстратору необхідне роз'яснення Севастопольської міської державної адміністрації стосовно адреси земельної ділянки.
Однак, надання даного документу Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та порядок держаної реєстрації прав на нерухоме та їх обтяжень не передбачають.
При цьому, суд зазначає, що у рішенні про зупинення розгляду заяви не зазначено, у чому саме полягає невідповідність, зазначеної позивачем у заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, адреси.
З пояснень представника відповідача, наданих у ході судового розгляду справи, вбачається, що у державному реєстрі речових прав «Ікар-3» значився як садівницьке товариство, а не як АДРЕСА_2.
Судом встановлено, що Обслуговуючий кооператив «Садівниче товариство «Ікар-3» зареєстровано 15 грудня 2006 року, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 629909.
Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру, земельна ділянка НОМЕР_4, що належить позивачу, розташована за адресою: АДРЕСА_2.
У рішенні Севастопольської міської Ради від 20 травня 2008 року № 4329 також зазначено, що земельні ділянки передаються у власність громадянам - членам Обслуговуючого кооперативу «Садівниче товариство «Ікар-3», членам якого є позивач.
Отже, у всіх наданих ОСОБА_1 документах для здійснення реєстрації його права власності на земельну ділянку НОМЕР_4 зазначено єдину адресу: АДРЕСА_2, а тому у державного реєстратора не було підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та відмови у здійснені цієї реєстрації.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, відповідач не надав суду доказів того, що приймаючи рішення про зупинення розгляду заяви позивача та відмовляючи позивача у здійсненні державної реєстрації, він діяв у порядку, спосіб та у межах повноважень, що передбачені нормами діючого законодавства.
Разом з цим, враховуючи, що суд не може підміняти під собою функції суб'єкта владних повноважень, позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснити державну реєстрації права власності позивача на земельну ділянку АДРЕСА_2 задоволенню не підлягають.
Стаття 162 Кодексу адміністративного судочинства України наводить перелік способів захисту порушених прав, свобод чи інтересів та інших видів висновків суду по суті позовних вимог. При цьому даний перелік не є вичерпний, оскільки відповідно до частини третьої цієї статті суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Тобто, спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що просить позивач у позовних вимогах.
Отже, суд може змінити чи уточнити формулювання позовних вимог, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
У зв'язку з викладеним, з метою належного і повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 09 серпня 2013 року № 4861983 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку АДРЕСА_2, та від 16 серпня 2013 року № 5046264 про відмову у державній реєстрації права власності позивача на земельну ділянку АДРЕСА_2; зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 липня 2013 року про державну реєстрацію права власності та провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку АДРЕСА_2 за ОСОБА_1
.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополі протягом чотирнадцяти днів надати до Окружного адміністративного суду м. Севастополя звіт про виконання рішення суду, суд зазначає, що за змістом частини першої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України встановлення контролю за виконанням рішення суду є прерогативою суду.
Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому виконанню, суд не знаходить підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статями 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополя Малачли О.В. від 09 серпня 2013 року № 4861983 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку АДРЕСА_2.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Севастополя Малачли О.В. від 16 серпня 2013 року № 5046264 про відмову у державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку АДРЕСА_2.
Зобов'язати Реєстраційну службу Головного управління юстиції у м. Севастополя повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 липня 2013 року про державну реєстрацію права власності та провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку АДРЕСА_2 за ОСОБА_1
У решті позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 34 (тридцять чотири) гривень 41 копійок.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України повний текст постанови складено 23 грудня 2013 року.
Суддя С.А. Водяхін