ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Справа № 5016/2580/2011(13/173)

за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції, 54030, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 19-а

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3,

АДРЕСА_2,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) товариство з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т", 54055, м. Миколаїв, вул. Чкалова, № 50/1,

2) ОСОБА_4, АДРЕСА_1,

3) ОСОБА_5, АДРЕСА_3

про стягнення 1330980 грн. 06 коп.

Суддя Алексєєв А.П.

За участю представників:

від позивача: Пташник А.А., довіреність № 500/12 від 19.10.2012 р.

від відповідача: ОСОБА_6, довіреність № 341 від 16.07.2013 р.

від третьої особи 1: Гусак О.М., довіреність № 34 від 12.11.2009 р.

від третьої особи 2: ОСОБА_8, довіреність № 677 від 08.11.2012 р.

від третьої особи 3: не з'явився.

У судовому засіданні прийняла участь судовий експерт Дзюбак К.М.

У серпні 2011 року публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції (позивач) звернулося до господарського суду Миколаївської області із позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (відповідач) грошових коштів у загальній сумі 1330980 грн. 06 коп. за кредитним договором від 21.12.2007 року № 010/01-02/07-109. До слухання справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, були залучені ТОВ "Стайл-Т", фізичні особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5

З 01.08.2010 року по 29.11.2012 року справа розглядалася суддею господарського суду Миколаївської області Ковалем Ю.М.

У зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Коваля Ю.М. розпорядженням керівника апарату господарського суду Миколаївської області №305 від 29.11.2012 року справу було передано для розгляду судді Алексєєву А.П.

03.12.2012 року ухвалою суду провадження у справі було поновлене і призначено її розгляд на 14.12.2012 року.

Заявою про уточнення позовних вимог від 14.12.2012 року (т.3 а.с.26) позивач просив стягнути з відповідача борг за кредитним договором, який станом на 13.12.2012 року становив 1209832,73 грн., з яких борг за кредитом - 675000 грн., борг за відсотками 408057,75 грн., пеня за порушення строків сплати кредиту та відсотків - 126774, 98 грн. До заяви позивачем було додано розрахунок суми боргу.

Відповідач надав свої заперечення щодо правильності обрахунку суми боргу, у зв'язку із чим заявив клопотання про призначення по справі відповідної судової експертизи, на вирішення якої поставити питання щодо правильності визначення позивачем сум боргу та штрафних санкцій (т. 3 а.с. 35-36).

За ухвалою суду від 29.10.2013 року позов було залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України у зв'язку із ненаданням позивачем матеріалів необхідних для вирішення спору.

Зазначену ухвалу суду було скасовано Одеським апеляційним господарським судом і скеровано справу до місцевого суду для подальшого розгляду по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третіх осіб, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2011 року позивач направив на адресу господарського суду Миколаївської області позовну заяву, згідно якої просив стягнути з відповідача 1330980,06 грн., з яких 890000 боргу за кредитом, 365078,30 грн. боргу за відсотками, 75901,76 грн. - пеня за порушення умов кредитного договору. Також позивач за результатами розгляду позову просив стягнути з відповідача судові витрати.

Так, у рамках генерального кредитного договору № 010/01-02/07-106 від 21.12.2007 року (а.с. 12-18 т.1) між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №010/01-02/07-109 від 21.12.2007 року (а.с. 19-26 т.1).

Згідно вказаного договору (п.1.1) відповідачу було відкрито невідновлювальну кредитну лінію в сумі 1200000 грн. строком до 18.12.2011 року під сплату 14,75 % річних за користування кредитними коштами.

Позивач та відповідач у п. 2.1. договору погодили, що кредитні кошти призначені для рефінансування заборгованості відповідача перед ЗАТ "ОТП-Банк".

Видача кредиту відповідачу підтверджується платіжним дорученням № 27 від 24.12.2007 року (а.с. 65 т.1)

Згідно п. 1.1 договору відсоткова ставка за договором дорівнювала 14,75% річних, а згідно додаткової угоди до кредитного договору від 15.07.2008 року - 18% річних.

Тобто, з 25.12.2007 року по 14.07.2008 року діяла відсоткова ставка у розмірі 14,75 % річних, а з 15.07.2008 року і до виконання відповідачем своїх обов'язків по поверненню кредитних коштів - 18% річних.

Відповідно до графіку погашення тіла кредиту відповідач повинен був до 21 числа кожного місяця зменшувати борг за тілом кредиту на 25000 грн.

Відповідно до п. 3.2, 6.1 договору відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості і повинні бути сплачені відповідачем не пізніше 26 числа кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Таким чином, прострочення по сплаті чергового платежу по тілу кредиту наступає з 22 числа місяця, а по відсоткам - з 27 числа місяця.

Пунктом 3.3 кредитного договору сторони погодили наступний порядок погашення заборгованості за кредитом: у першу чергу зменшується борг по нарахованим відсоткам у другу чергу по тілу кредиту, а у третю чергу по пені.

З огляду на цю умову договору за наявності заборгованості за тілом кредиту, нарахованим відсоткам та пені при надходженні платежів від позичальника (відповідача) необхідно проводити зарахування цих коштів у порядку черговості на погашення простроченої заборгованості по відсотках, тілу кредиту та пені, а залишок від платежу - на погашення поточного боргу за кредитом у порядку тієї ж черговості.

Представник відповідача клопотанням від 14.12.2012 року (а.с. 35-36 т. 3) просив призначити по справі судову експертизу, на вирішення якої поставити питання щодо правильності обрахування позивачем відсотків за користування кредитом та нарахування пені за несвоєчасну сплату тіла кредиту.

У клопотанні представник відповідача зазначив, що на його думку позивачем при обрахуванні суми позову невірно були застосовані умови кредитного договору та не враховані вимоги законодавства при обрахуванні штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 28.01.2013 року було призначено по справі судову експертизу.

Перед призначенням по справи судової експертизи ухвалами суду від 14.12.2012 року (т.3 а.с.39-40) та від 14.01.2013 року (т.3 а.с.101-102) від позивача судом двічі були витребувані письмові розрахунки уточненої суми боргу, яка заявлена до стягнення згідно заяви про уточнення позову від 14.12.2012 року (т. 3 а.с. 26-27).

При цьому, в ухвалі суду від 14.01.2013 року було зазначено, що позивачу необхідно представити у судове засідання письмову інформацію у вигляді таблиць у повній відповідності до ухвали господарського суду від 14.12.2012 року. Так, зазначені у таблиці періоди сплати тіла кредиту, відсотків за користування кредитом повинні відповідати умовам договору та графіку погашення кредиту. Розміри періодичних платежів по тілу кредиту та відсотків також повинні відповідати умовам договору. Розрахунок пені за несвоєчасне повернення тіла кредиту згідно погодженого сторонами графіку та сплати відсотків повинен бути виконаний у відповідності до вимог договору та приписів ГК України та ЦК України.

28.01.2013 року ухвалою суду по справі було призначено судову експертизу, на вирішення якої були поставлені питання щодо правильності обрахування позивачем пені, суми боргу за кредитом та відсотками.

При винесенні ухвали про призначення судової експертизи суд звернув увагу судового експерта на те, що позивачем було надане уточнення позовних вимог і загальна сума, яку просить стягнути позивач становить 1209832, 73 грн. Також в ухвалі суду про призначення судової експертизи судом було звернуто увагу експерта на умови договору, в тому числі щодо черговості зарахування коштів відповідача (п.3.3 договору).

18.07.2013 року судовим експертом було складено висновок судової економічної експертизи.

В ході дослідження висновку експерта у судовому засіданні разом із судовим експертом судом було встановлено, що позивачем не було дотримано умов п. 3.3. кредитного договору від 21.12.2007 року щодо черговості розподілення коштів, які надходили від відповідача.

Так, за розрахунком експерта станом на 13.12.2012 року борг позивача по тілу кредиту становить не 675000 грн. як зазначив позивач у своєму розрахунку, а 1000000 грн. Наявність боргу у розмірі 675000 грн. позивач пояснив тим, що кошти, які надходили від відповідача у першу чергу направлялися на погашення боргу за тілом кредиту, що суперечить черговості зарахування коштів, яка погоджена сторонами у п. 3.3. кредитного договору.

У зв'язку із тим, що судовий експерт при складенні висновку керувався вимогами ухвали суду про призначення судової експертизи ним було обраховано суму боргу за тілом кредиту, відсотками та пені у відповідності до умов кредитного договору.

Узв'язку із недотриманням позивачем вимог п. 3.3 кредитного договору сума боргу за процентами та пенею, яка обрахована позивачем відрізняється від суми боргу обрахованої експертом.

Умовами договору чітко встановлено (п. 12.3 договору), що зміни в договорі оформлюються додатковою угодою сторін (крім випадків зменшення відсоткової ставки за кредитом згідно п. 7.3 договору) і які стають невід'ємною частиною Договору.

Матеріали справи не містять доказів, що сторонами було укладено на виконання вимог п. 12.3 договору додаткову угоду, якою б змінювалася порядок погашення заборгованості визначений п. 3.3. договору.

Виходячи із змісту п.3.3. договору зміна встановлений порядку погашення заборгованості напряму впливає на розрахунок залишку тіла кредиту, відсотків та пені, так як згідно п. 3.2 договору відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом .

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містяться і у ч. 1 ст. 188 ГК України.

Таким чином, суд не може задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заявленої суми, оскільки при обрахунку суми, яка заявлена до стягнення, позивачем не було дотримано умов договору.

Як зазначено у пленумі Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, виходячи із конкретного предмету заявленого позову та встановлених судом обставин, суд дійшов переконання, що уточнений позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд, крім того, відмовляючи у позові, приймає до уваги і той факт, що позивач ані у позовній заяві, ані в заявах про уточнення позовних вимог жодним чином не повідомив судові про факти зарахування коштів відповідача не у порядку, визначеному п. 3.3. кредитного договору.

У зв'язку із відмовою у позові на користь відповідача з позивача підлягає стягненню сума по оплаті судової експертизи.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 83-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В уточненому позові публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції - відмовити повністю.

Розподілити між сторонами судові витрати: стягнувши з публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Миколаївської обласної дирекції на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 вартість судової експертизи в розмірі 5149,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 30.12.2013 року.

Суддя А.П. Алексєєв