Єдиний унікальний номер №243/12294/13-ц
Номер провадження №6/243/362/2013
У Х В А Л А
27 грудня 2013 року м. Слов’янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого – судді Геєнко М.Г.,
при секретарі – Горічевій С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Слов'янська Донецької області подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду громадянки ОСОБА_1 за межі України, -
В С Т А Н О В И В :
26 грудня 2013 року до Слов'янського міськрайонного суду надійшло подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції, погоджене з начальником виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2, про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.
В обґрунтування подання заявником зазначено, що у відділі державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції перебуває на виконанні виконавче провадження № 6-234 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-81 від 17 червня 2009 року, виданого на підставі рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі ? частини всіх видів заробітку на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_4. 13 серпня 2009 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Станом на 25 грудня 2013 року боржником рішення суду не виконується, заборгованість на 25 грудня 2013 року складає суму 31021 грн. 00 коп.
Просить суд тимчасово обмежити право ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, на виїзд з території України до виконання зобов’язань.
У судове засідання старший державний виконавець ВДВС Слов'янського міськрайонного управління юстиції не з'явився, надавши заяву про розгляд подання в його відсутності.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Правилами частини 1 ст. 377-1 ЦПК України встановлено, що питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Право на свободу пересування є фундаментальним правом природно - правового походження та складається із таких основних складових: право фізичної особи на в'їзд і на виїзд з території країни, на якій вона перебуває, право вільного пересування у межах цієї території, утому числі право на вільний вибір місця проживання. Це конституційне право належить всім фізичним особам: громадянам України, іноземцям та особам без громадянства.
Право на свободу пересування має також своє первинне закріплення у ст. 13 Загальної декларації прав людини, ст. 2 Протоколу N 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
Окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню визначає “Інструкція з організації примусового виконання рішень”, затверджена Наказом Мінюсту України від 02.04.2012 N 512/5 (далі - Інструкція). Розділом ХІ зазначеної інструкції передбачений порядок обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в'їзду в Україну.
У порушення п. г) ч. 11.1.1. ст. 1.1. Розділу ХІ Інструкції подання взагалі не містить підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.
Приписами частини 2 статті 6 Закону України 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” визначено, що підставою для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон є ухилення громадянина від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням до виконання зобов'язань. Частиною 2 цієї статті передбачено, що громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, передбачених пунктами 1-9 частини першої цієї статті.
Право звернення державного виконавця, у процесі здійснення виконавчого провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України, закріплене в п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України в редакції від 4 листопада 2010 року № 2677-VІ “Про виконавче провадження”.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлені нормами Закону України в редакції від 4 листопада 2010 року № 2677-VІ “Про виконавче провадження”. Зокрема, державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, установлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (стаття 5 Закону).
Під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням, слід розуміти як пряму відмову від виконання судового рішення, так і інші винні дії, які свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань.
Необхідною умовою для встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи за межі України є наявність встановленого факту про те, що боржнику відомо про судове рішення, яким на нього покладені відповідні зобов'язання, примусове виконання якого здійснюється державною виконавчою службою.
Між тим дослідженні у судовому засіданні додані до заяви матеріали не містять будь-яких відомостей про отримання боржником копій постанов про відкриття виконавчих проваджень.
Так само, у матеріалах справи відсутні будь які об'єктивні, беззаперечні докази на підтвердження того, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї.
Крім того, в порушення ч. 11.1.5. ст. 1.1. Розділу ХІ Інструкції про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець не повідомив боржника.
З огляду на вищевикладене, суд визнає, що в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які об'єктивні, беззаперечні докази на підтвердження того, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї державним органом, у зв'язку з чим вважає, що відсутні достатні законні підстави для задоволення подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції щодо обмеження конституційних прав громадянина України.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтею 5, п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України “Про виконавче провадження”, ст. 6 Закону України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України”, ст. ст. 217, 209, 210, 377-1 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Слов'янського міськрайонного управління юстиції про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя /підпис/ ОСОБА_5
«З оригіналом згідно»
Ухвала не набула законної чинності.
Суддя М.Г. Геєнко