Справа № 107/5910/13-ц
провадження № 2/107/1808/13
Рішення
Іменем України
11 грудня 2013 р. м. Керч
Керченський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді – Захарової К.П.
при секретарі – Дробот К.М, ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору між сторонами: Виконавчий комітет Керченської міської ради, як орган Опіки та піклування, ОСОБА_7 про визнання попереднього договору купівлі продажу та доповнення до нього нікчемними, застосування наслідків недійсності правочину, визнання договору позички фіктивним, усунення перешкод у користуванні житловим будинком, вселення та виселення
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 звернулась до Керченського міського суду із позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із позовом про визнання попереднього договору купівлі-продажу житлового будинку нікчемним та застосування наслідків недійсності правочину, а також про стягнення заборгованості зі сплати комунальних послуг. У подальшому декілька разів змінивши позовні вимоги позивач пред’явила позов до ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про про визнання попереднього договору купівлі-продажу житлового будинку та доповнення до нього нікчемними, застосування наслідків недійсності правочину, визнання договору позички фіктивним, усунення перешкод у користуванні житловим будинком, вселення та виселення. Ухвалою судового засідання до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору між сторонами було притягнуто: Виконавчий комітет Керченської міської ради, як орган Опіки та піклування, – ОСОБА_7. Позовні вимоги мотивовані тим, що у лютому 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений попередній договір купівлі – продажу житлового будинку № 4 по вул.. Кулакова у м. Керчі. Як зазначає позивач, на час укладення вказаного правочину у спірному житловому будинку була зареєстрована вона спільно із двома малолітніми дітьми. Обов’язковою умовою укладення попереднього договору та подальшого договору купівлі-продажу було залишення у її користуванні та користуванні її дітей житлового будинку, що продавався, до укладення нотаріального правочину. Також позивач наполягала на тому, що погодилася на продаж будинку через те, що її батько ОСОБА_4 пообіцяв після підписання нотаріально засвідченого договору придбати їй з дітьми окрему квартиру. Однак, за ствердженнями позивача, відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яки вселилися до будинку та підставі попереднього договору купівлі-продажу, укладеного з її батьком, почали усяко перешкоджати їй у користуванні будинком, виселивши її з дітьми для проживання у нежитлове приміщення, у яком відсутні водопровід, каналізація та опалення. Також позивач вказує на той факт, що у строк, встановлений у договорі до 14 лютого 2013 року нотаріально посвідчений договір укладений не був, тому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була укладена додаткова угода про продовження строку попереднього договору до 14.02.2014 року. З метою визначення правовідносин сторін до часу укладення основного договору між тими ж сторонами був укладений договір позички житлового дома по вул.. Кулакова, 4 у м. Керчі, який передбачав безкоштовне користування ОСОБА_5 вказаним житловим будинком до часу укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу. Наведені вище договори позивач просила суд визнати нікчемними через не дотримання нотаріальної форми їх укладення, передбаченої законом, а також порушення прав її малолітніх дітей на користування майном, у якому вони були зареєстровані. Також позивач просила вселити її до будинку № 4 по вул.. Кулакова у м. Керчі, зобов’язати відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не чинити їй перешкод у користуванні спірним будинком, застосувати наслідки недійсності правочинів шляхом приведення сторін у попередній стан: зобов’язати відповідача ОСОБА_5 повернути відповідачу ОСОБА_9 будинок, а ОСОБА_4 відповідно повернути ОСОБА_5 грошові кошти отримані від продажу будинку.
Позивач у судовому засіданні змінену позовну заяву підтримала у повному обсязі, навівши обґрунтування, аналогічне викладеному у ньому.
Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що попередній договір купівлі-продажу житлового будинку був укладений ним із згоди дочки – ОСОБА_3, він за свого боку пообіцяв їй, що після укладення нотаріально посвідченого договору вона буде проживати у нежитловому приміщенні, розташованому біля основного будинку, яке він відремонтував та привів у належний стан. Більш того він домовився з ОСОБА_5 про те, що холодну пору року той буде дозволяти ОСОБА_3 та її дитям проживати у однієї з кімнат будинку, а протягом усього року позивач з дітьми мала право користуватися сан. вузлом у будинку. З наведеного просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували у повному обсязі, зазначаючи, що попередній договір купівлі-продажу спірного житлового будинку був укладений зі згоди позивача, про що нею навіть було надано письмову розписку. Вони зі свого боку не перешкоджали їй з дітьми користуватися сан. вузлом у будинку, але заперечували проти того щоб вона проживала у самому будинку, оскільки він для проживання двох сімей замалий. Відповідачі наполягали та тому, що батьком позивача була відремонтована нежитлова споруда біля будинку, яка опалюється за допомогою кондиціонеру та має гарний стан, повністю придатна для проживання. З наведеного просили суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник третьої особи – Виконавчого комітету Керченської міської ради, як Органу опіки та піклування, позов підтримала у повному обсязі, зазначала, що споруда у якої зараз проживає позивач з двома малолітніми дітьми не придатна для проживання та виховання дітей, оскільки не має водопроводу, каналізації, опалення та не є житловим приміщенням.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору між сторонами – ОСОБА_7 у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі, зазначаючи, що відповідач – ОСОБА_4 умовив дочку ОСОБА_3 погодитися на продаж будинку пообіцявши їй з дітьми придбати окрему квартиру, однак цього не виконав, вселив до будинку чужих людей, а дочку з дітьми залишив проживати у нежитловой споруді.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, показання свідка ОСОБА_10 та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Так матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 08.05.1996 року та свідоцтва про право на спадщину 24.11.1994 року є власником житлового будинку № 4 по вул.. Кулакова у м. Керчі (а.с. 85-86).
Відповідно до записів у будинкової книзі позивач ОСОБА_3 з 1998 року зареєстрована у спірному будинку, у якому після народження також були зареєстровані також її діти: ОСОБА_1 у 2009 році та ОСОБА_9 у 2012 році (а.с. 61-62).
14 лютого 2012 року між власником будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений попередній договір купівлі-продажу житлового будинку, строком укладення нотаріально посвідченого договору зазначено 14 лютого 2013 року. Пунктом 3 вказаного договору встановлено, що на підтвердження волевиявлення сторін та у забезпечення виконання основного зобов’язання щодо укладення договору у майбутньому ОСОБА_5 передає на користь ОСОБА_4 95 855 грн. Також п. 10 згаданого договору встановлено, що у продовж усього часу до укладення основного договору за ОСОБА_3 зберігається право користування житловим будинком № 4 по вул.. Кулакова у м. Керчі. При цьому ОСОБА_4 зобов’язаний за власний кошт створити їй належні житлові умови шляхом переобладнання у житлове приміщення окремо розташованої від житлового будинку нежитлової споруди (а.с. 09).
Право ОСОБА_5 на користування житловим будинком по вул.. Кулакова, 4 у м. Керчі визначено на підставі договору позички від 14.02.2012 року (а.с. 35-36).
03.05.2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 була укладена додаткова угода до попереднього договору від 14.02.2012 року, оскільки у строк до 14.02.2013 року ними не був підписаний основний договір (а.с. 34).
Надаючи оцінку доводам позивача стосовно нікчемності вказаних договорів, суд знаходить їх переконливими, оскільки вони основані на законі.
Так, ст.. 635 ЦК України передбачено, що «Попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.»
Статтею 657 ЦК України встановлено, що «Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.»
Статтею 215 передбачено, що «Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.»
Отже суд констатує, що під час укладення попереднього договору купівлі-продажу житлового будинку по вул.. Кулакова № 4 у м. Керчі сторонами не було дотримано вимог щодо його нотаріального посвідчення.
Стаття 216 України встановлює, що «Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.»
Однак, враховуючи той факт, що умовами попереднього договору купівлі продажу від 14.02.2012 року не передбачалося передавання у натурі майна ОСОБА_5, суд вражає за необхідне застосувати наслідки недійсності правочину у вигляді односторонньої реституції.
Отже, первісний стан сторін, який існував до укладення договору, повинен бути відновлений шляхом повернення ОСОБА_4 ОСОБА_5 грошових коштів у сумі 95 855 грн.
Втім, суд не вважає обґрунтованими доводи позивача щодо визнання фіктивним договору позички житлового будинку від 14 лютого 2012 року, з тих підстав, що насправді сторони намагалися укласти договір найма житла із подальшим викупом.
Так, з допиту свідка ОСОБА_10, який надавав юридичні послуги під час укладення спірного договору, вбачається, що сторони намагалися врегулювати саме відносини користування житловим будинком до часу укладення основного договору купівлі-продажу, через що користування житлом було зазначено, як безкоштовне.
Таким чином, суд приходить до висновку, що волевиявлення сторін, відображені у договорі позички від 14.02.2012 року відповідають їх справжнім намірам.
Однак, приймаючи до уваги той факт, що власник житла ОСОБА_4 розпорядився належним йому нерухомим майном без урахування вимог ст.. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» яка встановлює, що «Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.», суд вважає що вказаний правочин підлягає визнанню недійсним на підставі вимог ст.. 203 ЦК України.
Також суд вважає за необхідне застосувати до спірного договору позички житлового будинку наслідки недійсності у вигляді односторонньої реституції, оскільки за своєю правовою природою він є безкоштовним, шляхом зобов’язання ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 житловий будинок № 4 по вул.. Кулакова у м. Керчі.
Суд вважає такими що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про усунення з боку відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перешкод у користуванні житловим будинком, у якому вона має офіційну реєстрацію, оскільки відповідачі у судовому засіданні визнали факт чинення перешкод, повідомивши суду, що вони заперечують проти знаходження ОСОБА_3 з дітьми з ними у одному будинку, оскільки він замалий для проживання двох сімей.
З наведених вище підстав, суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_3 про вселення її у житловий будинок № 4 по вул.. Кулакова у м. Керчі.
Вирішуючи вимоги позивача про виселення відповідачів зі спірного будинку, суд зазначає наступне.
Так, поняття виселення – є категорією житлового права, через що підстави виселення визначаються у ст.. 116 ЖК України, а саме: «Якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.»
З аналізу наведеної норми права суд приходить до висновку, що позовні вимоги про виселення наймача без надання іншого житлового приміщення можуть бути заявлені іншою заінтересованою особою за наявності умов зазначених у ст.. 116 ЖК України, однак з висновку за заявою ОСОБА_3 від 18.02.2013, складеному дільничнім інспектором 3 відділу міліції Керченського міського управління (а.с. 52) не вбачається фактів які б свідчили про систематично руйнування чи псування відповідачами житлового приміщення, або використання його не за призначенням, або систематичного порушення ними правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а також того, що заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, тому, у цієї частині, на думку суду, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають через їх необґрунтованість.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує керуючись вимогами ч 3. ст.. 88 ЦПК України, яка встановлює, що «Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.»
Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 57, 212-218 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору між сторонами: Виконавчий комітет Керченської міської ради, як орган Опіки та піклування, ОСОБА_7 про визнання попереднього договору купівлі продажу та доповнення до нього нікчемними, застосування наслідків недійсності правочину, визнання договору позички фіктивним, усунення перешкод у користуванні житловим будинком, вселення та виселення – задовольнити частково.
Застосувати до попереднього договору від 14.02.2012 року та додаткової угоди від 03.05.2013 року укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наслідки недійсності у вигляді односторонньої реституції.
Зобов’язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 95 855 (дев’яносто п’ять тисяч вісімсот п’ятдесят п’ять) грн.
Усунути перешкоди ОСОБА_11 у користуванні житловим будинком № 4 по вул.. Кулакова у м. Керчі шляхом зобов’язання відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_3 та її малолітнім дітям: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 перешкод у користуванні житловим будинком № 4 по вул.. Кулакова у м. Керчі.
Вселити ОСОБА_3 та її малолітніх дітей: ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2 до житлового будинку № 4 по вул.. Кулакова у м. Керчі.
Визнати недійсним договір позички житлового будинку № 4 по вул.. Кулакова у м. Керчі укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
Застосувати до договору позички від 12.04.2012 року укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наслідки недійсності правочину у вигляді односторонньої реституції.
Зобов’язати ОСОБА_5 повернути ОСОБА_4 житловий будинок № 4 по вул.. Кулакова у м. Керчі.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь держави по 38 (тридцять вісім) грн. 23 коп. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду АР Крим у десятиденний строк з дня його проголошення через Керченський міський суд АР Крим.
Особи, які брали участь в справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
повний текст рішення складений 27.12.13 року
Суддя /підпис/ ОСОБА_14