17.12.2013

справа № 2-271/11

провадження № 2/765/2/13

категорія № 44

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді - Лемешко А.С.,

при секретарі – Сергєєвій О.В.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6, Севастопольської міської Ради, Головного управління Держземагенства в м. Севастополі, 3-я особа: Севастопольська міська філія ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України із земельних ресурсів", ПП "Севгеоліт" про визнання незаконним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, суд -

                                                             ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3 уточнивши позовні вимоги звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_7, Севастопольської міської Ради, Головного управління Держземагенства в м. Севастополі, 3-я особа: Севастопольська міська філія ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України із земельних ресурсів", ПП "Севгеоліт" про визнання незаконним рішення, державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки. Вимоги мотивовані тим, що позивачка є власником житлового будинку по вул. Мінська, 9 в м. Севастополі на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2004 р. Зазначений житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0182 га. У власності відповідачки, ОСОБА_4 перебувала суміжна земельна ділянка площею 0,0340 га, що розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Мінська, 9, на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 616948 від 27.01.2009 р. виданого на підставі рішення СМР № 5528 від 15.10.2008 р., яка в подальшому була передана у власність ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 07.11.2009 р. При підготовці документів на отримання земельної ділянки на якій розташований її житловий будинок позивачці, стало відомо, про повне накладення суміжної земельної ділянки по вул. Мінська, 7 в м. Севастополі на її земельну ділянку, у зв'язку з чим вона позбавлена можливості оформити у встановленому законом порядку свої права на землю,тому позивач просить визнати незаконним рішення СМР № 5528 від 15.10.2008 р., виданий на його підставі відповідачу державний акт на сусідню земельну ділянку та визнати договір купівлі-продажу недійсним.

Ухвалою суду від 30 вересня 2010 року провадження в частині позовних вимог про визнання рішення СМР № 5528 від 15.10.2008 р. було закрито.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідачі, ОСОБА_4 та ОСОБА_7В у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до вимог ст. 74-76 ЦПК України, раніше у судових засіданнях позовні вимоги не визнавали та просили відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що державний акт про право власності на земельну ділянку був виданий з додержанням вимог діючого законодавства, тому підстав для його скасування немає.

Представник ГУ Держземагенства в м. Севастополі позов в частині вимог заявлених до ГУ Держземагенства в м. Севастополі не визнала та просила відмовити у його задоволені посилаючись на те, що вони не мають повноважень щодо розв'язання спорів з приводу меж земельних ділянок, тому вони не можуть відповідати за вимогами позивача.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, раніше у судових засіданнях вирішення зазначеного спору залишала на розсуд суду.

Суд, вивчивши матеріали справи та наявні в матеріалах справи докази, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 19.11.2004 р. ОСОБА_3 придбала житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по вул. Мінська, 9 в м. Севастополі та зареєструвала право власності на це домоволодіння в БТІ. З цього договору купівлі-продажу вбачається, що придбане домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 179 кв.м, що також підтверджується технічним паспортом з планом присадибної ділянки, експлікацією до плану будинку.

Відповідно до положень ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного України (в редакції на момент виникнення правовідносин), до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Згідно приписів ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України (в редакції, що діяли на момент виникнення правовідносин), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Після придбання житлового будинку позивачка звернулась до Нахімовської районної державної адміністрації із заявою про надання у власність зазначеної земельної ділянки.

Після отримання 11.07.2005 р. згоди Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя, позивачка замовила технічну документацію по землеустрою і встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передала її на реєстрацію.

27.01.2010 р. Севастопольською міською філією Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» Державного комітету України із земельних ресурсів цю технічну документацію повернуто позивачу у зв'язку з повним накладенням земельної ділянки на земельну ділянку по вул. Мінська, 7 в м. Севастополі.

Згідно копії нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 07 листопада 2009 року укладеного між ОСОБА_4, у якості продавця та ОСОБА_8, у якості покупця земельна ділянка по вул. Мінська, 7 в м. Севастополі перебуває у власності ОСОБА_8

Зазначена земельна ділянка належала ОСОБА_4 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 616948 від 27.01.2009 р., який було видано відповідно до Рішення Севастопольської міської Ради № 5528 від 15.10.2008 р.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 р. зазначене рішення було визнано протиправним та скасовано.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зі змісту наведеного рішення вбачається, що рішенням 12-ої сесії 5-го скликання Севастопольської міської ради від 15.10.2008 № 5528 ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою по відводу і встановленню меж та площі земельної ділянки в натурі (на місцевості) по вул. Мінська, 7 в м. Севастополі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель (присадибна ділянка) та передано у власність земельну ділянку площею 0,0340 га по вул. Мінська, 7 в м. Севастополі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель (присадибна ділянка) .

Крім того було встановлено той факт, що відповідач, ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_8 земельну ділянку, на якій розміщений житловий будинок позивача.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно положень ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), державний акт є документ, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.

Таким чином, державний акт є лише документом, що посвідчує право власності, яке виникає після державної реєстрації на підставі рішення відповідно органу.

Статею 155 Земельного кодексу України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За таких обставин, оскільки рішення Севастопольської міської Ради № 5528 від 15.10.2008 р. на підставі якого було видано державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 616948 ОСОБА_4 на теперішній час скасовано, то наявність діючого документа виданого на його підставі суперечить діючому законодавству та порушує права третіх осіб, зокрема ОСОБА_3, тому суд вважає що заявлені вимоги щодо визнання держаного акту незаконним є достатньо обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про визнання договору купівлі-продажу від 07.11.2009 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 недійсним, на думку суду підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно приписів ст. 658 Цивільного кодексу України, право продажу товару належить власникові товару. Зазначене положення випливає з положення ст. 317 ЦК України, відповідно до якої власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, оскільки внаслідок визнання незаконним рішення Севастопольської міської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_4, фактично вона не мала право на її відчуження, у зв'язку з тим, що право на земельну ділянку в неї не виникло.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України).

Виходячи з вищевикладеного та наведених норм права, суд доходить висновку, що вимоги позивачки є достатньо обґрунтованими, доведеними тому підлягають задоволенню.

В силу приписів ст. 11 ЦПК України, судові витрати покласти на позивача.

На підставі ст. 15,16,203,236,377,658 Цивільного кодексу України, ст.ст. 126,140,152,155,158 Земельного кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 30, 33, 60, 64, 88, 212-215,224-226 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 - задовольнити.

Визнати недійсним державний акт серії ЯЖ № 616948 про право власності на земельну ділянку площею 0,0340 га, кадастровий номер 8536900000:02:002:0038, що розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Мінська, 7, складеного на ім'я ОСОБА_4.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0340 га, кадастровий номер 8536900000:02:002:0038, що розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Мінська, 7 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 07 листопада 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 3066.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з моменту проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий – суддя: /підпис/ ОСОБА_10

З оригіналом згідно:

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя                                                                                А.С. ОСОБА_10