Ленінський районний суд м.Полтави

                                                                                          Справа № 2-675/11

Провадження № 2/553/7/2013

У Х В А Л А

Іменем України

26.12.2013м. м. Полтава

                    Ленінський районний суд м. Полтави:

головуючого судді                    - Парахіної Є.В.,

при секретарі                              - Бутенко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - приватний нотаріус ОСОБА_3, приватний нотаріус ОСОБА_4, Приватне підприємство "Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", про визнання недійсним договору дарування та заповіту, визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

          В березні 2011 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та заповіту, визнання права власності на спадкове майно, в якій позивач вказує на те, що є спадкоємцем діда ОСОБА_5, який помер 25.02.2010 року та мав у власності квартиру АДРЕСА_1. Оскільки за життя дід страждав на психічне захворювання, в 2009 році він звертався до суду з заявою про визнання ОСОБА_5 недієздатним та в ході розгляду даної справи, яка була згодом закрита у зв’язку зі смертю останнього, дізнався про те, що ОСОБА_5 подарував квартиру гр-ну ОСОБА_2 згідно нотаріально посвідченого договору від 14.07.2004 року, крім того, ОСОБА_5 в цей же день був оформлений заповіт на ім'я ОСОБА_2

          Оскільки вважає, що на момент укладення обох правочинів ОСОБА_5 знаходився у стані, коли не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними внаслідок хронічного психічного розладу, просить визнати недійсними договір дарування від 14.07.2004 року та повернути сторони в первісне становище, визнати недійсним заповіт від 14.07.2004 року (який фактично посвідчений 04.06.2004 року), визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5

          В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надавши заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

          Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

          Враховуючи викладене, заслухавши думку відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_6, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання та залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

          Разом з тим, представник відповідача адвокат ОСОБА_6 заявив клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат, понесених останнім під час розгляду даної справи на проведення повторної посмертної судової комплексної психолого-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_5, яка виконана Українським Науково-дослідним інститутом соціальної і судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров'я України, а також витрати відповідача на правову допомогу, виходячи з тривалості 30 годин 10 хвилин, за що відповідачем сплачено кошти в сумі 5700 грн..

          Як встановлено в ч. 3 ст. 89 ЦПК України, у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу й витрати, пов'язані з проведенням судових експертиз.

          Враховуючи предмет та підстави позовних вимог ОСОБА_1, з'ясування обставин справи об’єктивно вимагало призначення по справі судових експертиз з метою визначення психічного стану померлого ОСОБА_5, зважаючи на те, що повторна посмертна судова комплексна психолого-психіатрична експертиза відносно ОСОБА_5, в результаті проведення якої було встановлено, що померлий на час вчинення оспорюваних правочинів міг усвідомлювати значення своїх та керувати ними, призначалась за спільним клопотанням сторін по справі, суд у відповідній ухвалі від 23.04.2013 року покладав обов’язок з її оплати на позивача та відповідача в рівних частинах, проте позивач ухилявся від оплати, внаслідок чого витрати з її оплати в повному обсязі поніс відповідач; крім того, відповідач, оспорюючи позовні вимоги реалізував своє конституційне право на правову допомогу й представництво його інтересів здійснював адвокат ОСОБА_6, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника відповідача й стягнення з позивача на користь відповідача зазначених судових витрат.

          Враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_2 було в повному обсязі сплачено витрати за проведення судової експертизи Українським Науково-дослідним інститутом соціальної і судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров'я України, вартість якої згідно розрахунку експертної установи складає 11408,00 грн., що підтверджується даними відповідних чеків від 09.08.2013 року та від 03.10.2013 року, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з позивача на його користь вказаної суми.

При вирішенні питання щодо розміру витрат на правову допомогу, суд враховує, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Законом України "Про граничні розміри компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справ" визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Законами України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", "Про Державний бюджет України на 2012 рік" та "Про Державний бюджет України на 2013 рік", обсяг наданої позивачу правової допомоги згідно даних розрахунку, приєднаного до матеріалів справи, тривалість участі представника позивача в судових засіданнях згідно даних журналів судових засідань (більше 12 годин), й ознайомлення з матеріалами справи, суд приходить до висновку, що витрати позивача на правову допомогу, підтверджені квитанцією на суму 5700,00 грн., не перевищують розміру компенсації витрат на правову допомогу, визначеного в ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", й ця сума підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

          Крім того, під час розгляду даної справи за клопотанням позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ухвалою суду від 14.04.2011 року накладено арешт на квартиру, яка на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2004 року належить ОСОБА_2, розташована за адресою: АДРЕСА_3, до розгляду справи по суті.

          Як встановлено в ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

          За вказаних обставин, беручи до уваги, що суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання позивача про залишення його позову без розгляду, вважаю за доцільне одночасно вирішити питання про скасування заходів забезпечення позову, застосованих під час розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 79, 84, 89, 207, 154 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

          Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договору дарування та заповіту, визнання права власності на спадкове майно – залишити без розгляду.

          Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на проведення судової експертизи в сумі 11408 грн. 00 коп., витрати на правову допомогу в сумі 5700 грн. 00 коп., а всього 17108 (сімнадцять тисяч сто вісім) грн.. 00 коп.

Скасувати забезпечення позову, застосоване згідно з ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2011 року у вигляді арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_3, яка на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2004 року належить ОСОБА_2.

          Ухвалу може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні при проголошенні ухвали – в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави ОСОБА_7