Ц.с.№2-1536/07

РІШЕННЯ

іменем України

18 грудня 2007 рокуОбухівський районний суд Київської області складі:

Головуючого - судді Кулініченко Г.В.,

при секретарі судового засідання - Наплети І.В.,

за участю представників - ОСОБА_1, ОСОБА_2 розглянувши у попередньому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності,

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи який зазначив, що за ним та відповідачем, згідно рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 квітня 2007 року, було визнано право спільної часткової власності на чотири зблоковані котеджі, що знаходяться за адресою: Київська область. Обухівський районний, смт. Козин, вулиця Старокиївська,28-А.. З часом сторони між собою уклали письмовий договір про поділ та закріплення за кожним із них відповідної частини зблокованих котеджів. Бажаючи привести даний договір поділу у відповідності з законодавством позивач запропонував відповідачу посвідчити договір нотаріально, що останнім ігнорується. Позивач вважає, що договір був укладений відповідно до законодавства, а ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору є неналежною його поведінкою, що суперечить законодавству України, в зв'язку з чим просить в судовому засіданні визнати за ними право власності на нерухоме майно.

'В попередньому судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просить його задовольнити.

Представник відповідача в попередньому судовому засіданні позовні вимоги визнав повністю та не заперечив проти їх задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦПК України, а згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, а тому суд заслухавши думку представників сторін ухвалив прийняти рішення в попередньому судовому засіданні.

Суд вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи установив наступне.

25 квітня 2007 року рішенням Обухівського районного суду за сторонами по, справі було визначено право власності на нерухоме майно за адресою: смт. Козин вулиця Старокиївська,28-а, Обухівського району Київської області, що підтверджується копією рішення суду, визнається, не ставиться під сумнів сторонами в судовому засіданні, а тому не підлягає доказуванню, (а.с.9) 08 червня 2007 року сторони уклали між собою договір про поділ нерухомого майна в смт. Козин Обухівського району Київської області, з визначенням об'єктів, що підтверджується копією договору, визнається та не ставиться під сумнів сторонами в судовому засіданні, (а.с.5) 3 червня та 26 листопада 2007 року позивач письмово звертався до відповідача про нотаріальне посвідчення договору поділу нерухомого майна, які були отримані позивачем відповідно 13 червня та 26 листопада 2007 року, що підтверджується копіями листів, (а.с.7,8) Суд встановивши обставини справи вважає, що позов підлягає повному задоволенню, так як відповідно до статті 319 ЦК України встановлено, що «власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд», а згідно статті 367 ЦК України встановлено, що « майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними, у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється, договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовий формі і підлягає нотаріальному посвідченню», тим самим сторони по справі будучи співвласниками об'єкту нерухомого майна розпорядилася, ним на свій власний розсуд, а саме здійснили його поділ за домовленістю, що вказує на правомірність їх дій. Між сторонами був укладений двосторонній правочин, що підтверджується статтею 202 ЦКУкраїни. Згідно статті 215 ЦК України встановлено, що «підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

2

частинами першою-третьою, п 'ятою та шостою статті 203 ЦК" України, а саме - зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідній обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним», як вбачається з матеріалів справи при укладанні правочину сторонами були дотримані всі вимоги передбачені законодавством - зміст правочину не суперечить цивільному законодавству та моральним засадам суспільства, кожна із осіб-учасників правочину мала відповідну цивільну дієздатність, їх волевиявлення було вільне і правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків - у виділенні об'єктів нерухомого майна, таким чином суд вважає встановленим, що правочин укладений між сторонами є дійсним.

Згідно статті 220 ЦК України встановлено, що «у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним, у цьому разі наступне нотаріальне посвідченні договору не вимагається», що також свідчить про дійсність договору укладеного між сторонами.

Згідно статті 328 ЦК України встановлено, що «право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом», а згідно статті 392 ЦК України встановлено, що «власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою», таким чином суд вважає звернення позивача правомірним, а тому за сторонами необхідно визнати право власності на об'єкти нерухомого майна в порядку визначеному позивачем.

Враховуючи вищевказане, керуючись ст.ст. 10,15,59,60,130,174,212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст.202,203,215,220,319,328,367,392 Цивільного кодексу суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на - індивідуальний житловий будинок №28-А/3 загальною площею 391,6 кв.м., житловою площею 104 кв.м. та індивідуальній житловий будинок №28-А/4, загальною площею 542,8 кв.м., житловою площею 92,3 кв.м., що знаходяться в Обухівському районі, Київської області, смт. Козгін по вулиці Старокиївська.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на - індивідуальний житловий будинок №28-А/1 загальною площею 542,4 кв.м., житловою площею 92,4 кв.м. та індивідуальній житловий будинок №28-А/2, загальною площею 391,8 кв.м., житловою площею 104,1 кв.м., що знаходиться в Обухівському районі. Київської області, смт. Козин по вулиці Старокиївська.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд на протязі двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.