Справа № 1019/1484/12

РІШЕННЯ

Іменем України

          25 грудня 2013 року                     Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд

Київської області в складі:

                    головуючого судді Керекези Я.І.

                    при секретарі Ткалі І.М.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України, ОСОБА_3 об’єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України, третя особа: Санаторно-оздоровче підприємство «Учбово-спортивна база «Переяславль» ВФСТ «Колос» АПК України про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-

встановив:

          Позивач звернувся до суду із позовом і просить, з урахуванням збільшених та уточнених вимог, поновити його на роботі на посаді директора Санаторно-оздоровчого підприємства «Учбово-спортивна база «Переяславль» з 28.04.2012 року, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з ОСОБА_3 об’єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України в розмірі 58646 грн. 88 коп. та 8000 грн. моральної шкоди. Посилається на те, що розпорядженням першого заступника голови ВФСТ «Колос» АПК України № 20-к від 27.04.2012 року, яке було видано на підставі рішення Президії ВФСТ «Колос» АПК України № 6 від 27.04.2012 року, він був звільнений із займаної посади за п.2 ст.40 КЗпП України у зв’язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації. Вважає своє звільнення незаконним та необґрунтованим, поскільки на час звільнення він перебував у щорічній відпустці. Ніякої атестації на предмет відповідності чи невідповідності займаній посаді він не проходив. За час роботи на посаді директора отримував заохочення та подяки, претензій збоку керівництва не пред’являлося, до дисциплінарно відповідальності не притягувався. Крім того, при звільненні з посади йому не пропонували перевести на іншу роботу, хоча це є обов’язковим при звільненні за п. 2 ст. 40 КЗпП України. Моральна шкода полягає у перенесених нервових потрясіннях та моральних стражданнях, приниженні в очах співробітників, друзів і знайомих, відсутності засобів для існування.

          В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_4 позов підтримали в повному обсязі, просять задовольнити.

          Представник відповідача ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України позов не визнав, заперечує проти його задоволення , вважає звільнення ОСОБА_1 законним. Його невідповідність займаній посаді виявлена на підставі Аудиторського звіту про фактичні результати від 10.04.2012 року, виконаного ТОВ АФ «Оратанія», Акту санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкту від 16.07.2011 року, внутрішньої фінансово-господарської документації СОП УСБ «Переяславль».

          Представники відповідача ОСОБА_3 об’єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позов не визнали, просять відмовити в його задоволенні.

          Представники третьої особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позов не визнали, просять відмовити в його задоволенні в зв’язку з пропуском строків звернення до суду.

          Судом встановлено наступне.

          Постановою Президії Центральної ради ВФСТ «Колос» АПК України № 20 від 22.04.2002 року ОСОБА_1 був призначений з 23.04.20002 року виконуючим обов’язки директора навчально-спортивної бази «Переяславль» з тримісячним строком випробування та послідуючим затвердженням на Президії Центральної ради ФСТ «Колос» АПК України.                     Розпорядженням № 20-к від 20.07.2011 року - призначений директором з 20.07.2011 року по 19.07.2016 року за контрактом .

          Згідно із результатами аудиторської перевірки від 10.04.2012 року, виконаної ТОВ АФ «Оратанія», було виявлено ряд недоліків в роботі Санаторно-оздоровчого підприємства «Учбово-спортивна база «Переяславль».

          Відповідно до акту санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 16.07.2011 року було виявлено ряд суттєвих недоліків при організації харчування та в роботі Санаторно-оздоровчого підприємства «Учбово-спортивна база «Переяславль» щодо недотримання санітарно-епідеміологічних норм.

          Відповідно до розпорядження першого заступника голови ВФСТ «Колос» АПК України № 20-к від 27.04.2012 року позивач був звільнений із займаної посади із 27.04.2012 року у зв’язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації відповідно до п.2 ст.40 КЗпП України.

          Наказом директора Санаторно-оздоровчого підприємства «Учбово-спортивна база «Переяславль» № 3 від 03.01.2012 року був затверджений графік щорічних відпусток працівників підприємства на 2012 рік, відповідно до якого ОСОБА_1 повинен був піти у відпустку з 26.04.2012 року строком на 31 день.

          Відповідно до копії заяви від 26.04.2012 року, яку позивач написав на ім’я першого заступника голови ВФСГ «Колос» АПК України ОСОБА_7, ОСОБА_1 відбуває у відпустку з 26.04.2012 року.

          Згідно копії наказу № 14 від 26.04.2012 року директору СОП «Учбово-спортивна база «Переяславль» ОСОБА_1 була надана щорічна відпустка за 2011-2012 роки з 26.04.2012 року тривалістю 31 днів.

          Відповідно до копії наказу № 16 від 28.04.2012 року в зв’язку з виробничої необхідністю була перервана відпустка директора ОСОБА_1 та відкликано його з відпустки для виконання обов”язків директора. До своїх посадових обов”язків журило М.Г. приступив з 28.04.2012 року.

          Наказом директора Санаторно-оздоровчого підприємства «Учбово-спортивна база «Переяславль» № 6 від 01.04.2012 року був затверджений новий штатний розпис апарату управління даного підприємства.

          ОСОБА_1 неодноразово висловлювали подяки за вмілу організацію та проведення змагань та ігр, про що свідчать численні подяки та дипломи на його ім’я.

          Батьки дітей, які відпочивали в даного дитячому закладі, висловлювали подяки адміністрації та колективу даного закладу за добру організацію відпочинку дітей (Книга відгуків і пропозицій Санаторно-оздоровчого підприємства «Учбово-спортивна база «Переяславль»).

          ОСОБА_1 пояснив, що підтверджено і показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, що на засіданні президії 27.04.2012 мова йшла про висловлення йому недовіри за результатами проведеного аудиту, питання його невідповідності займаній посаді взагалі не обговорювалося, будь-яких пояснень не відбиралося. Також, йому не пропонувалося переведення на іншу роботу.

          Позивача було звільнено 27.04.2012 у зв’язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, п. 2 ст. 40           КЗпП України.

          Як вже було зазначено, з 26.04.2012 року ОСОБА_1 перебував у щорічній відпустці згідно наказу №14 від 26.04.2012, який є чинним і ніким не оспорювався. Наказ винесено відповідно до графіку надання щорічних відпусток працівникам, затверджений наказом № 3 від 03.01.2012.

          Відповідно до ч. 3 ст. 40           КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у період, зокрема, перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у п. 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

          За таких обставин, суд дійшов висновку, що розпорядження про звільнення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 40 КЗпП України, є незаконним, оскільки винесено в порушення вищезазначених вимог КЗпП України.

          Представник відповідача підприємства об’єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України та третьої особи санаторно-оздоровчого підприємства «Учбово-спортивна база «Переяславль» ВФСТ «Колос» АПК України ОСОБА_6 заявила клопотання, надавши відповідну письмову заяву, про застосування строків, встановлених ст. 233 КЗпП України, вважаючи, що позивачем ОСОБА_1 цей строк пропущено і доказів поважності цьому він не надав.

          Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду, зокрема, у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

          Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

          Відповідно до ч. 1 ст. 252 цього Кодексу, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

          В силу ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

          Відповідно до ч. 5 ст. 254 цього Кодексу, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

          ОСОБА_1 ознайомився з розпорядження про своє звільнення 03.05.2012, що не оспорюється ні самим позивачем, ні будь-ким з інших учасників цивільного процесу.

          Отже, останнім можливим днем звернення позивача до суду слід вважати 03 червня 2012 року.

          Разом з тим, у 2012 році 2 та 3 червня були вихідними днями (субота та неділя), а 4 червня – неробочий день (Трійця)

          Згідно штампу вхідної кореспонденції, позовна заява ОСОБА_1 зареєстрована 05.06.2012, що був першим робочим днем після 3 червня 2012 року.

          Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_1 строк звернення до суду не пропущено.

          Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

          Отже, проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині поновлення позивача на посаді директора Санаторно-оздоровчого підприємства «Учбово-спортивна база «Переяславль» ВФСТ «Колос» АПК України з 28 квітня 2012 року, оскільки на час звільнення ОСОБА_1 перебував у відпустці.

          Крім того, слід зазначити, що при звільненні ОСОБА_1 було порушено і вимоги ч. 2 ст. 40 КЗпП України. При цьому суд не бере до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України щодо того, що штатний розпис, відповідно до якого станом на день звільнення позивача малися вільні посади, затверджений вже після 27.04.2012, оскільки належних та допустимих доказів цьому надано не було. Крім того, наказ № 6 від 01.04.2012 про затвердження нового штатного розпису є чинним і ніким не оспорювався.

          Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

          Позивач звернувся до суду 01 червня 2012 року. Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема як за клопотаннями відповідача, третьої особи, так і за клопотаннями позивача ОСОБА_1 Поважність неявки в судові засідання позивача підтверджені належними доказами (листки непрацездатності, довідки про відвідування лікаря).

          За таких обставин, суд вважає, що вини позивача ОСОБА_1 в довготривалості розгляду даного спору не вбачається, тому середній заробіток необхідно стягнути за весь час вимушеного прогулу.

          Суд не може взяти до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України щодо можливого стягнення середнього заробітку лише за три місяці, як це передбачено контрактом, укладеним із позивачем, оскільки будь-яких доказів цьому надано не було.

          Суд приймає розрахунок суми середнього заробітку, проведений позивачем, оскільки він здійснений відповідно до норм закону.

          Крім того, позивач просить стягнути із відповідача моральну шкоду в розмірі 8000 грн., обґрунтовуючи її тим, що незаконне звільнення призвело до нервових потрясінь та моральних страждань, приниженні в очах співробітників, друзів і знайомих, відсутності засобів для існування.

          Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із протиправною поведінкою щодо неї самої.

          Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.          

          Враховуючи глибину і тривалість моральних страждань, негативних емоційних навантажень, зміну нормального сталого життєвого укладу позивача, суть позовних вимог, керуючись вимогами розумності і справедливості, суд приходить до висновку визначити розмір моральної шкоди в сумі 1000 гривень.

          На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 23, 251-254 ЦК України, ст.ст. 40, 233, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 212,213, 218 ЦПК України , суд ,-

вирішив :

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України, ОСОБА_3 об’єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України, третя особа: Санаторно-оздоровче підприємство «Учбово-спортивна база «Переяславль» ВФСТ «Колос» АПК України про поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

          Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Санаторно-оздоровчого підприємства «Учбово-спортивна база «Переяславль» ВФСТ «Колос» АПК України з 28 квітня 2012 року.

          Стягнути з підприємства об’єднання громадян «Навчально-спортивна база «Переяславль» ОСОБА_2 фізкультурно-спортивного товариства «Колос» агропромислового комплексу України на користь ОСОБА_1 58646 ( п’ятдесят вісім тисяч шістсот сорок шість) гривень 88 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу та 1000 (одну тисяча) гривень моральної шкоди, а всього 59646 ( п’ятдесят дев’ять тисяч шістсот сорок шість) гривень 88 коп.

          В задоволенні решти вимог відмовити.

          Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Складання повного рішення вчинено 30.12.2013.

Суддя            ОСОБА_10