УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "22" грудня 2006 р. Справа № 16/3365
Господарський суд Житомирської області у складі:
Судді Гансецького В.П.
при секретарі Байдала І.Г.
за участю представників сторін
від позивача Чешковський В.А., дов.№ 1156-НЮ від 11.09.06р.
від відповідача Гончарук О.М., дор.№ 2600 від 21.12.06р.
прокурор Мельник І.В., посв. № 54 від 18.07.06р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Козятинського транспортного прокурора в інтересах держави - Міністерства транспорту та зв'язку України (м.Київ) в особі Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (м.Київ)
до Управління праці та соціального захисту населення Романівської районної державної адміністрації Житомирської області (смт.Романів)
про стягнення 71074,81 грн.
Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави про стягнення звідповідача на користь позивача 71074,81 грн. компенсації за перевезення пільгових категорій населення.
Заявою від 08.11.06р. № 722 вих/06 прокурор уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача на користь позивача 133914,70 грн. компенсації за перевезення пільгових категорій населення.
Представник позивача та прокурор в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в сумі 28714,70 грн. компенсації за перевезення пільгових категорій населення, оскільки решта від заявленої суми відповідачем сплачена.
Відповідач відзиву на позов не подав, його представник в судовому засіданні проти заявленого позову заперечила, просила в позові відмовити, зокрема зазначила, що компенсація за перевезення пільгових категорій населення може і повинна здійснюватись тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами відповідно до ст.51 Бюджетного кодексу України.
Заслухавши представників сторін та прокурора, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.93р., "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" від 16.12.93р., "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1р.,"Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91р., Постанови Кабінету Міністрів України від 17.05.93р. № 354 "Про безплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування", позивач у 2006 році здійснював пільгове перевезення окремих категорій громадян, які мають право на пільговий проїзд залізничним транспортом.
Станом на 01.10.06р. відповідачем було надано послуги по пільговому перевезенню населення - 11494 пасажирам-пільговикам на суму 133914,70 грн., що підтверджується рахунками позивача за січень-вересень 2006р. (а.с.63-71), розрахунками витрат на відшкодування збитків, пов'язаних з наданням пільг по перевезенню залізницею окремих категорій громадян (а.с.17-25,72-106).
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02р. №256 затверджено "Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі Порядок).
Відповідно до п.1, цей Порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо пільг ветеранам війни і праці, ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, вдовам ветеранів військової служби та ветеранів органів внутрішніх справ, а також звільненим із служби за віком, хворобою або вислугою років працівникам міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, загиблих або померлих у зв'язку з виконанням службових обов'язків, непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули, померли або стали інвалідами при проходженні військової служби, реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пільг, передбачених пунктом "ї" частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров'я, частиною другою статті 29 Основ законодавства України про культуру, абзацом першим частини четвертої статті 57 Закону України "Про освіту", допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям, інвалідам з дитинства і дітям інвалідам та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і рідких нечистот та на придбання твердого і рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу, КОМПЕНСАЦІЙНИХ ВИПЛАТ ЗА ПІЛЬГОВИЙ ПРОЇЗД ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ГРОМАДЯН, послуг зв'язку та інших, передбачених законодавством послуг (крім пільг на отримання ліків, зубопротезування) за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Згідно з п.2 даного Порядку, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.
Відповідно до п.3 Порядку, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).
Згідно з п.5 Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад.
Відповідно до п.6, фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.
Згідно з п.7 та п.8, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державного казначейства платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати; щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державного казначейства на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів; органи Державного казначейства протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства; отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків.
Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з законодавчими актами: Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.05р. №3235-ІV, Законом України "Про залізничний транспорт" від 04.07.96р. №273/96-ВР, Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.02р. №256, відносини між сторонами мають статус державної програми соціального захисту населення, відповідно з якою транспортне підприємство - залізниця надає послуги перевезення пільговим категоріям громадян, а держава через уповноважені органи компенсує перевізнику витрати.
Так, ч.5 ст.9 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.
Відповідно до п.2 вищезгаданого Порядку, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.
Як вбачається з кошторису (районного бюджету) та плану асигнувань на 2006 рік, відповідачу на компенсаційні виплати за пільгове перевезення залізницею окремих категорій пасажирів було виділено 156000,00 грн. (а.с.147,148).
Розпорядженням голови Романівської райдержадміністрації про внесення змін до районного бюджету на 2006 рік №371 від 04.10.06р. було внесено зміни до показників районного бюджету, а саме зменшено видаткову частину по компенсаційним виплатам за пільговий проїзд окремих категорій громадян на залізничному транспорті на суму 50800,00 грн. (а.с.149).
Відповідно до частин 5 і 6 ст.51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Згідно з ч.2 ст.51 Бюджетного кодексу України, кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
З врахуванням зазначених вимог Бюджетного кодексу України, відповідач повинен компенсувати позивачу суму, що затверджена у вказаному кошторисі, тобто - 105200,00 грн.
Станом на день розгляду справи дана сума у повному обсязі була перерахована позивачу, що підтверджується довідкою відповідача від 21.12.06р. № 2601 (а.с.144) та копіями платіжних доручень №1391 від 29.11.06р., №1448 від 14.12.06р. (а.с.145,146) та не заперечується позивачем.
У зв'язку з цим, прокурор в судовому засіданні подав заяву, підтриману представником позивача, про відмову від позовних вимог в частині 105200,00 грн. та просили закрити провадження у справі в цій частині (а.с.155).
Таким чином, посилання представника відповідача в обгрунтування своїх усних заперечень проти позову на ст.51 БК України, суд вважає правомірним, оскільки цією нормою в імперативному порядку встановлено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
Суд вважає, що відповідач належним чином виконав свої бюджетні зобов'язання в частині відшкодування позивачу понесених ним витрат у зв'язку з перевезенням пільгових категорій населення в сумі 105200,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву або подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.
Відповідно до ст.157 п.2 ч.1 КАС України, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом, то суд закриває провадження у справі.
Суд приймає відмову позивача від позову в сумі 105200,00 грн. у зв'язку із сплатою цієї суми відповідачем та закриває провадження у справі в цій частині.
У зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем, з урахуванням вимог ст.51 БК України, виконав в повному обсязі, суд вважає, що решта позовних вимог є безпідставними і у їх задоволенні відмовляє.
Судові витрати з відповідача стягненню не підлягають відповідно до ч.4 ст.94 КАС України.
Керуючись ст.ст.136, 157, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
ПОСТАНОВИВ:
1. В частині стягнення 105200,00 грн. провадження у справі закрити у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.
2. В решті позову відмовити.
Постанова господарського суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі заяви, а в разі складення постанови суду у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Гансецький В.П.
Дата виготовлення постанови в повному обсязі 25.12.06р.
Віддрукувати: 5 прим.:
1 - у справу,
2,3 - сторонам,
4 - прокуратурі Житомирської області,
5 - Козятинській транспортній прокуратурі.