Унікальний № 261/3629/13-к
Провадження № 1-кп/261/154/13
В И Р О К
І м е н е м У к р а ї н и
м. Донецьк 24 грудня 2013 р.
Петровський районний суд м. Донецька в складі: головуючого - судді Владимирської І.М., суддів Фунжий О.А., Жупанової О.О., при секретарі Шашковій Ю.С., за участю прокурора Тахтарова М.П., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050690001077 від 2.04.2013 р. за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Красноармійськ Донецька, одруженого, з неповною середньою освітою,який має на утриманні малолітню дочку ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, судимого: 12.03.1993 року Кіровським районним судом м. Донецька за ст.222 ч.1, 142 ч.2,42 КК України до 8 років позбавлення волі, звільнився 08.02.2001 року по відбуттю покарання; 22.06.2001 року Куйбишевським районним судом м. Донецька за ст. 196-1 ч.1,45 КК України до 1 року позбавлення волі та штрафу у розмірі 170 грн.; 25.12.2003 року Апеляційним судом Донецької області за ст.185 ч.3, 187 ч.3 КК України до 11 років позбавлення волі, 16.11.2012 року звільнився по відбуттю покарання; який мешкає без реєстрації за адресою АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.289 ч.3, 185 ч.2 КК України, -
В С Т А Н О В И В :
01.04.2013 року приблизно о 15 годині 00 хвилин ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на подвір»ї будинку АДРЕСА_1, діючи навмисно, повторно, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом - автомобілем ВАЗ 2101 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 на підставі довіреності, виданої ОСОБА_4, який знаходився на території двору за вказаною адресою, з метою здійснення поїздки по населеним пунктам Донецької області, застосовуючи насильство небезпечне для життя та здоров'я потерпілої, наніс два удари ногою в область голови ОСОБА_3, від чого потерпіла впала на підлогу, після чого ОСОБА_2 наніс удар ногою в область руки ОСОБА_3, умисно спричинивши останній своїми злочинними діями забиті рани спинки носу, шкіри верхньої губи, садна надбрівної області справа, тилу правої кісті, синець верхнього віка лівого ока, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я. Після чого шляхом вільного доступу ОСОБА_2потрапив у салон автомобіля ВАЗ 2101 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 6451,97 гривень, завівши двигун автомобіля, з місця події втік, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом, розпорядившись ним за власним бажанням, спричинивши своїми діями потерпілій ОСОБА_3 матеріальні збитки на суму 6451,97 гривень.
01.04.2013 року приблизно о 15годині 10 хвилин ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, незаконно заволодівши автомобілєм ВАЗ 2101 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився на подвір»ї будинку АДРЕСА_1, діючи навмисно, повторно, з
корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, таємно заволодів майном ОСОБА_3, яке знаходилось в вищезазначеному автомобілі, а саме : мобільним телефоном "Самсунг В 130", вартістю 400 гривень, в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора "МТС", вартістю 15 гривень з грошовими коштами на рахунку в розмірі 20 гривень, мобільним телефоном "Самсунг С 230", вартістю 360 гривень, а всього на суму 795 гривень, спричинивши ОСОБА_3 матеріальні збитки на вказану суму.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень не визнав та пояснив, що вранці 01.04.2013 року він приїхав с дружиною та дитиною до свого брата ОСОБА_5, який мешкає в АДРЕСА_1. Знаходячись в гостях у свого брата він вживав спиртні напої. Між ним та його братом відбувся конфлікт на грунті раптово виниклих неприязних стосунків. Він вийшов на вулицю, де у потерпілій ОСОБА_3 попрохав дозволити йому на її автомобілі поїхати до брата, вона не заперечувала, однак наполягала їхати разом. Він не погодився та відштовхнув її рукою в груди, вона впала, вони з дружиною допомогли їй піднятися та потім поїхали до брата. Удари ОСОБА_3 він не наносив. Від ОСОБА_5 він телефонував ОСОБА_6 та повідомив, що він знаходиться у брата. Телефони потерпілої залишалися в автомобілі. Ключі від автомобіля були в машині, автомобіль заводив проводами. Наступного дня його затримали.
Висновок суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчинені зазначених злочинів обґрунтовується доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що 01.04.2013 року до них з чоловіком ОСОБА_6 приїхав брат чоловіка ОСОБА_2 с дружиною та дитиною . Вони разом вживали спиртні напої, потім вона вийшла з будинку, а коли повернулась, побачила свого чоловіка на підлозі, вона знову вийшла на вулицю, ОСОБА_2 знаходився за кермом її автомобіля. Коли вона підійшла, ОСОБА_2 штовхнув її , вона впала на щебінь обличчям, а він поїхав на її автомобілі. Автомобіль ОСОБА_2 забрав без її дозволу, її телефони знаходились в належному їй автомобілі, як їх забирав обвинувачений вона не бачила. Вона звернулась до міліції. Наступного дня робітники міліції повернули їй машину.
Аналізуючи показання потерпілої в частині протиправного заволодіння ОСОБА_2 її майном, суд приходить до висновку про те, що вони в цій частині послідовні, логічні, узгоджуються між собою і не суперечать іншим доказам у справі, що на думку суду свідчить про їх об'єктивність, у зв'язку з чим суд визнає їх достовірними.
Проте суд не може прийняти до уваги свідчення потерпілої в частині механізму заподіяння їй тілесних ушкоджень, оскільки її показання повністю в цій частині спростовуються наведеними в вироку доказами, які у своїй сукупності узгоджуються один з одним.
Висновок суду про спосіб та механізм нанесення потерпілій поранень об'єктивно підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 56/124 від 04.04.2013 року, яким встановлено, що потерпілій ОСОБА_3 спричинені забиті рани спинки носу, шкіри верхньої губи, садна надбрівної області справа, тилу правої кісті, синець верхнього віка лівого ока, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
Зазначений вище висновок судово-медичної експертизи спростовує показання потерпілої ОСОБА_3 в частині механізму спричинення їй тілесних пошкоджень. Зокрема, висновком експертизи підтверджується утворення наявних у потерпілої ОСОБА_3 тілесних ушкоджень від нанесення ударів тупим предметом, а також підтверджується і механізм їх утворення, а саме: тілесні ушкодження можуть бути результатом нанесення двох ударів обутою ногою в область голови та одного удару в область правої кисті, і не могли утворитися в наслідок її падіння з висоти власного росту.
Згідно заяв потерпілої ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення остання зазначала, що ОСОБА_2 наніс їй удар ногою в область обличчя та протиправно заволодів її майном.
Судом встановлено, що інші особи заподіяти потерпілій тілесні ушкодження за викладених у вироку обставин не могли, не могла вона отримати їх при падінні з висоти власного росту, а також у судовому засіданні не встановлено, що потерпіла отримала наявні у неї тілесні ушкодження у інший час за інших обставин.
Висновок суду про місце вчинення злочину об'єктивно підтверджується даними, що містяться в протоколі огляду місця події від 01.04.2013 року, яким зафіксована обстановка на
території домоволодіння АДРЕСА_1.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені кримінального правопорушення від 02.04.2013 року, під час обшуку затриманої особи ОСОБА_2 у останнього були виявлені та вилучені мобільний телефон "Самсунг В 130", в якому знаходилась сім-карта мобільного оператора «МТС» та мобільний телефон "Самсунг С 230".
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_2 його брат, в квітні 2013 року останній з дружиною та дитиною приїхав до нього, всі разом стали вживати спиртні напої, пом»ятає, що відбувся конфлікт між ним та братом, однак його обставин не пом»ятає, він сп»янів та заснув, коли вранці він прокинувся, його дружина повідомила, що ОСОБА_2 поїхав на їх автомобілі. В машині знаходилися ключі, документи та мобільні телефони. Сусіди викликали міліцію.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що вона є дружиною ОСОБА_2, разом з чоловіком 01.04.2013 року вона приїхала до брата чоловіка ОСОБА_6, знаходячись в гостях у останнього всі вживали спиртні напої, конфлікта між її чоловіком та його братом не було, потім ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_5 і той запросив його до себе у гості. ОСОБА_6 заснув. Оскільки їх автомобіль зламався, її чоловік прохав ОСОБА_3 дозволити їм поїхати на її машині, ОСОБА_3 бажала поїхати з ними, однак вони її не взяли з собою. Її чоловік ОСОБА_3 не бив, вона впала сама, так як була в нетверезому стані. ОСОБА_3 дозволила їм поїхати на її машині. Телефони знаходились в машині.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що весною 2013 року йому зателефонував його брат ОСОБА_2, який знаходився в м.Красногорівка у ОСОБА_6 Він запросив ОСОБА_2 до себе. ОСОБА_2 повідомив його, що візьме машину ОСОБА_3 та спитав, чи можна приїхати разом з ОСОБА_3, він сказав брату, щоб приїздив сам. ОСОБА_2 на автомобілі ОСОБА_3 ввечері приїхав до нього, дзвонив сусідці ОСОБА_6, щоб повідомити ОСОБА_6 , що вранці автомобіль буде на місці, наступного дня машину забрали працівники міліції. У ОСОБА_3 він бачив синець, вона вказувала, що коли ОСОБА_2 відкривав двері автомобіля, вона впала.
Показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в частині підтвердження факту заволодіння ОСОБА_2 майном потерпілої, суд визнає достовірними, оскільки вони підтверджені вищенаведеними доказами. Однак, суд критично ставиться до показань вищевказаних свідків в частині обставин кримінального правопорушення, а саме дозволу потерпілої на користування автомобілєм ОСОБА_2 та механізму виникнення у потерпілої тілесних ушкоджень, оскільки в цій частині їх показання спростовуються потерпілою та висновком судово-медичної експертизи. Крім того, суд враховує, що данні свідки є близькими родичами підсудного, які зацікавлені в зменшенні його провини.
Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 289 ч.3,185 ч.2 КК України, доведена повністю.
Дії ОСОБА_2 суд вважає вірно кваліфіковані за ст.289 ч.3 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, скоєне повторно, поєднане з насильством небезпечним для життя та здоров'я потерпілого та за ст.185 ч.2 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка),вчинене повторно.
Суд не приймає як достовірні доводи підсудного про те, що він не викрадав автомобіль потерпілої, а потерпіла сама дозволила його взяти для поїздки до родичів, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілої, яка заперечує, що дозволила ОСОБА_2 забирати автомобіль. На думку суду показання ОСОБА_2 в частині неспричинення ним тілесних ушкоджень потерпілій слід визнати неспроможними, оскільки вони суперечать доказам, дослідженим в судовому засіданні та вказаним в даному вироку.
Невизнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї провини у вчинені злочинів суд розцінює як намагання уникнути ОСОБА_2 відповідальності за вчинене.
При призначенні покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Кримінальні правопорушення, скоєні обвинуваченим ОСОБА_2, згідно ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжкого.
Суд приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_2 за місцем мешкання характеризуються задовільно, має на утриманні малолітню дитину.
Обставин, які згідно ст. 66 КК України пом'якшують покарання, судом не встановлено.
Згідно ст. 67 КК України обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину особою, яка знаходилась в стані алкогольного сп"яніння.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує його ставлення до вчиненого, дані про його особу, і вважає за неможливе його виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства, що є підставою для призначення йому покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації майна, що є його особистою власністю, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 289 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили слід залишити раніше обраний - тримання під вартою в Донецькому слідчому ізоляторі УДПС України в Донецькій області.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Судових витрат по справі немає.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -
З А С У Д И В:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.185 ч.2, 289 ч.3 КК України, і призначити йому покарання за ст.185 ч.2 КК України у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі, за ст.289 ч.3 КК України у вигляді 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві особистої власності.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточно покарання ОСОБА_2 у виді 7 (сім) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке належить йому на праві особистої власності.
Початок строку відбування покарання рахувати з 02.04.2013 року.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити раніше обраний - тримання під вартою в Донецькому слідчому ізоляторі УДПС України в Донецькій області.
Речові докази по справі: автомобіль ВАЗ 2101 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, мобільний телефон "Самсунг В 130", з сім-картою мобільного оператора "МТС, мобільний телефон "Самсунг С 230", техпаспорт на автомобіль залишити за належністю ОСОБА_3
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Петровський районний суд м. Донецька протягом 30 днів з дня його проголошення, особою, яка перебуває під вартою - протягом 30 днів з моменту вручення їй копії вироку.
Головуючий суддя І.М.Владимирська
Судді: О.А.Фунжий
О.О.Жупанова