Справа № 1-53/11

49

1/339/4/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2013 року м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Поляниця М.М.

з участю: секретаря судового засідання Ганчар Т.І.

прокурора Попадинець О.В.

підсудного ОСОБА_1

захисників ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, освіта вища, одруженого, на утриманні 2 неповнолітніх дітей, раніше не судимого, непрацюючого у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст. 289, ч.3 ст.364 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 незаконно заволодів транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб.

Злочин скоїв за таких обставин.

Засуджений ОСОБА_4 перебуваючи близько 030 год. 01.06.2009 року в смт. Богородчани у дворі будинку АДРЕСА_2 незаконно заволодів автомобілем марки ВАЗ-21101 реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 50000 грн., який належить ОСОБА_5, та доставив його в с. Старий Лисець Тисменицького району. Викрадений транспортний засіб залишив у гаражі знайомого ОСОБА_6 не сказавши останньому, що автомобіль крадений. При цьому ОСОБА_4 попередньо домовився з ОСОБА_1 про перевезення викраденого автомобіля в м. Львів.

ОСОБА_1 на виконання попередньої домовленості з ОСОБА_4 в ніч з 01 на 02.06.2009 року зустрівся з останнім в районі авторинку на окружній дорозі м. Івано-Франківськ після чого автомобілем «Мерседес» прибули в с. Старий Лисець. В гаражі ОСОБА_6 ОСОБА_4 прикріпивши до викраденого автомобіля ВАЗ 211011 транзитні номери вивіз даний транспортний засіб на дорогу та передав керування ним підсудному, а сам сів за кермо автомобіля «Мерседес», яким поїхав попереду в напрямку м. Львів, а ОСОБА_1 на викраденому автомобілі ВАЗ позаду. При виїзді з с. Старий Лисець працівниками УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області автомобіль під керуванням ОСОБА_4 було зупинено а його затримано. Автомобіль ВАЗ-21101 реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1 зупинився внаслідок технічних пошкоджень а він з місця події втік.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих діяннях вину не визнав, та показав наступне.

Він працював інспектором ДАІ в м. Львів. Повернувшись з добового наряду залишив дома формений одяг, службове посвідчення і поїхав відпочивати у м. Славськ. Коли він перебував на відпочинку до нього зателефонував засуджений ОСОБА_4, який попросив про допомогу, а саме, щоб він приїхав у м. Івано-Франківськ. Зразу виїхати з м. Славськ, Львівської області не зміг і зустрівся з ОСОБА_4, який був на автомобілі марки Мерседес, біля 1 год. ночі поблизу авторинку на об'їздній дорозі. ОСОБА_4 повідомив, що придбав автомобіль ВАЗ-21101 і попросив щоб він допоміг перегнати придбаний автомобіль на що він погодився при цьому передав йому документи на автомобіль. Приїхавши село Старий Лисець, як йому стало пізніше відомо, зупинились поблизу магазину. ОСОБА_4 зайшов в якесь господарство і через деякий час виїхав на автомобілі ВАЗ 21101 а якому були прикріплені транзитні номера. Після цього ОСОБА_4 сів за кермо автомобіля Мерседес, на якому вони приїхали, вони рушили на виїзд з села. Виїхавши із-за повороту побачив автомобіль ОСОБА_4 у рові. Притормозивши побачив як троє невідомих осіб в масках зі зброєю направляються в його сторону. Злякавшись натиснув на акселератор і почав тікати. Через деякий час почув постріли та відчув що з автомобілем щось не так, а тому заїхавши на обочину почав втікати. По дорозі неодноразово падав при цьому, як виявилось загубив документи на автомобіль ВАЗ 21101, які йому дав ОСОБА_4 Дочекавшись поки все втихне, зайшов у якесь село, звідки зателефонував дружині, яка приїхала по нього. Не сприяв ОСОБА_4 в одержані номерних знаків. Автомобіль ВАЗ-21101 не зареєстрований в Львівській області і тому жодних чином не міг допомогти ОСОБА_4 в отримані номерних знаків. Службове посвідчення залишив вдома. На допиті його, як свідка, він зазначав, що мав з собою посвідчення водія, чому слідчий, який допитував його, як свідка вказав посвідчення працівника міліції йому не відомо. Спочатку його допитували, як свідка, а потім, як підозрюваного, чим було порушено його право на захист. Жодного злочину не вчиняв, просить виправдати.

Не зважаючи на невизнання вини підсудним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, а саме у незаконному заволодінні транспортним засобом вчиненому за попередньою змовою групою осіб, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого протиправного діяння повністю доведена сукупністю зібраних, належно закріплених у судовому засіданні доказів, показаннями потерпілого, свідків, частково власними показаннями підсудного, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_5, який в судовому засіданні вказав, що 31 травня 2009 року ввечері приїхав в смт. Богородчани до батьків своєї дружини. Автомобіль ВАЗ 21101 реєстраційний номер НОМЕР_2 залишив перед будинком. Вранці його розбудив батько дружини, спитавши де в залишив автомобіль, на що відповів що на стоянці перед будинком. Однак останній сказав, що автомобіля немає, після чого він зателефонував у чергову частину Богородчанського РВ УМВС та повідомив про зникнення автомобіля. 2.06.2012 року біля 4 години ранку його повідомили, що знайшли автомобіль в с. Старий Лисець. Претензій матеріального та морального характеру до підсудного не має, йому відшкодовано завдані збитки ще до початку розгляду справи у Богородчанському районному суді. Щодо призначення підсудному покарання покладається на розсуд суду;

- допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, які суду показали що працюють в інспекторами ДАІ. Оскільки пройшло вже досить багато часу то всіх обставин справи не пам'ятають, однак пригадують, що поступила інформація про затримання транспортного засобу. На вимогу працівників міліції автомобіль ВАЗ не зупинився. Коли наздогнали автомобіль то він стояв на обочині і у ньому нікого не було. Транспортний засіб ними не оглядався. До кінця зміни здійснювали пошукові роботи, однак водія не затримали.

- показаннями свідка ОСОБА_11, який в ході судового розгляду пояснив, що отримав усну вказівку від начальника підрозділу о 3 годині ночі направитись в напрямку повороту на С. Старий Лисець Тисминецького району де на автодорозі розвернули пристрій для примусової зупинки автотранспорту «Діана». Через декілька хвилин побачили, що в їхньому напрямку на великій швидкості рухається автомобіль ВАЗ-21101, не реагуючи на світлові, звукові пристрої та сигнали працівників ДАІ про зупинку. Оцінивши дану ситуацію ОСОБА_12 здійснив один прицільний постріл по задньому колесу автомобіля, в якому водій намагався втекти з місця події, оскільки не спрацював пристрій для примусової зупинки транспортних засобів «Діана». Після пострілу автомобіль проїхав ще до 100 метрів і зупинився біля відбійника. Він та інші працівники підбігли до автомобіля а водій скориставшись темнотою з машини вискочив і втік. Того дня втікача не затримали. На дворі дощило;

- допитаного в ході судового розгляду свідка ОСОБА_13, який суду пояснив, що близько 3 години ночі отримали наказ затримати два автомобіля. Виїхавши на дорогу службовим автомобілем марки «Фольсфаген-Транспортер» вони направились в сторону села Старий Лисець де побачили, що їм на зустріч, на великій швидкості рухається автомобіль, стосовного якого поступила команда затримати. І в цей же час на великій швидкості, не зважаючи на вимогу зупинитись, проїхав інший автомобіль, якого також необхідно було затримати, одразу почали переслідувати втікача, однак, той залишивши автомобіль з місця події втік. Хто був за кермом автомобіля йому не відомо;

- показаннями свідка ОСОБА_14 який суду показав, що він брав участь при затриманні автомобіля в якому знаходився чоловік одягнений в спортивний костюм. Коли ним було зупинено автомобіль, то останній відчинивши автомобіля та сказав «свої», побачивши працівника «Сокіл», зачинив двері та швидко поїхав. Водієм ВАЗ 21101 був підсудний ОСОБА_1, який під час затримання автомобіля був одягнутий у спортивний костюм. Не пригадує чи показував підсудний посвідчення працівника міліції та чи вказував на спеціальне звання. На вулиці була темна пора доби та подав дощ.

- показаннями даними в судовому засіданні свідка ОСОБА_15, який суду показав, що спільно з працівниками УБОЗ брав участь у затриманні автомобілів у районі с. Старий Лисець. Він зупиняв автомобіль марки Мерседес, а ОСОБА_14 ВАЗ 21101. Надворі були погані погодні умови, падав дощ. ;

- допитаного в ході судового розгляду показаннями свідка ОСОБА_4, який суду показав у 2009 році знайшовши в інтернеті автомобіль та вирішивши його придбати, домовився про зустріч продавцем. Приїхавши на власному автомобілі Мерседес у смт. Богородчани придбав автомобіль за 2000 Доларів США та залишив його у знайомого ОСОБА_6, оскільки ніхто з друзів не зміг з ним поїхати допомогти перегнати його у м. Львів. Він зателефонував ОСОБА_1, якого знав клієнта СТО, що належить його батькові і попросив про допомогу. ОСОБА_1 приїхав дуже пізно було темно і він його зустрів поблизу авторинку що на об'їздній м. Івано-Франківськ. Передав ОСОБА_1 техпаспорт на автомобіль ВАЗ 21101. Приїхавши в с. Старий Лисець вигнав вказаний автомобіль з господарства ОСОБА_6 та передав ключі від автомобіля ОСОБА_1 Він автомобілі Мерседес рушив поперед, ОСОБА_1 позаду. На автодорозі його намагалися зупинити невідомі особи без будь яких знаків розрізнення і він подумав, що його хочуть пограбувати, однак не справився з керуванням з'їхав в кювет. Ні передані документи на автомобіль, ні транзитні номера не викликали підозри і він не міг передбачити, що автомобіль викрадений. Не просив ОСОБА_1 використати службовестановище для того щоб перегнати автомобіль, того дня телефонував до різних знайомих, однак всі були зайняті своїми справами;

- оголошеними порядку ст.306 КПК України (в редакції 1960 року) показаннями свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18, з яких вбачається, що в ніч з 31 травня на 1 червня 2009 року з прибудинкової території АДРЕСА_2 було угнано автомобіль марки ВАЗ 21101, що належав потерпілому ОСОБА_5 (.2 а.с.146-148, 143-145);

- оголошеними в порядку ст.306 КПК України (в редакції 1960 року) показаннями свідка ОСОБА_19 начальника чергової частини ВДАІ м. Львова( т.2 а.с.185-188), який зазначив, що ОСОБА_1 31.05.2009 року заступив в добовий наряд чергової частини підрозділу який здав 1 червня 2009 року. З телефонної розмови 01.06.2009 року дізнався, що він перебуває на лікарняному. Також зазначив, що дозволу на виїзд ОСОБА_1 за межі м. Львів впродовж 01-02.06.2009 року ніхто не давав (т.2 а.с.185-188);

- оголошеними в судовому засіданні порядку передбаченому ст. 306 КПК України (в редакції 19960 р.) показами ОСОБА_20, яка вказала що 01.06.2009 року на прохання ОСОБА_1 привезла його у м. Івано-Франківськ, де біля авторинку останній вийшов з автомобіля, а вона поїхала у м. Львів (т.3 а.с.128-131);

- оголошеними в порядку ст.306 КПК України (в редакції 19960 р.) показаннями свідка ОСОБА_21, начальника ВШР «Сокіл» УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області, з яких вбачається, що 01.06.2009 року було отримано вказівку про проведення спецоперації. В ході операції було затримано два автомобілі, один із яких перебував в розшуку та одного мешканця Львова, причетного до угону автотранспорту, інший з місця події втік. Він з приміщення УБОЗу підтримував зв'язок з групами що проводили операції.(т.3 а.с.82-84);

- оголошеними в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України ( в редакції 1960 р.), показаннями свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_12, ОСОБА_23 з яких встановлено, що вони брали участь у спец операції при затриманні автомобілів. Згідно отриманої інформації стало відомо, що в їх напрямку рухаються на двох транспортних засобах особи, що підозрюються у вчинені тяжкого злочину. В цей час на великій швидкості рухався автомобіль ВАЗ-21101 при цьому не зупиняючись на вимогу працівників міліції. ОСОБА_12 провів один постріл в заднє колесо, після чого автомобіль ВАЗ 21101 ще проїхав 100 метрів та зупинився. Коли підбігли до автомобіля там уже не було водія., який скориставшись темнотою втік. Водія автомобіля марки Мерседес було затримано (т.3 а.с.53-56;61-64; 65-68);

- оголошеними в порядку ст.306 КПК України (в редакції 19960 р.) показаннями свідка ОСОБА_6, який зазначив, що він з ОСОБА_4 біля авторинку в м. Івано-Франківськ зустріли невідомого йому чоловіка. Приїхавши в с. Старий Лисець він разом з ОСОБА_4 вийшли з автомобіля і пішли до його господарства. Невідомий чоловік залишився в автомобілі. З багажника автомобіля яким приїхали ОСОБА_4 витягнув пакет з транзитними номерами і у дома попросив його прикріпити до ВАЗ 21101 транзитні номера. Після чого ОСОБА_4 завів автомобіль і виїхав з господарства на дорогу (т.3 а.с.69-81);

- протокол-заявою ОСОБА_5, в якій він зазначив про викрадення належного йому автомобіля ВАЗ-211011 реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився біля під1їзду будинку АДРЕСА_2 (т.1 а.с.7-8);

- постановою про порушення кримінальної справи від 10 червня 2009 року в частині порушення кримінальної справи, щодо ОСОБА_1 в частині угону автомобіля марки ВАЗ 21101 реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить потерпілому ОСОБА_5 (т.2 а.с.4);

- протоколом огляду місця події та фототаблицями до нього, де вказано, що при в'їзді в с. Старий Лисець Тисменицького району, з лівого боку дороги у канаві знаходився автомобіль марки «Мерседес-Бенц» реєстраційний номер НОМЕР_3 (т.1 а.с.51-52,56-58 т.4 а.с.59-67);

- протоколом огляду місця події та фототаблицями до нього, де зображено, що на 103 км. автодороги сполученням Чернівці-Стрий, на обочині виявлено автомобіль ВАЗ-211011 з тимчасовими транзитними номерними знаками НОМЕР_4. Окрім цього біля заднього колеса виявлено та вилучено кулю ( т.1 а.с.33; т.3 а.с.1);

- протоколом пред'явлення предметів для впізнання, де ОСОБА_5 впізнав належний йому пристрій для приєднання акумуляторної батареї від одного автомобіля до іншого, який був вилучений з автомобіля засудженого ОСОБА_4 - «Мерседес-Бенц» (т.1 а.с.91-92);

- роздруківками телефонних з'єднань абонентів мобільних телефонів, якими підтверджується факт перебування засудженого ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в ніч з 01 на 2 червня 2009 року в Івано-Франківської області (т.4 а.с.14,18,23-32,159-166,180-192);

- висновком судової автотоварознавчої експертизи від 26.06.2009 року № 0918-82 згідно з яким вартість відновлюваного ремонту автомобіля ВАЗ-211011 реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 1947.01 грн. (т.3 а.с.157-164;165-173);

- протоколом огляду речових доказів від 02.07.2009 року - 2 мобільних телефонів «Самсунг» з сім картками операторів зв'язку МТС та Київстар, які були вилучені в ході огляду місця події при затриманні ОСОБА_4 З вказаних телефонів та сім карт до них виконано роздруківки телефонних з'єднань які вказують на телефонний зв'язок між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 в ніч з 1 на 2 червня 2009 року. ( т.4 а.с.159-166);

- вироком Богородчанського районного суду від 06 червня 2011 року, що набрав законної сили 21 червня 2011 року, яким ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.289 КК України, а саме, що він спільно з ОСОБА_1 незаконно заволоділи транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб (т.7 а.с.94-99).

В ході судового розгляду не знайшла свого підтвердження у пред'явленому органом досудового слідства обвинуваченні ОСОБА_1 така кваліфікуюча ознака, як завдання значної шкоди потерпілому а тому вона підлягає виключенню з обвинувачення.

Підставами для такого висновку служать наступні об'єктивні дані, що здобуті в ході судового розгляду.

Вироком Богородчанського районного суду від 06 червня 2011 року, яким засуджено ОСОБА_4 за ч.2 ст.289 КК України, що набрав законної сили, виключена з обвинувачення інкримінована ОСОБА_4 така кваліфікуюча ознака, як заподіяння значної шкоди потерпілому (т.7 а.с.93-99). Розмір заподіяної потерпілому ОСОБА_5 шкоди становить 1947,01 грн., що підтверджено висновком судової автотоварознавчої експертизи від 26 червня 2009 року № 09/18-82 з якого вбачається, що вартість відновлюваного ремонту автомобіля ВАЗ-211011 реєстраційний номер НОМЕР_2, що з врахуванням розміру соціальної податкової дії на 2009 рік складає 6,4 неоподаткованих мінімуму доходів громадян і не відповідає розміру значної шкоди передбаченої положеннями розділу VІ Особливої частини КК України (значна шкода становить від 100 до 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян) (т.3 а.с.157-164;165-173).

Суд оцінює покази ОСОБА_4, про те, що між ним та ОСОБА_1 не було попередньої змови на викрадення автомобіля, як намагання допомогти підсудному уникнути відповідальності за вчинення протиправного діяння.

Також підлягає виключенню з пред'явленого обвинувачення посилання про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 діяли за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового слідства особою, так, як доказів причетності до вчинення інкримінованого злочину інших осіб в ході судового розгляду не встановлено. Вказане посилання вироком Богородчанського районного суду від 06 червня 2011 року виключено з обвинувачення засудженого ОСОБА_4 (т.7 а.с.93-99).

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29.06.1990 року № 5 (з наступними змінами та доповненнями) зважаючи на те, що відповідно ст. 323 КПК України вирок може бути обґрунтовано лише тими доказами, були розглянуті в судовому засіданні, судам належить неухильно додержуватись вимог ст. 257 КПК України про безпосереднє дослідження всіх зібраних на попередньому слідстві і додатково поданих доказів. В умовах відкритого, усного і гласного судового розгляду суд повинен допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протокол слідчих дій та інші документи.

Органом досудовим слідства ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення в умисному, з корисливих мотивів, в користь третіх осіб, використані службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило підрив авторитету та престижу правоохоронного органу і заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам потерпілого ОСОБА_5 вчиненого працівником правоохоронного органу.

В ході судового слідства встановлено, що ОСОБА_1 1 та 2 червня 2009 року на службі не перебував, на час вчинення злочину на службі, не був одягнутий в формений одяг. Вказане підтверджується як показаннями допитаних в судовому засіданні свідка ОСОБА_14 який вказав, що ОСОБА_1 був у спортивному одязі, документів не показував і не представлявся так і оголошеними в судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_19 начальника чергової частини ВДАІ м. Львова який зазначив, що ОСОБА_1 31.05.2009 року заступив в добовий наряд чергової частини підрозділу після закінчення чергування пішов з служби(т.2 а.с.185-188). При огляді автомобіля особистих речей ОСОБА_1, які б свідчили, що він працівник правоохоронного органу не було виявлено.

Щодо показання ОСОБА_1 у протоколі допиту, як свідка. про те, що він мав при собі посвідчення працівника міліції суд оцінює, як таке, що не має доказової сили, щодо вчинення підсудним службового злочину (т.1 а.с.137). Підставами для такого висновку служить наступне. ОСОБА_1 10 червня 2009 року був допитаний, як свідок, а не як підозрюваний, чи обвинувачений, був позбавлений можливості скористатися правовою допомогою, чим було порушено гарантоване йому ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод право та ст.59 Конституції України право на захист.

В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначав, що відповідаючи на запитання слідчого «Чи мали посвідчення» відповів «Так» оскільки вважав що питання йде про посвідчення водія. Будь яких доказів, що ОСОБА_1 під скоєння злочину передбаченого ч. 2 ст.289 КК України мав при собі службове посвідчення в ході судового слідства не здобуто. Також таких доказів не надано органом досудового слідства.

Жоден з працівників правоохоронних органів, що брали участь у проведенні операції по затриманню автомобілів під керуванням ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ні в ході досудового слідства ні в ході судового розгляду не вказали, що ОСОБА_1 пред'являв службове посвідчення чи представлявся працівником органів внутрішніх справ. Сказане підсудним слово «свої» не може покладено судом, як доказ що підтверджує вину оскільки це буде припущенням, того, що вказане слово тотожне за змістом з працівником міліції.

Органом досудового слідства не надано доказів того, що ОСОБА_1 зловживаючи своїм службовим становищем отримав тимчасові транзитні номерні знаки, оскільки з наданої інформації Львівського відділу РЕР ДАІ при ГУМВС України у Львівській області транзитні номерні знаки НОМЕР_4Львівським ВРЕР УДАІ не видавались, а отже він і не міг їх отримати (т.2 а.с212.)

Інших доказів, що ОСОБА_1 зловживав своїм службовим становищем в ході судового слідства не здобуто, таких доказів не надано і органом досудового слідства і можливість їх здобути втрачена.

Суд приходить до висновку, що оскільки дії підсудного по незаконному заволодінні транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб не були вчинені ним з використанням службового становища та не пов'язані з реалізацією службових повноважень, суд вважає що у пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.364 КК України ОСОБА_1 слід виправдати за недоведеністю його участі у вчиненні даного злочину.

Призначаючи покарання підсудному суд, відповідно до вимог ст.ст. 65,66,67 КК України бере до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, а також обставини справи, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.

Вивченням особи ОСОБА_1 встановлено, що він раніше не судимий, характеризується за місцем роботи з посередньої сторони, та з місця роботи та проживання, на обліку у наркологічному та психоневрологічному кабінетах не перебуває, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей (т.2 а.с.90,99-101,104-106,131)

До обставин, що пом'якшують покарання підсудному, суд відносить відшкодування шкоди потерпілому.

Обставин, що обтяжують покарання досудовим слідством та судом не встановлено.

При призначенні покарання суд також враховує і думку потерпілого, який зазначив, що жодних претензій до підсудного не має, заподіяна йому шкода відшкодована.

Наявність зазначених пом'якшуючих обставин та дані про особу винного, а саме, що ОСОБА_1 вперше притягається до кримінальної відповідальності, має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, його стан здоров'я, що обумовлюють меншу суспільну небезпеку та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, суд вважає за можливе обрати, щодо підсудного покарання, яке б відповідало скоєному та його особі у вигляді позбавлення волі на мінімальний строк, що встановлений санкцією ч. 2 ст.289 КК України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, а тому до нього слід застосувати ст.75 КК України звільнивши від відбуття призначеного покарання встановивши іспитовий строк та поклавши на підсудного передбачені законом спеціальні обмеження.

Покарання у вигляді позбавлення волі зі звільненням від відбування призначеного покарання з встановленням іспитового строку та покладення на підсудного певних обмежень на думку суду, внесе корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність, позбавить можливості вчиняти нові злочини і буде необхідним, як для попередження нових кримінальних правопорушень з його боку, так і для суспільної користі.

Питання речових доказів вирішено вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 6 червня 2011 року.

Суд вважає, що накладений постановою старшого слідчого прокуратури Івано-Франківської області арешт на майно ОСОБА_1 підлягає скасуванню після вступу вироку у законну силу, оскільки підсудний звільняється від призначеного йому покарання на підставі ст. 75 КК України то у відповідності до вимог ст. 77 зазначеного Кодексу додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не застосовується (т.4 а.с.171).

Раніше обраний щодо підсудного запобіжний захід у вигляді застави розміром 17 тисяч грн. слід залишити в силі до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили заставу в розмірі 17 тисяч грн.. повернути заставодавця ОСОБА_3

Керуючись ст.ст.321-324 КПК України ( в редакції 1960 р.), суд, -

з а с у д и в :

ОСОБА_1, визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого частиною 2 статті 289 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5(п'ять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з іспитовим терміном на один рік.

У відповідності до вимог ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;

- повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання;

- періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_1 в пред'явленому обвинуваченні за ч.3 ст.364 КК України визнати невинним і по суду виправдати за недоведеністю участі у вчиненні злочину.

Обраний щодо засудженого ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді застави розміром 17000 (сімнадцять тисяч) грн. залишити в силі до вступу вироку у законну силу.

Після вступу вироку в законну силу грошові кошти в сумі 17000(сімнадцять тисяч) гривень внесені ОСОБА_3 по квитанції № 13734393 від 24 листопада 2009 року на розрахунковий рахунок 37316005000355 ТУ ДСА України в Івано-Франківській області код ЗКПО 26289647 ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області МФО 836014 повернути заставодавцю - ОСОБА_3.

Після вступу вироку в законну силу скасувати постанову старшого слідчого прокуратури Івано-Франківської області про накладення арешту на майно ОСОБА_1 (т.4 а.с.171).

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 15 (п'ятнадцяти ) діб учасниками процесу з часу його проголошення шляхом подачі апеляції через Болехівський міський суд.

Суддя М.М. Поляниця