АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження: № 22-ц/790/ 4642/ 13 Доповідач Кукліна Н.О.
Справа №2 /699/ 11 Головуючий 1 інстанції Юхименко О.М.
Категорія: позика
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого Кукліної Н.О.
С у д д і в Черкасова В.В.
Пономаренко Ю.А.
При секретарі Каплоух Н.Б.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та процентів за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та фіктивним
по апеляційній скарзі ОСОБА_4
на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 24 квітня 2013 року
В С Т А Н О В И Л А :
В жовтні 2011 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу та процентів за користування позикою. В обґрунтування вказувала, що 7 вересня 2011 року відповідач позичила у неї 2500 дол.США до 30 вересня 2011 року, а 500 дол. США до 25 листопада 2011 року, про що видала власноруч написані розписки. Відповідач борг не повернула, тому просила стягти проіндексовану суму боргу у гривневому еквіваленті в розмірі 24303,79 грн. В липні вимоги уточнила та просила стягти 3000 дол.США в гривневому еквіваленті виходячи із курсу долара США станом на 4 липня 2012 року в сумі 23997,50 грн. ( а.с. 38)
Відповідач позов не визнала і пред'явила зустрічний позов до ОСОБА_3 про визнання правочину фіктивним , зазначаючи, що наміру та потреби брати в борг грошові суми в неї не було. Вона працювала у відповідача в магазині продавцем. Письмова розписка складена під тиском в магазині, в приміщенні якого утримувалася вона та її напарниця, розписка є фіктивною , складена без наміру створити правові наслідки. Розписка підписана також начебто свідками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, працівниками відповідача, які при складанні розписки присутні не були.
Також в грудні 2012 року ОСОБА_4 звернулася в суд із самостійним позовом до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним , як укладеного у відсутність у позикодавця індивідуальної ліцензій на здійснення операцій у валюті. Даний позов ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 22 березня 2013 року об'єднаний в одне провадження з позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та процентів за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання правочину фіктивним.
Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 24 квітня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 23997,50 грн. та понесені судові витрати у розмірі 359,97 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання правочину фіктивним та недійсним відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3. В обґрунтування зазначала, що у розписці не вказано вид валюти і суд безпідставно визнав, що предметом договору були грошові кошти у дол. США. Також суд не перевірив, чи мала позивач ліцензію на здійснення операції у валюті. Судом першої інстанції також не були враховані її заперечення щодо складання розписки за типовою формою, написаною самою ОСОБА_3.
Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 24 квітня 2013 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання правочину фіктивним сторонами не оскаржується і судом апеляційної інстанції згідно до ст. 303 ЦПК України не переглядається.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.
Згідно ст. ст.. 1046, 1047, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики є реальним, тобто укладеним із моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 та стягуючи на її користь з відповідача суму, еквівалентну 2500 дол.США та 500 дол. США виходячи із офіційного курсу цієї валюти до гривні, суд першої інстанції вважав доведеним одержання
відповідачем в борг саме такої грошової суми з терміном повернення 30 вересня 2011 року та 25 листопада 2011 року.
Факт складання письмової розписки 7 вересня 2011 року , оригінал якої надано представником позивача ОСОБА_3 та залучено до матеріалів справи в судовому засіданні апеляційного суду, на суму 2500 дол. США та 500 дол. США зі строком повернення до 30 вересня 2011 року та 25 листопада 2011 року саме відповідачем не заперечується та підтверджується змістом постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 11 травня 2012 року, прийнятої оперуповаваженим Золочівського РВ ГУ МВС України в Харківській області за наслідками перевірки заяви ОСОБА_4, в ході якої опитувалися ОСОБА_5, ОСОБА_6,ОСОБА_3 . Факт складання розписки під фізичним та психологічним впливом не виявлено.
Відповідачем не надано доказів ні при розгляді справи судом першої , ні апеляційної інстанції щодо складання розписки 7 вересня 2011 року під примусом ОСОБА_3
Оцінюючи встановлені у справі обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що письмова розписка від 7 вересня 2011 року є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Доводи відповідача щодо не визначеності виду іноземної валюти, яка передавалася на підставі письмової розписки в борг, судом першої інстанції також перевірялися і визнані надуманими .
Предметом договору позики , укладеного між сторонами, є іноземна валюта.
Не зазначення в письмовій розписці, якої саме іноземної держави валюта бралася в борг, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення боргу.
При визначення розміру боргу суд першої інстанції вважав доведеним, що саме грошові суми у доларах США передавалися позичальнику, бо валюта інших країн у регіоні мешкання сторін не використовується.
За таких обставин зазначення у письмовій розписці позичальника про взяття в борг « суму грошей в кількості 3000 доларів» на наслідки вирішення справи не впливає і не може стати підставою для відмови у позові.
Також судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що між сторонами виникли правовідносини, які випливають з договору позики, укладеного між фізичними особами, та які не потребують наявності у позикодавця ОСОБА_3 індивідуальної ліценції на здійснення операцій в іноземній валюті.
Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим у справі обставинам, ґрунтується на положеннях чинного закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.
Згідно ст.. 303 ЦПК України апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді 1 інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом 1 інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду 1 інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
При вирішенні спору та ухваленні рішення суд першої інстанції виходив відповідно до ст.ст. 10,11,60, 212,213 ЦПК України із повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегією суддів не встановлено таких порушень норм процесуального та матеріального права, які могли стати підставою відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України для перегляду рішення суду першої інстанції та ухваленні нового про відмову у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, визнає , що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги
Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 24 квітня 2013 року в частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді