Справа № 454/460/13 Головуючий у 1 інстанції: Ніткевич А.В.

Провадження № 22-ц/783/5531/13 Доповідач в 2-й інстанції: Шумська Н. Л.

Категорія: 32

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючий суддя Шумська Н.Л.

судді: Каблак П.І., Шандра М.М.

секретар Березюк О.З.

особи, які беруть участь у справі: не з»явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційні скарги представника ДП «Львіввугілля» - Смеречанського С.С. та ОСОБА_3 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 квітня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків, внаслідок професійного захворювання,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 19 квітня 2013 року позов ОСОБА_3 до державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків, внаслідок професійного захворювання задоволено частково; стягнуто з ДП «Львіввугілля» в користь ОСОБА_3 10 000 грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків внаслідок професійного захворювання; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржили представник ДП «Львіввугілля» - Смеречанський С.С. та ОСОБА_3. В апеляційній скарзі представник ДП «Львіввугілля» - Смеречанський С.С. покликається на його незаконність та безпідставність. Зокрема зазначає, що при винесенні рішення суд керувався ст. 23, 1167 ЦК України, ЗУ про внесення змін до Закону України «Про обов»язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, які спричинили втрату працездатності» від 23.03.2007 року, Законом України «Про загальнообов»язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання» від 23.09.1999 року. Однак, всі ці нормативні акти не мають ніякого відношення до даного спору, адже, вперше втрата професійної працездатності в позивача була встановлена по профзахворюванню заключенням МСЕК №3 від 12.12.1995 року в розмірі 60 % втрати професійної працездатності. Відтак, в даному випадку повинно застосовуватися трьохмісячний термін позовної давності, який пропущений без поважних причин згідно ст. 233 КЗпП України. Також Верховний Суд України передбачав, що повинно застосовуватися трьохрічний термін позовної давності. Однак, судом першої інстанції безпідставно не застосовано строк позовної давності. Крім того, в даний час шахти ДП «Львіввугілля» не мають реалізації вугілля і склади шахти переповнені вугіллям. При даних обставинах і присудженні судами сум по 10 000 грн. кожному потерпілому, може призвести до зупинки шахт. Просить рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 квітня 2013 року скасувати та винести нове рішення про відмову у позові.

ОСОБА_3 в апеляційні скарзі покликається на незаконність та необґрунтованість рішення в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог. Зокрема зазначає, що внаслідок отриманого професійного захворювання, висновком МСЕК від 12.12.1995 року позивачу вперше встановлено ІІІ-ю групу інвалідності по профзахворюванню та 60% втрати працездатності. Професійне захворювання призвело до вимушених змін у житті та втрати нормальних зв'язків, що спричиняє душевні страждання. Вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахувань положень пункту 11 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків» затверджених постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року, в редакції яка діяла на момент встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, яка передбачала, що розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат. Також при визначенні розміру моральної шкоди судом не враховано положення викладені у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року та не враховано ступінь фізичних та моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у життєвих стосунках. Просить рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 квітня 2013 року змінити та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ДП «Львіввугілля» на користь ОСОБА_3 141 120 грн. відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров»я при виконанні трудових обов»язків, внаслідок професійного захворювання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги та скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Згідно з ст. ст.11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частиною 1 ст. 237 -1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.

Районним судом встановлено, що саме тяжкі і шкідливі умови праці призвели до виникнення у позивача трудового каліцтва. Відповідно до довідки №12 від 25.01.2013 року міжрайонної спеціалізованої профпаталогічної МСЕК, ОСОБА_3, згідно з актом №2109 від 12.12.1995 року вперше встановлено ІІІ групу інвалідності та 60% втрати профзахворювання. Згідно з актом МСЕК №77 від 20.01.2005 року ОСОБА_3 безтерміново встановлено ІІІ групу інвалідності, ступінь втрати професійної працездатності у відсотках складає 50 %

Як вбачається із роз"яснень, що містяться в рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року у справі № 1-9 рп/2004 за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності, висновок МСЕК про встановленні факту спричинення йому моральної шкоди не вимагається. Такий висновок необхідний лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.

Таким чином, позивач поданими ним доказами довів факт заподіяння йому моральної шкоди.

Задовольняючи позов частково, районний суд правильно визначив розмір відшкодування моральної шкоди з урахуванням тяжкості завданої позивачу моральної шкоди, глибини, тривалості та характеру моральних та фізичних страждань позивача, стану його здоров"я, тяжкості професійного захворювання, настання у зв'язку з цим негативних змін у його житті, необхідності лікування, втрати у зв'язку з цим життєвих зв'язків, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, та виходячи з засад розумності та виваженості, що відповідає п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Колегія суддів, відкидає покликання апелянта ДП "Львіввугілля" щодо пропуску позивачем строку позовної давності як необґрунтовані, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю (тобто і на вимогу про відшкодування моральної шкоди) позовна давність не поширюється. Аналогічні роз"яснення надано у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Висновки суду першої інстанції достатньо вмотивовані і підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи. Рішення суду відповідає вимогам процесуального та матеріального права, обставинам справи, доводи скарг висновків суду не спростовують, тому колегія суддів підстав для скасування рішення суду не вбачає.

Відтак, на підставі ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційні скарги і залишає рішення суду без змін.

Керуючись ст.303, п.1ч.1ст.307, 308, п.1ч.1ст.314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу представника ДП «Львіввугілля» - Смеречанського С.С. відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 19 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення й може бути оскаржена протягом 20-ти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Н.Л. Шумська

Судді: П.І.Каблак

М.М. Шандра