Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/2557/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Циганаш І.А.
Доповідач Пищида М. М.
УХВАЛА
Іменем України
26.12.2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Авраменко Т.М.; Суровицької Л.В.
з участю секретаря - Лазаренко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2013 року ОСОБА_3 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 11 грудня 2012 року ОСОБА_2 звернувся до неї з проханням надати у борг йому на власні потреби гроші в сумі еквівалентній 5000 доларів США та 24 500 гривень терміном на один місяць з виплатою відсотків строком до січня 2013 року.
Позивачка передала відповідачу вказану суму грошових коштів та на підтвердження укладення договору позики, ОСОБА_2 власноруч написав розписку, в якій зобов'язався повернути суму боргу та відсотки у розмірі 6500, 00 грн. у строк - січень місяць 2013 року.
Грошові кошти відповідач не повернув, тому позивачка звернулася до суду за захистом порушених прав та законних інтересів.
Просила суд стягнути на її користь з відповідача отриману ним та неповернуту суму основного боргу - 5000 доларів США, що еквівалентно 40 800,00 грн. та 24 500, 00 грн., а також визначену договором (розпискою) суму відсотків за користування грошовими коштами за період з 11 грудня 2012 року по 31 січня 2013 року в розмірі 6500,00 грн. та суму відсотків за користування грошовими коштами за період прострочення виконання грошового зобов'язання, з 01.02.2013 року по день судового засідання (20.06.2013 року), всього 88 648, 40 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 червня 2013 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики в розмірі 88 648,40 грн., з яких 65 325 грн. - сума основного боргу, 23 323,40 грн. проценти за користування грошовими коштами, а також понесені судові витрати у розмірі 855,89 грн., а всього: 89 504,29 грн. Також стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 31,13 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду, як незаконного.
В обґрунтування вказує на те, що суд першої інстанції взяв за доказ розписку від 11.12.2012 року не дослідивши, що вказану розписку він не підписував та ніяких коштів не отримував, а лише під диктовку написав текст розписки. Посилається на те, що перевірити достовірність його підпису на розписці можливо лише з призначенням судово-почеркознавчої експертизи у справі та просив суд апеляційної інстанції призначити таку експертизу.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах статті 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення боргу за договором позики, суд першої інстанції послався на те, що між сторонами було укладено договір позики, умови якого ОСОБА_3 виконала у повному обсязі, а ОСОБА_2 умови договору не виконав та грошові кошти не повернув.
Висновок суду про стягнення з відповідача борг за договором позики, відповідає обставинам справи, встановленим на підставі наданих сторонами доказів та ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що 11.12.2012 року ОСОБА_2 отримано від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі еквівалентній 5000, 00 доларів США та 24500, 00 гривень. Зобов'язався повернути вказану суму в строк - січень 2013 року з виплатою відсотків в розмірі 6500 грн. Одержання відповідачем грошових коштів підтверджується його розпискою від 11.12.2012 року (а.с.16).
У відповідності до банківської довідки про встановлення курсу купівлі-продажу іноземної валюти від 21.05.2013 року, 5000 доларів США, складає за курсом продажу долара США - 40 800, 00 грн. (а. с. 7).
Між сторонами була домовленість щодо розміру відсотків за користування грошовими коштами, який визначений розпискою.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12.09.2013 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області на вирішення якої поставлено питання: чи виконано підпис в розписці від 11.12.2012 року самим ОСОБА_2, чи іншою особою. Оплату за проведення експертизи покладено на ОСОБА_2
До апеляційного суду Кіровоградської області надійшов висновок експерта від 04.10.2013 року, а також клопотання про вирішення питання щодо оплати витрат пов'язаних з проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 ЦПК України, кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. У разі неоплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.
НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області провело судову почеркознавчу експертизу до її оплати, а тому ухвала про призначення експертизи не може бути скасована, а витрати підлягають стягненню з відповідача, оскільки на нього було покладено оплату за проведення експертизи.
З висновку експерта НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області від 04.10.2013 року № 283 вбачається, що підпис розташований навпроти дати у графі «ОСОБА_2» у розписці від 11.12.2012 року, виконаний ОСОБА_2 (а. с. 127-129).
Таким чином, доводи відповідача про те, що розписку від 11.12.2013 року він не підписував, спростовуються висновком експерта.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець ) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно вимог ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд першої інстанції правильно вважав, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму основного боргу та відсотки за користування грошовими коштами за період прострочення виконання зобов'язання, так як між сторонами була домовленість про їх розмір та виплату, а тому оскаржене рішення суду є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 20 червня 2013 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Кіровоградській області витрати пов'язані з проведенням судової експертизи на розрахунковий рахунок НДЕКЦ при УМВС України в Кіровоградській області: р/р 31257272210284 в ГУ ДКСУ у Кіровоградській області; МФО 823016; код ЕДРПО 25575003 у розмірі 2250, 24 грн.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: