Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2013 р. Справа №805/5528/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год.05 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Спасової Н.В.,
при секретарі судового засідання - Нартові Д.В.
з участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представників відповідача - Мирошніченко М.М., Якименко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі міста Донецька про визнання недійсною та скасування вимоги № Ф-691 від 10 квітня 2013 року та визнання неправомірними дій, -
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2013 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 ( надалі позивач, ФО-П ОСОБА_4) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька (надалі відповідач, УПФУ) про визнання недійсною та скасування вимоги № Ф-691 від 10.04.2013 року та визнання неправомірними дій.
В обґрунтування позову зазначив, що вказана вимога УПФУ про сплату недоїмки у розмірі 2241,29 грн. є незаконною, оскільки єдиний соціальний внесок за 2011 рік ним був сплачений у повному обсязі, а саме у сумі 5242,48 грн., виходячи з 34,70% доходу, отриманого за вказаний період у розмірі 15108,00 грн. При цьому, визначаючи оскаржуваною вимогою суму недоїмки, відповідач безпідставно не врахував те, що згідно діючому на той час законодавству звітним базовим періодом для нарахування та сплати єдиного внеску був рік. Сума внеску за 2011 рік, що підлягав сплаті до 15 квітня 2012 року, мала визначатися виходячи з річного доходу суб'єкта підпримницької діяльності, відображеного ним у податковій декларації. Крім того, при визначенні суми недоїмки УПФУ безпідставно не враховано, що протягом 2011 року щомісячно ним сплачувалися авансові платежі з єдиного соціального внеску у мінімальному законодавчо встановленому розмірі, в зв'язку з чим підстав для донарахування внеску в УПФУ не було.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 травня 2013 року, залишеною в силі ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року, у задоволенні зазначеного позову ФО-П ОСОБА_4 відмовлено у повному обсязі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 17 жовтня 2013 року вказані рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Приймаючи таке рішення, Вищий адміністративний суд вказав на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про виникнення у позивача недоїмки на підставі даних звіту, оскільки в матеріалах справи містяться докази фактичної сплати ФО-П ОСОБА_4 щомісячно авансових платежів з єдиного соціального внеску у мінімальному розмірі, встановленому законодавством.
Відповідно до ч.5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Під час нового розгляду справи, у судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві. Вказувала, що при складанні акту та визначення суми недоїмки орган Пенсійного фонду неправомірно не врахував положення законодавства щодо умовного обрахунку щомісячного платежу з єдиного соціального внеску та безпідставно виходив із даних, зазначених у звіті, оскільки при його складанні у 2012 році були відсутні будь-які роз'яснення щодо його заповнення. В зв'язку з цим, дані про розмір щомісячного доходу був зазначений позивачем виходячи з даних його бухгалтерського обліку. Разом з тим, представник позивача звертала увагу, що незважаючи на показники звіту, позивач протягом року щомісячно сплачував авансові платежі з єдиного соціального внеску у мінімально встановленому розмірі, проте зазначене безпідставно відповідач при визначенні суми недоїмки не врахував. Вказувала, що при врахуванні суми внеску, фактично обчисленого та сплаченого позивачем за 2011 рік (5242,48 грн.) та суми, додатково виставленої до сплати оскаржуваною вимогою (2241,29 грн.), позивач вимушений буде сплатити за вказаний період єдиний внесок у розмірі більш ніж 50%, виходячи з отриманого доходу у 15108,00 грн., що суперечить положенням законодавства, яким встановлена ставка 34,70 % від отриманого доходу. Посилаючись на зазначене, представник позивача просила про задоволення позову.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти адміністративного позову з підстав, викладених у письмових запереченнях. (а.с.35-36) Посилаючись на статті 6-8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08 липня 2010 року (надалі Закон України № 2464-VI), п.4.5.1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289 (далі за текстом - Інструкція № 21-5) вказували, що позивач зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний соціальний внесок за кожний місяць. При цьому, розмір щомісячного єдиного соціального внеску не може бути меншим ніж мінімальний його розмір, встановлений законодавством. Виходячи із даних поданого позивачем звіту за 2011 рік, ФО-П ОСОБА_4 обчислив та визначив до сплати за всі місяці 2011 року, крім квітня та травня, суму єдиного соціального внеску у меншому розмірі, ніж встановлено законодавством, у зв'язку з чим актом УПФУ йому була визначена сума доплати до мінімального страхового внеску та на цю суму виставлена вимога про сплату недоїмки. Посилаючись на зазначене, представники відповідача наполягали на законності своїх дій та оскаржуваної вимоги, просили у задоволенні позову відмовити. Разом з тим, відповідаючи на запитання суду, представники відповідача вказали, що сума недоїмки позивачу була визначена виключно на підставі даних, зазначених ним у звіті за 2011 рік. Чому факт щомісячної сплати позивачем у необхідному розмірі єдиного соціального внеску не брався до уваги, представники відповідача пояснити не змогли.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини, що мають значення для вирішення справи, визначившись із правовою нормою, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 13.06.2001 року виконавчим комітетом Донецької міської ради. (а.с.7,8)
Позивач, як платник внесків до Пенсійного фонду, знаходився на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька за реєстраційним № 05-19-11-5060.
20 січня 2012 року позивачем до УПФУ у Куйбишевському районі м. Донецька був поданий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік. Відповідно даних, зазначених у вказаному звіті, ФО-П ОСОБА_4 була визначена сума доходу за 2011 рік, на яку нараховується єдиний соціальний внесок, у розмірі 15108,00грн., у тому числі із зазначенням сум помісячного доходу : у січні - 489,00 грн., у лютому - 490,00 грн., у березні - 810,00 грн., у квітні - 8509,00 грн., у травні - 3421,00 грн., у червні -95,00 грн., у липні - 9,00 грн., у серпні - 97,00 грн., у вересні - 101,00 грн., у жовтні - 99,00 грн., у листопаді - 658,00 грн., у грудні - 330,00 грн. Виходячи із сум отриманого доходу та розміру єдиного внеску, встановленого у 34,70% , позивачем був нарахований єдиний внесок за 2011 рік у загальному розмірі 5242,48 грн., у тому числі із зазначенням помісячних сум : за січень - 169,68 грн., за лютий - 170,03 грн., за березень - 281,07 грн., за квітень - 2952,62 грн., за травень - 1187,09 грн., за червень - 32,97 грн., за липень - 3,12 грн., за серпень - 33,66 грн., за вересень - 35,05 грн., за жовтень - 34,35 грн., за листопад - 228,33 грн., за грудень - 114,51 грн. (а.с.12)
10 квітня 2013 року відповідачем складений Акт № 2 про донарахування доплати до мінімального страхового внеску. З розрахунку суми, яка підлягає сплаті фізичною особою - підприємцем за 2011 рік вбачається, що позивачу донараховано до сплати єдиний внеоск за 2011 рік у розмірі 2241,29 грн. Вказана сума недоїмки складається з донарахувань суми доплати до мінімального внеску за січень 2011 року у розмірі 156,85 грн., за лютий у розмірі 156,50 грн., за березень - 45,46 грн., за червень - 300,15 грн., за липень - 330,00 грн., за серпень - 299,46 грн., за вересень - 298,07 грн., за жовтень - 307, 45 грн., за листопад - 113,47 грн., за грудень - 233,88 грн. При цьому, вказана сума доплати визначалась органом УПФУ виходячи з даних, зазначених позивачем у звіті за 2011 рік. (а.с.10,11)
На підставі зазначеного акту УПФУ у Куйбишевському районі м. Донецька сформовано вимогу № Ф-691 від 10 квітня 2013 року про сплату ФО-П ОСОБА_4 недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 2241,29 грн. (а.с.9)
Разом з тим, з виписок ПриватБанку по рахунку ФО-П ОСОБА_4 судом встановлено, що протягом 2011 року позивач щомісячно перераховував до Пенсійного фонду єдиний соціальний внесок у мінімальному встановленому законодавством розмірі, а саме : за січень 2011 року сплачено єдиний внесок у сумі 326,53 грн., платіжне доручення від 16.02.2011 року №24 (а.с.13); за лютий 2011 року - у сумі 326,53 грн., платіжне доручення від 11.03.2011 року №36 (а.с.14); за березень 2011 року - у сумі 326,53 грн., платіжне доручення від 13.04.2011 року №59 (а.с.15); за квітень 2011 року - у сумі 333,12 грн., платіжне доручення від 10.05.2011 року №82 (а.с.16); за травень 2011 року - у сумі 333,12 грн., платіжне доручення від 06.06.2011 року №118 (а.с.17); за червень 2011 року - у сумі 333,12 грн., платіжне доручення від 11.07.2011 року №146 (а.с.18); за липень 2011 року - у сумі 333,12 грн., платіжне доручення від 04.08.2011 року №158 (а.с.19); за серпень 2011 року - у сумі 333,12 грн., платіжне доручення від 12.09.2011 року №169 (а.с.20); за вересень 2011 року - у сумі 333,12 грн., платіжне доручення від 11.10.2011 року №175 (а.с.21); за жовтень 2011 року - у сумі 369,32 грн., платіжне доручення від 01.11.2011 року №181 (а.с.22); за листопад 2011 року - у сумі 341,80 грн., платіжне доручення від 05.12.2011 року №190 (а.с.23); за грудень 2011 року - у сумі 348,39 грн., платіжне доручення від 05.01.2011 року №196 (а.с.24), а всього на загальну суму 4037,82 грн. Крім того, з банківських виписок за 23.01.2012 року, 09.02.2012 року, 02.03.2012 року, 03.04.2012 року та пояснень представника позивача встановлено, що у січні-квітні 2012 року ФО-П ОСОБА_4 була здійснена доплата єдиного соціального внеску за 2011 рік до суми 5242,48грн., нарахованої ним самостійно у звіті за вказаний період. (а.с.25-28)
Факт сплати позивачем протягом 2011 року авансових платежів з єдиного соціального внеску у мінімальному законодавчо встановленому розмірі а також факт повної сплати єдиного соціального внеску за 2011 рік у розмірі 5242,48 грн. крім банківських виписок підтверджується відомостями, що містяться в картці особового рахунку ФО-П ОСОБА_4 (а.с.127-131)
Щодо наведених фактичних обставин, встановлених судом, у сторін немає розбіжностей. Спір між ними виник внаслідок різного розуміння та трактування положень діючого законодавства щодо порядку сплати єдиного соціального внеску за 2011 рік. Отже, виходячи з доводів адміністративного позову та заперечень на нього, в межах даної справи підлягає вирішенню питання правомірності дій відповідача з донарахування позивачу доплати з єдиного соціального внеску та як наслідок, правомірність прийнятої УПФУ вимоги про сплату недоїмки.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступних мотивів та положень діючого законодавства у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08 липня 2010 року.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до п. 4. ч. 1. ст. 4 Закон України № 2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 7 Закону України № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Частиною 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Згідно ч. 8 ст. 9 Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.
Порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначений Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289.
Відповідно до підпункту 4.5.2 пункту 4.5 розділу 4 зазначеної Інструкції, у редакції, яка діяла на час існування спірних правовідносин, платники, визначені підпунктом 2.1.3 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, за себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, сплачують єдиний внесок протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів в розмірі 25 відсотків річної суми єдиного внеску, обчисленої від суми, визначеної податковими органами для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний рік, до 1 квітня року, наступного за звітним роком, на підставі даних річної податкової декларації.
З системного аналізу наведених положень законодавства випливає висновок про те, що єдиний соціальний внесок за 2011 рік фізичною особою-підприємцем, який перебував на загальній системі оподаткування, мав бути обчислений у розмірі 34,70 % від річного доходу, відображеного ним у податковій декларації та мав бути у повному обсязі сплачений до 1 квітня 2012 року. При цьому, розмір нарахованого та сплаченого за рік єдиного соціального внеску, розрахунково, виходячи із кількості місяців, в яких отримувався дохід, не міг бути меншим за розмір законодавчо встановленого мінімального страхового внеску за місяць, який підлягав сплаті у вигляді авансових платежів та сплата яких мала враховуватися при здійсненні остаточного розрахунку.
Оскільки судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_4, виходячи з розміру отриманого доходу за 2011 рік у сумі 15108 грн., за вказаний базовий період було нараховано та сплачено єдиного соціального внеску у сумі 5242,48 грн., що дорівнює 34,7 % його доходу та що в перерахуванні на кожен місяць 2011 року становить по 436,87 грн. щомісячно, що значно перевищує необхідний мінімум законодавчо встановленого страхового внеску, суд приходить до висновку про відсутність в УПФУ підстав для донарахування позивачу єдиного соціального внеску. При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що виходячи із даних, зазначених у звіті, позивач повинен доплачувати єдиний внесок до мінімального розміру за січень-березень 2011 року та за червень - грудень 2011 року, оскільки розмір єдиного соціального внеску за 2011 рік розраховується та сплачуватися фізичною особою-підприємцем за звітний період - календарний рік. Одночасно суд зазначає, що позивачем щомісячно протягом 2011 року сплачувалися авансові платежі з єдиного соціального внеску у законодавчо встановленому мінімальному розмірі, в зв'язку з чим підстав для визначення позивачу недоїмки за кожний місяць окремо в УПФУ не було. Виходячи з зазначеного, винесена УПФУ у Куйбишевському районі м. Донецька вимога №Ф-691 від 10 квітня 2013 року на суму 2241,29 грн. є безпідставною, в зв'язку з чим підлягає скасуванню. Отже, позовні вимоги ФО-П ОСОБА_4 про скасування оскаржуваної вимоги підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька щодо складання акту про донарахування до мінімального страхового внеску від 10.04.2013 року з розрахунком суми, яка підлягає сплаті фізичною особою-підприємцем, за 2011 рік, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 9 Закону України № 2464-VI обчислення єдиного внеску територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до територіальних органів Пенсійного фонду, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України № 2464-VI територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
З наведених положень діючого законодавства випливає висновок про те, що акт, складений територіальним органом Пенсійного фонду про донарахування платнику соціального внеску сум недоїмки, є службовим документом, який підтверджує правильність проведеного ним розрахунку сум, визначених до сплати прийнятим у встановленому порядку рішенням контролюючого органу - вимогою. При цьому, акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів. Відповідно до викладеного, діяльність зі складання актів є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків. Відтак, акт перевірки чи донарахування і дії посадових осіб із включення до такого акта певних відомостей не породжують правових наслідків, не змінюють стану суб'єктивних прав платника єдиного соціального внеску та не створюють жодних додаткових обов'язків для нього. Рішенням контролюючого органу, яке впливає на права позивача, є виключно вимога УПФУ, про скасування якої в межах даної справи позивачем також заявлено позовну вимогу. З урахуванням цього, дії посадових осіб з складання акту чи формування певного його змісту не порушують права та охоронювані законом інтереси особи в сфері публічно-правових відносин, в зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог ФО-П ОСОБА_4 в частині визнання незаконними дій відповідача щодо складання акту слід відмовити.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька підлягають частковому задоволенню.
Керуючись Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 №21-5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289 ст. 2, ст. 7-11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122- 154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі міста Донецька про визнання недійсною та скасування вимоги №Ф-691 від 10 квітня 2013 року та визнання неправомірними дій - задовольнити частково.
Скасувати вимогу № Ф-691 від 10 квітня 2013 року, видану Управлінням Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі міста Донецька про сплату Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 2241,29 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова складена та підписана у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 16 грудня 2013 року, в присутності представників сторін. Повний текст постанови виготовлений 23 грудня 2013 року.
Суддя Спасова Н.В.