АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження: № 22-ц/ 5934 / 13 Доповідач Кукліна Н.О.

Справа № 2/640/132 / /13/08 Головуючий 1 інстанції Муратова С.О.

Категорія: звернення стягнення на предмет іпотеки

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Черкасова В.В.

Пономаренко Ю.А.

При секретарі Рудь О.С., Каплоух Н.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Золоті ворота» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки

по апеляційній скарзі представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 травня 2013 року

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2011 року ПАТ «Банк «Золоті ворота» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором , укладеним 21 лютого 2005 року на суму 525000 грн. зі строком повернення до 11 квітня 2011 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. В обгрутування вимог позивач вказував, що на забезпечення виконання умов кредитного договору з позичальником укладено договір іпотеки № 05-058 від 23 лютого 2005 року на трикімнатну квартиру загальною площею 104,6 кв.м, розташовану за адресою АДРЕСА_1 . Станом на 3 серпня 2011 року заборгованість за кредитом складала 390679,20 грн. В липні 2012 року позовні вимоги уточнено. Позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу з публічних торгів у межах процедури виконавчого провадження на погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 407118,54 грн. , що складається із суми неповернутого кредиту 309585,91 грн., відсотків за користування кредитом 41630.69 грн., пені за прострочення сплати кредиту 50539,12 грн., пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом 5287,93 грн. ( а.с. 4-7,182-183, 209)

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22 травня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Золоті ворота» заборгованість за договором споживчого кредиту від 21.02.2005 року №167 в розмірі 407118,54 грн. , що складається із суми простроченого кредиту 309585,91 грн., відсотків за користування кредитом 41630.69 грн., пені за прострочення сплати кредиту 50539,12 грн., пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом 5287,93 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 05-058 від 23 лютого 2005 року на трикімнатну квартиру загальною площею 104,6 кв.м, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 на праві власності, шляхом продажу квартири у межах процедури виконавчого провадження на прилюдних торгах за початковою ціною продажу для його реалізації, розмір якої не повинен бути не нижчим розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу, додатково визначеного залученим суб'єктом оціночної діяльності в рамках процедури виконавчого провадження. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позову, бо позичальник зобов'язання за кредитним договором виконала, переплата складає 720542,72 грн. До того ж розмір пені обчислено не за один рік, а за період з 21 лютого 2005 року по 21 жовтня 2011 року у розмірі 57845,80 грн. Не давала позичальник і згоди на нарахування за користування кредитом у розмірі 46 %. За умовами договору відповідач повинна сплачували лише 26% річних. Також в рішенні суду першої інстанції не вказана початкова ціна предмету іпотеки для його подальшої реалізації.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи, що між ПАТ «Золоті Ворота» та ОСОБА_3 21 лютого 2005 року укладено договір споживчого кредиту № 167 зі строком повернення кредиту до 17 лютого 2006 року. До вказаного договору сторонами неодноразово вносилися зміни щодо валюти кредиту, розміру відсотків за користування кредитом та терміну повернення кредиту та форми кредитування у виді відновлюваної кредитної лінії на суму 525000 грн.

Відповідно до Договору про зміни №13 від 20 листопада 2008 року договір № 167 від 21 лютого 2005 року викладено в новій редакції, за умовами якого позичальнику ОСОБА_3 відкрита відновлювана кредитна лінія на суму 525000 грн. зі строком повернення кредиту не пізніше 29 травня 2009 року. До умов вказаного договору укладалися додаткові угоди щодо розміру відсотків по сплаті за користування кредитом та терміну повернення кредиту. Згідно до Договору про зміни №24 від 11 січня 2011 року повернення кредиту визначено в термін «не пізніше 11 квітня 2011 року». ( а.с.24-49)

На забезпечення виконання умов кредитного договору з позичальником ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № 05-058 від 23 лютого 2005 року , за умовами якого в іпотеку передана трикімнатна квартира загальною площею 104,6 кв.м, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 21 лютого 2005 року. У зв'язку із внесенням змін та доповнень до договору споживчого кредиту між сторонами укладалися Договори про зміни до Договору іпотеки від 23 лютого 2005 року . ( а.с.52-67)

Умовами Договору про зміни №13 від 20 листопада 2008 року договір № 167 від 21 лютого 2005 року викладено в новій редакції. Пунктом 6.18 Договору визначено, що Банк самостійно веде облік та здійснює розрахунок заборгованості позичальника відповідно до умов Договору. У разі суперечок між сторонами в якості письмових доказів невиконання зобов'язань Позичальника приймаються виписки про стан рахунку, первинні документи ( платіжні доручення Позичальника, дані балансу, надані Банком). Згідно до п.6.9 сторони домовилися, що строк позовної давності про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки.( а.с.8-51, 26.27)

На виконання умов саме Договору про зміни №13 від 20 листопада 2008 року до Договору споживчого кредиту № 167 від 21 лютого 2005 року з наступними змінами та доповненнями кредитором пред'явлено вимоги до іпотекодавця ОСОБА_3 , котра є боржником за кредитним договором, про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі Договору іпотеки № 05-058 від 23 лютого 2005 року зі змінами та доповненнями .

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.

На виконання вимог закону позивачем іпотекодавцю ОСОБА_3 , яка одночасно є позичальником за кредитним договором, 1 червня 2011 року та 6 лютого 2012 року направлені письмові вимоги про повернення просточеної заборгованості за кредитом . ( а.с. 67,123)

Задовольняючи позов про звернення стягнення на предмет іпотеки на погашення заборгованості за кредитним договором , суд першої інстанції виходив із доведеності невиконання позичальником ОСОБА_3 , яка одночасно є і іпотекодавцем за договором іпотеки , умов договору про повернення кредиту , і при викладенні резолютивної частини рішення правильно керувався положеннями ст. 39 Закону України «Про і іпотеку». Зазначення в рішенні про визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки для його реалізації виходячи розміру звичайних ринкових цін на подібне майно на момент продажу, визначеного суб'єктом оціночної діяльності в рамках процедури виконавчого провадження, відповідає вимогам ст. ст. 41, 43 Закону України «Про іпотеку» , якими передбачено встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, визначеної шляхом його оцінки, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України та ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Термін дії договору , укладеного між сторонами, про повернення кредиту та сплату процентів визначено 11 квітня 2011 року. За умовами договору сторони домовилися, що строк позовної давності про стягнення неустойки встановлюється тривалістю у три роки.

Надані позивачем на виконання умов Договору розрахунки заборгованості позичальника ОСОБА_3 за кредитом в сумі 309585,91 грн та відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 41630.69 грн. судом першої інстанції визнані допустимими доказами, на підтвердження пред'явлених кредитором позовних вимог на загальну суму 351216,66 грн..

Згідно до ст.ст.. 10, 31 ЦПК України сторони мають рівні процесуальні права та обов'язки , в тому числі і рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Представником відповідача в судове засідання апеляційного суду надано власний розрахунок заборгованості позичальника ОСОБА_3 за кредитом та відсотками за користування кредитними коштами на загальну суму 156657,43 грн. Розрахунок пені , наданий позивачем, відповідачем та його представником не оспорюється. Розрахунок представника відповідача не містить обчислення заборгованості за кредитом із посиланням на письмові первинні документи, платіжні доручення , рахунки , сплачені позичальником на погашення кредиту . Відповідно розрахунок процентів за користування кредитом ґрунтується на припущеннях погашення кредиту позичальником.

Умовами укладеного між сторонами Договору про надання споживчого кредиту передбачено відповідальність позичальника за порушення строків повернення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом у вигляді сплати банку пені, яка обчислюється у розмірі подвійної ставки національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочки.

Положеннями ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно до ст. 258 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Позивачем вимоги про стягнення пені за прострочення виконання умов договору про повернення кредиту та сплату відсотків пред'явлено 22 серпня 2011 року. За умовами Договору сторонами строк позовної давності для стягнення неустойки збільшено до трьох років. Кредитором розмір пені за прострочення сплати кредиту в сумі 50539,12 грн. обчислено за період з грудня 2008 року по квітень 2012 року, пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в сумі 5287,93 грн. - за період з вересня 2009 року по жовтень 2011 року.

Висновок суду першої інстанції про пред'явлення позивачем вимоги про стягнення пені в межах строку позовної давності у три роки, визначеного сторонами у договорі, доводами апеляційної скарги не спростовується.

Згідно ст.. 303 ЦПК України апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді 1 інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом 1 інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду 1 інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

При вирішенні спору та ухваленні рішення суд першої інстанції виходив відповідно до ст.ст. 10,11,60, 212,213 ЦПК України із повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегією суддів не встановлено таких порушень норм процесуального та матеріального права, які могли стати підставою відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України для перегляду рішення суду першої інстанції та ухваленні нового.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає , що рішення судом першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 22 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді