ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Справа № 01/500

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В.,

суддів -Коваленка В.М.,

Погребняка В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ліквідатора Кредитної спілки "Імперія" - арбітражного керуючого Голінного А.М. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013р. по справі №01/500 за заявою ОСОБА_5 про визнання банкрутом Кредитної спілки "Імперія",-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.09.2013 р. заяву управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах задоволено частково, визнано поточним кредитором кредитної спілки "Імперія" управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на суму 16019 грн. 45 коп.; відмовлено управлінню Пенсійного фонду України в м. Черкасах у визнанні поточним кредитором кредитної спілки "Імперія" на суму безпідставно нарахованих 3073,03 грн. штрафних санкцій та 2813,14 грн. пені, визнано вимоги ОСОБА_6 на суму 9063 грн. 30 коп. та управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі на суму 1251 грн. 13 коп. погашеними.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013р. апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області задовольнити частково, ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.09.2013 р. частково скасовано, визнано управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області поточним кредитором кредитної спілки "Імперія" на суму 3073 грн. 03 коп. штрафних санкцій та 2813 грн. 14 коп. пені., в решті ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.09.2013 р. залишено без змін.

Ліквідатор кредитної спілки "Імперія" - арбітражний керуючий Голінний А.М. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013р. скасувати, а ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.09.2013 р. залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Черкаської області від 20.09.2009р. порушено провадження у справі про банкрутство кредитної спілки "Імперія", введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича.

Постановою господарського суду Черкаської області від 19 березня 2013 року боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Голінного Андрія Михайловича.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області звернулось із заявою про визнання поточним кредитором банкрута.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 10.09.2013 р. заяву управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах задоволено частково, визнано поточним кредитором кредитної спілки "Імперія" управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на суму 16019 грн. 45 коп.; відмовлено управлінню Пенсійного фонду України в м. Черкасах у визнанні поточним кредитором кредитної спілки "Імперія" на суму безпідставно нарахованих 3073,03 грн. штрафних санкцій та 2813,14 грн. пені, визнано вимоги ОСОБА_6 на суму 9063 грн. 30 коп. та управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі на суму 1251 грн. 13 коп. погашеними.

При цьому, суд першої інстанції послався на те, що рішення про стягнення з боржника штрафних санкцій та пені були прийняті під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Тому, заявником неправомірно застосовані до зобов'язань, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, заходи відповідальності за порушення зобов'язань, а саме: стягнення штрафних санкцій на суму 3073 грн. 03 коп. та пені на суму 2813 грн. 14 коп. Оскільки вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на суму 16019 грн. 45 коп. виникли після порушення провадження у справі про банкрутство боржника, то вони являються поточними.

Скасовуючи частково ухвалу суду першої інстанції та визнаючи управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області поточним кредитором кредитної спілки "Імперія" на суму 3073 грн. 03 коп. штрафних санкцій та 2813 грн. 14 коп. пені, суд апеляційної інстанції послався на те, що нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі. Крім цього, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про визнання поточним кредитором кредитної спілки "Імперія" управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на суму 16019 грн. 45 коп.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна з наступних підстав.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам закону не відповідають.

Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою господарського суду Черкаської області від 19.03.2013 року боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Пунктом 11 Розділу X Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) передбачено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, розгляд справи про банкрутство за новою редакцією Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" здійснюється, якщо постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виноситься судом після 19.01.2013 року. При цьому, правові підстави прийняття постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури визначаються відповідно до раніше чинної редакції Закону, а правові наслідки введення ліквідації процедури - за його новою редакцією.

В матеріалах справи, наданих для розгляду суду касаційної інстанції, міститься заява управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області від 06.09.2013р. про визнання кредитором банкрута в сумі 9934,39 грн. та заява від 24.05.2013р. про визнання кредитором банкрута в сумі 3707,08 грн.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суд першої інстанції визнав поточним кредитором кредитної спілки "Імперія" управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на суму 16019 грн. 45 коп., з чим погодився і суд апеляційної інстанції.

Обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу поданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог покладений на господарський суд.

При цьому, суду необхідно дослідити підстави виникнення вимог кредитора, їх розмір, обґрунтованість, підтвердження відповідними документами.

Отже, незважаючи на визнання або не визнання боржником і ліквідатором грошових вимог кредиторів, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Як зазначив суд першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області звернулось із заявою про визнання поточних вимог до боржника.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове визнання поточних вимог управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області, а саме, на суму 16019 грн. 45 коп.

При цьому, суд не уточнив суму заявлених вимог кредитора, не дослідив підстави її виникнення, не перевірив її відповідність вимогам чинному законодавству.

Отже, заявлені вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області фактично розглянуті не були.

Суд апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернув та не розглянув в цій частині заявлені поточні вимоги управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області відповідно до вимог ст. 99 ГПК України, а залишив ухвалу суду першої інстанції в частинні визнання поточних вимог управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області на суму 16019 грн. 45 коп. без змін.

Крім того, суд апеляційної інстанції, скасувавши частково ухвалу суду першої інстанції та визнавши управління Пенсійного фонду України в м. Черкасах Черкаської області поточним кредитором кредитної спілки "Імперія" на суму 3073 грн. 03 коп. штрафних санкцій та 2813 грн. 14 коп. пені, застосував норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013р.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення. Крім того, не може розглядатися питання про поширення чи непоширення мораторію на не нараховану неустойку, оскільки законом виключена можливість виникнення та існування відносин нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство.

Отже, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 12.03.2013р. по справі № 29/5005/16170/2011, якою було скасовано постанову Вищого господарського суду України від 06.06.2012 року.

Згідно ст. 11128 ГПК України рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Суд апеляційної інстанції на вказані вимоги закону уваги не звернув та не врахував практику Верховного Суду України при розгляді даної справи.

Відповідно до статті 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або в постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів прийшла до висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013р. та ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.09.2013 р. не можна визнати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати вищевикладене, надати належну оцінку заявленим вимогам до боржника, встановити періоди, в які вимоги УПФУ в м. Черкасах Черкаської області виникли, дослідити підстави виникнення, обґрунтованість і підтвердження даних вимог відповідними документами та перевірити відповідність заявлених вимог чинному законодавству і в залежності від встановленого постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ліквідатора Кредитної спілки "Імперія" - арбітражного керуючого Голінного А.М. задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013р. та ухвалу господарського суду Черкаської області від 10.09.2013 р. по справі №01/500 скасувати.

Справу №01/500 направити на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Головуючий: Білошкап О.В.

Судді:Коваленко В.М.

Погребняк В.Я.