Справа № 2-113/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2013 року, Кам’янобрідський районний суд м. Луганська, у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1,

при секретарі –

за участю:

представника позивача –

представника відповідача –ОСОБА_2,

ОСОБА_3

ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання правочину недійсним, визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом, вказавши, що в провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визнання правочину недійсним та визнання права власності на будинок в порядку спадкування, в обґрунтування позову було зазначено, що 16.06.2010 року ОСОБА_8 померла, та після її смерті відкрилась спадщина на домоволодіння розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. 10 Продольна, 4. Право власності на дане домоволодіння було зареєстровано за ОСОБА_8 – на ? частки за договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки, а ? частина в порядку спадкоємства після смерті чоловіка ОСОБА_9. За життя ОСОБА_8 склала заповіт, згідно якого заповідала усе своє майно ОСОБА_7. При оформленні заповіту ОСОБА_8 встановлено припущення помилки у викладанні прізвища заповідача, а саме замість «Конарєва» ОСОБА_10, вказано «Конарева». Крім того, при видачі паспорту ОСОБА_7, також працівниками було припущено помилку при перекладі його прізвища з російської «Конарев» на українську «Конарев», замість вірного перекладу «Конарєв». За таких обставин припущена помилка в прізвищі при оформленні заповіту перешкоджає оформленню спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_11.

Крім того при зверненні ОСОБА_7 до Першої Луганської державної нотаріальної контори для оформлення спадщини, із листа від 08.11.2010 р. за № 1248/01-12 стало відомо про наявність іншого, пізніше складеного заповіту, на користь відповідача ОСОБА_6, посвідченого Першою Луганською державною нотаріальною конторою 10.07.2007 р., яким позивач позбавлявся права на спадщину. Позивач вважає, що даний заповіт повинен бути визнанний судом недійсним з тих підстав, що починаючи з 2005 року у ОСОБА_8 почали спостерігатися особливості у психічному стані та поведінці у вигляді втрати пам’яті, безпідставного залишення місця мешкання та інше, у зв’язку із чим ОСОБА_8 з 2005 року проходила неодноразово лікування у неврологічному відділенні ЛМКБЛ №4 та у психіатричній лікарні. Відповідач, скоротившись безпорадним станом ОСОБА_8 перевіз її, без згоди позивача до себе, а в подальшому ОСОБА_8 начебто було укладено заповіт на користь відповідача. У зв’язку із чим, позивач просить визнати заповіт від 10.07.2007 року недійсним, оскільки він у відповідності до вимог ст.225 ч.1 ЦК України вчинений, хоча й дієздатною особою, але в момент укладання угоди ОСОБА_8 не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла ними керувати. Також просив встановити належність заповіту ОСОБА_11 від 31.10.2003 року - ОСОБА_8.

У зв’язку зі смертю ОСОБА_7, який помер 19.01.2013 р., дружина померлого ОСОБА_5 набула право на заміну вибулого позивача, як правонаступник вибулої по смерті сторони.

ОСОБА_5 21.11.2013 року було подано уточнену та доповнену позовну заяву, у якій вона просила залучити її до участі у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання правочину недійсним, та визнання за заповітом від 31.10.2003 р. право на спадщину, у зв’язку зі смертю позивача ОСОБА_7 - 19.01.2013 р. його правонаступника ОСОБА_5; встановити факт родинних стосунків між ОСОБА_8 померлої 16.06.2010 р. та її сином ОСОБА_7; встановити факт постійного проживання ОСОБА_7 із січня 2001 року по день втрати ним правоздатності, тобто 19.01.2013 р. за адресою: м. Луганськ, вул. 10 Продольна, 4; встановити факт належності заповіту 31.10.2003 р., посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського округу ОСОБА_12 № 2174, особі зазначеній у свідоцтві про смерть, виданого Кам’янобрідським відділом реєстрації актів цивільного стану Луганського МУЮ від 24.06.2010 р., як ОСОБА_8; встановити факт нікчемності заповіту ОСОБА_8, посвідчений Першою Луганською державною нотаріальною конторою 10.07.2007 р.; встановити факт відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8, померлої 16.06.2010 р. за адресою: м.Луганськ, вул. 10 Продольна, 4; Встановити факт належності домоволодіння за адресою: м. Луганськ, вул. 10 Продольна, 4, ОСОБА_8; встановити факт належності ОСОБА_13 домоволодіння за адресою: м. Луганськ, вул. 10 Продольна, 4, із дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8; визнати за ОСОБА_14 право власності в порядку спадкоємства за законом на домоволодіння за адресою: м. Луганськ, вул. 10 Продольна, 4.

Враховуючи вимоги ст.37 ЦК України, згідно якої усі дії вчиненні в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку він замінив, та враховуючи вимоги ст.31 ЦПК України, в частині того, що позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, а змінити предмет або підставу позову лише до початку розгляду справи по суті, враховуючи, що розгляд даної цивільної справи було вже розпочато, та вона тривалий час розглядалася судом по суті, уточнена позовна заява була прийняття судом в частині залучення ОСОБА_14 у якості правонаступника, в іншій частині розглядати у межах первісного позову.

У судових засіданнях, первісний позивач ОСОБА_7 пояснював, що після смерті батька, він мешкав разом зі своєю матір’ю за адресою: м.Луганськ, вул.10 Продольна, 4, у зв’язку із чим його мати 31.10.2003 року склала, нотаріально посвідчений заповіт на його користь. З 2005 року у його матері ОСОБА_8 почали спостерігатися психічні розлади, а саме провали у пам’яті, уходи з дому, блукання по мусарних свалках, виносила речі з дому, у зв’язку із чим вона знаходилась на лікуванні як у неврологічному, так і психіатричному відділеннях. З приводу обмеженої дієздатності ОСОБА_8 виконкомом Кам’янобрідської районної у м.Луганську ради до встановлення опіки ОСОБА_7 над матір’ю було прийнято заходів для обмеження виплати пенсії через поштове відділення тільки у його присутності. Після погіршення стану здоров’я ОСОБА_8, у 2007 році відповідач ОСОБА_6, без попередження, забрав мати до себе проживати, та звинуватив позивача у відсутності належного догляду матері. Про заповіт, яки склала ОСОБА_8 10.07.2007 року, він дізнався лише після смерті ОСОБА_8 , при зверненні до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини у листопаді 2010 року. У судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Позивачка ОСОБА_14 та її представник у судовому засіданні, пояснили, що у зв’язку зі смертю ОСОБА_7, який помер 19.01.2013р., позивачка звернулась із відповідною заявою до нотаріальної контори, для прийняття спадщини відкритої після смерті її чоловіка, у зв’язку із чим вона є належним правонаступником після смерті ОСОБА_7 Представник позивача у судовому засіданні, вказав,що заповіт складений ОСОБА_8 10.07.2007 року повинен бути визнаним нікчемним, оскільки остання будучи дієздатною повинна була його підписати особисто, а не через похилий вік останньої, він був підписаний іншою особою. Також, представник позивача, який також був представником позивача ОСОБА_7, у судових засіданнях підтримав доводи викладені у первісному позові, та просив заявленні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі. ОСОБА_6 надав до суду заперечення на позовну заяву згідно яких вважає, що

є все підстави для відмови ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю. Дійсно на початку 2000-х років позивач ОСОБА_7 мешкав разом з матір’ю ОСОБА_8 у належному їй будинку за адресою: м. Луганськ, вул. 10 Продольна, 4, та скориставшись цим, примусив ОСОБА_8 скласти заповіт від 31.10.2003 р. на його користь. Однак 10 липня 2007 року ОСОБА_8 склала заповіт, яким все майно, яке буде належати їй на час смерті заповідала ОСОБА_6.

Таким чином, данним заповітом був скасований заповіт від 31.10.2003 року.

Крім того, відповідач зазначив, що ОСОБА_7 стверджує, що з 2005 року у ОСОБА_8 спостерігалися деякі неврологічні захворювання, у вигляді втрати пам’яті, залишення місця мешкання та ін. Місця мешкання ОСОБА_8 дійсно залишала але не безпідставно, а тому, що ОСОБА_7 створив їй умови, за яких остання не могла проживати у належному будинку, тому що ОСОБА_7 постійно збирав у належному ОСОБА_8 будинку компанії та зловживав спиртними напоями, він ніде не працював, жив за рахунок пенсії ОСОБА_8 Тому у 2007 році ОСОБА_6 забрав мати до своєї оселі, де забезпечив їй належний догляд. Хоча ОСОБА_8 і перебувала на стаціонарному обслідуванні, вона не знаходилась у стані, коли начебто не могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. Заповіт ОСОБА_8 склала за власною ініціативою в присутності двох свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16. Нотаріусом була перевірена дієздатність ОСОБА_8 та було роз’яснено зміст відповідних положень Цивільного кодексу України, про що було вказано в тексті заповіту. У зв’язку з чим просив в задоволені позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав пояснення відповідача, після намагання представника позивача, у судовому засіданні, змінити підстави позову, вказав, що за клопотанням позивача ОСОБА_7 по справі призначалась посмертна психіатрична експертиза щодо ОСОБА_8, яка зазначила, що остання психічними захворюванням, на час укладання спірного заповіту не страждала, таким чином представник позивача намагається у будь-який спосіб скасувати заповіт, надаючи протирічні пояснення та заявляючи взаємовиключні підстави позову, спочатку стверджуючи, що ОСОБА_8 страждала психічними захворюваннями, які перешкоджали їй укласти спірний заповіт, а в подальшому стверджуючи, що оскільки ОСОБА_8 не мала таких захворювань, то заповіт вона повинна була підписати самостійно, а не скористатися допомогою іншої особи, на підставі чого вказує про нікчемність заповіту. У зв’язку із чим просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі у зв’язку із його безпідставністю, надуманістю та необґрунтованістю.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, допитавши свідків, дослідивши надані докази, вважає, що уточненні позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. У ст.10 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 203 ЦПК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику у справах про спадкування” №7 від 30.05.2008 року, зі змінами, заповіт є правочином, тому на нього поширюється загальні положення про правочини. Право на пред’явлення позову про недійсність заповіту виникає лише після смерті заповідача.

Судом встановлено, що домоволодіння, розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. 10 Продольна, 4, в якому ? частки належало на підставі договору про надання у безстрокове користування земельною ділянкою - ОСОБА_8, посвідченого Першою Ворошиловградською Державною нотаріальною конторою 17.03.1954 р. за № 6124, а право на ? частки, перейшло до останьої в порядку спадкоємства після смерті чоловіка - ОСОБА_9 (т.1 а.с.10-13).

16.06.2010 р. ОСОБА_8 померла (а.с. 7 т.1), за життя оформила заповіт від 31.10.2003 р. посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_12 за № 2174, за яким заповідала все своє майно ОСОБА_7 (т.1 а.с.8), однак при оформленні заповіту ОСОБА_8 встановлено припущення помилки у викладенні прізвища заповідача, а саме замість «Конарєва» ОСОБА_10, вказано «Конарева».

Згідно до свідоцтва про народження ОСОБА_7, виданого Кам’янобрідським районним відділом РАЦС від 21.12.1953 р. в відомостях про батьків записано: батько – російською мовою «Конарев Алексей Федорович», мати, російською мовою – «Конарева Раиса Романовна». (а.с. 9, т.1)

Незважаючи на те, що в свідоцтві про народження прізвище ОСОБА_7 викладене як «Конарев» при оформлення паспорту було припущено помилку при викладанні прізвища на українську мову. Так, на зворотній стороні паспорту правильно викладене прізвище на російській мові, як «Конарев» в той час, як при перекладі замість «Конарєв» помилково вказано «Конарев».

Крім того, в свідоцтві про смерть ОСОБА_8 виданого Кам’янобрідським відділом РАЦС Луганського МУЮ на підставі паспортних даних зазначено прізвища спадкодавця як «Конарєва», але при оформленні заповіту на ім’я ОСОБА_7 31.10.2003 р. прізвище матері ОСОБА_8 зазначено, як «Конарева».

Статтею 61 ЦПК України передбачено, що обставини, визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Враховуючи те, що під час судового засідання відповідач ОСОБА_6 не оспорював того факту, що ОСОБА_8 є матір’ю ОСОБА_7, та останній є його рідним братом, дані факти та обставини, у відповідності до ст.61 ЦПК України, доказуванню не підлягають, та суд вважає їх встановленими.

Статтею 225 ЦПК України встановлено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а вразі її смерті – за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушенні

Відповідно до ч. 4 ст. 207 ЦК України якщо фізична особа у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не може підписати власноруч, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України “Про судову практику у справах про спадкування” від 30.05.2008 року за №7, зі змінами, безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

При зверненні ОСОБА_7 до Першої Луганської Державної нотаріальної контори для оформлення спадщини, із листа від 08.11.2010 р. за № 1248/01-14 (а.с. 14, т.1) стало відомо про наявність іншого, пізніше оформленого заповіту, посвідченого Першою Луганською державною нотаріальною конторою від 10.07.2007 р., за яким ОСОБА_8Р, заповідає все своє майно ОСОБА_6.

Статтею 1233 ЦК України передбачено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до ст.1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Згідно до заповіту від 10.07.2007 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Луганської державної нотаріальної контори ОСОБА_17, у зв'язку з похилим віком та на прохання ОСОБА_8, даний заповіт було підписано ОСОБА_18, у присутності двох свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16, та укладено на користь ОСОБА_6 (а.с. 221-222, т.1).

Також до суду було надано відповідь виконавчого комітету Кам'янобрідської районної у м.Луганську ради від 10.10.2006 року, адресованої на ім’я ОСОБА_19, з приводу того, що виплата пенсії ОСОБА_8 здійснюється на картковий рахунок ощадбанку за заявою останньої. Під час бесіди з ОСОБА_7, йому було роз’яснено порядок оформлення опіки над матір’ю та зазначено, що до оформлення опіки ОСОБА_8 буде отримувати пенсію у присутності сина (т.1 а.с.15).

У судовому засіданні ОСОБА_7 пояснив, що опіку над ОСОБА_8 ним оформлено не було, а ОСОБА_6 пояснив, що після переїзду матері для проживання у його оселю, підстав для оформлення опіки над нею, до часу її смерті, а саме 16.06.2010 року, не було.

Позивачем ОСОБА_7, до суду було надано довідку голови квартального комітету (т.1 а.с.16), згідно якої вбачається, що він мешкає за адресою: м.Луганськ. вул.10 Продольна, 4, без реєстрації, фактично прописаний за адресою: м.Луганськ, кв.Ольховський, 15/172.

У доведення неможливості усвідомлення ОСОБА_8 своїх дій та керувати ними, під час укладання спірного заповіту, ОСОБА_7 посилався на показання свідків, а також на факт проходження курсу лікування ОСОБА_8 з приводу хвороби нервової системи, та обстеження у обласному психоневрологічному диспансері (а.с. 111 т.1).

Згідно відповідей Луганської обласної клінічної психоневрологічної лікарні, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, за медичної допомогою не зверталась, на обстеженні не знаходилась (т.1 а.с.76, 106, 246).

Згідно інформації наданої ЛМБЛ №4 ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, у період з 01.01.2005 року по 2006 рік на стаціонарному лікуванні не перебувала. З приводу захворюванням за медичною допомогою не зверталась (т.1 а.с.78, 110, 111)

Свідок ОСОБА_19 у судовому засіданні пояснила, що вона впродовж тривалого часу мешкала поблизу ОСОБА_8, яка після смерті чоловіка у 1998 році, стало поводитися дивно, а саме зі слів сина останньої - ОСОБА_7, у 2001 році мати винесла речі на вулицю, а приблизно з 2006-2007 року стала уходити з дому.

Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні надала аналогічні пояснення свідку ОСОБА_19, та зазначила, що причина з якої ОСОБА_8 з 2007 року переїхала проживати до ОСОБА_6 їй не відома, як і не відомо, чи заверталась ОСОБА_8 за допомогою до лікаря невропатолога чи психіатра, та чи відбувались якісь психічні розладу у останній під час проживання у ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні пояснила, що вона тривалий час знайома з родиною ОСОБА_8. До 2007 року, ОСОБА_8 мешкала разом із сином ОСОБА_22, на дії якого скаржилась, що останній постійно зловживає спиртними напоями, не годує її, у будинку існує постійний безлад, у зв’язку із чим вона змушена уходити з дому. З 2007 року ОСОБА_8 переїхала проживати до сина ОСОБА_23. Свідок ОСОБА_24 у судовому засіданні надав аналогічні пояснення.

Свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні пояснив, що він добре знайомий як з ОСОБА_13, так і ОСОБА_25. ОСОБА_6 до 2007 року постійно провідував свою мати ОСОБА_8, яка на той час мешкала із ОСОБА_13, та остання увесь час скаржилась на поведінку ОСОБА_13, а саме те, що він пиячить, не доглядає за нею, погано її харчує, у зв’язку із чим ОСОБА_6 у 2007 році перевіз її мешкати до себе. Під час спілкування з ОСОБА_8 він жодних ознак психічних розладів у останній не спостерігав.

Частиною 2 статті 1248 ЦК України передбачено, що якщо заповідач через фізичні вади не може самостійно прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках. Статтею 1253 ЦК України передбачено, що у випадках встановлених абзацом третім частиною другою статті 1248 і статті 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов’язковою. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підпис на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16, у судовому засіданні пояснили, що вони були свідками при укладанні заповіту ОСОБА_8 10.07.2007 року у будинку де мешкає її син ОСОБА_6. ОСОБА_8 відчувала себе нормально, жодних ознак психічних розладів в неї не спостерігалось, але вона вела сидячий образ життя у силу свого похилого віку, на запитання нотаріуса відповідала чітко, їй були нотаріусом роз’ясненні права та обов’язки щодо укладеного заповіту, підстав сумніватися у добровільності укладанні даного заповіту ОСОБА_8 у них не було.

Аналогічні пояснення у судовому засіданні були надані свідком ОСОБА_18.

Свідок ОСОБА_26 (дівоче прізвище ОСОБА_17) ОСОБА_27 у судовому засіданні пояснила, що 10.07.2007 року нею як нотаріусом, було оформлено нотаріальний заповіт ОСОБА_8. На її запитання ОСОБА_8 відповідача чітко та адекватно, жодних ознак психічних розладів у останньої вона не спостерігала. Єдиною вадою ОСОБА_8 був слабкий зір, тому текст заповіту був прочитаний останній та заповіт укладався у приступності свідків, та у сили похилого віку ОСОБА_8 був підписаний іншою особою, а саме ОСОБА_18 До посвідчення заповіту вона з’ясувала намір ОСОБА_8 та зробила висновок про те, що надання даного заповіту відповідало волі останньої.

Відповідно до ч. 2 ст. 1247 ЦК України заповіт має біти особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього кодексу.

Згідно зі ст. 43 Закону України “Про нотаріат” при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії. Дані норми також закріплені у Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України за №18/5 від 18.06.1994 року.

          Відповідно до ст. 44 Закону України “Про нотаріат” під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них участь. Визначення обсягу цивільної дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.          

Таким чином судом встановлено, що на підставі показань свідків ОСОБА_8 не мала вад здоров’я, які б унеможливлювали складання заповіту. Також встановлено, що нотаріус ОСОБА_26 (ОСОБА_17) встановила особи учасників правочину та визначила обсяг їх цивільної дієздатності у встановленому порядку, дані обставини не оспорюються сторонами по справі. Крім того, згідно пояснень ОСОБА_26 заповідач ОСОБА_8, на час укладання заповіту 10.07.2007 року, перебувала у доброму стані здоров’я, в повній мірі могла розуміти свої дії, заповіт було підписано іншою особою, у зв’язку із похилим віком заповідувача, але у приступності двох свідків, як то передбачено законодавством.

За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 21.06.2012 року по справі було призначено проведення посмертної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи.

Згідно до акту від 30.11.2012 р. за № 15 Луганської обласної клінічної психоневрологічної лікарні про проведення комплексної посмертної, комісійної судової психолого-психіатричної експертизи встановлено, що у зв’язку з відсутністю медичних документів, які б підтвердили психічний стан ОСОБА_8 померлої 16.06.2010 року, на період складання заповіту від 10.07.2007 р., а також у зв’язку з протиріччям у показаннях свідків, допитаних по справі, об’єктивний психічний стан ОСОБА_8 на період складання заповіту від 10.07.2007 р. і встановлення у неї здатності усвідомлення значимості своїх дій та керувати ними на вказаний період часу – 10.07.2007 р. встановити не є можливим (а.с. 28-34, т. 2).

Відповідно до ч.2 та 3 ст.1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що державним нотаріус ОСОБА_28 при засвідченні заповіту від 10.07.2007 року наданого ОСОБА_8, зважаючи на те, що ОСОБА_8 при складані даного заповіту було особою похилого віку, діяла у відповідності до вимог законодавства, з додержанням порядку, встановленого Законом України “Про нотаріат” та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у зв’язку з тим, що позивачами та їх представником до суду не надано доказів, а саме відсутні медичні документи які б підтвердили, що ОСОБА_8 мала психічні захворювання на час укладання заповіту від 10.07.2007 року, дані пояснення позивача, також спростовуються показаннями свідків, а також дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, які у повній мірі узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_15, В.П., ОСОБА_18, ОСОБА_25, ОСОБА_21, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими та не доведеними у судовому засіданні у повному обсязі, у зв’язку із чим у їх задоволені слід відмовити.

Враховуючи, що судом у задоволені позову ОСОБА_5, в частині визнання заповіту, складеного ОСОБА_8 10.07.2007 року на користь ОСОБА_6, недійсним, згідно тексту уточненого позову нікчемним, відмовлено, встановлення юридичного факту, щодо раніше складеного заповіту ОСОБА_8, а саме 31.10.2003 року, не має підстав, оскільки відповідно до вимог ст.1254 ЦК України, кожний новий заповіт скасовує попередній.

На підставі викладеного та керуючись Постановою Пленуму Верховного суду України “Про судову практику у справах про спадкування ” №7 від 30.05.2008, зі змінами, Законом України “Про нотаріат”, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року за №20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.204 року за №283/8882, ст.ст. 203, 207, 225, 1233, 1234, 1247, 1248, 1252, 1253, 1254, 1257 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання правочину недійсним, визнання права власності відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Кам’янобрідський районний суд м. Луганська. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І.Ю.Котлярова