У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

Справа № 116/6382/13-ц

Провадження № 2-н/116/264/13

28.10.2013 року м. Сімферополь

Суддя Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим Хіневич А.М., розглянувши матеріали заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за використаний природний газ у сумі 768,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

16.10.2013 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" звернулось до суду із заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за використаний природний газ у сумі 768,66 грн. та судових витрат.

16.10 2013 року вказана заява передана судді в порядку ст.11-1 ЦПК України.

25.10.2013 року до суду надійшли відомості з відділу адресно-довідкової роботи УПРГРФО ГУ ДМС України в АР Крим на запит суду щодо зареєстрованого місця проживання боржника ОСОБА_1

Відповідно до вимог ст.ст.95, 105-1 ЦПК України та п.22 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №14 “Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження” від 23.12.2011 року, визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 100 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу у разі, якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Із заяви про видачу судового наказу та доданих до неї матеріалів вбачається, що вимога заявника заявлена, в тому числі, про стягнення заборгованості, що виникла за період з 01.07.2010 року по 31.05.2011 року, між тим заява подана до суду 16.10.2013 року, що перевищує строк звернення до суду встановлений ст.257 ЦК України, отже є спір про право заявника на звернення до суду із такими вимогами і в цій частині такі вимоги підлягають розгляду в порядку позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.100 ЦПК України у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу лише в частині цих вимог. Разом з тим, якщо заявлені вимоги між собою взаємопов’язані і окремий їх розгляд неможливий, то суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 257 ЦК України, ст.100 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Кримгаз" у прийнятті заяви про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за використаний природний газ у сумі 768,66 грн.

Роз'яснити заявникові, що відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.

У відповідності до ч.2 ст.101 ЦПК України заявник має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя                                          А.М. Хіневич