справа № 620/1152/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2013 року Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Огієнка Д.В.,

за участю: прокурора - Загоруйка С.С.,

потерпілої - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2,

секретар судового засідання - Ніколенко Л.О.,

судовий розпорядник Красноградського районного суду

Харківської області - Татаренко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Зачепилівка, із застосуванням в порядку ст. 336 КПК України відеоконференції з залом судових засідань Крсноградського районного суду Харківської області (м. Красноград), кримінальну справу за матеріалами кримінального провадження № 12013220350000856 за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Красноград Харківської області, громадянина України, освіта повна загальна середня, непрацюючого, проживаючого: АДРЕСА_1 несудимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4, який раніше неодноразово притягувався судом до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім'ї на ґрунті особистих неприязних відносин, 10.09.2013р. близько 21-00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, заходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1, діючи з прямим умислом, направленим на заподіяння потерпілій ОСОБА_1, яка є його колишньою дружиною, тілесних ушкоджень, умисно наніс їй один удар кулаком правої руки в ліву сторону обличчя, від чого вона впала на підлогу. Внаслідок чого ОСОБА_1 отримала згідно висновку судово-медичної експертизи № 506-КР/13 від 15.10.2013р. тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, забійними ранами слизової оболонки обох губ, перелам кореня 24 зуба (4 лівий зуб на верхній щелепі) синці на грудній клітці, лівому плечі та лівому стегні, садно в паховій області, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я.

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що своїми діями вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що потягло короткочасний розлад здоров'я.

В судовому засіданні прокурор та потерпіла підтримали обвинувачення у повному обсязі. Також потерпіла ОСОБА_1 підтримала свій цивільний позов у повному обсязі.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у пред'явленому обвинуваченні не визнав і дав покази про обставини скоєння ним кримінального правопорушення відповідно до показань, даних ним раніше, заперечуючи факт нанесення ним удару потерпілій ОСОБА_1

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину не визнав, суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України - заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, а його вина є повністю доведеною зібраними по справі доказами.

Заподіяння потерпілій ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я та їх причинно - наслідковий зв'язок з наесенням їй удару в ліву щелепу доведено:

- копією паспорту ОСОБА_1 (Т.2 а.с.13);

- копією свідоцтва про розірвання шлюбу з ОСОБА_4 (Т.2 а.с. 14);

- висновком експерта від 25.09.2013р. №485-КР/13 (Т.2 а.с.38, 39);

- висновком експерта від 26.09.2013р. №506-КР/13 (Т.2 а.с.60,61);

- протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 20.09.2013р. (Т.2 а.с.32,36), який підтвердив, що травмування зубів потерпілої відбулося саме 10.09.2013р. та могло бути наслідком удару;

- копією виписки №4353 з медичної карти ОСОБА_1 (Т.1 а.с.11);

- копією листка непрацездатності №707383 (Т.1. а.с.12);

Нанесення удару саме обвинуваченим ОСОБА_4. підтверджується:

- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_1 від 11.09.2013р. (Т. 2 а.с. 20-22), яка вказала, що під час сварки, що виникла між нею та обвинуваченим ОСОБА_4, останній в коридорі їх будинку по АДРЕСА_1 догнав її та її сина ОСОБА_7, якого вона намагалась відвести від обвинуваченого та наніс їй один удар в ліву частину голови. Після чого вона впала та на хвилину втратила свідомість. Потім підвелась та разом з сином ОСОБА_7 пішла до ванної кімнати. У неї дуже боліла голова та щелепи. Подивившись в дзеркало вона побачила, що з лівої сторони 24-й зуб зачепився від удару за передній зуб. Коли вони з сином убігали від обвинуваченого в руках у останнього була тістокаталка довжиною приблизно 80-90 см. та в діаметрі близько 5 см. Він кричав: «Я вас зараз урию». Такі ж самі показання ОСОБА_1 дала в судовому засіданні, однак уточнивши, що вона була в шоковому стані і пам'ятає, що весь час кричала.

- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 11.09.2013р. (Т.2 а.с. 24-28), який повністю підтвердив показання потерпілої. Практично ідентичні показання він дав і в судовому засіданні, але зазначив, що обвинуваченому він, захищаючи мати, наніс один удар, хоча раніше казав про 2-3. Однак, суд не вважає це протиріччям, що має суттєвий вплив на правильне вирішення справи;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 27.09.2013р. (Т.2 а.с.85-87), який підтвердив факт виникнення бійки 10.09.2013р. приблизно о 21 годині. Але запевняв, що потерпіла та свідок ОСОБА_8 били його, коли він сидів у кріслі та дивися телевізор. Такі самі показання обвинувачений ОСОБА_4 дав і у судовому засіданні. Незважаючи на те, що ці показання мають протиріччя з показаннями ОСОБА_1 та ОСОБА_8 і шляхом проведення одночасних допитів (а.с.66-73) слідчому ці протиріччя усунути не вдалось, суд вважає показання ОСОБА_4 в частині того, що бійка виникла саме тоді, коли він сидів у кріслі, достовірними, так як таке його положення під час бійки пояснює механізм утворення тілесних ушкоджень потерпілої у вигляді синців на грудній клітці, лівому плечі та лівому стегні, а також садна в паховій області, що могли утворитися внаслідок нанесення потерпілій ударів ногами та руками із сидячого положення. Суд допускає, що потерпіла, внаслідок того, що удар, від якого вона впала на підлогу, був нанесений їй пізніше, вже після виходу до коридору, взагалі не приділила увагу цим травмам, тому нічого про них не повідомила органам досудового слідства та суду;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 25.09.2013р. (Т.2 а.с. 55-58), з якого вбачається, що травмуючий удар потерпілій ОСОБА_1 було нанесено ударом кулака правої руки зліва ззаду, що об'єктивно підтверджує її показання та показання свідка ОСОБА_8

Незважаючи на те, що факт нанесення удару обвинувачений ОСОБА_4 заперечує, у справі відсутні докази, які б вказували на те, що цей удар міг нанести хтось іншій.

ОСОБА_4 є осудною особою, що досягла віку кримінальної відповідальності, що підтверджується:

- копію паспорту та коду РНОКПП ОСОБА_4 (Т.2 а.с.88);

- вимога УІАО ГУМВС України в Харківській області станом на 12.09.2013р. (Т.2 а.с.89,90);

- характеристика на гр. ОСОБА_4 (Т.2 а.с.97);

- медичні довідки про те, що ОСОБА_4 на психіатричному та наркологічному обліку не перебуває (Т.2 а.с.98,99);

- витяг з бази даних АРМОР на ОСОБА_4 (Т.2 а.с.100,101).

Умисел на заподіяння обвинуваченим ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_1 тілесних ушкоджень підтверджується:

- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_1 від 11.09.2013р. (Т. 2 а.с. 20-22), яка вказала, що під час сварки, що виникла між нею та обвинуваченим ОСОБА_4, останній в коридорі їх будинку по АДРЕСА_1 догнав її та її сина ОСОБА_7, якого вона намагалась відвести від обвинуваченого та наніс їй один удар в ліву частину голови. Після чого вона впала та на хвилину втратила свідомість. Потім підвелась та разом з сином ОСОБА_7 пішла до ванної кімнати. У неї дуже боліла голова та щелепи. Подивившись в дзеркало вона побачила, що з лівої сторони 24-й зуб зачіпився від удару за передній зуб. Коли вони з сином убігали від обвинуваченого в руках у останнього була тістокаталка довжиною приблизно 80-90 см. та в діаметрі близько 5 см. Він кричав: «Я вас зараз урию». Такі ж самі показання ОСОБА_1 дала в судовому засіданні, однак уточнивши, що вона була в шоковому стані і пам'ятає, що весь час кричала.

- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 11.09.2013р. (Т.2 а.с. 24-28), який повністю підтвердив показання потерпілої. Практично ідентичні показання він дав і в судовому засіданні;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 25.09.2013р. (Т.2 а.с. 55-58), з якого вбачається, що травмуючий удар потерпілій ОСОБА_1 було нанесено ударом кулака правої руки зліва ззаду, що свідчить про явно умисний характер такого удару, ніяким чином не пов'язаного з припиненням насильницьких дій відносно обвинуваченого ОСОБА_4;

- показаннями свідка ОСОБА_9, яка будучи допитаною в судовому засіданні, повідомила, що вона є кумою ОСОБА_4, та знає обвинуваченого зі школи. З 2006р. у родині почали погіршуватися відносини, а обвинувачений ОСОБА_4 почав зловживати алкогольними напоями, втратив роботу, пропив інструмент та велосипед. Під час вживання алкоголю стає агресивним та неконтрольованим. Вона вважає, що якщо свідок ОСОБА_8 підняв рук на батька, це свідчить про те, що ситуація дійсно була небезпечною.

Окрім того, схильність обвинуваченого ОСОБА_4 до насильства підтверджується неодноразовими фактами притягнення його до адміністративної відповідальності у зв'язку з вчиненням насильства, навіть під час знаходження під судом, що підтверджується:

- постановою Красноградського районного суду від 06.12.2013р. (Т.1 а.с. 81);

- постановою Красноградського районного суду від 18.02.2013р. (Т.2 а.с. 106);

- постановою Красноградського районного суду від 13.06.2013р. (Т. 2 а.с. 107);

Обставин, що пом'якшує покарання судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання відповідно до п.13 ч.1 ст. 67 КК України є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння (Т.2 а.с. 7).

Інші докази, що є в матеріалах кримінальної справи (кримінального провадження) суд відкидає за критеріями належності та допустимості.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, необхідного і достатнього для попередження вчинення ним нових умисних злочинів, можливого його виправлення та співмірне в якості кари за скоєні злочини, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 схильний до зловживання алкогольними напоями, будучи в нетверезому стані стає агресивним та схильний до проявів насильства до осіб, що його оточують, протягом останнього року тричі притягався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 173-2 та 173 КУпАП саме у зв'язку з вчиненням протиправних дій стосовно потерпілої. Тому, суд вважає за необхідне обрати до ОСОБА_4 найсуворіший вид покарання, який передбачено санкцією ч.2 ст.125 КК України - обмеження волі. Однак, враховуючи на те, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності та на те, що в своєму останньому слові він виявив ознаки певного каяття у вчиненому, хоча й без визнання цієї обставини такою, що пом'якшує покарання, суд допускає за можливе виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без його ізоляції від суспільства, надавши йому достатньо довгий іспитовий строк у 2 (два) роки з метою профілактики вчинення ним протиправних дій у майбутньому.

Відповідно до 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Цивільний позов по справі підлягає частковому задоволенню. Як в частині відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, так і в частині компенсації моральної шкоди на підставі ст. 1177 ЦК України.

Так суд вважає доведеним розмір матеріальної шкоди, заподіяної потерпілій в сумі 406,88 грн., яка складається з сум, витрачених нею у зв'язку з лікуванням потерпілої в неврологічному відділенні Красноградської ЦРБ. (Т.1 а.с. 11-14), а саме сум за фіскальними та товарним чеками (151,15 + 156,65 + 53,60 + 26,50 + 11,98 + 7,00 = 406,88 грн.). При цьому суд відмовляє у стягненні суми в 20,00 грн, сплаченої як благодійний внесок за квитанцією від 12.09.2013р., так як ця сума напряму не пов'язана з лікуванням потерпілої).

Вирішуючи питання про розмір компенсації моральної шкоди, суд виходить з того, що сума компенсації має бути такою, аби винувата особа відчула певні негативні наслідки для себе після її сплати, аби в подальшому утримуватись від протиправних дій, але не була такою, що винувата особа фізично сплатити не може. При цьому, для потерпілої ця сума має бути такою, аби доставити їй певне відчуття захищеності, але не привести її до безпідставного збагачення. Саме таким критеріям, на думку суду відповідає визначений потерпілою розмір компенсації моральної шкоди, яка внаслідок отриманих травм короткочасно втратила працездатність. При цьому суд враховує те, що втрата зубів є не відновлюваною втратою, а спотворення обличчя, навіть і тимчасове, має суттєвий негативний вплив на психічний стан жінки. Отже, суд приходить до висновку про необхідність компенсувати потерпілій моральну шкоду у повному, визначеному нею розмірі - 5000,00 грн.

Судових витрат по справі немає.

Речових доказів по справі немає.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 129, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4, визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

Застосувавши ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з випробувальним строком на 2 (два) роки.

Відповідно до п.3 та п.4 ч.1 ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 повідомляти кримінально - виконавчу інспекцію про зміну місця проживання роботи або навчання та періодично з'являтись до кримінально - виконавчої інспекції для реєстрації.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 406,88 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 5000,00 грн. компенсацію моральної шкоди. Разом 5406,88 грн.

В іншій частині у задоволені цивільного позову відмовити.

Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області через Зачепилівський районний суд.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий

суддя Зачепилівського районного суду

Харківської області Д.В. Огієнко