23.12.2013
255/9184/13-к
ВИРОК
Іменем України
23 грудня 2013 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого - судді Салькової В.С.,
при секретарях Барановій (Тітовій) Т.В., Черніковій Ю.О., Мироненко В.П.,
за участю прокурорів Кротової І.В., Натеси Д.М.,
захисника ОСОБА_1,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Красногорівка Донецької області, громадянки України, раніше не судимої, з середньою освітою, заміжньої, такої, що перебуває у відпустці з догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку, маючої п'ятьох малолітніх дітей, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що в липні 2011 року, точна дата органом досудового розслідування не встановлена, знаходячись на території Ворошиловського району м. Донецька, точне місце не встановлене, в денний час доби вона, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та звернення його на свою користь, а саме, грошовими коштами ПП «Хуторок», директором якого є ОСОБА_4, в ході усної розмови з ОСОБА_4 ввела його в оману. Так, видаючи себе за працівника ТОВ «Юридична фірма «Контакт», яка надає юридичні послуги, ОСОБА_3, не будучи такою, запропонувала посприяти в поверненні боргу з СПД ОСОБА_5 шляхом подання позову до суду. Здійснюючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 переконала ОСОБА_4 в правомірності своїх оплачуваних дій, однак при цьому надалі не збиралася виконувати будь-яких даних нею зобов'язань та не мала такої реальної можливості.
Так, ОСОБА_3, реалізуючи свій злочинний намір, повідомила ОСОБА_4 про необхідність сплати грошових коштів в сумі 15 000 гривень на оплату судових витрат та оплату своїх послуг, на що ОСОБА_4 28.11.2011 року, будучі переконаним у правомірності дій ОСОБА_3, не підозрюючи про її злочинні наміри, добровільно перерахував з рахунку ПП «Хуторок» на банківську карту ПАТ «Приват Банк» № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_3 за платіжним дорученням № 221 від 28.11.2011 року грошові кошти в сумі 15 000 гривень. Таким чином, ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману заволоділа чужим майном - грошовими коштами ПП «Хуторок» в сумі 15 000 гривень, чим завдала ПП «Хуторок» матеріальної шкоди на вищевказану суму.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи за єдиним умислом, спрямованим на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_4, в грудні 2011 року, точна дата не встановлена, в денний час доби, знаходячись на території Ворошиловського району м. Донецька, точне місце не встановлене, ОСОБА_3 в підтвердження своєї роботи представила ОСОБА_4 копію неіснуючого в дійсності рішення Господарського суду Донецької області та через деякий час повідомила ОСОБА_4 про необхідність сплати грошових коштів в сумі 7 400 гривень на оплату судових витрат та оплату своїх послуг, на що ОСОБА_4 05.07.2012 року, будучи переконаним у правомірності дій ОСОБА_3, не підозрюючи про її злочинні наміри, добровільно перерахував на банківську карту ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 7 400 гривень. Таким чином, ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману заволоділа чужим майном - належними ОСОБА_4 грошовими коштами в сумі 7 400 гривень.
У продовження злочинної діяльності, спрямованої на заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_4, ОСОБА_3, діючи з єдиним умислом, в червні 2012 року, точна дата не встановлена, знаходячись на території Ворошиловського району м. Донецька, точне місце не встановлене, в підтвердження своєї роботи представила ОСОБА_4 копію неіснуючого в дійсності протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, та через деякий час повідомила ОСОБА_4 про необхідність сплати грошових коштів в сумі 26 000 гривень на оплату судових витрат і оплату своїх послуг, на що ОСОБА_4 11.12.2012 року в денний час доби, перебуваючи біля будівлі Управління виконавчої служби Донецької області по вул. Донецькій, 39, в Ворошиловському районі м. Донецька, будучи переконаним у правомірності дій ОСОБА_3, не підозрюючи про її злочинні наміри, добровільно передав їй грошові кошти в сумі 26 000 гривень. Таким чином, ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману заволоділа чужим майном, а саме, належними ОСОБА_4 грошовими коштами в сумі 26 000 гривень, та, не збираючись виконувати дані нею зобов'язання, з місця злочину зникла, заподіявши тим самим ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 33 400 гривень та розпорядившись грошовими коштами на свій розсуд.
В суді ОСОБА_3 не визнала своєї вини за інкримінованим їй кримінальним правопорушенням та пояснила наступне. З ОСОБА_4 її познайомив її чоловік ОСОБА_6 в 2010 році, коли вона перебувала у чоловіка на роботі, сам чоловік знайомий з ОСОБА_4 за роботою, оскільки надавав ОСОБА_4 послуги у придбанні сільськогосподарської техніки. Потім в 2011 році ОСОБА_4 приїхав до чоловіка на роботу для вирішення сільськогосподарських питань, та після вирішення цих питань попросив її чоловіка передати якісь документи до якоїсь установи. Оскільки її чоловік ОСОБА_6 був дуже зайнятий, то він передоручив виконати прохання ОСОБА_4 їй, дав ОСОБА_4 номер її телефону. В березні 2011 року ОСОБА_4 приїжджав та просив її передати документи до Київського райвідділу міліції, вона виконала його прохання. В вересні 2011 року вона на прохання ОСОБА_4 забирала документи в облдержадміністрації, перед цим ОСОБА_4 зателефонував їй, сказав відрекомендуватися там його помічником. Були ще декілька дзвінків від ОСОБА_4 з проханнями, вона ходила по його дорученням і до держреєстраторів на вул. 50-річчя СРСР, і до міського виконкому. Документи привозив і забирав водій ОСОБА_4. Також ОСОБА_4 попросив її відвідати юридичну фірму з питань стягнення боргу, незаконних побудов та земельних питань. Наприкінці вересня - на початку жовтня 2011 року вона прийшла до юридичної фірми «Контакт» по вул. Челюскінців, буд. 151, в м. Донецьку, офіс цієї фірми розташований близько від роботи її чоловіка. В юридичній фірмі працівник на ім'я ОСОБА_7 повідомила їй, що потрібен перелік документів, дала список. Це було з питання стягнення боргу. Телефоном ОСОБА_4 сказав їй зателефонувати до бухгалтерії, вона зателефонувала и повідомила бухгалтерові, які документи необхідні, та записала та передала документи через водія, вона пішла до «Контакту», також ОСОБА_4 сказав їй забрати договори. Вона взяла договори та водій забрав їх. Потім юрист ОСОБА_7 з «Контакту» повідомила їй, що стягнення боргу неможливе, оскільки закінчився строк. Вона повідомила про це ОСОБА_4, на що він відповів, що треба займатися іншими питаннями, взяти договір з ПП ОСОБА_8, після чого вона ходила до директора фірми «Контакт» ОСОБА_8 та взяла два договори - від фірми та від приватного підприємця, їх також забрав водій. Потім у зв'язку з тим, що їй не були сплачені декретні виплати, вона звернулася до «Контакту» вже для вирішення своєї проблеми, дала довіреність та доручила фірмі відвезти до підприємства «Донпроменерго», де вона працювала раніше, її заяву. Фірма виконала її доручення та нею були отримані декретні виплати. ОСОБА_8 дзвонив їй та цікавився, де перебуває ОСОБА_4 та чому не звертається за наданими раніше договорами, вона зв'язалася з ОСОБА_4, який сказав, що зараз існують проблеми та він не може займатися вирішенням інших питань. В вересні - жовтні 2011 року від ОСОБА_4 було дуже багато прохань до неї, внаслідок чого її чоловік почав нервувати. 24.11.2011 року вона народила дитину, 25.11.2011 року ОСОБА_4 зателефонував їй та привітав з народженням, сказав, що надіслав гроші на її картковий рахунок, суму не вказав. Оскільки її чоловік ОСОБА_6 допоміг ОСОБА_4 раніше владнати питання з простроченням виплат за придбання комбайну, вона не здивувалася, оскільки зрозуміла, що ОСОБА_4 вирішив віддячити чоловікові. 28.11.2011 року вони їхали додому після виписки з пологового будинку, шляхом прямування зупинилися для перевірки карткового рахунку та вона виявила на картці 15 000 гривень. В січні 2012 року ОСОБА_4 попросив її віднести листа до облдержадміністрації. Вона зробила це, але після цього її чоловік заборонив їй ходити по справах ОСОБА_4. ОСОБА_4 періодично дзвонив їй та просив про допомогу, але вона відмовляла і чоловік також відмовляв, оскільки на той час вже працював в м. Красногорівці та вони значно рідше відвідували м. Донецьк. В липні 2012 року ОСОБА_4 переказом через «Приват Банк» перерахував 7 400 гривень у вдячність чоловіку, як було повідомлено ним, вона зняла ці кошти, оскільки чоловік був за кордоном, та поклала їх на свою картку. В вересні - листопаді 2012 року ОСОБА_4 телефонував їй і чоловіку, запитував, як справи. З ІНФОРМАЦІЯ_4 вона знаходилася в пологовому будинку, 31.12.2012 року зателефонував ОСОБА_4, сказав про наявність якихось проблем, запросив приїхати до нього. Вона повідомила, що знов народила дитину. Потім ОСОБА_4 зателефонував її чоловіку та запросив їх до себе, вони погодилися, оскільки вважали, що ОСОБА_4 ще раз бажає привітати їх. 11.01.2013 року вони з чоловіком та новонародженою дитиною поїхали в м. Новоазовськ до офісу ОСОБА_4. В офісі знаходилося 5-7 сторонніх осіб, одного з них ОСОБА_4 відрекомендував як свого партнера, але згодом з'ясувалося, що це адвокат. ОСОБА_4 повідомив її чоловіку, що вона винна йому гроші, чоловік здивувався, в офісі було дуже шумно, всі галасували. Чоловік попросив пояснень, на що ОСОБА_4 кинув йому документи та сказав, що вона винна 50 000 гривень. Вона на це відповіла, що не знає, що це за документи. Чоловік подивився на розписку та зрозумів, що вона її не писала, сказав присутнім, що розмовляти нема про що, та вони поїхали. На телефон її чоловіка ОСОБА_4 надсилав погрози. В березні-квітні 2013 року їй стало відомо, що ОСОБА_4 звернувся до міліції. Також пояснила, що юридичної освіти не має, має спеціальність діловода. Працювала секретарем в «Донпроменерго», з березня 2010 року перебуває в декретній відпустці, має п'ятьох дітей, на цей час перебуває в стані вагітності. Виконання прохань ОСОБА_4 не було для неї складним, оскільки з березня 2011 року вона кожного тижня їздила з м. Красногорівки до м. Донецька до лікарні, тому могла передавати та забирати документи. Однак потім у зв'язку з вагітністю вона вже не могла цього робити. Ніякої розписки ОСОБА_4 вона не писала, 11.12.2012 року вона фізично не могла бути в м. Донецьку, оскільки мала великий живіт, що унеможливлювало поїздки за кермом, до того ж у зв'язку з медичним прогнозом вірогідності стрімких пологів боялася їздити кудись сама, тільки з чоловіком. 11.12.2012 року вона була в м. Красногорівці, зранку водила дитину на щеплення, а після обіду іншу дитину - на лікування до стоматолога. Електронних листів ОСОБА_4 вона не надсилала, в неї немає ні електронної адреси, ні інтернету взагалі. Вважає, що ОСОБА_4 сам виготовив рішення господарського суду та інші документи, обмовляє її. Просила суд постановити відносно неї виправдувальний вирок, оскільки ніякого злочину вона не скоювала.
Свідок ОСОБА_6 дав суду показання, що узгоджуються з показаннями ОСОБА_3, пояснивши, що ОСОБА_3 є його дружиною. Він працює регіональним менеджером ТОВ «ТМІ», ОСОБА_4 був клієнтом компанії, придбав комбайн, відносини між ними були добрі. Коли ОСОБА_4 прийшов до їх офісу по пр. Театральному, 21, в м. Донецьку, в офісі також була його дружина, він відрекомендував її ОСОБА_4 саме як свою дружину, а не юриста або адвоката, юридичної освіти вона не має. ОСОБА_4 бажав придбати комбайн у розстрочку на півтора роки. Йому було повідомлено, що дилерський кредит відбувається в валюті «євро», але ОСОБА_4 хотів використовувати гривні. Він пояснив ОСОБА_4, що відповідає за все при укладенні угоди та не хоче проблем, на що ОСОБА_4 сказав йому не хвилюватися, оскільки проблем не буде. Був оформлений договір з встановленням останнього платежу до 15.11.2011 року. В подальшому ОСОБА_4 телефоном повідомив йому, що має проблеми з фінансуванням та просив подовжити договір, обіцяв віддячити йому, тому на прохання ОСОБА_4 він вирішував це питання з директором. Сума, яка ще була не сплаченою, складала близько 400 тисяч. 24.11.2011 року в них з ОСОБА_3 народилася донька, ОСОБА_4 зателефонував йому та привітав. При цьому ОСОБА_4 попросив номер його банківської карти, і оскільки в нього на той час карти не було, він дав номер карти своєї дружини. На цю карту ОСОБА_4 перевів гроші в якості привітання з народженням дитини. В березні 2012 року ОСОБА_4 повідомив йому, що закінчив оплату, але йому «повісили» якісь суми, на що він пообіцяв домовитися та вирішив питання з бухгалтерією на користь ОСОБА_4. В липні 2012 року ОСОБА_4 розрахувався з ним за прострочення. Періодично його дружина виконувала прохання ОСОБА_4 - передати кудись документи або забрати їх,які це документи - він не знає. ОСОБА_4 не просив дружину представляти його інтереси в суді. Довіреності від ОСОБА_4 у неї не було. З жовтня 2012 року вона вже не могла сама їздити до м. Донецька, оскільки їй було важко, вона могла знепритомніти. В грудні 2012 року ОСОБА_4 зателефонував йому та запросив разом з ОСОБА_3 до себе, сказав, що з нею у нього є певні проблеми. Він повідомив, що ОСОБА_3 нещодавно народила сина та сказав, що вони приїдуть пізніше. В січні 2013 року разом з дитиною вони з ОСОБА_3 приїхали до ОСОБА_4 в офіс у м. Новоазовськ Донецької області, там вже були присутні 5-6 сторонніх осіб. ОСОБА_4 повідомив, що ОСОБА_3 взяла у нього гроші, показав документи. Він пообіцяв розібратися та повернути гроші, якщо підтвердиться інформація. ОСОБА_4 передав йому документи, серед яких була розписка, складена від імені ОСОБА_3, вони забрали документи та уїхали. Він одразу зрозумів, що його дружина не писала цієї розписки, що й сказав телефоном ОСОБА_4 пізніше. Він не казав, що був у відділі виконавчої служби. В подальшому ОСОБА_4 надсилав йому смс-повідомлення з погрозами та вимогами сплатити гроші, дзвонив на роботу. Обвинувачення ОСОБА_4 в бік його дружини, за його думкою, спростовуються тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 вона народила дитину, до цього в грудні мала загрозу зриву вагітності, не могла пересуватися на великі відстані та сісти за кермо. 10.12.2012 року вони робили щеплення дітям, 11.12.2012 року возили дітей до лікарні для контролю проведених щеплень. Гроші, перераховані ОСОБА_4 в розмірі близько 7 000 гривень та 15 000 гривень він вважав вираженням вдячності за його допомогу. На момент надходження 15 000 гривень на карту дружини у нього не було своєї карти. Він не перевіряв відомості, вказані ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_3 не писала розписки та пояснила йому, що ОСОБА_4 намагається «повісити» на неї цей борг.
Незважаючи на невизнання обвинуваченою своєї вини, її вина підтверджується доказами, що були зібрані у кримінальному провадженні, - показаннями потерпілого, свідків та іншими доказами, наданими стороною обвинувачення.
Так, допитаний в суді потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що за роботою був знайомий з чоловіком ОСОБА_3 ОСОБА_6, який здавався йому професійною і порядною людиною. В розмові з ОСОБА_6 в 2011 році він обмовився про наявність боргу СПД ОСОБА_5 перед його підприємством ПП «Хуторок». Почувши про проблему, ОСОБА_6 порекомендував йому свою дружину ОСОБА_3, яка, за його словами, є дипломованим адвокатом, займається поверненням боргів. Вони зустрілися з ОСОБА_3 в офісі ОСОБА_3 в будівлі «Облсільгосптехніки» в м. Донецьку. Він погодився, що за 15 000 гривень ОСОБА_3 в якості адвоката вирішує його питання з поверненням боргу. ОСОБА_3 сказала йому, які документи необхідні для повернення боргу, зокрема, акт звіряння з боржником, який буде потрібний в суді. Місяці за два він зібрав всі документи, передав їй та вона почала працювати. Всі питання, пов'язані з документами по цій справі, він сказав ОСОБА_3 вирішувати з бухгалтерією ПП «Хуторок», з бухгалтерами вона спілкувалася телефоном і електронною поштою. Перерахування грошей також здійснювалося працівниками бухгалтерії. Він давав вказівку бухгалтеру підготувати довіреність на ОСОБА_3, але точне не пам'ятає, чи підписував він довіреність. ОСОБА_3 надала йому договір з фірмою «Контакт» для підписання, пояснивши, що буде здійснювати свої послуги через цю фірму. Також вона пояснила, що гроші треба переводити особисто їй, а вона вже буде розраховуватися далі, у фірми зараз немає рахунка. Первісно вона наказала перерахувати їй 15 000 гривень за послуги, на її картковий рахунок. Гроші були перераховані ПП «Хуторок» та через деякий час вона надала йому копію рішення господарського суду Донецької області про стягнення з СПД ОСОБА_5 на користь ПП «Хуторок» суми боргу. Потім в розмові ОСОБА_3 запропонувала йому в рахунок стягнення боргу ініціювати питання отримання шляхом торгів у СПД ОСОБА_5 належної останньому автозаправної станції, мотивуючи це тим, що грошей у боржника немає, а кредитори є. Він погодився, при цьому ОСОБА_3 повідомила, що перемога у торгах коштуватиме йому 10% від суми. Через деякий час вона надала йому копію рішення ПП «Нива - В.Ш.», за яким він є переможцем торгів з придбання автозаправної станції. В той самий час на ОСОБА_9, який є батьком ОСОБА_5, було порушено кримінальну справу за шахрайство. До нього приїхали працівники міліції з питанням, чи є в нього якісь документи, пов'язані з діяльністю ОСОБА_9 Він зателефонував ОСОБА_3 проконсультуватися, та вона заборонила йому показувати міліції документи, пов'язані зі стягненням боргу. В подальшому він звернувся до ОСОБА_3 з приводу того, що вже час оформлювати заправку. Вона сказала, що необхідно перерахувати їй 7 400 гривень - це кошти, що складають різницю між сумою боргу ОСОБА_9 - близько 113 000 гривень, та вартістю придбання заправки - 120 000 гривень, оскільки цю різницю вона сплатила зі своїх коштів. Він наказав бухгалтеру ОСОБА_10 перерахувати гроші в сумі 7 400 гривень на прізвище ОСОБА_3 переказом, надав для переказу власні кошти, оскільки не було надане підтвердження призначення цих коштів, після надання такого документу він мав намір провести ці кошти через підприємство. Незабаром ОСОБА_3 повідомила, що потрібно ще 26 000 гривень для вирішення питання із заправкою, в грудні 2012 року вони зустрілися в м. Донецьку, з ним був його знайомий ОСОБА_11. Він попросив ОСОБА_3 надати всі документи з мокрими печатками, однак вона відмовила йому, пославшись на те, що документи з печатками вона віддала до виконавчої служби, на що він відповів, що поки не буде документів - гроші не дасть. Потім 11.12.2012 року вони зустрілися в м. Донецьку біля управління юстиції, в його машині, сидячі на задньому сидінні, ОСОБА_3 на його вимогу власноруч у присутності свідка ОСОБА_12, який перебував в машині з ними, написала розписку про отримання від нього грошей в сумі 26 000 гривень за оформлення документів з приводу ОСОБА_5 та АЗС у Старобешево, а він передав їй гроші в сумі 26 000 гривень, але в той день ніякого оформлення заправки не відбулося. 22-23.12.2012 року він знов приїхав до м. Донецька, зустрівся з ОСОБА_3, вона ходила до БТІ, були якісь проблеми, та ОСОБА_3 сказала, що якщо нічого не виходить, то завтра-післязавтра гроші йому будуть повернені, однак гроші повернені не були. Він вже деякий час відчував, що щось не так, крім того, бухгалтер ОСОБА_10 неодноразово вказувала йому на те, що ОСОБА_3 поводить себе дивно, не надає оригіналів документів та, вказуючи, що працює від фірми «Контакт», наполягає на перерахуванні грошей особисто їй, а не фірмі. З огляду на ці підозри він звернувся до господарського суду Донецької області, де дізнався, що справа про стягнення боргу з СПД ОСОБА_5 на користь ПП «Хуторок» судом не розглядалася, рішення не ухвалювалося. Його звернення до ПП «Нива - В.Ш.» також підтвердило його підозри про відсутність перемоги його підприємства в торгах щодо заправки та відсутність торгів взагалі. Крім того, в ПП «Нива - В.Ш.» йому повідомили, що ОСОБА_3 шляхом обману отримала там фірмовий бланк. 29-30.12.2012 року він подзвонив чоловіку ОСОБА_3 та заявив про її шахрайські дії. Чоловік повідомив, що ОСОБА_3 щойно народила дитину, він здивувався, оскільки не бачив її вагітності, та все одно запросив їх до себе в м. Новоазовськ для вирішення виниклої проблеми. Після новорічних свят на початку січня 2013 року ОСОБА_3 з чоловіком та дитиною прибули до його офісу в м. Новоазовськ, туди ж він запросив як свідків своїх знайомих - ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_7 та директора належної йому заправки, який на цей час вже є померлим. Він розповів чоловіку ОСОБА_3 про обставини справи, показав документи, але не сказав, що йому відомо про підроблення цих документів. На його питання ОСОБА_3 при свідках відповіла, що дійсно отримувала від нього гроші. Її чоловік казав, що бачив рішення суду, разом з ОСОБА_3 відвозив його до ВДВС Старобешева, але до будівлі ВДВС не заходив разом з нею. Обіцяв перевірити все, поїхати до ВДВС, в разі підтвердження обставин повернути гроші, потім вони уїхали. Після цього він всього одного разу зміг додзвонитися до ОСОБА_3, який сказав йому, що вигнав свою дружину, грошей не поверне, хай він звертається до суду і взагалі робить що хоче. Після цього ОСОБА_6 на дзвінки не відповідав. В березні 2013 року він звернувся із заявою до міліції. Також показав, що і обвинувачена, і свідок ОСОБА_6 кажуть суду неправду, ніяких грошових сум у вдячність він не переводив ОСОБА_3, це все були гроші за її послуги. Бачились вони з ОСОБА_3 багаторазово, він близько 30 разів приїжджав до неї в м. Донецьк. Просив суд задовольнити цивільні позови та стягнути з ОСОБА_3 на його користь 33 400 гривень, з яких 7 400 гривень - перераховані переказом, 26 000 гривень - передані готівкою; на користь ПП «Хуторок» стягнути 15 000 гривень, перераховані на картковий рахунок ОСОБА_3
Свідок ОСОБА_10 в суді показала, що працює головним бухгалтером ПП «Хуторок». Наприкінці 2011 року ОСОБА_4, який є директором ПП «Хуторок», повідомив їй про необхідність внесення грошових коштів підприємства в сумі 15 000 гривень на банківську карту на ім'я ОСОБА_3, яка, зі слів ОСОБА_4, є юристом та представляє інтереси підприємства щодо стягнення боргу з СПД ОСОБА_5. Борг сягав близько 80 000 гривень і до цього часу не сплачений боржником. Нею була перерахована сума 15 000 гривень на карту ОСОБА_3. Потім в 2012 році вона також займалася переказом грошових коштів, належних ОСОБА_4, в сумі 7 400 гривень, на прізвище ОСОБА_3 Грошові кошти - 7 400 гривень були особистими коштами ОСОБА_4 Всі дії щодо переведення та переказу грошових коштів були здійснені нею за вказівками ОСОБА_4 Сама вона ОСОБА_3 не бачила, спілкувалася з нею телефоном за номером 050-474-07-26, смс-повідомленнями або електронною поштою. На електронну пошту з електронної адреси за підписом «ОСОБА_3» приходили реквізити банківської карти, на яку належало перевести гроші, копія судового наказу господарського суду, перелік документів, які ОСОБА_3 просила надати їй для роботи. Також документи підприємства відправлялись ОСОБА_3 рекомендованою поштою на адресу офісу по пр. Театральному в м. Донецьку. Також зазначила, що ОСОБА_4 їй був показаний договір з ЮФ «Контакт», наданий ОСОБА_3, який, як з'ясувалося в подальшому, не має до ОСОБА_3 жодного відношення.
Свідок ОСОБА_11 в суді показав, що ОСОБА_4 є його знайомим, вони живуть поряд та інколи їздять разом в м. Донецьк, кожен у своїх справах. В грудні 2012 року разом з ОСОБА_4 вони поїхали до м. Донецька, біля обласного ВДВС в автомобіль до них сіла ОСОБА_3 і вони всі разом поїхали до БТІ. ОСОБА_3 пішла до БТІ з документами, як він почув, ці документи стосувалися заправки. Потім вийшла і повідомила ОСОБА_4, що потрібно покласти на банківську карту 14 000 - 16 000 гривень, на що ОСОБА_4 відповів, що грошей не буде до того часу, доки не буде документів, а ОСОБА_3 відповідала, що документів з БТІ без грошей не буде. В січні 2013 року ОСОБА_4 попросив його прийти до його офісу. Він прийшов, приїхала й ОСОБА_3 з чоловіком. ОСОБА_4 показав чоловіку ОСОБА_3 документи, на що чоловік запитав у неї, чи брала вона гроші. Вона відповіла, що брала та віддала у ВДВС, що документи на заправку оформлені. Йому було відомо, що на той момент ОСОБА_4 знав, що заправка продана. Чоловік ОСОБА_3 пояснив, що сам відвозив разом з нею документи до ВДВС Старобешево, обіцяв розібратися, після чого ОСОБА_3 з чоловіком залишили офіс.
Свідок ОСОБА_13 в суді показав, що знайомий з ОСОБА_4 тривалий час, вважає його порядною людиною. ОСОБА_3 він бачив одного разу, десь на початку 2012 або 2013 року, точно не пам'ятає. На шиномонтажці в м. Новоазовську він зустрів ОСОБА_4 та останній попросив його піднятися з ним на другий поверх та послухати, як його обманули. Він зайшов та побачив групу місцевих мешканців - завідуючого магазином, який на цей час помер, ОСОБА_11 та водія ОСОБА_4. Також там були чоловік і жінка, як йому потім стало відомо - ОСОБА_3 з чоловіком. ОСОБА_4 сказав ОСОБА_3, що перераховував їй 15 000 гривень за її роботу як адвоката з повернення боргу, ще десь 7 000 за якісь торги, пов'язані з автозаправною станцією, показував відповідні папери, також він бачив розписку на 26 000 гривень. Чоловік ОСОБА_3 обурювався та запитував у неї, чи отримувала вона ці гроші, на що вона відповіла, що отримувала. Тоді чоловік попросив у ОСОБА_4 копії паперів, пообіцяв перевірити все та повернути гроші, якщо ОСОБА_3 обманула ОСОБА_4. Обурення чоловіка, як він зрозумів, було викликане тим, що ОСОБА_3 обіцяла виконати роботу, але не виконала її. Вся розмова тривала хвилин 30-40.
Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що знає ОСОБА_4 багато років, іноді разом їздять до м. Донецька у справах. В 2012 році, у холодну пору року, точніше сказати не може, вони з ОСОБА_4 поїхали до м. Донецька. На стоянці біля відділу юстиції ОСОБА_4 зустрівся з ОСОБА_3, вони розмовляли в машині. ОСОБА_3 просила у ОСОБА_4 гроші за заправку для оформлення документів, 26 000 гривень. Вона написала розписку, а ОСОБА_4 передав їй гроші в конверті. Він бачив, що ОСОБА_3 писала розписку власноруч лівою рукою. Гроші ОСОБА_4 перераховував при ньому, чи перераховувала гроші ОСОБА_3, він не бачив. Потім вони її підвезли у названому нею напрямку, куди - пояснити не може, оскільки погано знає м. Донецьк. Чи була ОСОБА_3 в стані вагітності, пояснити не може, не бачив цього.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 показав, що більше 10 років є знайомим з ОСОБА_4, періодично надавав йому допомогу з питань бізнесу. Про обставини відносин з ОСОБА_3 дізнався від ОСОБА_4 в листопаді 2012 року, коли йому зателефонував ОСОБА_4. ОСОБА_4 від'їжджав у відрядження, тому попросив у нього допомоги - сказав, що дасть його телефон одній людині, яка займається підготовкою для нього документів. Йому зателефонувала ОСОБА_3, яка сказала, що документи готові та потрібно завтра підписати їх у нотаріуса. Він попросив її переслати документи електронною поштою та відстрочити зустріч до понеділка, щоб мати час ознайомитися з паперами. Вона обіцяла, але документи не надіслала. Були постійні відмовки, тому він не поїхав до нотаріуса, оскільки взагалі не бачив ніяких документів. ОСОБА_4 повернувся з відрядження та сам зустрівся з нею. Після свят в районі 20-х чисел січня 2013 року ОСОБА_4 зателефонував йому та попросив приїхати, оскільки ОСОБА_3 мала дати пояснення з ситуації, що склалася, та ОСОБА_4 хотів, щоб він це почув. Зустрілися вони в офісі ОСОБА_4 в м. Новоазовську, ОСОБА_4 розповів йому, що сталося, про господарську справу та наказ, за яким повинне було бути накладене стягнення на майно боржника. ОСОБА_3 була з чоловіком та дитиною, були ще присутні люди, він з них знає тільки ОСОБА_13. У ОСОБА_4 була до ОСОБА_3 низка питань щодо стягнення боргу з ОСОБА_5, він мав сумніви, що дії в господарському процесі мали місце бути. Його самого також зацікавило, чи була господарська справа та наказ, чи був переданий він до ВДВС. Він запитав, хто був представником в господарському суді, на що ОСОБА_3 відповіла, що вона була представником, отримувала наказ та їздила з чоловіком до Старобешевського ВДВС, носила виконавчий документ та отримувала корінці для вручення боржникові. Його це збентежило та він повідомив про свої сумніви ОСОБА_4. ОСОБА_4 сказав, що він відвідував господарський суд та дізнався там, що наказ судом не видавався. На цій зустрічі чоловік ОСОБА_3 підтвердив, що вони їздили до ВДВС. Коли стало питання про гроші, сплачені ОСОБА_3 ОСОБА_4, її чоловік здивувався, пообіцяв розібратися та повернути гроші. Раніше ОСОБА_4 казав йому, що видавав довіреність на ОСОБА_3.
Свідок ОСОБА_9 показав в суді, що з ОСОБА_4 знайомий з 1994 року, в них добрі відносини, в тому числі за роботою. Він займається вирощуванням зернових та мав з ОСОБА_4 відносини по бізнесу. Також він мав автозаправну станцію в смт Старобешеве, продавав паливно-мастильні матеріали як приватний підприємець. Він має сина ОСОБА_5, який також є приватним підприємцем та займався торгівельно-закупівельною діяльністю. Син возив ОСОБА_4 дизельне пальне, бензин, а ОСОБА_4 йому - пшеницю. Він допомагав сину в його діяльності. Син має борг перед ПП «Хуторок», оскільки чотири роки тому брав там пшеницю, борг складає близько 79 000 гривень. ОСОБА_3 йому не знайома, взагалі про події справи він дізнався від працівника міліції в лютому 2013 року. Він дізнався, що заправку, яка раніше належала йому, начебто продавали з торгів. Насправді заправка на цей час перебуває у власності його компаньйона ОСОБА_17, на якого він оформив її близько чотирьох років тому. Про борг сина перед фірмою ОСОБА_4 йому стало відомо в 2011 році. ОСОБА_4 звертався до нього з питань виплати боргу, вони з сином займалися вирішенням цього питання. ОСОБА_4 подавав заяву щодо стягнення боргу з сина до господарського суду, син отримував рішення суду з печаткою.
ОСОБА_5, будучі допитаний як свідок судом, показав, що з ОСОБА_4 знайомий близько шести років, з ним товаришує його батько. Як приватний підприємець він мав відносини з ОСОБА_4 щодо купівлі-продажу зерна. Має залишок боргу перед ОСОБА_4 близько 80 000 гривень, борг первісно складав десь 300 000 гривень, виник роки три тому. Він придбавав зерно під реалізацію, борг виплачував частками. Останній платіж був більше двох років тому, потім він не мав можливості повертати кошти. Батько - ОСОБА_9 консультував його. Рішення господарського суду про стягнення з нього грошей на користь підприємства ОСОБА_4 йому показував слідчий, до суду його не викликали. З ВДВС він нічого не отримував. Йому не надходило поштою судове рішення, але він живе з батьком і не виключає, що рішення міг отримати батько, хоча батько нічого йому про це не казав.
Свідок ОСОБА_8 в суді показав, що він є директором ТОВ «Контакт», яке надає юридичні послуги. З ОСОБА_4 та ПП «Хуторок» фактичних правовідносин у його фірми не було, але був договір щодо юридичного обслуговування, укладений в лютому 2012 року. В січні 2012 року до них звернулася ОСОБА_3, яка відрекомендувалася представником компанії. Пояснила, що має низку питань, що потребують вирішення, але яких саме, вони не обговорювали. Спілкувалася вона по суті не з ним, а з іншим працівником. Як йому відомо, їй були надані два примірники договору для підписання, але після цього вона більше не з'являлася. З ОСОБА_4 він не бачився та не спілкувався. Ніяких наслідків для фірми цей договір не мав.
Крім показань потерпілого та свідків, вина ОСОБА_3 підтверджується матеріалами кримінального провадження, заявленими стороною обвинувачення в якості доказів, а саме:
- Платіжним дорученням № 221 від 28.11.2011 року на суму 15 000 гривень, платник ПП «Хуторок», одержувач ОСОБА_3, карта ПАТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2, призначення платежу - за послуги в галузі права згідно договору № 477 від 01.08.2011 року (а.к.п. 203),
- Копією заяви на відправлення переказу через послуги «Приват Банку», Новоазовське центральне відділення Донецької філії, контрольний № 161768906023 від 05.07.2012 року на суму 7 400 гривень, відправник ОСОБА_10, одержувач ОСОБА_3 (а.к.п. 11)
які підтверджують сплату ОСОБА_3 сум, вказаних потерпілим ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_10 за зазначених ними обставин;
- Копією договору про надання юридичних послуг від 01.08.2011 року, укладеного між ПП «Хуторок» в особі директора ОСОБА_4 та ТОВ «Юридична фірма «Контакт» в особі ОСОБА_8 (а.к.п. 18-19),
посилання на який наявне у платіжному дорученні № 221 від 28.11.2011 року про переведення грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_3; та який згідно свідчень ОСОБА_8 був укладений внаслідок звернення до фірми ОСОБА_3;
- Довідкою ТОВ «ЮФ «Контакт» про те, що ОСОБА_3 на підприємстві не працювала, юридичні інтереси не представляла та довіреності на її ім'я не видавалися (а.к.п. 37);
- Відомостями УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька, в яких відсутні відомості про працевлаштування ОСОБА_3 у 2011 - 2013 роках (а.к.п. 107-108);
- Копією наказу господарського суду Донецької області від 23.11.2011 року по справі № 36/287 про примусове виконання рішення суду щодо стягнення з СПД ФО ОСОБА_5 на користь ПП «Хуторок» суми основного боргу 79 560,84 грн., пені, інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 33 295, 16 грн. та витрат по сплаті держмита в сумі 1 128, 56 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. (а.к.п. 20),
існування якого спростоване листом голови господарського суду Донецької області № 01-12/307 від 26.12.2012 року на ім'я ОСОБА_4 (а.к.п. 5); аналогічна відповідь голови господарського суду Донецької області надана й на ім'я слідчого СВ Ворошиловського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області 04.02.2013 року за № 01-40/69 (а.к.п. 47). Копія наказу, за свідченнями потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_10, була передана до ПП «Хуторок» ОСОБА_3
- Копією протоколу ПП «Нива - В.Ш.», філія 05, № -0512344-2 від 22.03.2012 року щодо проведення прилюдних торгів з продажу комплексу автозаправної станції, розташованої в смт Старобешеві Донецької області та належного СПД ФО ОСОБА_5, згідно якого переможцем торгів є ПП «Хуторок», ціна продажу дорівнює 120 000 гривень (а.к.п. 12),
існування якого спростоване листом директора філії 05 ПП «Нива - В.Ш.» № 3802 від 26.12.2012 року на ім'я ОСОБА_4 (а.к.п. 13); аналогічна відповідь директора філії 05 ПП «Нива - В.Ш.» надана й на ім'я слідчого СВ Ворошиловського РВ ДМУ ГУ МВС України в Донецькій області 30.01. 2013 року за № 226 (а.к.п. 51). Копія протоколу, за свідченнями потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_10, була передана до ПП «Хуторок» ОСОБА_3
- Виписками з особового рахунку ПАТ КБ «Приват Банк», Донецьке регіональне управління, № НОМЕР_2, належного ОСОБА_3, з якої вбачається надходження суми 14 850 грн. 28.11.2011 року за послуги в галузі права згідно договору № 477 від 01.08.2011 року; та надходження суми 7 400 грн. 05.07.2012 року о 14-40 годині від ОСОБА_3 (виплата переказу № 161768906023, подальший перерахунок з карти на карту), сума 7 400 гривень знята ОСОБА_3 з власного карткового рахунку 05.07.2012 року о 14-49 годині (а.к.п. 123-132, фототаблиця а.к.п. 133-134),
відомості виписок кореспондуються з відомостями платіжного доручення (а.к.п. 203) та заяви на відправлення переказу № 161768906023 (а.к.п. 11);
- Протоколом проведення слідчого експерименту, проведеного 21.11.2013 року за ухвалою суду від 01.11.2013 року про доручення проведення слідчої (розшукової) дії, в ході якого свідком ОСОБА_10 здійснений вхід до поштової скриньки за електронною адресою «ІНФОРМАЦІЯ_3» та встановлена наявність отриманих цією електронною адресою 15 відправлень з електронної адреси «ІНФОРМАЦІЯ_2», підписаних «ОСОБА_3», з позначкою «для ОСОБА_4», серед іншого:
ь 20.06.2011 року - примірник акту звіряння
ь 23.11.2011 року - вимога щодо сплати послуг в сумі 15 000 гривень на картковий рахунок № НОМЕР_2 з розшифруванням вартості послуг, копія наказу господарського суду Донецької області від 23.11.2011 року у справі № 36/287
ь 25.11.2011 року - запитання, чи сплачені кошти на картковий рахунок та вказівки щодо отримання Витягу держреєстратора
ь 27.11.2011 року - нагадування про сплату, вказівка зазначити в документах № договору як 477 від 23.11.2011 року, повторне вкладення розрахунку послуг
ь 16.12.2011 року, 20.12.2011 року, 28.12.2011 року, 16.01.2012 року, 24.01.2012 року - листування щодо документів та шляхів їх передання
ь 18.12.2012 року - призначення зустрічі на 19.12.2012 року о 9-00 годині
Відомості електронного листування підтверджують показання потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_10 Крім того, за поясненнями потерпілого, електронна адреса «ІНФОРМАЦІЯ_3» використовувалася ПП «Хуторок», була створена бухгалтером ОСОБА_16, після її звільнення використовувалася бухгалтером ОСОБА_10
Відповідно до розписки від 11.12.2012 року, ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 26 000 (гривень) за оформлення документів по ОСОБА_5, АЗС Старобешево (а.к.п. 15).
Згідно висновку експерта почеркознавчої експертизи № 53 Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Донецькій області від 26.05.2013 року, встановити, ким саме - ОСОБА_3 або іншою особою виконані рукописний текст та підпис в розписці від 11.12.2012 року не є можливим (а.к.п. 96 - 101). Повідомленням № 509 сектору технічного дослідження документів та почерку НДЕКЦ ГУ МВС України в Донецькій області вказане про неможливість надання висновку (а.к.п. 252 - 254).
В той самий час, заволодіння ОСОБА_3 грошовими коштами, належними ОСОБА_4, в сумі 26 000 гривень за зазначених обвинуваченням обставин підтверджено показаннями як потерпілого, так і свідка ОСОБА_12, ці показання є логічними, послідовними та узгоджуються між собою, не були спростовані в судовому засіданні, тому суд бере їх за основу при постановленні вироку.
Таким чином, оцінивши вищенаведені докази окремо, суд визнає їх належними, допустимими і достовірними, а їх сукупність - достатньою для доведеності вини ОСОБА_3 у заволодінні грошовими коштами ОСОБА_4 в сумі 7 400 гривень та 26 000 гривень та ПП «Хуторок» в сумі 15 000 шляхом обману.
Суд критично відноситься до показань обвинуваченої ОСОБА_3 щодо невинності в скоєнні кримінального правопорушення, оскільки послідовне невизнання обвинуваченою своєї вини не спростовує висновків суду про її винуватість, остання не зацікавлена сприяти встановленню істини по справі, що узгоджується з її позицією захисту від обвинувачення. Показання свідка ОСОБА_6 суд також сприймає критично, оскільки він є чоловіком ОСОБА_3 та прямо зацікавлений в уникненні останньою кримінальної відповідальності. Заперечення ОСОБА_3 відносно надсилання нею електронних листів до ПП «Хуторок» суд вважає неспроможними, оскільки відомості листування, серед іншого, мали наслідками і дії обвинуваченої, як-то: використання нею карткового рахунку, зазначеному відправником «ОСОБА_3» в електронному листі від 23.11.2011 року, зняття з цього рахунку грошових коштів в сумі 15 000 гривень, перерахованих ПП «Хуторок» 28.11.2011 року. Суд не може брати до уваги посилання обвинуваченої на неможливість її знаходження 11.12.2012 року в м. Донецьку, оскільки надані нею медичні документи про проведення цього дня щеплення її дитині та стоматологічного лікування іншої дитини не містять об'єктивних даних про особисту присутність ОСОБА_3 під час медичних маніпуляцій 11.12.2012 року.
Проаналізувавши надані докази, суд вважає вину ОСОБА_3 повністю доведеною, а її дії - правильно кваліфікованими за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
При призначенні покарання суд у відповідності до ст. 65 КК України враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченої.
Кримінальне правопорушення, скоєне ОСОБА_3 згідно ст. 12 КК України віднесене до категорії злочинів невеликої тяжкості. Обвинувачена ОСОБА_3 на момент вчинення кримінального правопорушення не працювала, перебувала у декретній відпустці та в стані вагітності (згідно обмінної карти, оглянутої судом, ОСОБА_3 народила дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, тобто перебувала в стані вагітності станом на 05.07.2012 року), раніше не судима, має п'ятьох малолітніх дітей (посвідчення № НОМЕР_3 Мар'їнської районної державної адміністрації від 21.12.2011 року), позитивно характеризується за місцем проживання. Обвинуваченою наданий прокол ультразвукового дослідження Донецького регіонального центру охорони материнства та дитинства від 12.08.2013 року, згідно якого вона перебуває в стані вагітності терміном чотири тижня. Документи, підтверджуючі стан вагітності на день постановлення вироку, суду надані не були.
Згідно зі статтею 66 КК України суд вважає обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3, скоєння кримінального правопорушення в стані вагітності.
Згідно зі статтею 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої, судом не було встановлено.
На підставі вищевикладеного, враховуючи дані про особу обвинуваченої, суд вважає необхідним і достатнім призначення покарання ОСОБА_3 у вигляді штрафу.
Цивільні позови, заявлені ПП «Хуторок» до ОСОБА_3 на суму завданої матеріальної шкоди 15 000 гривень, та ОСОБА_4 на суму 33 400 гривень, підлягають задоволенню, оскільки заволодіння ОСОБА_3 цими коштами шахрайським шляхом знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду справи.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат з обвинуваченої ОСОБА_3, суд керується вимогами п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України № 8 від 30.05.1997 року (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного суду України № 15 від 25.05.1998 року) «Про судову експертизу у кримінальних та цивільних справах», де зазначено, що оплата праці експертів та виплати державним науково-дослідчим установам судових експертиз за проведення судових експертиз у кримінальних справах відбувається за рахунок коштів, що виділяються для цієї мети з державного та місцевих бюджетів. Таким чином, з ОСОБА_3 не підлягає стягненню вартість проведення почеркознавчої експертизи.
Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на момент постановлення вироку складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Цивільний позов ПП «Хуторок» (р/р 26003962485873 у відділенні № 1 ПАТ «ПУМБ» м. Новоазовська, МФО 334851) про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, - задовольнити, стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь ПП «Хуторок» 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
Цивільний позов ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, - задовольнити, стягнути на його користь з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) 33 400 (тридцять три тисячі чотириста) гривень.
Судові витрати на проведення почеркознавчої експертизи в сумі 611 гривень 80 копійок - віднести на рахунок держави.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя Ворошиловського
районного суду міста Донецька В.С. Салькова