АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження №22ц/790/7635/13 Головуючий 1 інстанції - Алфьорова Т.М.

Справа №2033/7586/12 Доповідач - Кружиліна О.А.

Категорія: договірні

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого судді - Кружиліної О.А.,

суддів колегії - Кіся П.В., Макарова Г.О.,

при секретарі - Рудь О.С..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2013 року

за позовом Приватного підприємства « Зевс» до ОСОБА_3 про стягнення суми за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства « Зевс» про визнання договору позики недійсним ,

в с т а н о в и л а:

26 вересня 2012 року Приватне підприємство «Зевс» (далі - ПП «Зевс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення суми за договором позики.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача вказував, що 27 січня 2009 року між сторонами був укладений договір позики, згідно якого ПП «Зевс» передало у власність ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 41 000 грн., а останній, в свою чергу, зобов'язався повернути ту ж суму грошових коштів у визначений договором строк. Вказана сума була видана відповідачу у готівковій формі шляхом видачі відповідної суми коштів з каси підприємства, що підтверджується видатковим касовим ордером № 278 від 27 січня 2009 року.

У передбачений договором строк - до 31 грудня 2009 року грошові кошти ОСОБА_3 повернуті не були, що і змусило позивача звернутись із вказаним позовом.

Посилаючись на викладене, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_3 41 000 грн. та судовий збір.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, звернувся до суду із зустрічним позовом та просив визнати недійсним договір позики.

На обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 зазначав, що у період з 13 червня 2008 року по 30 вересня 2010 року працював у ПП «Зевс» у якості торгового агента та менеджером зі збуту. У січні 2009 року директор філіалу ПП «Зевс» Шепеляв В.В. у приміщенні підприємства, розташованого по проспекту Московському, 201-а м. Харкова, у Торговому центрі «Sun Sity», вчиняючи психологічне насильство, погрожуючи звільненням з роботи, потребував підписати бланк договору позики на вказану суму. Свої дії директор філіалу аргументував тим, що у випадку заподіяння матеріальної шкоди, буде можливість її відшкодувати за його рахунок. Договір був ним підписаний, проте, його текст прочитати не дали та дата укладення зазначена не була. Така процедура була проведена з усіма співробітниками. Коштів він не отримував, підпис у видатковому касовому ордері № 278 від 27 січня 2009 року не ставив. Даний правочин був здійснений під впливом обману та насильства. Позивачем не підтверджено належними доказами обставини з приводу того, що юридична особа видала кошти у позику своєму працівникові. Підприємство не надало оригіналу видаткового касового ордеру про видачу суми позики з каси у розмірі 41 000 грн., тому, вважає, що письмовий договір та розписка про отримання коштів від підприємства не є належними та допустимими доказами з огляду на положення норм чинного законодавства, що регламентують фінансову діяльність юридичних осіб.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2013 року позовні вимоги ПП «Зевс» задоволені та на його користь з ОСОБА_3 стягнуто суму боргу у розмірі 41 000 грн., судовий збір - 410 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПП «Зевс» про визнання недійсним договору позики - відмовлено.

На зазначене рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також на порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, відповідно до статті 303 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Перевіряючи доводи сторін, суд першої інстанції забезпечив сторонам рівні можливості щодо надання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості, сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і вирішив справу на засадах змагальності.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні дані та відповідні їм правовідносини, розглянув справу в межах заявлених позовних вимог і ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ПП «Зевс», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень статей 208, 526, 610, 1046, 1049, 1051 ЦК України, з врахуванням висновку судово-почеркознавчої експертизи Харківського НДІСЕ ім.. Засл. проф.. М.С. Бокаріуса № 384 від 26.03.2013 року, згідно якого підписи від імені ОСОБА_3 у договорі позики від 27.01.2009 року, укладеному між ним та ПП «Зевс», у розписці від 27.01.2009 року, виконані ОСОБА_3

З таким висновком суду першої інстанції, судова колегія погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим, та таким, що ґрунтується на достатньо повно встановлених обставинах справи, доказів які містяться в матеріалах справи та відповідає вимогам статті 213 ЦПК України.

Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ,статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі . Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що відповідачем не було доведено обставин, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог, щодо спонукання його до укладення договору, застосування до нього психологічного насильства та відсутності його волевиявлення на отримання позики, та не надано доказів, які б слугували підставою для визнання договору позики недійсним.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України , судова колегія судової палати ,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий-суддя-

Судді колегії-