Справа №490/686/13- к 25.12.2013 25.12.2013 25.12.2013
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 грудня 2013 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
Ржепецького О.П. Дзюби Ф.С. Фаріонової О.М.
за участю секретаря: Рябеженко А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12012160020000461 за апеляційною скаргою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Очакова Миколаївської області, проживаючого в АДРЕСА_2,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України.
Учасники судового провадження.
прокурор: Іванов А.О.
обвинувачений: ОСОБА_4
судовий розпорядник: Цуркан Р.С.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2013 року скасувати, а провадження направити на додаткове розслідування.
________________________________________________________
Провадження № 11-кп/784/376/13 Головуючий у першій інстанції:
Категорія: ч. 2 ст. 185 КК України Шеремета Ю.С.
ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач апеляційного суду:
Ржепецький О.П.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_4 визнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та йому призначено покарання:
за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі, строком на три роки;
за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі, строком на один рік шість місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі, строком на три роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за злочини за даним вироком та за злочин за вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 01.06.2013 року, ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі до чотирьох років восьми місяців.
Речові докази повернуті потерпілому ОСОБА_7 за належністю.
Узагальнені доводи ОСОБА_4
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 оспорює вчинення злочину за епізодом крадіжки майна у потерпілого ОСОБА_8 01.10.2012 року. Посилається на те, що органами досудового розслідування були застосовані до нього недозволені методи, а проведена перевірка за його заявою є поверховою, та на його думку кримінальне провадження щодо службових осіб закрито незаконно. Вважає, що суд належним чином не перевірив ці його доводи та доводи його та захисника про те, що він страждає психічним захворюванням і безпідставно відмовив в проведенні повторної судово-психіатричної експертизи.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
В середині серпня 2012 року та наприкінці серпня 2012 року ОСОБА_4, знаходячись у будинку АДРЕСА_3, який належав ОСОБА_7, скориставшись тим, що останній заснув, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав належне потерпілому майно, завдавши ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 600 грн.
Крім того, наприкінці серпня 2012 року, ОСОБА_4, за вказаних вище обставин та за тією ж адресою повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав належне ОСОБА_7 майно загальною вартістю 410 грн., однак, залишив його, зник з місця злочину, оскільки його побачила сусідка - ОСОБА_9
Крім того, 01.10.2012 року, в період часу з 11 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., ОСОБА_4, знаходячись в квартирі АДРЕСА_1, скориставшись тим, що ОСОБА_8 заснув, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав належне йому майно, завдавши потерпілому ОСОБА_8 майнову шкоду на загальну суму 7157,71 грн.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Суд заслухав пояснення обвинуваченого ОСОБА_4, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати вирок суду, а справу направити на додаткове розслідування; прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим та просив залишити його без зміни, вивчив матеріали кримінального провадження та обговорив доводи апеляційної скарги і прийшов до таких висновків.
Дослідженим доказам суд першої інстанції дав належну оцінку та обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, та вірно кваліфікував його дії як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно та закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно. Фактичні обставини справи та кваліфікація злочинів за епізодами крадіжки майна ОСОБА_7 апелянтом не оспорюються.
У суді першої інстанції ОСОБА_4 винним у вчиненні злочинів за епізодом крадіжки від 01.10.2012 року у потерпілого ОСОБА_8 себе не визнав та пояснив, що 01.10.2012 року він не міг вчинити такі дії, оскільки офіційно працював на той час в фірмі «Консоль» в м. Сімферополі, де і перебував на час скоєння крадіжки.
Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що вказані пояснення є такими, що спростовуються дослідженими у суді доказами.
За епізодом крадіжки від 01.10.2012 року вина обвинуваченого підтверджується показами потерпілого ОСОБА_8, який вказав на те, що запрошував ОСОБА_4 до себе додому, щоб накормити його та заснув, поки той обідав. Прокинувшись, побачив, що з квартири були викрадені його речі, а саме, ноутбук та мобільний телефон. Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що 01.10.2012 року вона з сином знаходились в санаторії та чоловік, який приїхав їх провідати, розповів про крадіжку з квартири ноутбука та телефону, повернувшись додому зауважила, що був викрадений золотий перстень.
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання від 01.12.2012 року потерпілий ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_4, який 01.10.2012 року знаходився у нього вдома за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а.с. 177, а.с. 178). Крім того, ОСОБА_8 була надана видаткова накладна та товарний чек від 22.11.2011 року про вартість ноутбука (т.1 а.с. 171, 172).
Як вбачається з листа ТОВ «Консоль» від 12. 08.2013 року № 142, ОСОБА_4 не працював у вказаній фірмі (т. 2, а.с. 95). Тому суд першої інстанції вірно вказав на те, що покази обвинуваченого є суперечливими, сумнівними та не узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_8, а також спростовуються доказами, дослідженими в ході судового слідства.
Посилання апелянта на застосування до нього недозволених методів досудового слідства є необгрунтованим, оскільки за перевіркою відомостей, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань, 24.09.2013 року кримінальне провадження закрито у зв'язку з відсутністю в діях працівників Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
Немає підстав вважати, що судом було безпідставно відхилено клопотання захисника про проведення повторної психіатричної експертизи, оскільки по справі судом першої інстанції була проведена амбулаторна судово - психіатрична експертиза № 142 від 22.04.2013 року, згідно висновку якої обвинувачений в період вчинення інкримінованих йому злочинів не страждав хронічною психічною хворобою, недоумством, тимчасовим розладом психічної діяльності та не страждав на момент обстеження, а виявляв і виявляє ознаки розладу особистості та поведінки, зумовлені пошкодженням головного мозку, ступінь вираженості яких такий, що в період часу, що відноситься до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, так як і на момент обстеження. Дані про перенесені ОСОБА_4 травми, менінгіту, інтоксикацію головного мозку, на які він посилається в апеляційній скарзі, були враховані експертами при складенні висновку експертизи. (т. 1 а.с. 132-137).
Таким чином, немає підстав вважати судове провадження не повним.
Що стосується покарання, то суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, що є злочинами середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який характеризується за місцем проживання негативно, раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, те, що він не перебуває на обліках у лікаря нарколога та психіатра, загальний стан його здоров'я, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, призначив покарання в мінімальних межах санкції ч.2 ст. 185 КК України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції досліджено матеріали справи у відповідності з вимогами КПК, покарання обвинуваченому призначено необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для скасування вироку, про що просить апелянт, не вбачає.
Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України , суд -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 жовтня 2013 року, відносно ОСОБА_4, залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Ржепецький О.П. Дзюба Ф.С. Фаріонова О.М.