ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2013 року справа № 919/1147/13
За позовом комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17" Севастопольської міської Ради
(вул. Очаківців, буд. 6, м. Севастополь, 99011),
до товариства з обмеженою відповідальністю "КП Чисте місто"
(вул. Геловані, буд. 1, м. Севастополь, 99040)
про стягнення шкоди у розмірі 60 149,94 грн
Суддя Плієва Н.Г.
за участю представників:
позивача - Михайлової Н.В., довіреність № 09 від 02.01.2013
відповідача - Краснобаєвої Н.В., довіреність б/н від 03.10.2013
Суть спору:
Комунальне підприємство „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської Ради звернулось до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „КП Чисте місто" про стягнення шкоди у розмірі 60 149,94 грн.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.10.2013 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 17.10.2013.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
16.10.2013 відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі, яке в ході розгляду справи представник відповідача не підтримав.
Ухвалою суду від 26.11.2013 продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 18.12.2013 та розгляд справи відкладено на 09.12.2013.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача відповідно до статті 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву, позовні вимоги не визнає, просить у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Державною фінансовою інспекцією в м. Севастополі здійснено ревізію фінансово - господарської діяльності комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської Ради (далі - КП «РЕП № 17» СМР) за результатами якої складено акт № 06-21/59 від 25.04.2013
У пункті 7.5 акту «Законність та достовірність формування загальновиробничих витрат» встановлено зайве віднесення позивачем до витратної частини витрати з вивозу твердих побутових відходів, які не підтверджені первинними бухгалтерськими документами у відносинах з КП «Чисте місто» у 2011 році у кількості 389,80 м3 на суму 7624,49 грн, в 2012 році у кількості 2685,35 м3 на суму 52525,45 грн.
Державною фінансовою інспекцією в м. Севастополі в акті ревізії зроблено висновок про недостовірність даних, зазначених у актах виконаних робіт з вивезення твердих побутових відходів, що привело до збитків позивача. Згідно з розрахунком суми збитків, наведеним Державною фінансовою інспекцією в м. Севастополі, сума матеріальної шкоди (збитків), заподіяної відповідачем позивачу складає у 2011 році - 7624,49 грн, у 2012 році - 52 525,45 грн.
На підставі акту ревізії Державною фінансовою інспекцією в м. Севастополі було винесено позивачу вимогу № 27-06-14-14/1546 від 30.05.2013 про усунення порушень, виявлених ревізією, пунктом 5 якої позивача зобов'язано відобразити в обліку дебіторську заборгованість за невиконані роботи, ненадані послуги (різницю у вартості виконаних робіт, послуг) та повернути на розрахунковий рахунок підприємства надмірно сплачені грошові кошти.
Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення шкоди (збитків).
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді і судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 Господарського кодексу України унормовано, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною першою статті 225 Господарського кодексу України встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Судом встановлено, що 01.04.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю „КП Чисте місто" (Виконавець) та комунальним підприємством „Ремонтно-експлуатаційне підприємство № 17" Севастопольської міської Ради (Споживач) був укладений Договір №8-03/329 про надання виконавцем послуг по вивезенню твердих побутових відходів споживача (далі -Договір).
За умовами Договору Виконавець взяв на себе зобов'язання надавати Споживачу послуги з вивезення твердих побутових відходів, накопичуваних Споживачем, а Споживач - сплачувати надані Виконавцем послуги в строки і порядку, передбаченому Договором (п. 2.1).
За змістом пункту 3.1 Договору розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Споживач вносить оплату за послуги на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі виставленого виконавцем рахунку.
Вартість вивезення 1 куб.м. ТПВ складає 19,56 грн. (п. 3.2 Договору).
За змістом пункту 4.2. Договору споживач зобов'язався, зокрема, протягом 3 робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт підписати його або надати виконавцю мотивовану письмову відмову від підписання акта з переліком формально визначених заперечень. За відсутності такої відмови роботи виконавця вважаються прийнятими споживачем без заперечень у незалежності від факту підписання акту виконаних робіт (п.4.2.1).
Також сторонами було узгоджено та підписано додаткові угоди до Договору, якими змінювалися обсяги вивезення сміття на вулицях в залежності від пори року (том 1 арк.с.54-61).
Крім того, між сторонами був укладений договір № 8-03/30 від 01.06.2010 послуг з вивезення твердих побутових відходів, терміном дії до 31.12.2011. Додатковою угодою № 2 від грудня 2011 термін дії договору продовжено до 31.12.2012. Згідно цього договору з протоколом розбіжностей та додатковими угодами до договору надання послуг, передбачалося з вивезення побутових відходів з контейнерних майданчиків за адресами, вказаними в дислокаціях до договору.
Підставою для оплати наданих послуг за вказаними договорами визначено акти здачі-приймання робіт (наданих послуг).
Як свідчать матеріали справи відповідно з виставленими рахунками за договорами відповідач в період 2011-2012 років надав послуги позивачу на загальну суму 1 063 581,29 грн.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Судом встановлено, що послуги надавались відповідачем позивачу саме на виконання договірних зобов'язань та факт надання послуг оформлено актами виконаних робіт (наданих послуг). Акти підписані сторонами без зауважень, що підтверджує отримання послуг відповідачем у повному обсязі та відсутність претензій позивача за якістю та обсягом наданих послуг.
Як встановлено судом саме на підставі актів виконаних робіт, та виставлених відповідачем рахунків позивачем було здійснено оплату за надані послуги у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями (том 2 арк.с.7-105).
Отже, сума яку позивач просить стягнути, як збитки є оплатою за надані послуги за договором.
Відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд дійшов висновку, що в порушення наведених норм позивачем не надано належних та допустимих доказів заподіяння йому шкоди з боку відповідача як і не доведено наявність причинного зв'язку між діями відповідача та шкодою.
Акт ревізії фінансово-господарської діяльності від 25.04.2013 №06-21/59 Державної фінансової інспекції у місті Севастополі складений в результаті перевірки фінансово-господарської діяльності комунального підприємства „Ремонтно-експлуатаційне підприємство №17" Севастопольської міської Ради не є належним та допустимим доказом, якій підтверджує наявність збитків у заявленій сумі, він не породжує будь-яких прав чи обов'язків для відповідача, а відтак не може бути підставою для стягнення із відповідача спірної суми.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові в позові покладаються на позивача.
Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 43 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 23.12.2013.
Суддя підпис Н.Г. Плієва