УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 215/5054/13-ц 22-ц/774/2931/К/13
Провадження № 22-ц/774/2931/К/13 Головуючий в суді першої
Справа № 215/5054/13-ц інстанції - Демиденко Ю.Ю.
Категорія 26 ( 3 ) Доповідач - Ляховська І.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 грудня 2013 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів - Митрофанової Л.В., Соколан Н.О.,
при секретарі - Кузьміній Н.В.,
за участю - представника відповідача Кукурузи Дар’ї Сергівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») та просив стягнути з відповідача 229400грн. моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково, на його користь стягнуто у відшкодування моральної шкоди з ПАТ «Кривбасзалізрудком» 40000 грн.
В апеляційній скарзі ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не обґрунтовано дійшов висновку про спричинення позивачу моральної шкоди ушкодженням здоров'я без призначення відповідної медичної експертизи, факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; розмір моральної шкоди необґрунтований; робота у шкідливих умовах праці з перевищенням гігієнічних нормативів законодавчо дозволяється та наявність шкідливих умов праці є об`єктивним явищем, а тому в діях відповідача відсутня протиправна поведінка. Крім того при ухваленні рішення суд не взяв до уваги судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди та помилково до врегулювання спірних правовідносин застосував положення загальних норм діючого законодавства ст. 237-1 КЗпП України, замість спеціального Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»; ПАТ «Кривбасзалізрудком» не є належним відповідачем по даній справі.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились у судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4, працюючи з 16.04.1997 року по 16.04.2013 року на підприємстві відповідача в умовах важкої фізичної праці та пилу, параметри яких перевищували гранично допустимі норми, отримав професійне захворювання.
Висновком МСЕК від 27.11.2012 року позивачеві первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі загальному розмірі 40%: з них 30% -радикулопатія, 10% - хронічний бронхіт з наступним переоглядом 01.12.2013 року (а.с. 14).
16.04.2013 року позивач звільнений в зв'язку з виявленням невідповідності працівника займаній посаді, виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я за п.2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 7).
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_4 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з акту розслідування професійного захворювання від 26.03.2012 року (а.с. 8-9), причиною професійного захворювання ОСОБА_4 є робота в умовах важкої фізичної праці, що перевищувала ГДН, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці та саме його дії стали причиною професійного захворювання безпідставні та суперечать вищевикладеному.
Доводи апеляційної скарги про відсутність обов'язку ПАТ «Кривбасзалізрудком» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, з тих підстав, що останній є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2012 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров'я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Доводи ПАТ «Кривбасзалізрудком» щодо відсутності висновку МСЕК про встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 05 листопада 2012 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Також не можуть бути взятими до уваги й доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_4 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманням ним професійного захворювання встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Проте, визначаючи розмір моральної шкоди, судом не в повній мірі враховано роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є завищеним.
Беручи до уваги конкретні обставини по справі, обсяг фізичних та моральних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, наслідків, що наступили, колегія суддів вважає, що належною компенсацією отриманої позивачем моральної шкоди є сума 25000 грн.
За таких обставин, рішення суду необхідно змінити відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, зменшивши розмір стягнутої з відповідача на користь позивача моральної шкоди до 25000грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу представника відповідача Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 листопада 2013 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_4, змінити, зменшивши цей розмір з 40000 гривень до 25000грн. (двадцяти п'яти тисяч) гривень.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Повне рішення складене 30 грудня 2013 року.
Головуючий : І.Є.Ляховська
Судді: Л.В.Митрофанова
Н.О.Соколан