ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р. Справа № 918/774/13

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агро"

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбікормовий завод"

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агравіа АГ"

про визнання недійсним договору поруки

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Діонісьєв І.М. ( за довіреністю б/н від 30 серпня 2013 року).

Від відповідача 1: не з'явився.

Від відповідача 2: Єфремов В.В. (за довіреністю № 1 від 01 січня 2013 року).

СУТЬ СПОРУ: У травні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агро" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбікормовий завод" та відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агравіа АГ" про визнання недійсним Договору поруки № 1 від 11 серпня 2011 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агравіа АГ". В обґрунтування вимог зазначає, що згідно п.1.1. та п.1.2. Договору поруки №1 від 11 серпня 2011 року Поручитель (позивач) поручився перед Кредитором (відповідач 2) за виконання обов'язку ТзОВ "Рівненський комбікормовий завод" (Боржник) щодо сплати заборгованості в сумі 2 146 402 грн. 56 коп. в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. У разі порушення Боржником основного договору Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п.п. 4.26 Статуту ТзОВ "Полісся-Агро" в редакції, яка була чинна на дату укладення договору поруки, генеральний директор має право укладати угоди від імені товариства без погодження з вищим органом товариства на суму до 1 000 000,00 грн. Угоди, сума яких перевищує 1 000 000,00 грн. потребують затвердження вищого органу товариства, тобто загальних зборів учасників товариства.

Договір поруки № 1 від 11 серпня 2011 року зі сторони ТзОВ "Полісся-Агро" був підписаний директором Нечаєвим Г.В. без відповідного погодження загальних зборів учасників ТзОВ "Полісся-Агро", а відтак, в силу приписів статті 215 ЦК України, вказаний договір підлягає визнанню недійсним.

25 червня 2013 року відповідач 2 подав відзив на позов, в якому заперечив проти позовних вимог в повному обсязі та просив відмовити в їх задоволенні, обґрунтовуючи це тим, що позивачем в подальшому було схвалено договір поруки № 1 від 11 серпня 2011 року підписаний директором без належних повноважень. Зазначив, що вказане підтверджується матеріалами апеляційних та касаційних скарг по справі № 5019/2692/11 за позовом ТОВ "Агравіа АГ" до ТОВ "Рівненський комбікормовий завод", ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" та ТОВ "Полісся-Агро" про солідарне стягнення сум боргу та штрафів в розмірі 690 400 грн. 72 коп. Крім того, відповідач 2 вказав, що йому не було відомо про наявність будь яких обмежень повноважень генерального директора ТОВ "Полісся-Агро" на момент укладення Договору № 1 від 11 серпня 2011 року.

Відповідачем 1 відзиву на позов подано не було.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 09.07.2013 у справі №918/774/13 позов задоволено. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 р. рішення від 09.07.2013 р. у справі №918/774/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06 листопада 2013 року рішення господарського суду Рівненської області від 09.07.2013 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 р. скасовано, та справу №918/774/13 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи, згідно якого справу передано на розгляд судді Бережнюк В.В.

Під час нового розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги повністю, просить визнати недійсним Договір поруки №1 від 11 серпня 2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агравіа АГ", з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач 2 подав письмовий відзив на позов від 23.12.2013 р., у якому вказує, що позивачем в подальшому було схвалено договір поруки № 1 від 11 серпня 2011 року підписаний директором без належних повноважень. Зазначив, що вказане підтверджується матеріалами апеляційних та касаційних скарг по справі № 5019/2692/11 за позовом ТзОВ "Агравіа АГ" до ТзОВ "Рівненський комбікормовий завод", ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" та ТОВ "Полісся-Агро" про солідарне стягнення сум боргу та штрафів в розмірі 690 400 грн. 72 коп. Також вважає, що вимоги позивача про визнання недійсним Договору поруки посилаючись на обмеження підписанта на суму до 1 000 000,00 грн. є безпідставними, оскільки перевищення повноважень підписанта є частковим, а недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому (арк.с. 132-133).

В судовому засіданні 24.12.2013 р. представник позивача надав пояснення, які співпадають з позицією, викладеною у позовній заяві.

У свою чергу представник відповідача 2 підтримав доводи, висвітлені у письмовому відзиві на позов. Просить в позові відмовити.

Відповідач 1 відзиву на позов не подав. Представник відповідача 1 у судові засідання не з'являвся. Поштові відправлення з ухвалами суду, що направлялися на його адресу: 35820, Рівненська область, Острозький район, с.Оженин, вул.Котляревського, 1, повернуті відділенням поштового зв'язку з відміткою "Повертається за закінченням терміну зберігання" (арк.с. 125,129).

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 р. № 18 зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на, зокрема, закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що ТзОВ "Рівненський комбікормовий завод" повідомлено належним чином про час та місце проведення судових засідань.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача 2, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню. При цьому суд виходив з такого.

Судом встановлено, що 01 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агравіа АГ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбікормовий завод" (Покупець) укладено Договір поставки № 2010/04-11 (арк.с. 10-11), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених цим Договором (пункт 1.1. Договору).

У подальшому 11 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агравіа АГ" (Товариство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбікормовий завод" (Боржник) укладено Договір про реструктуризацію заборгованості №11-08/11 (арк.с. 12-13), за яким Боржник зобов'язується сплатити Товариству заборгованість, що виникла на підставі Договору поставки від 01 квітня 2010 року №2010/04-11, укладеного між Товариством і Боржником. Розмір заборгованості Боржника перед Товариством на момент укладення даного Договору становить 2 416 402,56 грн. (в т.ч. сума основного боргу - 1 970 866,57 грн., штрафні санкції - 212 958,35 грн., проценти за користування товарним кредитом - 232 577,64 грн.) (пункти 1.1. та 1.2. Договору).

Того ж 11 серпня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агравіа АГ" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агро" (Поручитель) укладено Договір поруки № 1 (надалі - Договір, арк.с. 14-15), згідно умов якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбікормовий завод" (Боржник) щодо сплати заборгованості у розмірі 2 416 402,56 грн. (в т.ч. сума основного боргу - 1 970 866,57 грн., штрафні санкції - 212 958,35 грн., проценти за користування товарним кредитом - 232 577,64 грн.) за договором, передбаченим ст. 2 цього Договору (основний договір) в повному обсязі, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (пункт 1.1. Договору).

Із Договору поруки вбачається, що останній від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агро" укладений та підписаний директором Нечаєвим Г.В., який діяв на підставі Статуту.

Пунктом 4.1. Статуту ТзОВ "Полісся-Агро" (затвердженого загальними зборами учасників ТзОВ "Полісся-Агро", протокол № 31 від 11 листопада 2010 року) (арк.с. 19-25), у редакції, яка діяла на час укладення спірного Договору, визначено, що вищим органом Товариства є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників або призначених ними представників.

Пункт 4.5. Статуту передбачає, що до виключної компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, затвердження угод на суму понад 1 000 000 гривень.

Разом з тим, пункт 4.22. Статуту визначає, що виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є генеральний директор, яким може бути особа, яка не є учасником Товариства. Генеральний директор призначається зборами учасників на три роки з правом продовження повноважень на новий період за пропозицією учасників.

Відповідно до пункту 4.26. Статуту ТзОВ "Полісся-Агро" генеральний директор має право укладати угоди (купівлі-продажу, застави майна Товариства та будь-які інші угоди, передбачені законодавством України) від імені Товариства на суму до 1 000 000 (одного мільйона) гривень без погодження з вищим органом Товариства.

Згідно наявних у справі матеріалів, за період січень 2012 року - червень 2013 року неодноразово скликалися Загальні збори ТзОВ "Полісся-Агро". Так, позивачем до справи надані копії протоколів Загальних зборів учасників ТзОВ "Полісся-Агро" (13 шт., арк.с. 138-150). З даних протоколів вбачається, що будь-які питання, які стосуються погодження Товариством у майбутньому укладення Договору поруки від імені Товариства на суму понад 1 000 000 (один мільйон) гривень на порядок денний не виносились.

Тому позивач звернувся до суду, та у позовній заяві покликається на той факт, що директор ТОВ "Полісся-Агро" Нечаєв Г.В. укладаючи Договір поруки №1 від 11 серпня 2011 року перевищив повноваження, надані йому Статутом товариства.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Згідно статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Під час нового розгляду справи ухвалами суду від 21.11.2013 р. та від 10.12.2013 р. у сторін витребовувались докази схвалення правочину особою, від імені якої його вчинено: відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.); надіслання відповідачем-2 та отримання позивачем вимоги від 20.10.2011 №2011-10-11, надання будь-якої відповіді позивача на вказану вимогу (листування сторін з приводу виконання договору поруки від 01.08.2011 № 1). Однак, сторонами не надано вище перелічені документи.

Представником відповідача 2 подані копії описів вкладень у листи та копії поштових повідомлень про направлення позивачу вимог щодо сплати коштів за Договором поруки №1 (арк.с.134-136). Дані копії не можуть вважатися окремими прямими доказами схвалення позивачем правочину, оскільки у справі відсутні відповіді на вимоги та відсутні ряд інших документів, які б у сукупності підтверджували вказаний факт схвалення правочину. Натомість матеріали справи містять протокол загальних зборів учасників ТзОВ "Полісся-Агро" № 3 від 15 травня 2012 року, якими прийнято рішення про об'явлення догани генеральному директору Нечаєву Георгію Володимировичу у зв'язку з перевищенням наданих йому Статутом товариства повноважень, при укладенні та підписанні Договору поруки №1 від 11 серпня 2011 року між ТОВ "Агравіа АГ" та ТОВ "Полісся-Агро" (арк.с. 18).

Щодо тверджень відповідача 2 про те, що позивачем в подальшому було погоджено договір поруки № 1 від 11 серпня 2011 року, що на думку відповідача 2 підтверджується матеріалами апеляційних та касаційних скарг по справі № 5019/2692/11 за позовом ТзОВ "Агравіа АГ" до ТзОВ "Рівненський комбікормовий завод", ПАТ "Острозьке хлібоприймальне підприємство" та ТзОВ "Полісся-Агро" про солідарне стягнення сум боргу та штрафів в розмірі 690 400 грн. 72 коп. суд зазначає слідуюче.

Сам факт звернення відповідача 2 до позивача з вимогами щодо сплати коштів за договором поруки № 1 від 11 серпня 2011 року (арк.с. 16-17) та звернення в господарський суд Рівненської області з позовною заявою про стягнення сум боргу та штрафів на підставі Договору поруки №1 від 11 серпня 2011 року свідчить про відмову позивача в добровільному порядку виконати умови даного Договору, що відповідно стверджує лише відсутність погодження Договору поруки № 1 від 11 серпня 2011 року зі сторони ТзОВ "Полісся-Агро".

Також відповідач 2 вказував, що йому не було відомо про наявність будь-яких обмежень повноважень генерального директора ТОВ "Полісся-Агро" на момент укладення Договору поставки № 1 від 11 серпня 2011 року. Однак, відповідно до статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Поряд з цим, Договір поруки №1 від 11 серпня 2011 року зі сторони позивача підписаний директором Нечаєвим Г.В., який діяв на підставі Статуту. Як уже зазначалося вище, пункт 4.26. Статуту ТзОВ "Полісся-Агро", у редакції, що діяла на час укладення спірного Договору, визначає, що генеральний директор має право укладати угоди (купівлі-продажу, застави майна Товариства та будь-які інші угоди, передбачені законодавством України) від імені Товариства на суму до 1 000 000 (одного мільйона) гривень без погодження з вищим органом Товариства.

Слід зазначити, що згідно абз.8 пункту 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Відтак, твердження відповідача 2 про те, що йому не було відомо про обмеження повноважень директора ТзОВ "Полісся-Агро", є безпідставні та необґрунтовані, оскільки укладаючи Договір з позивачем він був, або міг бути ознайомлений з повноваженнями та обмеженнями повноважного представника, про що свідчить посилання у договорі на Статут поручителя.

Отже, з аналізу наведених вище правових норм та матеріалів справи у сукупності вбачається, що директор ТзОВ "Полісся-Агро" Нечаєв Г.В. вчинив від імені ТзОВ "Полісся-Агро" правочин з перевищенням повноважень, який в подальшому не був схвалений позивачем. Тому такий правочин, вчинений представником у даному випадку не створює, не змінює, не припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Частиною 2 статті 203 ЦК України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу статей 43, 47, 33, 38 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Отже, враховуючи все вищевикладене, господарський суд прийшов до висновку, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України щодо схвалення позивачем спірного Договору поруки. Доводи відповідача, що викладені у письмовому відзиві на позов спростовуються наведеними вище правовими нормами та матеріалами справи, тому не приймаються судом до уваги.

У зв'язку з тим, що спірний Договір поруки №1 від 11.08.2011 р. вчинений представником з перевищенням повноважень та не схвалений у подальшому позивачем, та під час його укладення було порушено вимоги чинного законодавства, відтак згаданий правочин слід визнати недійсним.

Отже, заявлений позов є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд вправі покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Відтак, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору залишаються за ним.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним Договір поруки №1 від 11 серпня 2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Агро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агравіа АГ".

%

Повне рішення складено "27" грудня 2013 року.

Суддя Бережнюк В.В.