АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-кп/774/768/13 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія ст. 190 ч. 2 Суддя Дружинін К.М.
КК України Доповідач Кузьменко В.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2013 року колегія суддів палати апеляційного суду Дніпропетровської області з кримінальних справ у складі:
головуючого - судді Кузьменко В.М.
суддів: Кислого М.М., Литвиненко О.О.
за участю секретаря Шевченко Т.В.
за участю прокурора Заворотної О.В.
обвинуваченого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 9 жовтня 2013 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Вільногірськ Дніпропетровської області, громадянин України, освіта середня, не працюючий, раніше судимий:
08.07.2003 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ст.ст. 190 ч. 1, 75 КК України на 1 рік обмеження волі з іспитовим строком 1 рік;
11.10.2004 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ст.ст. 190 ч. 2, 185 ч. 3, 186 ч. 2, 70, 71 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі;
06.07.2009 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ст.ст. 307 ч. 2, 263 ч. 1, 69, 70 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 14.08.2012 року,
засуджений за ст.ст. 15 ч. 2, 190 ч. 2 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він 10 лютого 2013 року близько 6.00 год., знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_1 здійснив телефонний дзвінок на стаціонарний телефон потерпілої ОСОБА_2 та начебто голосом її сина ОСОБА_3 повідомив про неприємності, пов'язані з затриманням працівниками міліції та надав номер телефону, на який необхідно було передзвонити для вирішення питання щодо виниклих неприємностей, вказавши, що номер телефону належить слідчому. Потерпіла ОСОБА_2 зателефонувала за наданим їй номером, після чого ОСОБА_1, достовірно знаючи про недостовірність дійсності інформації, що він надає, шляхом обману, назвався слідчим органів внутрішніх справ та повідомив, що син потерпілої перебуває в міліції, після чого запропонував потерпілій передати йому грошові кошти в сумі 8 000 грн. для відшкодування завданої шкоди потерпілому відносно якого її син начебто вчинив кримінальне правопорушення.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, ОСОБА_1 створив умови для отримання ним грошових коштів через працівників служби таксі, таким чином виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі у зв'язку з затриманням обвинуваченого працівниками міліції.
В апеляції обвинувачений просить вирок суду змінити в частині призначення покарання, шляхом його пом'якшення та застосувати відносно нього ст. 75 КК України. Вважає призначене йому покарання у вигляді позбавлення волі строком два роки і шість місяців занадто суровим. Зазначив, що він активно сприяв розкриттю злочину, має співмешканку з якою виховував двох дітей, хвору бабусю, якій необхідна його допомога.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, міркування прокурора, який вважав за необхідне вирок суду залишити без зміни, пояснення обвинуваченого ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи в межах апеляції, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція обвинуваченого не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і ґрунтується на зібраних у справі і досліджених в судовому засіданні доказах, проти яких не заперечує і сам обвинувачений, в зв'язку з чим справа в суді першої інстанції розглядалася в порядку ст. 349 КПК України.
Суд дав правильну оцінку доказам і дії обвинуваченого ОСОБА_1 вірно кваліфікував за ст. 15 ч. 2, ст. 190 ч. 2 КК України.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу, всі обставини по справі, в тому числі і ті, на які посилається в апеляції обвинувачений, і правильно прийшов до висновку про те, що він повинен відбувати міру покарання у вигляді позбавлення волі.
Разом з тим, відповідно до ст.. 68 ч. 3 КК України за вчинення замаху на злочин строк покарання не може перевищувати двох третин максимального строку найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією, в даному випадку, ст.. 190 ч. 2 КК України, тобто строк покарання ОСОБА_1 не може бути призначене більше двох років, а отже міра покарання ОСОБА_1 з вказаних вище підстав підлягає зниженню до 2-х років позбавлення волі.
Колегія суддів не вбачає достатніх підстав для застосування до ОСОБА_1 ст.. 75 КК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково, а вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 9 жовтня 2013 року щодо нього змінити: на підставі ст. 68 ч. 3 КК України знизити ОСОБА_1 покарання призначене судом за ст.ст. 15 ч. 2, 190 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення, але може бути оскаржена в Вищий спеціалізований суд України в касаційному порядку протягом трьох місяців.
Судді: