ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 817/4249/13-а
25 грудня 2013 року 16год. 05хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Гудима Н.С. за участю секретаря судового засідання Климчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник не прибув,
відповідача: представник Комар С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Кузнецовської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області
про визнання протиправною та скасування вимоги
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3) звернулася до суду з позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - Кузнецовська ОДПІ) про визнання протиправною та скасування вимоги про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску за №Ф-45 від 21.11.2013 року на суму 1194,03 грн.
Позивач у судове засідання не прибув, в позовній заяві просив розгляд справи провести без його участі. В обґрунтування позову зазначив, що є пенсіонером за віком та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Одночасно, має статус приватного підприємця і перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності. Повідомив, що 21.11.2013 року Кузнецовською ОДПІ було прийнято вимогу за №Ф-45 про сплату позивачем недоїмки в сумі 1194,03 грн. Стверджує, що дана вимога є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки відповідно до ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від обов'язку щодо сплати єдиного соціального внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Таким чином, позивач вважає себе звільненим від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Стверджує, що вимога №Ф-45 від 21.11.2013 року - протиправна і тому підлягає скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, з підстав викладених в запереченнях на позовну заяву (а.с.17-20), позов не визнав. В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Пенсійний вік в Україні визначається виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Законом України "Про пенсійне забезпечення". Вказує на те, що позивачу пенсію було призначено на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким встановлюється ряд пільг для осіб постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, надається зменшення пенсійного віку при призначенні пенсії. У зв'язку з чим, вважає, що на позивача положення ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не розповсюджується, оскільки позивачу пенсія призначена із зниженням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зазначає, що фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, та отримують пенсію, призначену відповідно до інших законів України (зокрема Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"), сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах. Повідомив, що з 01.10.2013 року розпочалося адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органами Міндоходів. Пояснив, що станом на 31.12.2012 року відповідно до даних особової картки позивача по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування рахувалося сальдо в сумі 1194,03 грн., а станом на 01.11.2013 року - рахувалася недоїмка в сумі 1194,03 грн., на підставі чого відповідачем була винесена оспорювана вимога. За таких обставин, в задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.04.2010 року державним реєстратором виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області ОСОБА_3 зареєстровано фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.10). З 2012 року і по даний час позивач є платником єдиного податку, що підтверджується копією свідоцтва про сплату єдиного податку серії НОМЕР_1 від 30.05.2012 року (а.с.9).
Матеріали справи, а саме: копія пенсійного посвідчення НОМЕР_2 від 17.04.2013 року, копія посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (а.с.8) та протокол про призначення пенсії №575 від 14.08.2008 року (а.с.32), свідчать, що з 14.08.2008 року ОСОБА_3 отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
21.11.2013 року відповідачем ФОП ОСОБА_3 виставлено вимогу №Ф-45 про сплату недоїмки в розмірі 1194,03 грн. (а.с.7).
Згідно з карткою особового рахунку позивача за період з 01.01.2011 року по 25.12.2013 року (а.с.33-34) та інформацією (а.с.31), наданими УПФУ в м.Кузнецовськ на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 11.12.2013 року, заборгованість ОСОБА_3 по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1194,03 грн. виникла за 2 квартал 2013 року (квітень 2013 року).
Надаючи правову оцінку вимозі Кузнецовської ОДПІ про сплату недоїмки за №Ф-45 від 21.11.2013 року, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Виключно даним Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.2 ст.2 Закону №2464-VI).
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07.07.2011 року № 3609-VI, який набрав чинності 06.08.2011 року, статтю 4 Закону №2464-VI доповнено частиною 4 такого змісту: особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, види пенсійних виплат, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з визначенням, наведеним у ст.1 Закону №1058-IV, пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону України №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Поряд з цим, абзацом 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, пенсія за віком може бути надана особі, яка не досягла пенсійного віку, встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за умови, що остання працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.
З системного аналізу вказаних норм вбачається, що законодавство встановлює пільги, як в обчисленні стажу, так і в досягненні конкретного віку для окремих категорій громадян. Отже, вік і стаж роботи - це характерні ознаки пенсії за віком, однак умови призначення пенсій є різними, тоді як такий вид пенсії, як пенсія за віком є єдиним.
Таким чином, суд дійшов висновку, що пенсіонер за віком - це та особа, яка перебуває на обліку у відповідному територіальному управлінні Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за віком, незважаючи на те, що її вік менший, ніж визначений частиною першої статті 26 Закону №1058, оскільки норми діючого пенсійного законодавства при наявності визначених законом умов, передбачають призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058.
Судом встановлено, що позивачу пенсія за віком була призначена на підставі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII, тобто із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Матеріали справи, а саме: копія пенсійного посвідчення та протоколу про призначення пенсії, свідчать, що ОСОБА_3 набула статусу пенсіонера за віком з 26.08.2008 року (довічно).
Позивач у добровільному порядку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не числиться.
Суд звертає увагу на те, що приписами частини 4 статті 4 Закону №2464-VI визначена сукупність необхідних умов за одночасної наявності яких особа звільняється від сплати єдиного внеску, а саме:
особа обрала спрощену систему оподаткування;
є пенсіонером за віком або інвалідом;
отримує відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Аналіз приписів даної норми Закону не дає суду підстав вважати, що звільняються від сплати єдиного внеску лише ті особи, яким надано пенсію за віком виключно на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З урахуванням того, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком та добровільної згоди на участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не надавав, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_3 має право на користування пільгами, передбаченими частиною 4 статті 4 Закону України № 2464-VI.
Таким чином, доводи відповідача про те, що ФОП ОСОБА_3 зобов'язана сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування після 06.08.2011 року і що на неї не поширюються вимоги ч.4 ст.4 Закону №2464 - безпідставні і необґрунтовані.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що правові підстави для нарахування ФОП ОСОБА_3 недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1194,03 грн. за 2 квартал 2013 року відсутні, а тому прийняття Кузнецовською ОДПІ вимоги №Ф-45 від 21.11.2013 року - протиправне.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі встановлених в ході судового розгляду справи обставин в їх сукупності, суд вважає вимогу Кузнецовської ОДПІ про сплату недоїмки в сумі 1194,03 грн. за №Ф-45 від 21.11.2013 року такою, що не відповідає вказаним критеріям правомірності. Таким чином, вказана вимога Кузнецовської ОДПІ є необґрунтованою, прийнятою без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
В силу вимог статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті вимоги про сплату недоїмки №Ф-45 від 21.11.2013 року діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а тому вказана вимога є протиправною, і такою, що підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятої ним вимоги про сплату недоїмки №Ф-45 від 21.11.2013 року.
Отже, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення повністю, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про сплату недоїмки №Ф-45 від 21.11.2013 року на суму 1194 (одна тисяча сто дев'яносто чотири) грн. 03 коп.
Присудити на користь позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 172,05 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення судом вступної та резолютивної частин постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови.
Суддя Гудима Н.С.