Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду  у складі: 

Головуючого судді: Єрмілова Г.А.

Суддів: Воронюка О.Л., Лашина В.В.

При секретарі: Толок В.В.

за участю представників сторін:

від позивача -  ОСОБА_1, довіреність  № 373 від 12.02.07; 

від відповідача - ОСОБА_2., довіреність  № б/н від 12.10.06; 

від 3-ої особи -  ОСОБА_3, довіреність  № 5733 від 26.09.06; 

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми “Неотек”

на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27.06.2008р.

у справі №2-692/08

за позовом ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми “Неотек”

за участю ІІІ особиОСОБА_5

про виділення частки статутного фонду, визнання права власності та стягнення

          Відповідно до ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався на 02.10.08р., 09.10.08р., 28.10.08р., 11.11.08р., 18.11.08р.  

          Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.11.08р.

          Ухвалою Голови Одеського апеляційного господарського суду строк розгляду справи продовжено до 28.11.08р.

          Відповідно до ст.4⁴ ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2004 року ОСОБА_5 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_4 про виділення частини майна підприємства спадкоємцю засновника та про порядок її сплати.

У грудні 2004 року  ОСОБА_4звернулась до цього ж суду  із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_5 про зобов'язання прийняти її у склад засновників ТОВ ВКФ "Неотек", усунення перешкод в користуванні часткою у статутному фонді ТОВ ВКФ "Неотек", скасування наказу по підприємству від 2 березня 2003 року за №1.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 15.03.2005року первісний позовОСОБА_5 задоволено частково.

Зобов'язано виділити ОСОБА_4майно ТОВ ВКФ "Неотек" на суму 154 000грн. та стягнути її зОСОБА_5 протягом 6ти місяців з часу набрання рішенням суду законної сили.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4  - відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 24.11.2005року рішення від 15.03.2005року скасовано. 

Ухвалою Приморського районного суду від 23.10.06р. (суддя Свячена Ю.Б.), роз'єднано цивільну справу №2-4726/2006року за позовомОСОБА_5 до ОСОБА_4 про виділення частини майна підприємства спадкоємцю засновника та про порядок її сплати та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зобов'язання прийняти в склад засновників ТОВ ВКФ "Неотек", усунення перешкод, скасування наказу від 2 березня 2003 року за №1, та виділено позов ОСОБА_5 в окреме провадження.

          Ухвалою суду від 23.10.06р. відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_5 замінений на відповідача - ТОВ ВКФ "Неотек", а ОСОБА_5 залучений до участі у справі у якості третьої особи.

В процесі розгляду справи ОСОБА_4неодноразово уточнювала позовні вимоги та остаточно, відповідно до заяви від 27.06.08р., просила суд визнати за нею право власності на навантажувально- розвантажувальну рампу вартістю 42000грн. і складські приміщення, що перебувають на ст.Раухівка Березівського району Одеської області, та стягнути з ТОВ ВКФ "Неотек" на її користь 95350грн. як залишкову частину в статутному фонді ТОВ ВКФ "Неотек", де її доля складає 86%.

          Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 27.06.08р. (суддя Свячена Ю.Б.) позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано за позивачем право власності на навантажувально- розвантажувальну рампу вартістю 42000грн. і складські приміщення, що перебувають на ст.Раухівка Березівського району Одеської області.

В решті позову відмовлено.

Приморський районний суд м.Одеси, з посиланням на приписи ст.ст.147,148 ЦК України, ст.55 Закону України "Про господарські товариства", дійшов висновку про те, що ОСОБА_4., як спадкоємець ОСОБА_6 - учасника ТОВ ВКФ "Неотек", набула право власності на спірне майно.

Не погоджуючись із рішенням суду, ТОВ ВКФ "Неотек" подало апеляційну скаргу, де, з урахуванням уточнень, просить рішення в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на розвантажувально-навантажувальну рампу і складські приміщення, що знаходяться на ст.Раухівка Березівського району Одеської області скасувати, а в частинні відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 95 350грн. - залишити без змін, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначається, що:

- суд першої інстанції, в порушення вимог ст.41 Конституції України, ст.ст15,147,148,.321 ЦК України, визнав за ОСОБА_4 право власності на майно, яке належить ТОВ ВКФ "Неотек";

-  позивачем пропущений строк позовної давності, однак суд залишив цю обставину поза увагою та не застосував положення ст.267 ЦК України.

Відзиви на апеляційну скаргу ТОВ ВКФ "Неотек" до Одеського апеляційного господарського суду не надходили. 

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Приморським районним судом м.Одеси, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ ВКФ "Неотек"  підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з засновницького договору про створення та діяльність ТОВ ВКФ "Неотек" від 02.05.1997року, зареєстрованого Малиновською районною адміністрацією Одеської міськради 04.06.1997року, змін до зазначеного договору , статуту товариства та змін до нього, засновниками ТОВ ВКФ "Неотек" є ОСОБА_6 та ОСОБА_5 із частками у статутному фонді товариства 86% та 14 % відповідно.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Звертаючись з позовом до господарського суду, ОСОБА_4зазначала, що вона є спадкоємцем першої черги за законом частки у статутному фонді ТОВ ВКФ "Неотек" у розмірі 86%, яка складає 95 350грн. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13.07.2000року Шостою Одеською державною нотаріальною контрою. Крім того, позивач вважала, що в порядку спадкоємства вона також має право на навантажувально-розвантажувальну рампу вартістю 42000грн. та складські приміщення, які знаходяться на ст.Раухівка Березівського району Одеської області. Проте, погодитися з такими з вимогами ОСОБА_4 неможливо з огляду на таке.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Тобто, згідно ч.1 ст.16 ЦК України визнання права є способом захисту цивільних прав та інтересів особи, якій таке право належить.

          Відповідно до ст.316 ЦК України правом  власності  є право особи на річ (майно),  яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,  незалежно від  волі інших осіб.

          За приписами ст.328 цього Кодексу  право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим позивачем, ОСОБА_6 власником навантажувально-розвантажувальної рампи та складських приміщень не був.

          Право власності на зазначене спірне майно належить юридичній особі - ТОВ ВКФ "Неотек". 

          За таких обставин, у судової колегії відсутні підстави вважати, що право ОСОБА_4, як спадкоємця учасника цього господарського товариства, на навантажувально-розвантажувальну рампу та складські приміщення будь-яким чином порушене та потребує захисту у  порядку, визначеному нею в позові.  

Судова колегія також погоджується із доводами апеляційної скарги відповідача про те, що рішення Приморського районного суду м.Одеси безпідставно позбавило ТОВ ВКФ "Неотек" права власності на належну йому навантажувально-розвантажувальну рампу та складські приміщення, оскільки, всупереч ст.321 ЦК України, такий спосіб набуття спадкоємцем права власності на частку майна господарського товариства законом не передбачений.  

          Відповідно до ч.2 ст.55 Закону України "Про господарські товариства"   при  відмові  правонаступника  (спадкоємця)  від  вступу   до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного (складеного) капіталу товариства підлягає зменшенню.

Як вбачається з матеріалів справи, будучи спадкоємцем, якому відмовили у прийнятті до товариства, ОСОБА_4., як то передбачено ч.2 ст.55 Закону України "Про господарські товариства", із позовом про видачу їй у грошовій або натуральній формі частки у майні ТОВ ВКФ "Неотек", яка належала спадкодавцю ОСОБА_6, до компетентного суду не зверталась.

За таких обставин, судова колегія вважає, що заявлений ОСОБА_4 позов не відповідає визначеним ст.16 ЦК України способам захисту цивільних прав та інтересів і з цих підстав не підлягає задоволенню.

Зазначений висновок торкається також вимог позивача щодо стягнення з ТОВ ВКФ "Неотек" 95 350грн. як залишкову частину в статутному фонді цього господарського товариства, оскільки фактичні суперечки між сторонами виникли не стосовно статутного фонду, а відносно обсягу майна товариства, форми розрахунку із спадкоємцем та порядку їх здійснення.  

          Відповідно до роз'яснень  Пленуму  Верховного  Суду  України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 N 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі  вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

За приписами ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

          За таких обставин, рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27.06.08р., як прийняте з порушенням норм матеріального права, залишатись чинним не може та підлягає скасуванню з винесенням нового судового рішення про відмову ОСОБА_4 позові.

Керуючись ст.ст. 85,103-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія

суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу ТОВ ВКФ "Неотек" задовольнити частково.

          Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 27.06.2008р. у справі №2-692/08 - скасувати.

          В позові ОСОБА_4ідмовити повністю.

Головуючий суддя          Г.А. Єрмілов

Суддя          О.Л. Воронюк

           Суддя                                                                                                  В.В. Лашин

          Постанова підписана