Справа № 2-6766/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          20 листопада 2013 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді : Крижової О.Г.

при секретарі: Гриценюк М.А.

за участю: ОСОБА_1

ОСОБА_2

представника ОСОБА_1 – ОСОБА_3

представника ОСОБА_2 – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про визнання майна особистою приватною власністю, визнання правочинів недійсними,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась в Рівненський міський суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна.

В ході розгляду справи вона уточнювала свої позовні вимоги. Відповідно до позовної заяви про уточнення позовних вимог від 17 грудня 2010 року просила поділити майно між нею та ОСОБА_2, виділити їй в натурі на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 вартістю 389425 грн., нежитлове приміщення по вулиці Міцкевича, № 3 вартістю 565658 грн., нежитлове приміщення по проспекту Миру, № 25 вартістю 343158 грн., всього на суму 1298241 грн.; виділити ОСОБА_2 на праві приватної власності нежитлове приміщення по проспекту Миру, № 12 в м. Рівне вартістю 658431 грн., автогараж № 87 (лінія 10( в кооперативі «Автолюбитель» на вул. Курчатова, № 67 в м. Рівне вартістю 32000 грн., кошти, передані ОСОБА_6 в сумі 227250 грн., кошти від реалізованих автомобілів – 328865,76 грн., 64696,90 грн., вклади в Приватбанку в сумі 10550,55 грн., 3504,84 ЄВРО, 3500,32 долара США, всього майна та коштів у гривнях – 1321795 грн., всього ЄВРО – 3504,84, всього доларів США – 3500,32.

Стягнути з ОСОБА_2 на її користь різницю в частках,визначених в гривнях, в сумі 21777 грн., ? частину валютних вкладів в Приватбанку в сумі 1753 ЄВРО, 1751 долар США, стягнути на її користь судові витрати 901 грн. судового збору, 2400 грн. за проведення експертизи, 370 грн. витрати на ІТЗ.

В судовому засіданні підтримала свої позовні вимоги.

Представник ОСОБА_1 – ОСОБА_3 пояснила, що сторони перебували у шлюбі з 30 квітня 1993 року до 01 грудня 2011 року. Справа про розірвання шлюбу двічі розглядалась судом за позовом ОСОБА_1 В грудні 2009 року її позов залишений без розгляду, однак примирення не відбулось, сімейні стосунки не відновились. Спірне майно придбане за спільні кошти за період спільного проживання з часу реєстрації шлюбу по травень 2009 року. На даний час нею відчужене нерухоме майно - квартира АДРЕСА_2, нежитлові приміщення по вулиці Міцкевича, № 3 та по проспекту Миру, № 25 в м. Рівне, а ОСОБА_2 відчужені автомобілі, використані кошти в банку, в наявності залишилось нежитлове приміщення по проспекту Миру, № 12 та автогараж № 87 в кооперативі «Автолюбитель» в м. Рівне. Позивачка ОСОБА_1 не визнає зустрічний позов, вважає його безпідставним та недоведеним. Просить виділити їй на праві приватної власності кошти в сумі 389425 грн., що є вартістю квартири АДРЕСА_1, кошти в сумі 565658 грн., що є вартістю нежитлового приміщення, реконструйованого з квартири АДРЕСА_3, кошти в сумі 343158 грн., що є вартістю нежитлового приміщення, реконструйованого з квартири № 2 на проспекті ОСОБА_7, № 25 в м. Рівне, всього на загальну суму 1298241 грн. Виділити ОСОБА_2 на праві приватної власності кошти в сумі 227250 грн., передані ОСОБА_8 за уступку права на земельну ділянку площею 1000 кв. м по вулиці Чорновола, № 61 в м. Рівне, кошти, отримані від реалізації автомобілів НОМЕР_1 та «Шкода Фабіа Елеганс» ВК 8257 АС в сумі відповідно 328856,76 грн. та 64696,90 грн., кошти з вкладів у Приватбанку станом на 01.07.2009 року на суму 10550,55 грн., 3504,84 ЄВРО, 3500,32 доларів США. Виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право приватної власності на нежитлове приміщення, реконструйоване з квартир № 1 та № 2 на проспекті ОСОБА_7, № 12 в м. Рівне вартістю 658431 грн., автогараж № 87 (лінія 10) по вулиці Курчатова, № 64 в м. Рівне вартістю 32000 грн. Всього в національній валюті України 1321795 грн., в іноземній валюті 3504,84 ЄВРО та 3500,32 долара США. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю в частках, визначених у національній валюті України, в сумі 21711 грн. та ? частину коштів з валютних вкладів в Приватбанку в сумі 1753 ЄВРО та 1751 долар США. Просить відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2

ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічною позовною заявою про визнання майна особистою приватною власністю. В ході розгляду справи ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічною позовною заявою про визнання майна особистою приватною власністю та визнання правочинів недійсними, а також з заявою про залишення зустрічного позову без розгляду в частині визнання за ним права особистої приватної власності на автомобіль НОМЕР_1, автомобіль «Шкода Фабіа Елеганс» ВК 8257 АС, вклад в Приватбанку на суму 30000 грн., на суму 10000 ЄВРО, на суму 10000 доларів США.

В судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги.

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_1 незаконно відчужила квартиру АДРЕСА_2, нежитлові приміщення по вулиці Міцкевича, № 3 та по проспекту Миру, № 25 в м. Рівне на користь ОСОБА_5 Вважає, що договори купівлі-продажу, укладені з ОСОБА_5, є фіктивними, оскільки укладені без наміру створення правових наслідків, не з метою отримання ОСОБА_1 прибутку від продажу нерухомого майна і набуття права власності, а покупець ОСОБА_5 не підписувала договори, не платила за майно і не мала наміру платити. Нерухоме майно незаконно відчужене без його згоди як власника, тому такий договір повинен бути визнаний судом недійсним. Спірне нерухоме майно – автогараж № 87АДРЕСА_4 АДРЕСА_5 по вулиці Міцкевича, № 3, автомобілі «Міцубісі Паджеро» та «Шкода Фабіа Елеганс» були придбані за його особисті кошти, подаровані йому його дідом. Просить задоволити його позов, визнати за ним право особистої приватної власності на автогараж № 87 (лінія 10) по вулиці Курчатова, № 64 в кооперативі «Автолюбитель», квартиру АДРЕСА_6, квартиру АДРЕСА_3, визнати недійсними договори купівлі-продажу нежитлового приміщення по проспекту Миру, № 25, приміщення магазину з реалізації непродовольчої групи товарів по вулиці Міцкевича, № 3, квартири АДРЕСА_1, укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_5

ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась, подала суду заяву про розгляд справи без неї, зустрічний позов ОСОБА_2 не визнає.

Представник ОСОБА_5 – ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_5 особисто була присутня у нотаріуса ОСОБА_7 при посвідченні договорів купівлі-продажу, підписала договори, особисто здавала документи в КП РМБТІ на реєстрацію права власності. Договори не є фіктивними, вона заплатила гроші за нерухоме майно ОСОБА_1, що стверджується договорами купівлі-продажу. Просить відмовити в позові ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні 14.06.2012 року пояснила, що знає сім’ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2000 року. Познайомилась з ними, коли купувала у них товар. Їй відомо, що вони їздили регулярно за кордон і привозили для продажу товар – парфуми, галантерею, шкіряний одяг, взуття. З 2009 року ОСОБА_1 їздить за кордон за товаром одна.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні 14.06.2012 року пояснила, що знає сім’ю ОСОБА_1 з 2000 року, познайомилась на митниці, оскільки свідок з чоловіком їхали за кордон. З 2002 року до 2008 року почали співпрацювати, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 здавали їй товар у їх магазин по вулиці Черняка, № 4 на реалізацію. Щомісяця забирали 4, або 5, або 6 тисяч гривень. Три роки назад ОСОБА_2 припинили разом жити.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні 14.06.2012 року пояснила, що працювала продавцем в магазині по вулиці Черняка, № 4 в м. Рівне. Знає ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2002 року, вони привозили в магазин шкіргалантерею, зонти, парфуми 1-2 рази в місяць, за що отримували 4-5 тисяч гривень. Свідок їздила в ними в Польщу за товаром. Їх співпраця продовжувалась до 2007-2008 року до закриття магазину.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні 14.06.2012 року пояснила, що вона працювала в магазині «Електроніка» по вулиці Міцкевича, № 7 в м. Рівне. Знає ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 2006 року. До 2009 року вони привозили в магазин товар з Італії для реалізації –одяг, взуття, шкіргалантерею, білизну раз в місяць. Гроші за товар свідок віддавала щодня від однієї до п’яти тисяч гривень. Від реалізації товару в магазині вони мали до 100 тисяч гривень.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні 02.07.2012 року пояснила, що знає ОСОБА_1 з 1995 року по спільній роботі. З 2003 року свідок мала свій магазин на вулиці Грушевського в м. Рівне, куди здавали на реалізацію свій товар ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до 2008 року. Дохід мали 3-5 тисяч в місяць.

Свідок ОСОБА_14 – батько ОСОБА_2 в судовому засіданні 02.07.2012 року пояснив, що його батько ОСОБА_15 жив у Канаді, помер в 2008 році. Приїжджав багато разів в Україну, робив подарунки ОСОБА_2, висилав гроші, щоб вкладати їх в нерухомість. Квартира, магазин, аптека придбані за його гроші. У ОСОБА_2 та ОСОБА_1 була автомашина «Шкода», яку свідок у них купив. Автомашина «Шкода» оформлена на свідка, автомашина «Джип» - на матір ОСОБА_16, однак користувався ОСОБА_2 за дорученням, бо так менше платить податків. ОСОБА_16 і ОСОБА_1 їздили за кордон відпочивати.

В судовому засіданні 06.09.2013 року свідок ОСОБА_14 пояснив, що на початку червня 2013 року був у квартирі АДРЕСА_2. Свідок побачив у квартирі ремонт, який, на думку свідка, робився за кошти ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що вона зі своїм чоловіком працювали в агентстві нерухомості і консультували ОСОБА_2 з приводу придбання приміщень на першому поверсі. ОСОБА_2 робив покупки за гроші свого діда, однак при покупці вони не були присутні. Свідку відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їздили в Італію, купували так товар і продавали в магазині по вулиці Міцкевича, в магазині «Електроніка» по вулиці Міцкевича, № 7. Фінансами розпоряджався ОСОБА_2 Свідку відомо, що подружжя ОСОБА_2 планували придбати земельну ділянку.

Свідок ОСОБА_18 пояснив в судовому засіданні, що вони дружили сім’ями. ОСОБА_2 дід пересилав гроші з умовою купівлі нерухомості на першому поверсі. Свідок з дружиною допомагали купувати квартиру на проспекті ОСОБА_7. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їздили в Італію раз в місяць, звідки привозили товар на реалізацію – білизну, вино, однак як реалізовували свідку не відомо. Свідок неодноразово позичав гроші великими сумами у ОСОБА_2, розписки відсутні, борг повернутий.

Свідок ОСОБА_19 – сестра ОСОБА_2 в судовому засіданні 17.12.2012 року пояснила, що дід перерахував кошти в сумі 100 тисяч ЄВРО ОСОБА_2, за які він придбав квартиру по вулиці Міцкевича, на проспекті ОСОБА_7, гараж, автомашину. Дід приїжджав з Канади. В той час в сім’ї ОСОБА_2 були конфлікти і дід хотів допомогти ОСОБА_2. Свідок також пояснила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 жили в одній квартирі, але не вели спільного господарства приблизно з 2004 року. Один раз в місяць свідок приїжджала в м. Рівне, однак як будувався бюджет в сім’ї ОСОБА_2 їй не відомо, як витрачались кошти не знає.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні 17.12.2012 року пояснив, що від діда ОСОБА_2 йшла допомога як подарунок. Дід просив купити нерухомість, вкладати гроші в нерухомість. Свідок бачив виписки з банку в сумі біля 100 тисяч ЄВРО. Канадські долари конвертувались в ЄВРО і ОСОБА_2 отримував ЄВРО. Свідок не був присутній при оформленні договорів купівлі-продажу нерухомості та автомобілів. На початку 2008 року ОСОБА_2 приїжджав до них в м. Бровари, однак про причини розладу в сім’ї не розповідав. Свідку відомо, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 їздили в Італію за товаром разом і окремо, однак де реалізовували товар, який розмір доходу отримували і як його використовували свідку не відомо.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна підлягає до задоволення, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, визнання правочинів недійсними до задоволення не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 30 квітня 1993 року, який зареєстрований в Рівненському міськвідділі ЗАГСу, про що видане свідоцтво про укладення шлюбу П-ГЮ № 264351 на підставі актового запису за № 500. Від шлюбу сторони мають двоє дітей – ОСОБА_21, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітнього ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Рівненського міського суду від 01 грудня 2011 року (справа № 2-5428/11) позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволений, шлюб між ними розірваний, неповнолітня дитина – ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишений проживати з матір’ю ОСОБА_1 (т.2 а.с.23).

Судом встановлено, що сторони не підтримують подружніх стосунків та не ведуть спільного господарства, шлюб між ними існує формально. Представник відповідача позов визнала, просила його задоволити.

В позовній заяві про поділ майна від 19.05.2009 року (т.1 а.с.1) ОСОБА_1 вказала, що з 01.05.2009 року сторони живуть окремо. У зустрічній позовній заяві від 01.07.2009 року (т.1 а.с.63) ОСОБА_2 вважає позовні вимоги відповідача по справі обґрунтованими та такими, що відповідають дійсності, а тому такими, що підлягають до задоволення частково щодо поділу майна.

Як вказує ОСОБА_1, вона двічі зверталася в суд з позовом про розірвання шлюбу – у травні 2009 року та 16.08.2011 року. Ухвалою Рівненського міського суду від 02 грудня 2009 року (справа № 2-6096/09) її позов залишений без розгляду за заявою ОСОБА_1 (т.1 а.с.62, 213, 214).

Під час перебування у шлюбі з 30.04.1993 року та під час спільного проживання та ведення господарства по 01.05.2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було придбане наступне майно:

- квартира АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 18 жовтня 1993 року та зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 01.11.1993 року в КП РМБТІ;

- квартира АДРЕСА_7 відповідно до біржової угоди купівлі-продажу нерухомості від 31 серпня 2001 року та зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 04.09.2001 року в КП РМБТІ;

- квартира АДРЕСА_8 відповідно до біржового контракту купівлі-продажу нерухомості від 18 червня 2001 року та зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 25.07.2001 року в КП РМБТІ;

- квартира АДРЕСА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 21 червня 2005 року та зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 30.08.2005 року в КП РМБТІ;

- автогараж № 87, лінія 10 в кооперативі «Автолюбитель» по вулиці Курчатова, № 64 в м. Рівне відповідно до договору купівлі-продажу від 16 серпня 2005 року та зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_2 30.08.2005 року в КП РМБТІ;

- автомобіль НОМЕР_1, 2008 року випуску відповідно до довідки-рахунку № 307124, виданої ТОВ «Авто-бренд» 11.06.2008 року та зареєстрований за ОСОБА_2;

- автомобіль «Шкода Фабіа Елеганс» ВК 8257 АС відповідно до угоди купівлі-продажу від 24.11.2005 року, яку зареєстровано на товарній біржі «Мега Транс» за № 4/8659 за ОСОБА_2;

- квартира № 2 на проспекті ОСОБА_7, № 25 в м. Рівне відповідно до договору купівлі-продажу від 30 грудня 2005 року на ім’я ОСОБА_2;

- кошти в сумі 30000 грн. на депозитному рахунку у Приватбанку на ім’я ОСОБА_2 відповідно до договору від 31.07.2008 року за № SAMDN 04000022924577; 10000 ЄВРО відповідно до договору від 31.07.2008 року за № SAMDN 04000022924768; 10000 доларів США відповідно до договору від 12.08.2008 року за № SAMDN 04000023031695./

Крім того, 25 жовтня 2006 року ОСОБА_2 передав ОСОБА_8 кошти в сумі 227250 грн. за переуступку земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 1000 кв. м по вулиці Чорновола, № 61 в м. Рівне.

Передача ОСОБА_2 грошей ОСОБА_8 підтверджується її заявою від 25.10.2006 року з її підписом, засвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_23

На час розгляду справи встановлено, що земельна ділянка по вулиці В. Чорновола, № 61 в м. Рівне площею 0.1000 га належить на праві власності ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку від 10 червня 2010 року, виданого на підставі рішення Рівненської міської ради від 24 грудня 2009 року, № 3096.

Відповідно до ст. 22 КпШС України та ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Ст. 57 Сімейного кодексу України визначає перелік майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Враховуючи вимоги зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, а також його заяву, датовану 06.09.2013 року про залишення без розгляду його зустрічного позову в частині визнання за ним права особистої приватної власності на автомобіліНОМЕР_1 та «Шкода Фабіа Елеганс» ВК 8257 АС, вклади в Приватбанку на суму 30000 грн., 10000 ЄВРО, 10000 доларів США, вони зводяться до визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на автогараж № 87, лінія 10 в кооперативі «Автолюбитель» АДРЕСА_9 на проспекті ОСОБА_7, № 25 в м. Рівне, квартиру АДРЕСА_3.

Суд вважає, що ОСОБА_2 не довів належними та допустимими доказами, що це майно придбане ним за кошти, які належали йому особисто. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 вказує на те, що майно придбане за його особисті кошти, подаровані йому його дідом ОСОБА_15, який проживав в Канаді. В період з 26.02.2004 року по 23.02.2006 року на його поточний рахунок НОМЕР_2 в Рівненській обласній дирекції ВАТ «Райффайзен Банк «ОСОБА_20» було зараховано кошти,відправником яких був його дід ОСОБА_15. Ці кошти були передані йому дідом особисто як дарунок, він розпоряджався цими коштами особисто, не вносив їх в сімейний бюджет, зберігав по місцю роботи, витратив їх для придбання рухомого та реконструкцію нерухомого майна та вніс залишок коштів на свій рахунок в Приватбанку.

На підтвердження договору дарування коштів ОСОБА_15 відповідач-позивач ОСОБА_2 посилається на ст. 2, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про міжнародне приватне право» та довідку Укрінюрколегії від 11.11.2011 року за № ТП-04/2011, в якій вказано на те, що чинним законодавством Канади не передбачені формальні вимоги щодо дарування грошей однією фізичною особою іншій. Дарувальник може просто здійснити переказ грошей обдаровуваному через банк, і відсутні вимоги щодо оформлення договору дарування в будь-якій формі (письмовій, нотаріально посвідченій). Гроші, які переказані дарувальником з Канади шляхом банківського переказу обдаровуваному в Україну, згідно чинного Канадського законодавства є даруванням грошей.

Відповідно до довідок від 23.06.2009 року, 25.06.2009 року РОД ВАТ «Райффайзен банк ОСОБА_20» та виписки з банківського рахунку ОСОБА_2 за період з 05.12.2003 року по 12.06.2009 року за № 2620.8.13199 відправником коштів, які були зараховані на поточний рахунок ОСОБА_2, є ОСОБА_15 (Отава, Онтаріо, Канада): 26.02.2004 року – 19980 ЄВРО, 05.01.2005 року – 16980 ЄВРО, 09.07.2004 року – 9990 ЄВРО, 10.11.2004 року – 9990 ЄВРО, 04.05.2005 року – 9990 ЄВРО, 19.07.2005 року – 9990 ЄВРО, 23.02.2006 року – 9990 ЄВРО.

Суд не вбачає підстав до застосування Закону України «Про міжнародне приватне право» до правовідносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_15 до 01.09.2005 року. Відповідно до п. 1 розділу ХІУ «Прикінцеві положення» цей закон набирає чинності з 01 вересня 2005 року.

Всі суми надійшли на рахунок ОСОБА_2 до 01.09.2005 року, за виключенням однієї, яка зарахована 23.02.2006 року.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» ОСОБА_2 не надав суду документи, що підтверджують зміст норм права Канади, провінції Онтаріо, звідки ОСОБА_15 пересилав кошти в Україну.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про міжнародне приватне право» форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину.

За час повторного розгляду даної справи у ОСОБА_2 було достатньо часу для витребування належних доказів для обґрунтування своїх позовних вимог.

Довідка Інюрколегії має загальний характер і не називає норми права Канади, провінції Онтаріо.

Суд оцінює як неналежний доказ лист від ОСОБА_15 – сина померлого ОСОБА_15 (ОСОБА_9) ОСОБА_15, датований 10.10.2009 року, адресований по місцю вимоги, в якому ОСОБА_15 підтверджує факт дарування його батьком грошових сум ОСОБА_2 ОСОБА_24 ОСОБА_15 на листі та долучені до листа документи не посвідчені належним чином. Переклад на українську мову та підпис перекладача не можуть посвідчувати підпис та копії документів – паспорта, свідоцтва про смерть.

Відповідно до ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Отже, відповідно до ст. 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» суд має право застосувати право України при вирішенні даної справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 717 ЦК України договір дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

У зв’язку з цим не є належними доказами доводи ОСОБА_2 та його представника, свідків, лист ОСОБА_15 (сина) про те, що спірне майно було придбане за кошти, які були подаровані йому особисто його дідом ОСОБА_15. Надіслані ОСОБА_2 кошти суд розцінює як фінансову допомогу всій сім’ї, а не подарунок одному ОСОБА_2

Отже, все майно, яке було придбане сторонами в період з 18 жовтня 1993 року по 11 червня 2008 року -

квартира АДРЕСА_10 та № 2 по проспекту Миру, № 12 в м. Рівне, квартира АДРЕСА_11 на проспекті ОСОБА_7, № 25 в м. Рівне, автомобілі «Міцубісі Паджеро» та «Шкода Фабіа Елеганс», а також грошові вклади в Приватбанку є спільним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та підлягає поділу в рівних частках відповідно до ст. ст. 69, 70 Сімейного кодексу України.

Ухвалою суду від 11 травня 2010 року була призначена судова будівельно-технічна експертиза для визначення ринкової вартості нерухомого майна. Згідно висновку № 173 від 07 липня 2010 року судової будівельно-технічної експертизи, проведеної експертом ОСОБА_25, ринкова вартість квартири АДРЕСА_12 складає 389425 грн., ринкова вартість приміщення по проспекту Миру, № 12 складає 658431 грн., ринкова вартість приміщення по вулиці Міцкевича, № 3 в м. Рівне складає 585658 грн., ринкова вартість приміщення по проспекту Миру, № 25 в м. Рівне складає 343158 грн. (т. 1 а.с. 152).

Згідно довідки Рівненського регіонального відділення АФНУ від 04 березня 2010 року середня ринкова вартість автогаража по вулиці Курчатова, № 64 в м. Рівне становить 4000 доларів США (т. 1 а.с. 136).

Згідно звіту про визначення ринкової вартості автомобілів від 15 червня 2009 року ПП «Експерт-Сервіс-Альфа» ринкова вартість автомобіля «Шкода Фабіа Елеганс», 2003 року випуску, складає 64696,90 грн., ринкова вартість автомобіля «Міцубісі Паджеро», 2008 року випуску, складає 328865,76 грн. (т. 1 а.с. 132).

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_4 погодилась з висновками експертиз щодо ринкової вартості спірного майна, на проведенні нових експертиз не наполягала. Ухвала суду про призначення судової будівельно-технічної експертизи повернута ПП «Експерт-Рівне-Консалт» без виконання.

19 травня 2009 року ОСОБА_2 здійснив відчуження автомобіля НОМЕР_1 на користь своєї матері ОСОБА_26 та автомобіля «Шкода Фабіа Елеганс» ВК 8257 АС на користь свого батька ОСОБА_14, що стверджується результатами пошуку по БД «Автомобіль», наданими Управлінням ДАІ УМВС України в Рівненській області (т. 1 а.с. 49-52).

Позивачка ОСОБА_1 вказує, що автомобілі «Міцубісі Паджеро» та «Шкода Фабіа Елеганс» були зняті з обліку та реалізовані ОСОБА_2 без її згоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Сімейного кодексу України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути письмовою. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідач ОСОБА_2 не надав суду письмових доказів про згоду ОСОБА_1 на відчуження ним автомобілів на користь своїх батьків та на передачу ОСОБА_8 25 жовтня 2006 року грошових коштів в сумі 227250 грн. за переуступку земельної ділянки.

Отже, ОСОБА_2 відчужив автомобілі та передав грошові кошти без письмової згоди своєї дружини ОСОБА_1 ОСОБА_7 є цінним, а тому вартість автомобілів та передані ОСОБА_8 кошти враховуються при поділі майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 При цьому суд бере до уваги лише наявність факту передачі грошей ОСОБА_8, які були спільним майном подружжя.

Відповідно до довідки Рівненської філії «Приватбанку» від 01 липня 2009 року за № 3785 (т. 1 а.с. 82) на ім’я ОСОБА_2 в Рівненській філії «Приватбанку» відкриті депозитні рахунки. Станом на 01.07.2009 року залишок складає 10500,55 грн., 3504,84 ЄВРО, 3500,32 доларів США.

ОСОБА_2 надав суду виписки з рахунків у Приватбанку, які свідчать про відсутність коштів на даний час. Оскільки подружні та сімейні відносини між сторонами по справі припинились з травня 2009 року, суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про поділ коштів, які знаходились в залишку на рахунках ОСОБА_2 та були використані ним на свої потреби після травня 2009 року, коли були припинені сімейні відносини.

Судом встановлено, що під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їздили за кордон, привозили товар для реалізації, а отримані доходи використовували для потреб сім’ї.

Судом встановлено, що квартири № 1 та № 2 по проспекту Миру, № 12 в м. Рівне, придбані сторонами по справі під час шлюбу та оформлені на ОСОБА_2 як фізичну особу, були реконструйовані в нежитлове приміщення аптеки (І поверх) та ОСОБА_2 видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18 квітня 2003 року на підставі розпорядження міського голови від 18.04.2003 року за № 976-р.

Квартира АДРЕСА_13, яка була придбана сторонами по справі під час шлюбу та оформлена на ОСОБА_1 як фізичну особу, була реконструйована в нежитлове приміщення магазину з реалізації непродовольчої групи товарів (І поверх) та ОСОБА_1 видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.11.2008 року взамін договору купівлі-продажу від 21.06.2005 року № 240 на підставі розпорядження міського голови від 25.11.2008 року за № 2127-р.

Квартира АДРЕСА_14, яка була придбана сторонами по справі під час шлюбу та оформлена на ОСОБА_2Л як фізичну особу, була реконструйована в нежитлове приміщення аптеки (І поверх) та ОСОБА_2 видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 21 січня 2009 року взамін договору купівлі-продажу від 30.12.2005 року № 2633 на підставі розпорядження міського голови від 16.01.2009 року за № 45-р.

ОСОБА_2 не довів, що придбані квартири були реконструйовані в нежитлові приміщення за його особисті кошти, а тому є його особистою власністю та не підлягають поділу.

Реконструкція квартир № 1 та № 2 по проспекту Миру, № 12 в м. Рівне та квартири АДРЕСА_14 в нежитлові приміщення аптеки не пов’язана з підприємницькою діяльністю ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця, що займається аптечною справою. Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2011 року № 163350 вид діяльності суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 – здавання в найм нежитлових приміщень.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 22 квітня 2011 року позов ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволений повністю, а зустрічний позов ОСОБА_2 частково.

ОСОБА_1 виділена квартира АДРЕСА_1 вартістю 389425 грн., нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири АДРЕСА_3, вартістю 565658 грн., нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири № 2 на проспекті ОСОБА_7, № 25 в м. Рівне, вартістю 343158 грн., всього на загальну суму 1298241 грн. ОСОБА_2 суд виділив нежитлове приміщення, реконструйоване з квартир № 1 та № 2 на проспекту Миру, № 12 в м. Рівне, вартістю 658431 грн., автогараж № 87, лінія 10 по вулиці Курчатова, № 64 в м. Рівне вартістю 32000 грн., кошти в сумі 227250 грн., передані ОСОБА_8 за уступку права на земельну ділянку площею 1000 кв. м по вулиці В. Чорновола, № 61 в м. Рівне, кошти, отримані від реалізації автомобілівНОМЕР_1 та «Шкода Фабіа Елеганс» ВК 8257 АС, 328856,76 грн. та 64696,90 грн., вклади в Приватбанку станом на 01.07.2009 року на суму 10550,55 грн., 3504,84 ЄВРО, 3500,32 доларів США. Всього в національній валюті України 1321795 грн., в іноземній валюті 3504,84 ЄВРО та 3500,32 доларів США. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю в частках, визначених в національній валюті України, в сумі 21711 грн. та ? частину валютних коштів в Приватбанку в сумі 1753 ЄВРО та 1751 долар США.

Рішення суду набрало законної сили з моменту проголошення, тобто з 22 квітня 2011 року.

ОСОБА_1 зареєструвала на себе виділене їй судом нерухоме майно на праві приватної власності в КП РМБТІ: 01.07.2011 року квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний № 34027347), 13.07.2011 року нежитлове приміщення по проспекту Миру, № 25 в м. Рівне.

Нежитлове приміщення з реалізації непродовольчої групи товарів (І поверх) по вулиці Міцкевича, № 3 в м. Рівне було зареєстроване за ОСОБА_1 25.11.2008 року за реєстраційним № 25537620 на підставі свідоцтва про право власності від 25.11.2008 року.

На час розгляду справи судом нерухоме майно, виділене ОСОБА_1, було нею відчужене.

22 липня 2011 року вона уклала договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_5. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровим № 451. 26.07.2011 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_5 (реєстраційний № 34027347) в КП РМБТІ.

22 липня 2011 року ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу нежитлового приміщення на І поверсі, яке є вбудованим приміщенням в багатоквартирному житловому будинку по проспекту Миру, № 25 в м. Рівне, з ОСОБА_5 Договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровим № 448. 28.07.2011 року нежитлове приміщення (І поверх) по проспекту Миру, № 25 зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_5 (реєстраційний № 26177824) в КП РМБТІ.

25 липня 2011 року ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу приміщення магазину з реалізації непродовольчої групи товарів на І поверсі, яке є вбудованим приміщенням в багатоквартирному житловому будинку по вулиці Міцкевича, № 3 в м. Рівне, з ОСОБА_5 Договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровим № 460. 01.08.2011 року приміщення магазину з реалізації непродовольчої групи товарів (І поверх) зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_5 (реєстраційний № 25537620) в КП РМБТІ.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2011 року рішення Рівненського міського суду від 09 лютого 2011 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 22 квітня 2011 року скасовані, справа передана до суду першої інстанції на новий розгляд.

Судом встановлено, що копія ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2011 року, якою зупинено виконання рішення апеляційного суду Рівненської області від 22.04.2011 року до закінчення касаційного провадження у справі, не була надіслана в КП РМБТІ для виконання. ОСОБА_2 копію ухвали в КП РМБТІ також не надавав, тому у ОСОБА_1 не було перешкод у реєстрації за собою об’єктів нерухомого майна на праві приватної власності.

Доводи ОСОБА_2 спростовуються постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року по справі № 2а/1770/1328/2012 за позовом ОСОБА_2 до КП РМБТІ, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про визнання протиправним рішення реєстратора КП РМБТІ про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 від 01.07.2011 року на нежитлове приміщення по проспекту Миру, № 25 в м. Рівне та від 01.07.2011 року на квартиру АДРЕСА_1, визнання протиправним внесення записів щодо цих об’єктів нерухомого майна до Реєстру прав власності на нерухоме майно на ім’я ОСОБА_1 (з врахуванням заяви про залишення позовної заяви без розгляду в частині заявлених позовних вимог від 02.11.2012 року).

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 суд відмовив повністю.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без задоволення, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2012 року – без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Безпідставними є доводи ОСОБА_2 про те, що квартира АДРЕСА_1 незаконно відчужена ОСОБА_1 без його згоди як співвласника. ОСОБА_1 була продана квартира, яку вона отримала в результаті поділу майна подружжя на підставі рішення апеляційного суду Рівненської області від 22.04.2011 року, що набрало законної сили на час продажу, яка була зареєстрована за нею на праві приватної власності.

Безпідставними є доводи ОСОБА_2 про те, що реконструйовані з квартир № 1 та № 2 АДРЕСА_15 по проспекту Миру, № 25 нежитлові приміщення є новим майном, не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та не підлягають поділу. Нежитлові приміщення, які виникли в результаті реконструкції житлових квартир, що належали на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не розглядаються як новостворене майно. ОСОБА_2 не довів, що реконструкція квартир здійснювалась за рахунок його особистих коштів.

В зустрічній позовній заяві від 01.07.2009 року ОСОБА_2 визнає, що об’єктами спільної сумісної власності подружжя, які підлягають поділу, є квартира АДРЕСА_2 та квартири № 1 та № 2 по проспекту Миру, № 12 в м. Рівне.

Безпідставними та недоведеними є позовні вимоги ОСОБА_2 про те, що договори купівлі-продажу є фіктивними, оскільки укладені без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цим правочином, у зв’язку з чим вказує на те, що ОСОБА_5 не володіє, не користується та не розпоряджається придбаним майном.

ОСОБА_2 не довів, що обидві сторони правочину – ОСОБА_1 та ОСОБА_5 діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки на момент вчинення правочину, що є необхідною умовою фіктивного правочину. Право власності у ОСОБА_5 на придбане нерухоме майно виникло з дня державної реєстрації майна, що передбачено ч. 4 ст. 334 ЦК України. На виконання укладених правочинів купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 передала ОСОБА_5 майно. Це підтверджується договорами купівлі-продажу від 22.07.2011 року, 25.07.2011 року, а також поясненнями представника ОСОБА_1 та ОСОБА_5

На підтвердження своїх доводів щодо фіктивності договорів ОСОБА_2 вказує на те, що ОСОБА_5 не платила і не мала наміру платити за придбане нерухоме майно, оскільки не мала таких коштів, а після укладення договорів не вселилась в квартиру АДРЕСА_2, не подавала заяву в КП РМБТІ про державну реєстрацію за собою права власності на майно, договори укладені не з метою отримання прибутку ОСОБА_1, ОСОБА_5 не володіє та не користується майном.

Доводи ОСОБА_2 спростовуються матеріалами справи, суперечать чинному законодавству. Спосіб використання власником придбаного майна не є підставою для визнання договору купівлі-продажу фіктивним. Відповідно до ст. ст. 627, 632, 638 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відповідають вимогам чинного законодавства по формі та змісту, сторони досягли згоди з усіх істотних умов цих договорів.

Доводи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_5 не платила і не мала наміру платити за придбане майно, оскільки не мала таких коштів, є недоведеними та спростовуються п. 4 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 22.07.2011 року, п. 4 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення по проспекту Миру, № 25 в м. Рівне від 22.07.2011 року, п. 4 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення по вулиці Міцкевича, № 3 в м. Рівне від 25.07.2011 року, в яких вказано, що продавець отримала від покупця відповідну суму повністю готівкою сам на сам під час укладення договору.

Доводи ОСОБА_2 про відсутність у ОСОБА_5 коштів на придбання нерухомого майна основані на припущеннях, в суді не доведені.

Лист податкової інспекції Добровеличківського відділу Кіровоградської області від 14.06.2012 року (т. 2 а.с. 80) про те, що ОСОБА_5 не перебувала на податковому обліку за місцем реєстрації з 2003 року по грудень 2011 року не є доказом того, що у неї відсутні кошти. ОСОБА_5 не є підприємцем, договори купівлі-продажу укладались нею як фізичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб.

Як пояснила в судовому засіданні представник ОСОБА_5, вона дозволила ОСОБА_1 тимчасово на період розгляду справи в суді проживати у квартирі та користуватись іншим майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 317 ЦК України на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ухвала суду від 17.12.2012 року про призначення почеркознавчої експертизи (т. 2 а.с. 120) залишилась без виконання, оскільки ОСОБА_5 не з’явилась в судове засідання для надання зразків підпису.

Однак, суд не знаходить підстав для визнання того факту, що договори купівлі-продажу та документи в КП РМБТІ підписані не ОСОБА_5

Доводи ОСОБА_2 та його представника про те, що на заяві ОСОБА_5 від 25.07.2011 року в КП РМБТІ та договорах купівлі-продажу нерухомого майна її підпис підроблений, основані на припущеннях і в судовому засіданні не доведені.

Договори купівлі-продажу нерухомого майна від 22.07.2011 року, 22.07.2011 року, 25.07.2011 року посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_7 В посвідчувальних написах на договорах купівлі-продажу вказано, що договір підписано сторонами в присутності нотаріуса. Особи сторін встановлені, їх дієздатність, та також належність ОСОБА_1 відчужуваного нерухомого майна перевірено.

В п. 7 договорів вказано, що покупець володіє достатньою інформацією про відчужувані квартиру та нежитлові приміщення, задоволена їх якісним станом, встановленим шляхом внутрішнього огляду, до укладення договорів, нею не виявлено під час огляду будь-яких дефектів та недоліків, про які не було повідомлено продавцем.

Нотаріусом була перевірена відсутність заборони відчуження квартири АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за № 32281056 від 22.07.2011 року, перевірена відсутність заборони відчуження нежитлових приміщень по проспекту Миру, № 25 та по вулиці Міцкевича, № 3 в м. Рівне, що також підтверджується витягами з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна відповідно за № 32281021 від 22.07.2011 року та № 32285743 від 25.07.2011 року.

Пункт 12 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 передбачає, що внаслідок цього договору не будуть порушені права та законні інтереси неповнолітніх, малолітніх дітей.

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, нежитлових приміщень по проспекту Миру, № 25 та по вулиці Міцкевича, № 3 в м. Рівне як фіктивних та правочинів, що порушують публічний порядок відповідно до підстав, вказаних у зустрічній позовній заяві ОСОБА_2

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вказано, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності та інше.

ОСОБА_2 не довів, що правочини купівлі-продажу нерухомого майна, яке було предметом спільної сумісної власності, а згодом особистим майном ОСОБА_1, порушують публічний порядок.

Оскільки на час розгляду справи судом за позовом ОСОБА_1 та зустрічним позовом ОСОБА_2 ОСОБА_2 здійснив відчуження автомобілів «Міцубісі Паджеро» та «Шкода Фабіа Елеганс» не в інтересах сім’ї та не на її потреби, використав на свій розсуд кошти на депозитних вкладах в Приватбанку, вартість автомобілів та суми залишку на рахунках в банку враховуються при поділі.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім’ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховуються при поділі.

На час розгляду справи встановлено також, що частина майна, яка належала до спільної сумісної власності подружжя (квартира АДРЕСА_2, нежитлові приміщення по проспекту Миру, № 25 та по вулиці Міцкевича, № 3 в м. Рівне) були відчужені ОСОБА_1 22 та 25 липня 2011 року після набуття нею права власності на вказане майно на підставі рішення апеляційного суду Рівненської області від 22.04.2011 року, яке було скасоване ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 05.10.2011 року.

Судом не встановлено порушень закону під час відчуження ОСОБА_1 нерухомого майна. Однак, вартість квартири та нежитлових приміщень, реконструйованих з квартир, визначену судовою будівельно-технічною експертизою, суд також враховує при поділі майна.

На підставі ст. ст. 10, 11, 58, 59, 60, 61, 208, 209, 212, 214, 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 В»ячеславівни до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволити.

Виділити ОСОБА_1 В»ячеславівні на праві приватної власності :

-кошти в сумі 389 425 грн. 00 коп., що є вартістю квартири АДРЕСА_16;

- кошти в сумі 565 658 грн. 00 коп., що є вартістю нежитлового приміщення, реконструйованого з квартири №46 по вул..Міцкевича№3 в м.Рівне;

- кошти в сумі 343 158 грн. 00 коп., що є вартістю нежитлового приміщення, реконструйованого з квартири №2 на проспекті ОСОБА_7 №25, всього на загальну суму 1 298 241 грн. 00 коп.

Виділити ОСОБА_2 на праві приватної власності :

- кошти в сумі 227 250 грн. 00 коп., передані ОСОБА_8 за уступку права на земельну ділянку площею 1000 кв.м. по вул..Чорновола №61 в м.Рівне;

- кошти в сумі 328 856 грн. 76 коп., що є вартістю автомобіля НОМЕР_3;

- кошти в сумі 64 696 грн. 90 коп., що є вартістю автомобіля «SKODA FABIA ELEGANCE», державний номер НОМЕР_4;

- кошти із вкладів у ПАТ КБ «Приватбанку» в сумі 10 550 грн. 55 коп., 3 504,84 Євро та 3 500,32 доларів США.

Виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право приватної власності на нежитлове приміщення, реконструйоване з квартири №1 та №2 по проспекту Миру, 12 в м.Рівне, вартістю 658 431 грн. та гараж № 87 , лінія №10 по вул..Курчатова №64 в м.Рівне вартістю 32000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 В»ячеславівни різницю в частках, визначивши в національній валюті України в сумі 21 711 грн., та 1\2 частину коштів в валютних вкладів у ПАТ КБ «Приватбанку» в сумі 1753 Євро та 1751 доларів США.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 В»ячеславівни про визнання майна особистою приватною власністю, визнання правочинів недійсними – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду О.Г.Крижова.