У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

 

головуючого	Кравченка К.Т.,
суддів за участю прокурора	Шевченко Т.В., Мороза М.А. Морозової С.Ю.

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 27 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1 на вирок Приморського районного суду м. Маріуполь Донецької області від 29 жовтня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області щодо           ОСОБА_2

 

         Вироком місцевого суду

 

                                               ОСОБА_2,        

                                               ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та жителя м. Маріуполь

Донецької області, раніше судимого:

-    5 лютого 2004 року Приморським районним судом м. Маріуполь за ч.1 ст.164 КК України до обмеження волі на 1 рік. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки,

 

засуджено за ч.2 ст.164 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до штрафу 1 000 грн.

На підставі ч.3 ст.72 КК України постановлено покарання у виді штрафу виконувати самостійно.

 

Як визнав суд, ОСОБА_2, будучи раніше судимим за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, у період з 8 червня 2006 року по 18 січня 2007 року злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням Приморського районного суду м. Маріуполь від 20 червня 2001 року коштів на утримання дитини та допустив заборгованість за 7 місяців 8 днів у розмірі 2 036 грн. 90 коп., а з урахуванням попередньої заборгованості - 2 119 грн. 98 коп.

 

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 4 лютого 2008 року апеляцію потерпілої ОСОБА_1 залишено без задоволення, а вирок Приморського районного суду м. Маріуполь від 29 жовтня 2007 року  щодо ОСОБА_2 - без зміни.

 

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1, не оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин справи, просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, через м`якість призначеного винному покарання.

Потерпіла вважає, що суд безпідставно застосував ст.69 КК України та не призначив ОСОБА_2 покарання за сукупністю вироків.

 

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка частково підтримала касаційну скаргу потерпілої, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи потерпілої, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

 

Висновок суду першої інстанції, щодо доведеності винності                 ОСОБА_2 у злісному ухиленні від сплати аліментів за обставин вказаних у вироку, стверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів потерпілою не оспорюється.

 

Правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_2 за ч.2 ст.164 КК України, сумнівів не викликає.

 

Що стосується доводів потерпілої про необхідність скасування судових рішень щодо ОСОБА_2, у зв'язку із порушенням кримінального закону при призначенні покарання, то вони є слушними.

 

Як убачається зі справи, ОСОБА_2 вироком Приморського районного суду м. Маріуполь від 5 лютого 2004 року був засуджений за ч.1 чт.164 КК України до обмеження волі на один рік. На підставі ст.75 КК України, ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком три роки (а/с 115). 

 

У період іспитового строку, починаючи з 8 червня 2006 року і до 18 січня 2007 року,  ОСОБА_2 вчинив новий злочин, за який йому призначено покарання у виді штрафу 1 000 грн.

 

Згідно із вимогами ст.71 КК України, суд повинен був призначити винному покарання за сукупністю вироків і при цьому керуватися положеннями ч.3 ст.72 КК України.

 

Вказана помилка суду першої інстанції залишилася поза увагою  апеляційного суду.

 

Що стосується посилання потерпілої на м`якість призначеного покарання, то колегія суддів вважає, що ці доводи потерпілої апеляційним судом належним чином не розглянуті.

 

Залишаючи вирок місцевого суду в частині призначення ОСОБА_2 покарання без зміни, апеляційний суд не навів докладні мотиви і підстави відхилення апеляції потерпілої.

 

Оскільки ухвала апеляційного суду не містить умотивованого висновку щодо обґрунтованості призначеної міри покарання, рішення суду не можна вважати законним, тому воно підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

        

         При новому розгляді суду слід неухильно дотриматися вимог закону, урахувати наведене, перевірити правильність визначення суми заборгованості по сплаті аліментів на утримання дитини, а також перевірити доводи наведені у касаційній скарзі потерпілої і прийняти рішення, яке відповідало б вимогам закону.

        

         Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.

 

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 4 лютого 2008 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

 

Судді:

 

 

 

 

 

Кравченко К.Т.                      Шевченко Т.В.                                    Мороз М.А.