Справа № 1008/7340/12
Провадження № 1-п/362/381/13
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2013 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
судді Степаненка В.В.
при секретарі Мельник І.А.,
з участю прокурора Сєрова С.Л., Гетьман Л. А.,
потерпілого ОСОБА_1,
представника потерпілого ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3
підсудної ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові постанову слідчого СВ Фастівського МВ ГУ МВС України в Київській області Перевозника М.І. від 10.04.2012р. про вирішення питання щодо звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України у зв"язку з закінченням строків давності ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Олевськ Олевського району Житомирської області, мешканки АДРЕСА_1, громадянки України, освіта вища, заміжньої, непрацюючої, раніше не судимої,
В С Т А Н О В И В:
В період із весни 2004 року по 28.07.2007 року ОСОБА_4 самовільно всупереч установленому законом порядку вчинила дії правомірність яких оспорювалась ОСОБА_3, чим заподіяла значної шкоди його інтересам при наступних обставинах.
Навесні 2004 р. ОСОБА_4 самовільно, всупереч встановленому законом порядку, переслідуючи мету перешкодити ОСОБА_1 вільно заходити і користуватися квартирою АДРЕСА_1, хоча достовірно знала, що він є власником квартири, встановила новий замок на вхідних дверях тамбура, який веде до квартири АДРЕСА_1, а також на внутрішніх подвійних дверях вказаної квартири, в яку вона заселилася в 1996 році зі своєю сім'єю: донькою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 та бувшим чоловіком ОСОБА_1, так як останньому, згідно з договором купівлі-продажу квартири від 14.11.1995 року, вказана квартира належала на праві власності.
На момент встановлення нових замків ОСОБА_1 в квартирі був відсутній, так як перебував в с. Атюша Коропського району Чернігівської області, де проживав у будинку, що належить йому на праві приватної власності, а коли 28.05.2004 року він приїхав до своєї квартири, то не міг до неї зайти так як на вхідних дверях було замінено замок.
В червні 2004р. ОСОБА_4 звернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про поділ спірної квартири, а ОСОБА_1, оспорюючи правомірність дій ОСОБА_4 щодо перешкоджання йому в користуванні його квартирою, звернувся із позовами до ОСОБА_4 про його вселення в квартиру, та усунення перешкод в користуванні квартирою, так як не мав ключів від нових замків та в зв"язку з цим був позбавлений права на житло. Позовні вимоги ОСОБА_1 судом задоволено.
ОСОБА_4, знаючи, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, незважаючи на наявність рішення Фастівського міськрайонного суду від 21.12.2005р. про вселення ОСОБА_1 в спірну квартиру і не чинити перешкод в користуванні квартирою, та рішення Фастівського міськрайонного суду від 13.07.2006р. про зобов"язання її не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні квартирою, добровільно рішення судів не виконала, ключів від квартири йому не надавала, хоча розуміла, що діє всупереч встановленому законом порядку, чим продовжувала свої самоправні дії щодо перешкоджання ОСОБА_1 вільно заходити і користуватись квартирою протягом більше двох років, чим завдав йому значної шкоди. 20.07.2006р. під час примусового виконання рішення суду про вселення ОСОБА_1, ОСОБА_4 надала йому ключі від встановленого нею замка на дверях тамбура, а серцевина замка внутрішніх дверей квартири була видалена. Лише коли було виконано рішення суду 27.06.2007 року державним виконавцем ВДВС ОСОБА_6складено акт про виконання рішення суду та 28.07.2007р. державним виконавцем ВДВС винесена постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-119 від 13.07.06р. про зобов"язання ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Слідчий СВ Фастівського МВ ГУ МВС України в Київській області Перевозник М.І. звернувся до суду з постановою про вирішення питання щодо звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, посилаючись на те, що злочин, який інкримінується ОСОБА_4 мав продовження з травня 2004 року по 28.07.07 року і на даний час, відповідно до вимог ст. 49 КК України, закінчився перебіг давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України, так як з дня закінчення вказаного злочину, а саме, з 28.07.2007р. минуло більше трьох років. Крім того, від ОСОБА_4 надійшла письмова заява, в якій вона не заперечує щодо звільнення її від кримінальної відповідальності у зв"язку із закінченням строків давності.
Суд, заслухавши ОСОБА_4, ОСОБА_1, заслухавши думку прокурора, представника потерпілого, захисника ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.
ОСОБА_4, яка винною у вчиненні інкримінованого їй злочину визнала себе частково показала, що восени 2003р. на вхідних дверях тамбура, який веде до квартири АДРЕСА_1 зламався замок, а тому її чоловік ОСОБА_7 встановив новий. Оскільки ОСОБА_1 на той час в спірній квартирі не проживав, ключі від нового замка вона йому не передала. В травні 2004р. вона звернулась з позовом до Фастівського міського суду про поділ спірної квартири, а ОСОБА_1 звернувся із зустрічним позовом про його вселення у спірну квартиру. Так як ОСОБА_1 не просив її то, вона не надавала йому ключі від квартири. 21.12.2005р. Фастівським міськрайонним судом було прийнято рішення про вселення ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1. Однак, в зв"язку із неприязними відносинами, вона не надавала ОСОБА_1 ключі від вхідних дверей.20.07.2006р. державним виконавцем відділу ДВС Фастівського управління юстиції на виконання рішення суду було проведено примусове вселення ОСОБА_1 до вказаної квартири, під час якого нею були передані ОСОБА_1 ключі від дверей тамбура, а 28.07.07року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження по виконанню рішення Фастівського міськрайонного суду про її зобов"язання не перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1. З того часу ОСОБА_1 має можливість вільного доступу до квартири, перешкод в користуванні квартирою йому ніхто не чинить, однак у вказаній квартирі він постійно не проживає. Просить закрити кримінальну справу відносно неї в зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
Потерпілий ОСОБА_1 та його представник, заперечували щодо закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_4, посилаючись на те, що злочинні дії ОСОБА_4 припинила лише 16.12.2013 року після передачі йому ключів від кімнати площею 17,4 кв.м, а тому строки притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не минули.
Прокурор, підтримав постанову та вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 356 КК України, доведена, оскільки встановлено, що із весни 2004 року до 27.07.2007 року вона вчиняла самоуправні дії внаслідок чого ОСОБА_1 був позбавлений можливості користуватись належним йому житлом чим йому було завдано значної матеріальної шкоди. На даний час сплинули строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності, а тому вважає за можливе звільнити її від кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
В судовому засіданні встановлено, що згідно договору купівлі - продажу від 14.11.1995 року нотаріальною конторою та зареєстрованому у Фастівському МБТІ 15.11.1995 року ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 182)
Як вбачається із матеріалів кримінальної справи рішенням Фастівського міськрайонного суду від 21.12.2005 року ОСОБА_1 було вселено в квартиру АДРЕСА_1 та зобов'язано ОСОБА_4 не чинити йому перешкод в користуванні квартирою(т.6 а.с. 83).
Проте, не дивлячись на наявність рішення суду, ОСОБА_4 продовжувала вчиняти самоуправлінні дії, позбавляючи ОСОБА_1 користуватися належною йому квартирою про що свідчить акт державного виконавця від 02.06. та 21.06.2006 року (т.2 а.с.89,92). Тому, він був змушений повторно звертатися до Фастівського міськрайонного суду, який рішенням від 13.07.2006 року повторно зобов'язав ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1(т.6 а.с. 85-87). При виконанні даного рішення 27.06.2007 року було складено акт державним виконавцем ВДВС і саме із цього часу ОСОБА_1 мав можливість користуватися належною йому квартирою. Дані обставини свідчать про те, що із цього часу ОСОБА_4 припинила свої самоуправні дії.
Підтвердженням цього є і висновки, зроблені в ухвалі апеляційного суду Київської області від 02.12.2010 року про те, що твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_4 не дає йому можливості користуватися приміщенням в спірній квартирі (в тому числі двома з трьох жилих кімнат,де проживає вона та їх дочка) не може бути підставою для висновку щодо не виконання рішення суду від 13.07.2006 року (т. 6 а.с. 95). При цьому, враховуючи,що шлюб між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 був розірваний ,вона вже мала нову сім'ю, а в кімнаті площею 17,4 кв.м.,яку він хотів зайняти проживала його донька ОСОБА_3,було б неправильним,щоб він користувався трьома кімнатами в квартирі,оскільки це було б порушенням прав ОСОБА_4 та її доньки. Тому,робити висновок про вчинення ОСОБА_4 триваючого злочину немає підстав. Підтвердженням цього висновку є ухвала апеляційного суду Київської області від 26.02. 2013 року,в якій вказано, що відповідно до ст. 79 ЗУ Про виконавче провадження « вселенням є безперешкодне входження стягувача у житло. Сам ОСОБА_1 не заперечує про те, він безперешкодно входить у житло і має вільний доступ до квартири,однієї із кімнат,ванну,туалет,кухню квартири АДРЕСА_1, що вказує на відсутність самоуправства із боку ОСОБА_4 із часу виконання рішення суду. При цьому порядок користування в квартирі не встановлювався. Частки співвласників не виділявся в натурі. Дані питання вирішуються за обоюдною згодою співвласників або в судовому порядку. Проте, в ході судового засідання ОСОБА_4 добровільно погодилася,щоб ОСОБА_1 користувався кімнатою площею 17,4 кв.м,а тому спір із приводу користування квартирою відсутній.
Із показів ОСОБА_4 наданих нею в судовому засіданні,вбачається, що не передаючи ключів від вхідних дверей квартири ОСОБА_1 вона розуміла,що діяла протиправно та порушувала закон,але із - за не бажання йти на компроміс із потерпілим вчиняла ці дії.
Таким чином, суд вважає, що вина ОСОБА_4 в самоуправстві ,тобто самовільному, всупереч установленому законом порядку вчинені дій, правомірність яких оспорювалася потерпілим ОСОБА_1,внаслідок яких йому було заподіяно значної шкоди повністю доведена,а кваліфікація її дій за ст. 356 КК України вірною.
Згідно ч.2 ст. 12 КК України злочин, передбачений ст. 356 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності за вчинення нею злочину невеликої тяжкості,якщо з дня вчинення нею злочину минуло два роки. Із дня вчинення злочину ОСОБА_4 пройшло більше п'яти років, в зв'язку із чим вона підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.
Оскільки ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України в зв'язку із закінченням давності притягнення до кримінальної відповідальності то кримінальна справа відносно неї підлягає закриттю.
Що стосується вимоги про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України чоловіка ОСОБА_4 - ОСОБА_7 та доньки - ОСОБА_3, то постановою ДІМ Фастівського МВ ГУ від 29..04.2010 року (т. 4 а.с.215 ) в порушенні кримінальної справи відносно них відмовлено на підставі ч.2 ст. 6 КПК України (1960 року).
Цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування йому матеріальної шкоди в розмірі 40 000 грн. та моральної шкоди в розмірі 150000 грн., суд вважає за необхідне залишити його без розгляду,роз'яснивши потерпілому його право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 7-1, 11-1, 12, 248, 275 КПК України 1960р., ст. 12, ч. 1 ст. 49 КК України, суд,
ПОСТАНОВИВ
Звільнити ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Олевськ Олевського району Житомирської області, мешканку АДРЕСА_1, громадянку України, освіта вища, заміжню, непрацюючу, раніше не судиму від кримінальної відповідальності за ст.. 356 КК України,а кримінальну справу відносно неї провадженням закрити на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 у виді підписки про невиїзд із постійного місця проживання - скасувати.
Цивільний позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області протягом 7 діб з моменту її винесення.
Суддя В.В.Степаненко