Справа № 825/4616/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Дурицької К.М.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Мельник О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А2622 про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації за не отримане речове майно,-

В С Т А Н О В И В:

16.12.2013 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А2622 та, з урахування уточнення, просить суд: визнати протиправною бездіяльність військової частини А2622 щодо відмови у видачі йому грошової компенсації за належне до видачі та не отримане речове майно; стягнути з військової частини А 2622 на його користь грошову компенсацію за належне до видачі та не отримане речове майно згідно довідки №54 про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі до 11.03.2000 в сумі 352,24 грн. та згідно довідки №55 про вартість речового майна, що підлягало видачі при звільненні в запас в сумі 9237,49 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він проходить військову службу у військовій частині А0197, яка згідно спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 01.07.2013 №Д-322/1/02 розформується до 31 грудня 2013 року, а правонаступником визначено військову частину А2622 (місто Чернігів). Речовий склад, з якого мало видаватись майно військовослужбовцям знаходиться у військовій частині А2622. ОСОБА_1 вказує, що його не було забезпечено речовим майном, а наявне на складі майно не підходить йому ні за видом ні за розміром. Посилаючись на ч.1 ст.9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.20, 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 позивач вважає, що відповідачем було порушено його право на отримання грошової компенсації за належне до видачі та не отримане речове майно, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала та заперечувала проти задоволення позовних вимог. В наданих до суду письмових запереченнях відповідачем зазначено, що ОСОБА_1 звернувся до військової частини А2622 з письмовою заявою про видачу речового майна або грошової компенсації замість нього, на що повідомленням від 05.12.2013 за №1742 командиром військової частини А2622 позивачу надана відповідь, що на речовому складі військової частини А2622 маються деякі предмети речового майна, які було запропоновано військовослужбовцям військової частини А0197, тому вважає не доцільним твердження позивача про бездіяльність військової частини А2622. Також представник вказав, що відповідач отримує необхідне речове майно від військової частини А2788 (м. Київ) - довольчий орган. Військовою частиною А2622 постійно вживаються заходи, щодо витребування необхідного майна, а саме подаються заявки з метою отримання предметів речового майна належних згідно норм забезпечення, але вищезазначені заявки бажаних результатів не дають, відповідей від довольчого органу не надходить. Представник зазначила, що у зв'язку з тим, що Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 № 1459-ІІІ призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації замість речового майна, кошторисом військової частини А2622 на 2012 рік не передбачено видатків на оплату грошової компенсації за не отримане речове майно і відповідно не здійснюється фінансування військової частини фінансово-економічним управлінням Командування Сухопутних військ Збройних Сил України на вищезазначені цілі, а виплата даного виду компенсації з інших рахунків прямо заборонено чинним законодавством України.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить дійсну військову службу у військовій частині А0197, яка згідно спільної Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 02.09.2013 №Д-322/1/03 та Директиви командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 09.09.2013 №Д-9ДСК розформується до 31 грудня 2013 року, а правонаступником визначено військову частину А2622 (м. Чернігів).

Позивач перебуває на фінансовому та матеріальному забезпеченні у військовій частині А2622.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до військової частини А2622 з письмовою заявою про видачу йому речового майна або грошової компенсації замість нього.

Повідомленням від 05.12.2013 за №1742 командиром військової частини А2622 позивачу надана відповідь, що на речовому складі військової частини А2622 маються деякі предмети речового майна, які було запропоновано військовослужбовцям військової частини А0197 (а.с.6).

В рапорті від 11.12.2013 (а.с. 7) ОСОБА_1 повідомив командира військової частини А2622, що наданий асортимент належного до видачі речового майна в значній мірі не є повним та не підходить йому за розміром. Тому, позивач просив виплати йому грошову компенсацію за не отримане речове майно, що відповідачем зроблено не було.

Відповідно до довідки №54 від 23 грудня 2013 року про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі до 11.03.2000 вартість не отриманого позивачем речового майна складає 352,24 грн. (а.с.18)

Відповідно до довідки №55 від 23 грудня 2013 року про вартість речового майна, що підлягало видачі при звільненні в запас полковнику ОСОБА_1 станом на 16.12.2013, вартість не отриманого позивачем речового майна складає 9237,49 грн. (а.с.16-17).

Надаючи правову оцінку обставинам справи суд зважає на наступне.

Згідно статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року (далі по тексту - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог частини другої статті 9 Закону № 2011-XII, військовослужбовці мали право одержувати за рахунок держави, окрім грошового забезпечення, речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців). Вказаний Закон набрав чинності з 11 березня 2000 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» від 03 листопада 2006 року №328-V внесено зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, доповнено статтею 9-1, пунктом 2 якої встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України. Зазначені зміни набрали законної сили 01 січня 2007 року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 січня 2006 року № 489-V дію пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено на 2007 рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 січня 2007 року №107-VI пункт 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виключено.

Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 67 Розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, право на отримання грошової компенсації за не отримане речове майно відновлено рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо виключення пункту 2 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З урахуванням викладеного, Рішенням Конституційного Суду України відновлено право осіб, визначених у п. 2 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час. Відповідно до пункту 20 вказаного Положення офіцерам, прапорщикам і мічманам за їх бажанням дозволяється (з дати виникнення права на отримання речового майна) замість одних предметів речового майна, передбачених нормами забезпечення, видавати інші, вартість яких не перевищує вартості предметів, що замінюються, або виплачувати за них грошову компенсацію. Дія цього пункту поширюється на військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, після перших трьох років служби за умови подальшого продовження ними контракту.

Відповідно до пп. 3.1.12 наказу Міністра оборони України від 31.01.2006 року «Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 N 1444», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2006 р. за N 125/11999 грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вправі претендувати на отримання грошової компенсації за належне до видачі та не отримане речове майно, враховуючи те, що позивач з вини відповідача не був забезпечений речовим майном під час проходження служби.

При прийнятті рішення суд на підставі ст.ст. 161, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 18.06.2013, відповідно до якої, положення частини другої статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на відсутність фінансування даних виплат як підставу для відмови у задоволенні вимог позивача, оскільки, відповідно до правових засад, встановлених Конституцією України та нормами міжнародного права, реалізація норм матеріального права, передбачених законами України, які визначають права, свободи або обов'язки суб'єктів правовідносин, не може ставитись у залежність від наявності або відсутності відповідного фінансування. Даний принци отримав закріплення у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні по справі «Кечко проти України» від 18.11.2005 року, з якого випливає, що реалізація особою прав, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів та базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від наявності або відсутності бюджетних асигнувань. Тобто, відсутність бюджетних асигнувань на ті чи інші виплати не може бути підставою для невиконання зобов'язань перед особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій.

Враховуючи викладене та з урахуванням того, що позивач на даний час проходить військову службу у Збройних Силах України, звернувся до відповідача стосовно видачі належного йому речового майна або виплати компенсації за недоотримане речове майно та не отримав позитивної відповіді, керуючись приписами ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд, з метою забезпечення гарантії дотримання і захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 17, 18, 104, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2622 щодо відмови у видачі ОСОБА_1 грошової компенсації за належне до видачі та не отримане речове майно.

Стягнути з військової частини А 2622 (код 08076304) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне до видачі та не отримане речове майно згідно довідки №54 від 23 грудня 2013 року про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі до 11.03.2000 в сумі 352,24 грн. та згідно довідки №55 від 23 грудня 2013 року про вартість речового майна, що підлягало видачі при звільненні в запас в сумі 9237,49 грн

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.І. Д'яков

З оригіналом згідно.

Суддя В.І. Д'яков