ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 грудня 2013 р. Справа №801/11123/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кірєєва Д.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 3400,00 грн.
Суть спору: Інспекція з питань захисту прав споживачів АР Крим (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення суми штрафу за порушення законодавства про рекламу 3400,00 грн.
Представник позивача у судове засідання 23.12.2013 року не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність.
Відповідач у судове засідання 23.12.2013 року не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а сторони є належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.
Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. N 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.
На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання та зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Судом встановлено, що посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів в АР Крим складено протокол № 1115 за порушення законодавства про рекламу, відповідно до якого в АДРЕСА_1 на території кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» ФОП ОСОБА_1 розміщена реклама алкогольної продукції та реклама знаків для товарів та послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої з інформацією спрямованої на формування та/або підтримання інтересу споживачів реклами до товару. Із зображенням алкогольної продукції торгової марки "Ай-Петрі Коньяк України" - виробнику продукції. Згідно протоколу у змісті зазначеної реклами відсутній текст попереджуючого напису про шкоду алкоголю при надмірному споживанні, який повинен бути не менш 15 відсотків площі (обсягу) всієї реклами, що є порушенням ч.7 ст. 22 Закону України "Про рекламу".
Зазначеною ч.7 ст. 22 Закону України передбачено, що реклама тютюнових виробів та алкогольних напоїв, а також знаків для товарів та послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються дані вироби та напої, повинна супроводжуватися текстами попередження такого змісту: "Куріння може викликати захворювання на рак", "Надмірне споживання алкоголю шкідливе для вашого здоров'я". Кожному попередженню має бути відведено не менше 15 відсотків площі (обсягу) всієї реклами. Колір тексту попередження має бути чорним, а колір фону попередження - білим.
Частиною 2 ст. 26 Закону № 270 визначено, що на вимогу органів державної влади, на які згідно із законом покладено контроль за дотриманням вимог законодавства про рекламу, рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами зобов'язані надавати документи, усні та/або письмові пояснення, відео- та звукозаписи, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю.
Інспекцією з питань захисту прав споживачів в АР Крим до ФОП ОСОБА_1 було направлено вимогу від 20.05.2013 року за вих. № 02-03/1115 про надання інформації та документів стосовно вартості розповсюджуваної реклами, копії свідоцтва про державну реєстрацію, ліцензії та згоди на право розміщення об'єкту торгівлі, пояснення по факту даного порушення із встановленим строком надання до 10.06.2013 року, у якій було повідомлено відповідача про те, що у разі ненадання або надання завідомо неправдивої інформації про вартість розповсюдженої реклами спеціально уповноваженому центральному органу влади у сфері захисту прав споживачів, у відповідності до ч. 6 ст. 27 Закону України "Про рекламу", можуть бути застосовані штрафні санкції (а.с. 9).
Дана вимога направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, про що свідчить поштове повідомлення, яка отримана відповідачем 24.05.2013 року.
Від відповідача на адресу позивача надійшли пояснення згідно з якими відповідач пояснює, що розміщенням реклами алкогольної продукції та рекламних знаків для товарів та послуг на кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» не займається, рекламу не виготовляла та не розміщувала, так як не реалізує дану продукцію. Договорів про поставку товарів марки «АЙ-Петри Коньяк України» ні з виробником, ні з дистриб'юторами не укладала.
Згідно з протоколом №26 засідання по справі щодо порушення законодавства про рекламу від 02.07.2013 р. вирішено накласти на відповідача штраф за не дотримання вимог ч. 7 ст. 22 Закону України "Про рекламу", у зв'язку з неможливістю встановлення вартості розповсюджених реклами згідно ч.ч. 2, 7 ст. 27 Закону України "Про рекламу", в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400,00 грн.). З вказаного протоколу вбачається, що з документів наданих відповідачем встановити вартість виготовлення та розповсюджування реклами не надається можливим.
02.07.2013 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів в АР Крим відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 р. "Про порядок накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу" було винесене рішення № 187 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 за порушення вимог ч. 2 та 7 ст. 22 Закону України "Про рекламу" як на розповсюджувача, який розповсюджував рекламу самостійно та винного у недотриманні встановлених законом вимог утримання реклами, у зв'язку з неможливістю встановлення вартості розповсюдженої реклами з порушенням вимог Закону України "Про рекламу" в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (а.с 5).
Зазначене рішення було надіслано відповідачу з повідомленням 09.07.2013 року (а.с.6).
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 штраф не сплатила та витребувану Інспекцією з питань захисту прав споживачів в АР Крим інформацію стосовно вартості розповсюджуваної реклами не надала.
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюється Законом України "Про захист прав споживачів" № 1023-ХІІ від 12.05.1991 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 1023).
Відповідно до ст. 5 Закону № 1023 держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності (ч. 1 ст. 5 Закону № 1023).
Держава створює умови для здобуття споживачами потрібних знань з питань реалізації їх прав (ч. 2 ст. 5 Закону № 1023).
Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди (ч. 3 ст. 5 Закону № 1023).
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України "Про рекламу" № 270/96-ВР від 03.07.1996 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 270) контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень:
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, - щодо захисту прав споживачів реклами;
- Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;
- Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, - щодо реклами державних цінних паперів;
- Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах будівництва, архітектури, - щодо спорудження житлового будинку;
- центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення, - щодо реклами про вакансії (прийом на роботу).
Крім того, відповідний орган державної влади має право:
- вимагати від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами усунення виявлених порушень вимог законодавства;
- вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю;
- надавати (надсилати) рекламодавцям, виробникам та розповсюджувачам реклами обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень;
- приймати рішення про визнання реклами недобросовісною, прихованою, про визнання порівняння в рекламі неправомірним з одночасним зупиненням її розповсюдження;
- приймати рішення про зупинення розповсюдження відповідної реклами.
Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними вимог законодавства про рекламу не менше ніж за п'ять робочих днів до дати розгляду справи.
Частиною 2 ст. 8 Закону № 270 визначено, що розповсюджувачі реклами не можуть поширювати рекламу, якщо відповідно до законодавства види діяльності або товари, що рекламуються, підлягають обов'язковій сертифікації або їх виробництво чи реалізація вимагає наявності відповідних дозволу, ліцензії, а рекламодавець не надав розповсюджувачу реклами копії таких сертифіката, дозволу, ліцензії, засвідчених у встановленому порядку.
Пунктами 9,10 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 року передбачено, що підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу (далі - справа) є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів. Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення.
Пунктами 1, 2, 3 Положення про Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 року № 206, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.11.2011 року за № 1337/20075, Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим надано право контролювати дотримання рекламодавцями, виробниками та розповсюджувачами реклами законодавства про рекламу та результати перевірок кожного суб'єкта господарювання оформляти відповідним окремим актом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 270 під зовнішньою рекламою слід розуміти рекламу, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 270 розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 року № 2067 регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.
Пунктом 44 Правил встановлено, що рекламні засоби забезпечуються маркуванням із зазначенням на каркасі рекламного засобу найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, номера його телефону, дати видачі дозволу та строку його дії.
Відповідно до п. 2 Правил розміщення зовнішньої реклами надано визначення:
спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.
Суд зазначає, що повноваження відповідача отримувати необхідну інформацію від рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами, необхідну для здійснення ними повноважень щодо контролю прямо передбачені ст. 26 Закону України "Про рекламу" та пунктом 13 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу.
Більш того, зазначеними нормами передбачений обов'язок зазначених осіб надати таку інформацію контролюючому органу, яким у спірних правовідносинах виступає Управління у справах захисту прав споживачів.
Таким чином, Інспекція з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим має право вимагати від ФОП ОСОБА_1 надати матеріали та документи, в яких вказано вартість розповсюджуваної реклами та виносити про це вимоги особі, яка є зобов'язаною за цією вимогою надати такі документи.
Відповідно підпункту 6.1.11 пункту 6.1 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 року № 206 Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі у сфері захисту прав споживачів мають право, зокрема подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.
Пунктом 6.5. визначено, що Інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі мають право звертатися до суду з позовами про стягнення до бюджету коштів у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Згідно частини 6 статті 27 Закону України "Про рекламу" за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 7 статті 27 Закону України "Про рекламу" передбачено, що у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абзацу 10 пункту 2 Порядку накладення штрафів про порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 р. № 693 встановлено, що штрафи відповідно до статті 27 Закону України "Про рекламу" накладаються у розмірі сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за неподання або подання свідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдженої реклами її виготовлення та/або розповсюдження.
Враховуючи те, що відповідачем самостійно не сплачені штрафні санкції визначені рішенням Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим № 187 від 02.07.2013 року, зазначене рішення відповідачем не оскаржувалось, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3400,00 грн.
Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Оскільки позивач є звільненим від сплати судових витрат, вони не підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суму штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 3400,00 грн. до Державного бюджету м. Судак; 21081100, ЄДРПОУ 37966200, р/р 31116106700031, МФО 824026, ГУ ДКС України в м. Сімферополь.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя підпис Кірєєв Д.В.