номер провадження справи 12/49/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.12.2013 Справа № 908/3619/13
Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/3619/13
за позовом: Прокурора Комунарського району міста Запоріжжя в інтересах територіальної громади в особі Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міське комунальне підприємство "Основаніє", м. Запоріжжя
про зобов'язання повернути нежитлове приміщення
за участю представників сторін:
від прокуратури - Красних О.О., посвідчення № 013462 від 03.12.12 р.;
від позивача - Сосновська А.Ю., довіреність № 01/02-17/03010 від 03.10.13 р.;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - Кучерява В.Ф., довіреність № 119 від 11.03.13 р.
СУТЬ СПОРУ: Прокурор Комунарського району міста Запоріжжя в інтересах територіальної громади в особі Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міського комунального підприємства "Основаніє", про зобов'язання повернути територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради нежитлове приміщення загальною площею 178,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3, яке знаходиться на балансі Міського комунального підприємства "Основаніє", вартістю 62757,56 грн., шляхом підписання акту прийому-передачі майна.
На адресу суду надійшли повідомлення пошти з позначкою „за заначеною адресою не проживає" зокрема те, що підприємство відповідача не знаходиться за адресою вказаною у позовній заяві, як аспівпадає з адресою, зазначеною у Витягу з ЄДРПОУ, а саме: АДРЕСА_2. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Таким чином, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Тому його неприбуття у судове засідання неподання ним відзиву на позовну заяву не перешкоджає розгляду спору по суті, оскільки до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу. Відтак справа розглядається за наявними в ній матеріалами, згідно вимог ст. 75 ГПК України.
Позивач у справі - Запорізька міська рада, надала суду пояснення, в порядку ст. 22 ГПК України, в якому підтримує позов прокурора та зазначає, що спірне майно не повернуто відповідачем з користування, чим порушено його права, як власника майна. Разом з тим зазначає, що третя особа у справі - Міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» є балансоутримувачем спірного майна в силу п. 2 рішення № 5 Запорізької міської ради від 27.04.2012 року.
Третя особа у справі - Міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» підтримує позов прокурора та просить суд його задовольнити.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, приймаючи до уваги позицію прокурора, доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 26.10.2006 року між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, далі Орендодавець, Комунальним підприємством «ВРЕЖО № 5», як Балансоутримувачем, та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, далі Орендар, був укладений Договір оренди нежитлового приміщення № 1844/5, далі Договір.
Відповідно до п. 1.1. договору Орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 31.08.2006 року за № 324/23 та від 25.05.2006 року за № 199/94 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 178,6 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3, далі Об'єкт оренди, що значиться на балансі Комунального підприємства «ВРЕЖО № 5». Вказане нежитлове приміщення вбудоване в підвальне приміщення « 14»-ти поверхового житлового будинку, відповідно до плану з інвентарної справи, доданого до експертної оцінки, виконаної ТОВ «Майно та право». Мета оренди - під магазин непродовольчих товарів (п. 1.2.).
Відповідно рішення Запорізької міської ради № 14 від 28.02.2011 року, Балансоутримувач за договором - КП «ВРЕЖО № 5» припинив свою діяльність шляхом приєднання до КП «ВРЕЖО № 11».
Згідно рішення Запорізької міської ради № 5 від 27.04.2012р. «Про припинення підприємств шляхом приєднання» припинено діяльність КП «ВРЕЖО № 11» шляхом приєднання його до МКП «Основаніє», яке в свою чергу згідно цього ж рішення ради є повним правонаступником прав та обов'язків КП «ВРЕЖО № 11».
Відповідно до пунктів 2.1., 2.4. Договору вступ Орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами Договору та Акту прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення, підписаного з Балансоутримувачем. Після закінчення строку дії договору оренди, якщо немає у встановленому порядку угоди про його продовження на новий строк, або у випадку дострокового його розірвання Орендар зобов'язаний у 10-денний здати Балансоутримувачу приміщення за актом прийому-передачі.
Пунктом 5.12 Договору визначено, що у разі припинення дії Договору оренди, Орендар зобов'язується повернути Орендодавцю орендоване приміщення в належному стані не гірше, ніж на час його передачі в оренду, з урахуванням фізичного зносу. Факт повернення орендованого приміщення підтверджується актом прийому-передачі, підписаним Орендарем та Балансоутримувачем.
Згідно з п. п. 11.1., 11.2. договору цей договір діє з 26.10.2006 року до 26.10.2009 року, строком на три роки. Пунктом до п. 11.3. договору він може бути розірваний за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду та у випадках, передбачених чинним законодавством.
За умовами п. 11.8 Договору його дія припиняється зокрема в наслідок закінчення строку на який його було укладено, загибелі об'єкта оренди, дострокового розірвання, банкрутства Орендаря, приватизації об'єкта оренди, ліквідації Орендаря.
Розділом 12 договору сторони погодили, що повернення орендованого приміщення здійснюється по закінченню строку дії договору оренди з підписанням акту здачі - приймання.
Так, на виконання умов договору Орендодавець та Балансоутримувач передали Орендарю, а Орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 178,6 кв.м. у буд. АДРЕСА_3, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 26.10.2006р., підписаним між зазначеними суб'єктами.
Однак, спірний Договір розірвано згідно рішення господарського суду Запорізької області від 27.10.2010 року по справі № 25/164/10.
Відповідачем не виконані свої зобов'язання щодо повернення Об'єкта оренди, внаслідок розірвання договору, у зв'язку позивач просить суд зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 повернути орендоване нерухоме майно за актом приймання передачі.
Майно належить державі і знаходиться у комунальній власності, тому прокурор наполягає на задоволенні позову, оскільки відбувається порушення економічних інтересів держави, у зв'язку із неможливістю власника розпоряджатися майном, що призводить до ненадходження коштів до місцевого бюджету за користування майном, і як наслідок до не наповнення дохідної частини бюджету.
Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди комунального майна, а тому до спірних відносин сторін застосовуються вимоги Закону України «Про оренду державного та комунального майна», далі Закон та іншими нормативно-правовими актами.
Так, ст. 10 Закону чітко регламентує істотні умови договору оренди, яких сторони досягли при укладенні спірного Договору. Таким чином, відповідно до вимог вказаної статті, як спеціальної норми, та ст. ст. 638, 759 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 283 ГК України, як норм загальних, він вважається укладеним, згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.
Відповідно до ст. 2 Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що Договір оренди нежитлового приміщення № 1844/5 від 26.10.2006р., укладений між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, Комунальним підприємством "Виробниче ремонтно-експлуатаційне об'єднання № 5", та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, розірваний за рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.10.2010р. у справі № 25/164/10, що приймається судом в розумінні вимог статті 35 ГПК України.
Частиною 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що договір оренди може бути припинено шляхом його розірвання за погодженням сторін, або на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Згідно з ч. 1 ст. 27 вищевказаного Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Однак, докази по справі свідчать, що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 Об'єкт оренди не повернутий за актом приймання -передачі, що суперечить імперативним приписам зазначених норм та пункту 5.12. та розділу 12 Договору, оскільки останній розірвано за рішенням суду.
В силу загальних норм, викладених у статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Прокурором доведено існування загрози порушення економічних інтересів держави у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення орендованого майна і це призводить до неможливості його використання, що в свою чергу впливає на формування доходної частини державного бюджету, оскільки спірне майно перебуває у комунальній власності.
Позивачем доведено суду факт не виконання відповідачем своїх обов'язків щодо повернення Об'єкта оренди за актом приймання передачі. Натомість, відповідач доказів виконання зобов'язань, зокрема повернення нерухомого майна із оренди суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував. Таким чином, позов прокурора Комунарського району міста Запоріжжя обґрунтований та підлягає задовленнюю.
Суд з вертає увагу прокурора на те, що ті обставини, що приписами ст. ст. 2, 29 ГПК України прокурора наділено правом звертатися із позовними заявами до господарського суду виключно за захистом інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законодавством. Одночасно, при зверненні до суду з позовом і інтересах держави прокурор повинен визначити орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, з урахуванням пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі N 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді).
В останньому абзаці пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі N 1-1/99 наведено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Тому, проаналізувавши вказані обставини та норми, які регулюють звернення прокурора з позовом до суду, суд дійшов висновку, що позов повинен подаватися виключно з метою захисту інтересів громадянина або держави, а ні в інтересах територіальної громади м. Києва, як це зазначено прокурором у вступній частині його позовної заяви.
Оскільки територіальна громада м. Запоріжжя не є юридичною особою, в розумінні ст. ст. 1, 21 ГПК України, та стороною договору, на підставі якого виник спір у справі, суд, задовольняючи позов прокурора, зобов'язує відповідача повернути орендоване нежитлове приміщення саме на користь саме Запорізької міської ради.
З урахуванням викладеного, судовий збір, від сплати якого прокурор у встановленому порядку звільнений, за подання позовної заяви стягується з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в дохід державного бюджету, згідно вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.
У судовому засіданні, яке відбулося 18.12.2013 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 3, 26, 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. ст. 599 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов прокурора Комунарського району міста Запоріжжя в інтересах територіальної громади в особі Запорізької міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, 69104, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, протягом 30-денного строку з дня набрання рішенням законної сили, повернути на користь:
- Запорізької міської ради, 69015, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 206, код ЄДРПОУ 02140892, нежитлове приміщення загальною площею 178,6 кв. м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, яке знаходиться на балансі Міського комунального підприємства «Основаніє», вартістю 62757,56 грн., шляхом підписання акту прийому-передачі, видавши наказ.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 69104, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь:
- Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район); банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район); МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; р/р № 31215206783007; код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності банку - 206) судовий збір в сумі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп., видавши наказ.
Повне рішення складено - 23.12.2013 року.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.